29. Формування попиту споживачів на банківські продукти (послуги)

Стан ринку банк. послуг визначається характером попиту. Категорією, що визначає зміст попиту, є потреба. Потреба в банк. продуктах і послугах розвивається під впливом їх виробництва. Задоволення потреб відбувається шляхом споживання конкретного виду продукту, що має визначену споживчу вартість.

Попит - форма вираження потреби, представленої на ринку і забезпеченої відповідними коштами. На попит впливають різноманітні чинники: економічні, політичні, соціальні, технічні, культурні тощо.

Проте для банку недостатньо простого розуміння потреби в окремому продукті чи в послузі. Необхідне також знання платоспроможного попиту, тобто попиту, який забезпечений грошовими коштами клієнтури. При цьому слід звертати увагу на те, яких саме клієнтів обслуговує або має намір обслуговувати банк, і розраховувати платоспроможний попит окремо для кожного їх класу (класу клієнтів).

Безпосередньо процес вивчення попиту зводиться до двох аспектів:

- вивчення поточного рівня попиту;

- прогнозування попиту.

Розмір попиту - стан попиту, обумовлений тривалістю і стадіями життєвого циклу банк. послуг. Розмір попиту залежить від ціни банк. послуг, платоспроможності споживачів, нецінових факторів.

Можливі такі види попиту: негативний, відсутній, схований, падаючий, нерегулярний, повноцінний, надмірний.

Ринок, з позицій маркетингу, трактується як визначена сукупність споживачів відповідного виду послуг.

Частка ринку комерц. банку - це співвідношення обсягу банк. послуг, які реалізовані певним банком, і загальної місткості ринку.

Потенціалом ринку банківських послуг є рівень попиту, який може бути досягнутий шляхом реалізації стратегії маркетингу. Потенціал, у такому випадку, є межею можливостей споживання певного виду банк. послуг протягом визначеного періоду часу. Потенціал ринку оцінюється для різних етапів життєвого циклу послуг.

Одним з напрямів розробки маркетингової стратегії є забезпечення оптимальних пропорцій між попитом і пропозицією на ринку банківських продуктів. Інформаційним забезпеченням вирішення цієї проблеми є кількісна та якісна оцінка узгодженості пропорцій між попитом і пропозицією у розрізі розподілу по сегментах ринку.

Характеристику узгодженості розподілів розглянемо на прикладі розподілу кредитних вкладень по регіонах як результативної ознаки та обсягу реалізації товарів як факторної ознаки. Позначимо в цілому по всій сукупності регіонів обсяг кредитних вкладень Q та обсяг реалізації W.

Частка кредитних вкладень i-го регіону в заг. обсязі становитиме:

d_q = q_i / Q

Частка реалізації товарів обчислюється за формулою:

d_w = w_i / W

Співвідношення часток кредитних вкладень та обсягу реалізації товарів по кожному регіону називається коефіцієнтом локалізації і розраховується за формулою:

Клок = d_q / d_w

Це співвідношення ілюструє різницю часток результативної ознаки порівняно з часткою факторної ознаки. Якщо коефіцієнт локалізації менший за 1, то на даний регіон припадає менше кредитних вкладень, ніж по відношенню до пропорційної частки факторної ознаки (обсягу реалізації), і навпаки.