9. Оцінка сталості розвитку економіки регіонів.

Для аналізу та оцінки рівня сталого розвитку регіонів необхідно представити показники, що характеризують рівень сталого розвитку регіонів, в узагальнюючій формі – за допомогою відповідних індексів. Слід відмітити, що останнім часом провідні вітчизняні науковці у галузі регіональної економіки все частіше групують показники сталого розвитку за трьома великими групами відповідно до сфер життєдіяльності населення регіону: соціальні, економічні, екологічні.

Індекс економічного виміру (Iec) сформуємо з двох індексів індексу конкурентоспроможності та індексу інноваційно-кадрового потенціалу. Індекс конкурентоспроможності формується з двох групп індикаторів: перша група - валовий національний продукт, промислово-сільськогосподарська сфера, нематеріальна сфера і транспортна інфраструктура; друга группа – виробничі можливості, міжнародне торгівельне співробітництво, малий бізнес, споживчий ринок і заборгованість. Індекс інноваційно-кадрового потенціалу формується також з двох груп:  індикаторів ринку праці та індикаторів інноваційно-інвестиційних можливостей.

Індекс екологічного виміру (Ie) визначається за допомогою трьох категорій екологічної політики: «Екологічні системи», «Екологічне навантаження» та «Регіональне екологічне керування».

Індекс соціального виміру (Is) формується з чотирьох категорій соціальної політики: «Суспільство, засноване на знаннях», «Розвиток людського потенціалу», «Інституціональний розвиток» та «Якість життя».

У всьому  світі активно йде розробка критеріїв сталого розвитку і вже діють декілька варіантів оцінки показників, а саме: система еколого-економічного обліку, показник «істинних заощаджень», індекс розвитку людського потенціалу, агрегований індекс «живої планети», показник «екологічний слід», індикатор «здоров'я населення», індекс екологічної сталості, індекс реального прогресу і індекс сталого економічного добробуту.

Зупинимось більш детально на двох індексах: індекс розвитку людського потенціалу та індекс реального прогресу.

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) є комплексним показником, що оцінює рівень середніх досягнень країни за трьома основними напрямками в галузі розвитку людини: довголіття на основі здорового способу життя, яке визначається рівнем очікуваної тривалості життя при народженні; знання, що вимірюються рівнем грамотності дорослого населення і сукупним валовим коефіцієнтом, що надійшли в початкові, середні та вищі навчальні заклади; гідний рівень життя, що оцінюється за ВВП на душу населення відповідно до паритету купівельної спроможності.

Для аналізу та оцінки рівня сталого розвитку регіону необхідно розробити систему індикаторів, які відображали б проблемні питання в кожному регіоні та могли б бути корисними на різних рівнях економіки

9. Об'єкти державної регіональної політики.

До об'єктів державної регіональної економічної політики зараховують територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління і місцеве самоврядування.

Об'єктами державної регіональної економічної політики в ринкових умовах господарювання виступають самі регіони, які відрізняються між собою за темпами економічного розвитку, умовами для зайнятості населення та рівнем його життя. Спеціальним об'єктом регіональної економічної політики можуть бути депресивні чи моно-профільні території, зони стихійного лиха, природних, антропо- і техногенних катастроф. Як правило, у центрі уваги державної регіональної економічної політики постійно перебувають проблемні регіони, території яких характеризуються найвищим загостренням соціально-економічних проблем, пов'язаних з нераціональним розміщенням продуктивних сил. Такі проблемні регіони існують в усіх країнах світу незалежно від рівня їх соціально-економічного розвитку.

При формуванні і реалізації ефективної регіональної економічної політики розробляють типологію регіонів як об'єктів цієї політики. В основу типології можуть бути покладені різні ознаки: природно-географічні, геополітичні, демографічні, соціально-економічні. Основними індикаторами, за якими визначають тип регіону, є:

- виробництво внутрішнього валового продукту (ВВП) на душу населення;

- показники демографічної ситуації та якості життя людей;

- техногенне навантаження економічних районів;

- фінансовий стан і самозабезпеченість регіону;

- активність інвестиційної політики; У забезпеченість бюджетної сфери.

Відповідно до структури економіки регіони, вирізняють індустріальні, індустріально-аграрні і аграрні території. Для успішної реалізації державної регіональної економічної політики необхідно враховувати міжрегіональні і міждержавні економічні зв'язки. Виділяють також експортно та імпортно орієнтовані території. Часто виділяють стратегічно важливі для держави території з метою можливого залучення іноземних інвестицій, зайнятості робочої сили, ефективного використання природних ресурсів. Сюди належать природні географічні та геополітичні характеристики територій, зокрема прикордонні, віддалені від основної території держави, приморські території.

Класифікація регіонів також здійснюється за такою ознакою, як рівень економічної і соціальної безпеки. Внутрішньою загрозою соціальній безпеці регіонів є інтенсивне посилення майнового розшарування населення, зростання бідності та чисельності безробітних. Певну загрозу економічній безпеці регіонів становить низька конкурентна спроможність продукції, високий рівень опрацювання основних виробничих фондів, незадовільна екологічна ситуація та недостатня забезпеченість інфраструктурними об'єктами, зокрема комунального господарства.