40. Тарифи на банківські послуги

Банківське ціноутворення на послуги регламентується тарифною політикою банку - це документ, що визначає основні принципи, плани та методичні підходи, на яких ґрунтується розробка та встановлення тарифів як для груп, так і для окремих клієнтів, як у центральному офісі так і у регіональних підрозділах банку.

Визначення вартості посередницьких послуг банку

Процес калькуляції собівартості одиниці банківської посередницької послуги включає такі дії:

1. визначення часових витрат на проведення окремих операцій, що включає в себе надання послуги;

2. складання технологічної карти процесу виробництва банківської посередницької послуги;

3. оцінка прямих витрат, що пов’язані з виробництвом банківської послуги;

4. оцінка непрямих витрат, що відносяться до конкретної банківської послуги;

5. розрахунок повної собівартості банківської послуги.

На базі розрахунку повної собівартості посередницької послуги банк формує економічне обґрунтування тарифу за такою послідовністю:

1. Розрахунок повної собівартості послуги.

2. Розрахунок рентабельності (норми прибутку) посередницької послуги і суми прибутку, що закладається в тариф.

3. Визначення розміру тарифу до оподаткування:

Т = С х (1 + N_p) або Т = (С + П_пл) / К, де

Т – тариф на банківську послугу;

С – повна собівартість надання БП;

N_p – норма прибутку;

П_пл – плановий прибуток.

К – кількість оброблених документів.

4. Розрахунок податків і позабюджетних платежів, що закладаються в тариф.

5. Визначення тарифу на надання банківської послуги в абсолютному вираженні.

6. Перерахування рівня тарифу в інше вираження (відсоток від суми).

Встановлення вартості проведення розрахункових послуг банку

При визначенні собівартості розрахунково-касових послуг, незалежно від варіанту визначення витрат, використовують наступні показники:

• чисельність працівників тих підрозділів банку, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування;

• витрати на утримання підрозділів, що беруть участь у проведення розрахунків;

• показники трудомісткості окремих операцій надання розрахункових послуг;

• розподіл накладних витрат між підрозділами;

• кількість поведених операцій.

Враховуючи це, методика розрахунку ціни розрахункових послуг банку може включати декілька таких етапів:

1. Визначення часових витрат на проведення окремих операцій, що формують надання послуги:

1. фотографія робочого дня;

2. хронометраж;

3. питома вага часу на обробку документів;

4. питома вага документів у їх загальному обсязі.

2. Оцінка прямих витрат на надання послуги;

3. Розподіл непрямих витрат щодо розрахункового обслуговування клієнтів;

4. Калькуляція повної собівартості банківської послуги;

5. Встановлення ціни на послугу.

а) Під час визначення структури витрат робочого часу (фотографія робочого дня) виділяються основні види операцій, що здійснюються щодня і питома вага робочого часу, що витрачається на окрему операцію, у загальному фонді робочого часу співробітника департаменту розрахунково-касового обслуговування.

Послідовність етапів витратного ціноутворення з використанням фотографії робочого дня:

1. Оцінка щомісячних витрат розрахунково-касового департаменту та відділень банку;

2. Розрахунок щомісячних витрат на одного працівника;

3. Здійснення фотографії робочого дня;

4. Визначення щомісячних витрат на одну операцію;

5. Планування прибутку;

6. Визначення ціни банківської розрахункової послуги.

На 1-му етапі проводять оцінку витрат (включаючи накладні) відділення або розрахунково-касового управління та визначають кількість працівників. На основі цих даних визначають, скільки витрат припадає на 1-го працівника:

В_пр = В_вс / К_пр, де

В_пр – витрати на 1-го працівника (в гр. один.);

В_вс – загальні витрати;

К_пр – кількість працівників.

Для розподілу суми витрат, що доводяться на одного працівника, між окремими видами здійснюваними ним операцій і, відповідно, визначення собівартості даних операцій використовують фотографію робочого дня – визначення перерозподілу робочого часу співробітників відділу між операціями ( у % до загальної кількості робочого часу).

