37. Що є спільного і відмінного між грошово-кредитною політикою і фіскально-бюджетною політикою щодо їх впливу на розвиток економіки.

Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. При такому підході монетарна політика набуває чітких, економічно обумовлених обрисів. Вона має внутрішньо єдину інституційну основу - грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні монетарна політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічному регулюванні. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.

Однією з найважливіших проблем у визначенні ролі грошово-кредитної політики є її взаємозв’язок з фіскально-бюджетною політикою, оскільки в механізмах їх реалізації використовуються абсолютно різні підходи щодо впливу на обсяг і структуру грошової маси. Грошово-кредитна політика ґрунтується в основному на зміні обсягів грошової маси, що впливає на мотивацію господарюючих суб’єктів. За умови застосування фіскально-бюджетної політики обсяги пропозиції грошей не змінюються, а лише перерозподіляються в напрями, які забезпечують збільшення ефективного попиту. Активізація фіскально-бюджетної політики пов’язана зі зростанням бюджетних витрат за рахунок збільшення податкових вилучень та відрахування частки доходу, що уповільнює швидкість руху грошей, збільшує трансакційні витрати і призводить до розвитку інфляції. Тривале її проведення примушує уряд для фінансування бюджетного дефіциту періодично використовувати монетизацію або додаткову емісію грошей, що й спричиняє розвиток інфляційних процесів. Визначальною особливістю фіскально-бюджетної політики є те, що вона здійснюється шляхом вилучення коштів або їх «ін’єкцій», а також через купівлю товарів для державного сектору і надання трансфертних платежів, завдяки чому держава може регулювати купівельну спроможність.

Для реалізації заходів фіскально-бюджетної політики потрібна тривала та громіздка процедура, тому нерідко трапляється так, що рішення приймаються в одній економічній ситуації, а практична їх реалізація здійснюється вже в інших умовах, що не дає змоги отримати бажаного ефекту. Водночас, заходи грошово-кредитної політики знаходяться у повній компетенції центральних банків, які завдяки цьому мають можливість оперативно визначати найгостріші проблеми економічної кон’юнктури і швидко їх вирішувати.

На відміну від грошово-кредитної політики, заходи фіскально-бюджетної політики використовуються для стримування інфляції та спрямовані на обмеження платоспроможного попиту, що приводить до скорочення виробництва та доходу. Крім того, антиінфляційні заходи фіскально-бюджетної політики часто є причиною дефіциту інвестицій через ефект витіснення.

Таким чином, грошово-кредитна політика за своїми потенційними можливостями володіє високою ефективністю. Однак, відсутність в органів влади можливостей визначати і контролювати монетарну сферу змушує їх звертатися до більш контрольованого інструментарію регулювання економіки – бюджетно-фіскальної політики.