9. Урядові комітети

Для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, утворюються урядові комітети.

Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

Члени Кабінету Міністрів України, які не входять до складу урядового комітету, можуть брати участь у роботі цього комітету із правом вирішального голосу.

Засідання урядового комітету вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше ніж половина його членів. Рішення урядового комітету приймається більшістю від його посадового складу.

За рішенням голови урядового комітету або за погодженням із ним у засіданні урядового комітету можуть брати участь із правом дорадчого голосу керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, народні депутати України, інші посадові особи, участь яких необхідна для обговорення питання, включеного до порядку денного.

Урядові комітети для забезпечення своєї діяльності:

утворюють у разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до їх компетенції;

отримують в установленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для їх роботи інформацію;

запрошують на засідання представників органів виконавчої влади, а також інших фахівців із питань, що розглядаються¹⁴⁸.

10. Секретаріат Кабінету Міністрів України

Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно- аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів та діяльність Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами

¹⁴⁸ Закон України “Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010 р. Ст. 47 (Електронний ресурс] і і Режим доступу:

Ь№/ иіь« пяіадв&ля

163

міністерства та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерства - центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво дорученими їм сферами управління. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністерства очолюються міністрами, які є відповідальними за стан справ у міністерстві. У роботі міністру допомагає заступник. Міністерство складається з управлінь, відділів та інших структурних складових, які здійснюють керівництво підпорядкованими їм підприємствами, установами, організаціями.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підзвітні Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Уряд може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині¹⁵⁰.

Кабінет Міністрів України за поданням міністрів утворює в системі міністерств урядові органи, затверджує положення про них. Керівники урядових органів призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням міністра, у системі міністерства якого функціонують відповідні органи.

Урядові органи відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні міністру, у системі міністерства якого вони створені та функціонують¹².

Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи¹³.

Міністерства координують діяльність державних підприємств і організацій у відповідній галузі, забезпечують державні підприємства у виконанні ними завдань; розробляють державні програми, формують і розмішують державні завдання, контролюють їх виконання. Крім випадків, передбачених законом, міністерства не мають права втручатися в господарську та іншу діяльність підприємств і організацій.

У межах своєї компетенції міністерства видають накази, розпорядження, інструкції, положення, вказівки міністра.

Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 07 10. 70|0р Сі. 21 II 8 [Гісктроиний ресурс) Режим доступу

*.Адаіа.ь» г-*.

*** Закон України "Про Кабінсі Міністрів України" від 07 10 ГОЮ р Сі 21 (Кіекіроиний ресурс) Режим доступу

Закон України "Про Кабінет Міністрів України ' ви 0’ |0 20|0р Сі 19 (Кіемронний ресурсі Режим досіупу13. Органи виконавчої влади на місцях

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації та їх голови підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України одержує від місцевих державних адміністрацій інформацію про їх діяльність, регулярно заслуховує звіте голів державних адміністрацій з питань їх діяльності.

Кабінет Міністрів України здійснює подання Президенту України пропозицій щодо скасування актів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, з одночасним зупиненням їх дії (ст. 24. П. 2)¹⁵³.

Місцеві державні адміністрації також підзвітні й підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації (ст. 118 Конституції України).

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку т

авиконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (ст. 119 Конституції України).

1. Поняття і види референдумів в Україні

З метою забезпечення народовладдя та безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми. Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень із важливих питань загальнодержавного й місцевого значення.

Відповідно до Конституції України проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Республіки Крим та місцеві (у межах адміністративно- територіальних одиниць) референдуми. Зокрема, право Українського народу на безпосередню реалізацію влади шляхом проведення всеукраїнського референдуму - народного волевиявлення - закріплене у ст. 69 Конституції України, а право громадянина на участь у такому референдумі передбачене ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 70 Конституції України. Таким чином, Основний Закон України, проголошуючи здійснення влади народом, визначає також конкретні механізми його реалізації, насамперед, через референдум⁴⁹.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Конституції України всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Тому рішення, прийняте шляхом референдуму, не може скасовуватися звичайним законом . Вища юридична сила референдарних рішень зумовлює неможливість їхнього перегляду органами конституційної юрисдикції на предмет відповідності конституції⁵¹. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вишу юридичну силу по відношенню до рішень рад народних депутатів, на території яких він проводиться.

Нормативне уточнення конституційних положень про інститут референдуму здійснюється в Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” . Згаданий Закон вказує, що закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише в порядку, передбаченому законом.

" Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту б частини першої статті 106 Конституції Українн(справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою) II Офіційний Вісник України. - № 80. - 2008. - С. 2701.

Шаповал В.. Борденюк В., Журашіьовв Г. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С. 44.

' Закон України “Про всеукраїнський і місцевий референдуми". Абз. І ст. 45 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №33. -

С. 444.