На наступному кроці необхідно визначити розмір витрат, що припадають на одну операцію:

В_оп = В_пр х d_оп х k_пр, де

В_оп – витрати на одну операцію за місяць;

d_оп – частка робочого часу відділу на виконання операції (результат хронометражу);

k_пр – кількість працівників відділу.

Після планування прибутку визначається ціна послуги:

Ц_п = (В_оп +П_пл) / К_оп, де

Ц_п – ціна послуги;

В_оп - витрати на одну операцію за місяць;

П_пл – плановий прибуток;

К_оп – кількість операцій за місяць.

b) Іншим методом, що дозволяє провести оцінку витрат на надання розрахункової послуги є хронометраж робочого часу – це процес виміру витрат часу на проведення окремої операції працівником банку.

Етапи хронометражу:

1. Складання списку робочих етапів, що пов’язані з технологією створення та надання послуги банку (технологічна карта);

2. Визначення витрат часу та інших витрат на кожному робочому етапі;

3. Визначення витрат на операцію шляхом підсумовування вартості витраченого часу та інших витрат.

Технологічна карта банківської послуги – це визначена послідовність бізнес-процесів (операцій), які здійснюють певні підрозділи та виконавці, що надають цю послугу.

На наступному етапі визначаються витрати підрозділів банку, що пов’язані зі створенням послуги, накладні витрати та обсяги їх надання (за місяць).

Визначення робочого часу в кожному підрозділі банку на створення послуги проводять наступним чином:

В_ч = К_оп х ∑t_i , де

В_ч – витрати часу окремого підрозділу;

К_оп – обсяги надання послуги (кількість);

∑t_i – витрати часу підрозділу на окрему операцію, що цей підрозділ виконає як етап надання послуги;

n – кількість операцій підрозділу.

На наступному етапі визначають витрати на проведення операцій кожним відділом:

В_в = В_ч / ФРЧ_в х В, де

В_в – витрати відділу на проведення окремих етапів надання банківської послуги;

ФРЧ_в – фонд робочого часу відділу за 1 місяць (із технокарти);

В – витрати на утримання підрозділів, включаючи накладні.

та загальні витрати на надання послуги:

В_п = ∑Вв_i , де

Останнім етапом встановлення тарифів банку є включення у його склад планового прибутку, після чого визначається ціна послуги:

Ц_п = (В_п +П_пл) / К_оп, де

Ц_п – ціна послуги;

В_п – загальні витрати надання послуги;

П_пл – плановий прибуток;

К_оп – кількість операцій.

1. При використанні методу питомої ваги часу на обробку документів загальному обсязі його робочого часу необхідно визначити витрати часу ( у % до загального обсягу робочого часу відділів) на створення та надання банківської послуги.

Витрати на надання послуги кожного з відділі розподілятимуться на собівартість послуги пропорційно частці витрат на надання послуги в загальному обсязі робочого часу:

Ц_п = (∑Вп_i х ПВ_i + П_пл) / К_оп , де

Ц_п - ціна послуги;

Вп_i – витрати окремого підрозділу на надання послуги;

ПВ_i – питома вага робочого часу підрозділу на виконання операцій, що пов’язані з наданням банківської послуги;

n – кількість операцій підрозділу

К_оп – кількість операцій.

3. Останній метод визначення вартості обробки платіжних документів за питомою вагою окремих їх видів у їх загальному обсязі документів, що обробляються в банку:

Ц_п = (∑Вп_i х ПВ_j + П_пл) / К_оп , де

Ц_п - ціна послуги;

Вп_i – витрати окремого підрозділу на надання послуги;

ПВ_j – питома вага платіжного документу в загальній сумі розрахункових документів, з якими працює банк;

n – кількість операцій підрозділу

К_оп – кількість операцій.

Таким же чином на підставі витрат на одного працівника, а також питомої ваги витрат часу на проведення певної операції та кількості цих операцій визначається собівартість інших розрахункових операцій.

Для використання цього методу необхідно вести облік кількості виданих виписок, проведених консультацій, оформлених для клієнтів платіжних документів та інформаційних повідомлень телефоном.