2. Конституційне право України як галузь права

Конституційне право України як галузь права складає основу національної системи права і є сукупністю правових норм, які регулюють найважливіші, фундаментальні відносини між людиною і державою та людиною і суспільством.

Конституційне право України узагальнено можна визначити як систему правових норм Української держави, які утворюють базисну галузь національної системи права,

Зяка регулює суспільні відносини, які утворюють основу всієї політичної системи, а насамперед основоположні відносини, що визначають порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію державної влади, а також визначають основи взаємовідносин держави та особи.

Конституційне право відрізняється від інших галузей права насамперед специфікою тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цієї галузі.

Конституційне право України об’єднує правові норми, які врегульовують особливий вид суспільних відносин. Предмет конституційно-правового регулювання пов 'язаний із регламентацією державно-правових відносин, що виникають у процесі (у зв ’язку) з реалізацією державно-владних функцій, забезпеченням прав і свобод людини і громадянина³. Конституційне законодавство регулює правові відносини в цих сферах і його норми закріплюють насамперед основні принципи, шо визначають устрій держави і суспільства. У нормах конституційного права закладаються основи всієї системи національного права, усіх його галузей. Жодна галузь національного права не може містити положень, які б не мали підгрунтя в конституційних принципах або нормах конституційного законодавства чи, тим більше, суперечили їм.

2. Конституційно-правові норми

Конституційно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права: а) своїм змістом, сферою суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані; б) джерелами, у яких вони містяться: найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу; в) установчим характером своїх приписів, оскільки конституційно-правові норми визначають форми правових актів, порядок їх прийняття й опублікування, компетенцію державних органів; г) особливостями внутрішньої структури.

На відміну від інших галузей права в нормах конституційного права значно більше норм загальнорегулятивного характеру. До таких насамперед належать норми-принципи, норми- поняття, норми-завдання, які представлені найбільше в розділі першому Конституції України. Значне число конституційно-правових норм у своїй реалізації не зумовлюють виникнення конкретних правовідносин, не можуть захищатися в судовому порядку, а викликають відносини загального характеру або ж зумовлюють певний правовий стан (громадянство, статус Автономної Республіки Крим тощо).

Конституційно-правові норми, як правило, не є класичними й у своїй структурі не завжди містять гіпотезу, диспозицію і санкцію. Є норми, які мають тільки диспозицію: “Президент України є главою держави і виступає від її імені” (ст. 102 Конституції України). Є такі, що складаються з гіпотези і диспозиції: “Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І “Загальні принципи”, розділу III “Вибори. Референдум” і розділу ХШ “Внесення змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України” (ст. 155 Конституції України). В окремих випадках конституційно-правові норми містять у своєму складі санкцію.

Конституційно-правові норми України суттєво різняться за юридичною сшою. Це залежить від того, у якому нормативному акті знаходиться норма і яке місце займає акт в ієрархії джерел права системи права України. Найважливіші норми містяться в Конституції України, референдарних актах, міжнародно-правових та регіональних наднаціональних актах. Найбільш чисельна група конституційно-правових норм міститься в поточному конституційному законодавстві. На основі Конституції України, законів України видаються інші правові акти: постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти органів місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування.

3. Конституційне право України / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. - K.: Видавничий Дім ‘1н Юре”, 2002. - С. 7.

4

і

За призначенням у механізмі правового регулювання норми конституційного права поділяються на матеріальні і процесуальні. Матеріальні конституційно-правові норми містять приписи щодо правового регулювання суспільних відносин, а процесуальні норми визначають процедури, засобом яких вони здійснюються.

На відміну від кримінального, цивільного, адміністративного права конституційне право не має спеціальної процесуальної галузі, норми якої встановлювали б загальний порядок реалізації матеріальних конституційно-правових норм. Однак реапізація багатьох із них пов’язана з необхідністю використання системи процедурних правил, які містяться у відповідних процесуальних (процедурних) нормах.

За характером втілених приписів норми конституційного права поділяються на імперативні й диспозитивні.

До імперативних належать норми, які не надають суб’єктам державно-правових відносин свободи вибору своєї поведінки. У них однозначно вказуються варіант поведінки, дії суб’єкта у відповідних обставинах. Диспозитивні норми дають можливість суб'єктам державно-правових відносин вибирати варіант поведінки з урахуванням вказаних у нормі умов і обставин.

Конституційно-правові норми щодо інших правових норм мають установчий характер. Вони встановлюють форму правових актів (закони, укази, постанови) державних органів, порядок їх прийняття, компетенцію державних структур у сфері правотворчості, порядок зміни і скасування нормативних актів. Для норм цієї галузі специфічним є механізм їх застосування.

Конституція містить багато узагальнених приписів (норми-цілі, норми-зобов'язання, програмні норми). Конституційні норми узагальнюють найбільш важливі, соціально значимі явища і вводять їх у межі конституційно-правових вимог. Тому важливою ознакою, притаманною виключно конституційним нормам, є їх найвища юридична сила. Вони є також, як правило, досить стабільними, і це має суттєве значення для стабільності усієї правової системи України. Норми Конституції України звичайно є нормами прямої дії, що гарантує можливість звернення до суду для захисту прав та свобод людини і громадянина на основі безпосередньо норм Конституції України.