4. Складення повноважень та відставка Кабінету Міністрів

України

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України. Заява про складення повноважень Кабінету Міністрів України подається Прем’єр-міністром України чи особою, яка виконує його повноваження, новообраному Президенту України у день вступу на пост Президента України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем’єр- міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України. Підставами відставки Уряду € також прийняття Президентом України відповідного рішення та смерть Прем’єр-міністра України.

Відставку Кабінету Міністрів України приймає Президент України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. Прем’єр-міністр України зобов’язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри (ст. 115 Конституції України).

Відставка Уряду за ініціативою Верховної Ради України. Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не пізніше ніж через десять днів після внесення пропозиції розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України, на яке запрошуються усі члени Кабінету Міністрів України. Під час розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України у пленарному засіданні Верховної Ради України

^,4! Закон України "Про Кабінет Мінісірів України" від 07.10.2010р. Ст. 7. П. З [Електронний ресурс) и Режим доступу:

btlpjдaJsдSbssds.дeviSK!

154

Звільнення з посади міністрів Кабінету Міністрів України. Член Кабінету Міністрів України (крім Прем’єр-міністра України) може бути звільнений з посади Президентом України:

1. за рішенням Президента України;

2. за поданням Прем’єр-міністра України;

3. шляхом прийняття відставки члена Кабінету Міністрів України за поданою ним заявою про відставку.

Рішення Президента України про звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України приймається у формі указу Президента України. Член Кабінету Міністрів України звільняється з посади із дня видання Президентом України указу про звільнення з посади відповідного міністра.

У разі смерті члена Кабінету Міністрів України його повноваження вважаються припиненими із дня його смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

5. Контрасигнація актів Президента України

Основний Закон України вказує, що акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3 (представництво України в міжнародних відносинах, керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення переговорів та укладення міжнародних договорів України), 4 (прийняття рішень про визнання іноземних держав), 5 (призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав), 8 (припинення повноважень Верховної Ради України), 10 (призначення членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення їхніх повноважень на цих посадах), 14 (призначення на посади та звільнення з посад Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України), 15 (утворення, реорганізація та ліквідація міністерств та інших центральних органів виконавчої влади), 17 (призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Збройних Сил України, інших військових формувань), 18 (повноваження з керівництва Радою національної безпеки і оборони України), 21 (прийняття рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації), 22 (призначення суддів Конституційного Суду України), 23 (утворення судів загальної юрисдикції), 24 (присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів) ст. 106, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України й міністра, відповідального за акт та його виконання.

За дуалістичного характеру виконавчої влади в Україні інститут контрасигнатури покликаний забезпечити єдність (узгодженість) зовнішньої та внутрішньої політики держави, суб’єктами якої виступають і Президент України, і Кабінет Міністрів України.

може брати участь Президент України. Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

Прем’єр-міністр України у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри зобов’язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у день прийняття Верховною Радою України такої резолюції. За особливостями конституційних формулювань ст. 115 механізм відставки Уряду за ініціативою Верховної Ради України є невизначеним, оскільки оголошення резолюції недовіри Уряду Парламентом призводить до відставки Кабінету Міністрів України лише за умови прийняття Президентом України заяви про відставку від Прем’єра, тобто її підписання. Однак залишається незрозумілим, чи зобов’язаний Глава держави приймати таку відставку. Конституція України залишає також без відповіді питання про те, як може відбутися відставка Кабінету Міністрів України внаслідок оголошення резолюції недовіри останньому Верховною Радою України, якщо Президент України не підпише відповідну заяву Прем’єр-міністра України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше ніж один раз протягом чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Відставка Уряду за ініціативою Президента України. Президент України має право прийняти рішення про відставку Кабінету Міністрів України. Прем’єр-міністр України зобов’язаний подати Президенту України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у день прийняття рішення Президента України.

Відставка Уряду за ініціативою Прем’єра. Прем’єр-міністр України має право заявити Президенту України про свою відставку.

Прем’єр-міністр України звільняється з посади із дня видання Президентом України указу про відставку Прем’єр-міністра України. Прийняття Президентом України рішення про відставку Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Відставка Уряду в разі смерті Прем’єра. Повноваження Прем’єр-міністра України в разі його смерті припиняються із дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть. Припинення повноважень Прем’єр-міністра України в разі його смерті має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраним Президентом України або перебуває у відставці, за дорученням Президента України продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.

У разі смерті Прем’єр-міністра України повноваження Прем’єр-міністра України на період до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України виконує Перший віце-прем’єр-міністр України або віце-прем’єр- міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень.

