2 Класифікація векселів

Українським і світовим вексельним правом принципово важливою визнано класифікацію векселів за їхньою формою. Отож існують дві найбільші групи векселів — прості (звичайні) і переказні (тратти).

Простий вексель — це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселетримачеві (кредиторові) або його наказові.

Таке зобов'язання надає векселетримачеві (власникові чи пред'явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, оплати вказаної у тексті векселя грошової суми. Простий вексель є безумовним письмовим борговим зобов'язанням, складеним на спеціальному бланку з дотриманням затвердженої законом форми та переданим векселедавцем векселетримачеві. Такий вексель являє собою документоване вкладення кредитора в обігові кошти свого контрагента, який зобов'язується відшкодувати їх інвесторові на оговорених у векселі умовах і у визначений термін.

У розвинутих країнах простий вексель використовується переважно обмежено, оскільки у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди або мають боржників, або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості векселі.

Переказний вексель (тратта) — це документ, що містить найменування "переказний вексель" і безумовну пропозицію векселедавця вказаній у векселі особі сплатити певну суму грошей власникові векселя.

У переказному векселі векселедавець пропонує здійснити платіж векселетримачеві третьою особою. Та в свою чергу не несе ніякої відповідальності за векселем аж до його прийняття. Після прийняття вексель, платник стає головним боржником за даним векселем.

Отже, простий вексель містить особисте зобов'язання сплатити борг, а переказний — наказ боржникові сплатити борг третій особі. Платником у тратті, як правило, виступає третя особа.

3 Особливості відображення в обліку

У разі використання підприємствами у господарській діяльності вексельної форми розрахунків використовуються специфічні рахунки та субрахунки.

При відображенні в обліку операцій з видачі векселів використовують такі рахунки:

рахунок 51 «Довгострокові векселі видані» із двома субрахунками:

511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті»,

512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті».

На даному рахунку обліковуються векселі за номінальною вартістю. Відсотки за виданий вексель включаються до валових витрат векселедавця та відображаються на рахунку 952 «Інші фінансові витрати».

При відображенні в обліку операцій з одержання векселів використовуються такі рахунки:

субрахунок 182 «Довгострокові векселі одержані».

Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані» із двома субрахунками: 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті»,

342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті».

Приклад

Виписаний вексель підприємству Дт 631 Кт 621;

Нараховані відсотки по векселю Дт 952 Кт 684;

Оплачено нараховані відсотки Дт 684 Кт 31;

Списано нараховані відсотки на фін. результати Дт 79 Кт 952;

Погашено основну суму боргу по векселю Дт 621 Кт 311;

Погашено вексель Дт 621 Кт 321.