2. Функції та повноваження Президента України

Функції та повноваження співвідносяться як загальне і конкретне. Тому функції органу влади можуть бути визначені за змістом його повноважень, а їх виконання об 'єктивоване реалізацією останніх¹⁰⁴.

Функції Президента України - основні напрями його діяльності, що лежать в основі компетенції Глави держави. У функціях відображається та реальна роль, яку виконує Президент України у вирішенні державних справ. Його функції випливають із функцій Української держави. На відміну від функцій багатьох державних структур, спеціально сформованих для розв’язання визначених завдань, діяльність Президента України зв’язана з реалізацією усіх внутрішніх і зовнішніх функцій держави, що, безумовно, не принижує ролі і значення спеціалізованих органів.

Повноваження Президента України - нормативно визначені права й обов’язки Глави держави, які в сукупності утворюють його компетенцію.

Функції Президента України визначаються у ст. 102 Конституції України. Згаданим функціям кореспондують (на жаль, лише частково) повноваження Глави держави, встановлені у ст. 106 Конституції України.

Загальну систему функцій Президента України на сучасному етапі складають: 1) забезпечення єдності державної влади; 2) представництво держави; 3) забезпечення державного суверенітету та національної безпеки України; 4) забезпечення реалізації основних прав та свобод громадян; 5) установча; 6) кадрова; 7) нормотворча; 8) керівництво зовнішньополітичною діяльністю. Перші дві функції мають пріоритетний характер, вони титульні в характеристиці інституту президента, не залежать від сприйнятої форми правління³, притаманні тільки Главі держави і зумовлюють необхідність існування відповідного інституту⁴. Інші, маючи важливе значення, можуть входити до компетенції й інших державних органів. Таким чином, титульні функції здійснюються Президентом України особисто, інші - за його дорученням також Іншими органами державної влади.

Функції Президента України також можна розділити на внутрішні й зовнішні, на постійні та тимчасові. Постійні здійснюються Президентом

109 Тим самий, за Основним Законом України отрок повноважень Президента України обчислюстіля з моменту складання ним прнеяїн народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

101 Шаповал в. Конституція і виконавча влада - к.: Юрінком Інтер, 2004. -с. 63.

^,ю Шаповал В. Конституці* і виконавча влада. - К: Юрінком Інтер, 2004. - С. 64.

Серьогіна С. Компетенція Президента України: теоретично-правові засади Н Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, - Харків, 1998. -С. 10.

130

посадових осіб), які вносять розлад у діяльність державного механізму та блокують його функціонування⁵.

Хоча Президент України формально є лише главою держави, він має широке коло функцій і повноважень внутрішнього та зовнішнього характеру в управлінській сфері. Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. У зовнішньополітичній сфері Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво її зовнішньополітичною діяльністю, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

П. 2 ст. 106 Конституції України вказує, що Президент України “звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України”. Конституційно передбачені види послань, однак, не обмежують права Глави держави звертатися до інших органів державної влади, міжнародних та іноземних організацій⁶. П. 8 ст. 85 Основного Закону України відносить до повноважень Верховної Ради України “заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України”. Оскільки відповідні послання Президента України мають характер політичних документів, що виконують інформативну функцію і позбавлені імперативної юридичної сили, Основний Закон України не встановлює обов’язкових форм реагування Верховної Ради України за результатами заслуховування послань.

Президент України також призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою (що є його конституційним обов’язком¹⁰⁹); призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадку, передбаченому Конституцією України.

Президент України в рамках установчих повноважень утворює суди у визначеному законом порядку (п. 23 ст. 106 Конституції України), створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (п. 28 ст. 106 Конституції України).

України на всіх етапах його діяльності; тимчасові, як правило, зв’язані з розв’язанням визначеної задачі, яка носить переважно надзвичайний характер.

Функції Президента можна також поділити на ті, що реалізуються одноосібно, тобто не потребують контрасигнації з боку Прем’єр-міністра України та відповідних міністрів, і колегіальні, тобто такі, що здійснюються Президентом України після відповідної контрасигнації.

Внутрішні й зовнішні функції Президента України тісно взаємопов’язані, і, у кінцевому рахунку, спрямовані на забезпечення стабільності політичної системи, прав та свобод людини і громадянина, забезпечення правопорядку.

Функція Президента України із забезпечення єдності державної влади спрямована на забезпечення діяльності державного механізму України в режимі згоди, а не конфронтації. Президент України не входить у законодавчу, виконавчу (хоча за колом своїх функціональних обов’язків тяжіє до останньої) й судову галузі влади, але тісно зв’язаний з їхньою роботою, тому може реально забезпечувати за допомогою наявних у нього засобів конструктивну взаємодію владних структур.