155

В Україні дуалізм виконавчої влади у сферах зовнішньополітичній, забезпечення національної безпеки та оборони інституціоналізується п. п. 1, 3 та

3. ст. 106 Конституції України про те, що Президент України “забезпечує державну незалежність, національну безпеку... держави; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав” та п. п. 1, 7, 8 ст. 113 Конституції України про те, що Кабінет Міністрів України “забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи”. Є очевидним, що єдність, успішність і законність державної політики у згаданих сферах може бути досягнута лише за умови контрасигнації відповідних актів Глави держави підписом Прем’єр-міністра України і профільного міністра.

Інститут контрасигнатури формально є єдиним важелем впливу Кабінету Міністрів України на Президента України. Однак реально цей інститут до конституційної реформи 2004 р. не знаходив застосування в національній державно-правовій практиці ^|4'\

П. З ст. 25 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” змістовно відтворює положення ч. 4 ст. 106 Конституції України, уникаючи будь-якої її деталізації: акти Президента України, видані в межах повноважень,

передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 ч. 1 ст. 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Більше того, Закон безпідставно інтерпретує відповідне конституційне положення в той спосіб, що встановлює категоричну вимогу до Прем’єра та профільного міністра “скріпити його (відповідний акт Президента України) своїми підписами у п’ятиденний строк з дня надходження акта для скріплення”¹¹.

В усталеній конституційно-правовій теорії інститут контрасигнатури розглядається, крім іншого, засобом контролю уряду за конституційністю політики глави держави, яка оформляється його актами: прем’єр і (чи) профільний міністр беруть до виконання, і тим самим підтверджують юридичну силу (чинність) конституційних актів президента. Фактично за змістом чинного Закону України “Про Кабінет Міністрів України” не передбачено можливості відмови з боку Прем’єра та відповідного міністра скріпити своїми підписами акт Глави держави. Кажучи інакше, Закон виключає таку можливість і там самим передбачає беззастережне скріплення усіх актів Президента України Прем’єр- міністром України та міністром, відповідальним за акт та його виконання. Тим самим цілком нівелюється сам зміст процедури контрасигнатури як елементу' системи стримувань і противаг у взаєминах між Главою держави і Прем’єром: можливості стримувати дії Президента Прем’єром, якщо такі дії є сумнівними з точки зору їх конституційності. Контрасигнатура за змістом Закону виступає, фактично, юридичною фікцією.

Важливо відмітити, що адекватне розуміння змісту й порядку контрасигнації актів Глави держави Прем’єр-міністром України та міністром, відповідальним за виконання відповідного акта пропонувалося в Законі України “Про Кабінет Міністрів України” від 21. 12.2006 р. Згаданий Закон, зокрема, встановлював, що “Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується ... указами Президента України, виданими на основі та на виконання Конституції і законів України (виділено авт. - Р. М.)”¹⁴⁵. Цитоване положення Закону фактично давало ключ до розуміння того, що є підставою для відмови в контрасигнації актів Президента України Прем’єр-міністром України та міністром, відповідальним за акт та його виконання: це є невідповідність актів Президента України Конституції та законам України. Цінною рисою Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 21. 12. 2006 р. був опис у Законі процедури відмови скріпити підписом акт Глави держави з боку Прем’єра чи відповідного міністра. Закон встановлював: у разі, якщо Прем’єр-міністр України, міністр, відповідальний за акт та його виконання, вважають неможливим скріпити підписами відповідний акт Президента України, вони повертають такий акт із викладенням у супровідному листі мотивів своїх рішень упродовж трьох робочих днів із моменту надходження такого акта до Секретаріату Кабінету Міністрів України¹⁴⁶.

З урахуванням вищесказаного, дослідник вважає, що відповідні процедурні аспекти контрасигнації указів Глави держави Прем’єр-міністром України і профільним міністром, а також питання підстав відмови з боку Прем’єр-міністра України контрасигувати акт Президента України мали б знайти належну законодавчу регламентацію. Цілком позитивно слід оцінити можливе попереднє уточнення цих питань у відповідному рішенні (висновку) Конституційного Суду України. Основний Закон України, проте, повинен містити положення про те, що без скріплення підписом Прем’єр-міністра відповідні акти Президента України не набувають чинності. Пряма юридична дія механізму контрасигнації актів Президента України у формі встановленої в Конституції України вимоги про те, що акти Президента з відповідних питань набувають чинності лише за умови їх скріплення підписами Прем’єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання придасть інституту контрасигнатури в умовах “перемінного, змінного” характеру змішаної форми правління в Україні більш реального і правового характеру¹⁴⁷, попередить можливість умисно хибної законодавчої інтерпретації змісту інституту контрасигнатури, посилить статус Кабінету Міністрів України в системі стримувань і противаг.