30. Будова нервової системи людини

Центральна частина. У нервовій системі, як уже зазначалось, розрізняють дві частини: центральну і периферичну. Центральна частина складається з головного мозку, що лежить у черепі, і спинного мозку, що знаходиться в хребетному каналі.

І головний, і спинний мозок вкриті оболонками. Одна з них дуже багата на кровоносні судини і щільно прилягає до мозку. Судини цієї оболонки проникають всередину нервової тканини. По цих судинах мозкові доставляються поживні речовини і ки­сень, виносяться з нього продукти розпаду.

У головному і спинному мозку можна розрізнити темно і світло забарвлені ділянки, утворені сірою і білою речовинами.

Сіра речовина складається з тіл нейронів, які сполучені одне з одним короткими, дуже розгалуженими відростками. Сіра ре­човина лежить або суцільним шаром, наприклад, у корі півкуль, або розкидана острівцями різної величини, що називаються ядра­ми. Окремі групи нейронів у ядрах утворюють так звані нервові центри. В них відбувається перехід збудження з до­центрових нейронів на відцентрові.

Біла речовина мозку складається з волокон. Центральна (осьо­ва) частина їх утворена довгими нерозгалуженими відростками нейронів, тіла яких лежать у сірій речовині. Волокна утворюють провідні шляхи. Ці шляхи сполучають одну з одною окремі ділянки кори півкуль і ядра, розміщені в головному і спинному мозку. Деякі волокна виходять за межі мозку і входять до складу нервів. Волокна білої речовини і нерви утворюють доцентрові і відцентрові шляхи, які проводять збудження від органів до різних нервових центрів і від центрів в органи.

Периферична частина. Периферична частина нервової системи складається з спинномозкових нервів, черепномозкових нервів і нервових вузлів.

Спинномозкові нерви відходять від спинного мозку і розгалужу­ються в ділянці тулуба, шиї і кінцівок. Ці нерви є мішаними: вони складаються з доцентрових і відцентрових волокон. По перших — у спинний мозок надхо­дить збудження від рецепторів, по других — збудження проводить­ся від спинного мозку до різних органів.

Черепномозкові нерви беруть початок від головного мозку і по­ширюються в ділянці голови і шиї, тільки один з них розгалу­жується в органах порожнини тіла.

До черепномозкових нервів належать нюховий, зоровий і слу­ховий, які утворені доцентровими волокнами. Вони проводять збудження у головний мозок від рецепторів органів чуття. Ли­цевий нерв містить відцентрові волокна. По них проходить збу­дження від головного мозку до м’язів обличчя і до слинних залоз. Деякі черепномозкові нерви є мішані. Найбільший з них нази­вається блукаючим. Він розгалужується в серці, в легенях, печінці, шлунку, кишечнику, нирках та інших органах. По доцентрових волокнах блукаючого нерва збудження проводить­ся від рецепторів внутрішніх органів у головний мозок. По його відцентрових волокнах збудження йде від головного мозку до внутрішніх органів і впливає на обмін речовин.

Нервові вузли — це скупчен­ня сполучених між собою тіл нейронів. Вузли розміщуються всередині різних органів або коло них. Два довгих ланцюж­ки таких вузлів тягнуться по обидва боки хребта. Найбільші вузли, які утворюють сонячне сплетення, лежать у черевній порожнині.

Відцентрові волокна череп­но- і спинномозкових нервів по­діляються на рухові і вегета­тивні.

Рухові нервові волокна почи­наються від рухових центрів спинного і головного мозку і закінчуються в скелетних м язах. Ці волокна проводять збудження, яке викликає скорочення скелетних м’язів.

Вегетативні нервові волокна закінчуються в усіх органах тіла. На своєму шляху ці волокна, на відміну від рухових, проходять через нервові вузли, які лежать в органах або коло них. У вузлах відбувається передача збудження з одного нейрона на другий.

Вегетативні волокна проводять збудження, яке посилює або ослаблює діяльність органів. Ці волокна є і в скелетній мускула­турі. Збудження, яке йде по них, не може викликати скорочення м’язів, але, посилюючи в них обмін речовин, підвищує їх роботу.

Звичайно до органа підходять два вегетативних нерви, які діють на нього протилежно. Так, наприклад, до судин підходять судино­розширювальні і судинозвужувальні нерви. Подразнення перших підвищує живлення органа і посилює його діяльність, по­дразнення других зменшує живлення органа і ослаблює його ро­боту. Два нерви розгалужуються і в серці. Подраз­нення одного з них збільшує кількість і силу серцевих скорочень, подразнення другого зменшує кількість скорочень і ослаблює кожне з них. Така подвійна іннервація орга­нів забезпечує дуже точну регуляцію їх діяльності, бо дія одного нерва перебуває під стримуючим впливом другого.

Нервова система людини і двох розділів: центрального і периферичного.

>Ц.Н.С. складається з головного і спинного мозку. головний мозок складається з переднього, середнього та заднього мозку. У цих відділах Ц.Н.С. виділяються структури, які стосуються функціонуванню психіки людини: таламус, гіпоталамус, міст, мозок, довгастий мозок.

Кора мозку що з підкорковими структурами, які входять у передній мозок, визначає особливості функціонування свідомості людини та мислення людини.

Зв'язок Ц.Н.С. з усіма органами і тканинами організму забезпечують нерви, які виходять із головного і спинного мозку.

Нерви, які проводять сигнали із зовнішнього світу і структур організму –афферентні. Нерви, які проводять сигнали з Ц.Н.С. до периферії –ефферентні.

Сама Ц.Н.С. є скупчення нервових клітин – нейронів. Місця сполуки одного нейрона з іншим називають синапсами.

Більшість нейронів специфічні, тобто. виконують певну функцію. Нейрони може бути сенсорними, руховими локальної мережі.