Функція забезпечення єдності державної влади поділяється на три підфункції: а) координації діяльності всіх галузей влади; б) урівноваження галузей влади, забезпечення балансу сил; в) припинення дій органів, що порушують єдність державної влади.

Значна частина конституційно встановлених повноважень Глави держави є елементами системи стримувань і противаг і виконують роль нормативних інструментів забезпечення єдності державної влади. До найважливіших із них можуть бути віднесені: право Президента України звертатися із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України (п. 2 ст. 106 Конституції України); право припиняти повноваження Верховної Ради України у передбаченому Конституцією випадку (п. 8 ст. 106); право призначати за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України; припиняти повноваження Прем’єр- міністра України та приймати рішення про його відставку; призначати за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноваження на цих посадах (п. 10 ст. 106); право призначати за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняти його з посади (п. 11 ст. 106); право скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ст. 106); право призначати третину складу Конституційного Суду України (п. 22 ст. 106); право промульгувати закони, прийняті Верховною Радою України (п. 29 ст. 106); право вето (п. 30 ст. 106). Реалізуючи відповідні повноваження, Президент України, зокрема, отримує можливість ефективно впливати позиції та дії представницького органу й Уряду, сприяючи їх конструктивній взаємодії, а також нейтралізувати й унеможливлювати продовження тих дій вищих органів державної влади (та їх

131

Президент України утворює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем’єр- міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади (п. 15 ст. 106 Конституції України).

Глава держави України здійснює низку кадрових повноважень: призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України, припиняє повноваження Прем’єр-міністра України та приймає рішення про його відставку (п. 9 ст. 106 Конституції України);

призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади (п. 11 ст. 106 Конституції України);

призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України (п. 12 ст. 106 Конституції України);

призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (п. ІЗ ст. 106 Конституції України);

призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України (п.

14. ст. 106 Конституції України);

призначає третину складу Конституційного Суду України (п. 22 ст. 106 Конституції України);

Повноваження Президента України у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України. Під національною безпекою розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Головними об’єктами національної безпеки України є: особа - її права та свободи; суспільство - його духовні й матеріальні цінності; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.

У сфері забезпечення національної безпеки та оборони України, забезпечення правопорядку Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України, вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України.

Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; інших військових формувань, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, очолює Раду національної безпеки і оборони України; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.Аналіз конституційних повноважень Президента у сфері забезпечення національної безпеки та оборони держави дас підстави стверджувати, що роль Верховного Головнокомандувача зводиться не до оперативно-тактичного чи стратегічного управління військами, а до функції політичного керівництва державними органами, що забезпечують обороноздатність України

Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні, нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та

нагороджує ними. . .

У нормо творчій сфері Президент України видає власні укази і розпорядження, скасовує акти Кабінету Міністрів України (п. 15 ст. 106), скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ст. 106).

У законодавчій сфері Президент України володіє правом законодавчої ініціативи та правом промульгації, має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України (п.

30. ст. 106 Конституції України).

Право законодавчої ініціативи, згідно зі ст. 93 Основного Закону, реалізується Президентом України шляхом внесення в Парламент законопроектів двох видів: тих, що вносяться у звичайному порядку та визнаних Президентом України невідкладними. Коло питань, з яких вносяться законопроекти, є необмеженим: це можуть бути звичайні законопроекти та законопроекти щодо внесення змін до Конституції України (ст. 154), якщо ж законопроект стосується змін першого, третього і тринадцятого розділів Основного Закону України, то Президент України призначає всеукраїнський референдум для затвердження цього законопроекту (у випадку його схвалення двома третинами конституційного складу Парламенту).

Наявність у Президента України права вето щодо законів Верховної 1 ади України відображає його статус гаранта Конституції України та здійснення Главою держави функції неспеціалізованого конституційного контролю .

Президент України може впливати на законопроекту роботу Верховної Ради України на етапі подання законопроекту через Кабінет Міністрів України, який згідно з ч. 2 ст. 113 є відповідальним перед Президентом України. Це означає, зокрема, що у реалізації власного права законодавчої ініціативи Кабінет Міністрів України повинен виходити із завдань, поставлених перед іим у посланнях до Верховної Ради України і під час участі Президента України на засіданнях Кабінету Міністрів України¹'². Закон України Про Кабінет Міністрів України” вказує, що за ініціативою Президента України Кабінет Міністрів України вносить на розгляд Верховної Ради України, подає для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України підготовлені проекти законів, бере участь у здійсненні експертизи прийнятих Верховною Радою