2. Соціальна політика з регіоні.

Соціальна політика регіону - одне з напрямків його діяльності з регулювання соціально-економічних умов життя суспільства. Суть соціальної політики регіону в підтримці відносин як між соціальними групами, забезпеченні умов для підвищення добробуту, рівня життя членів суспільства, створенні соціальних гарантій у формуванні економічних стимулів для участі в суспільному виробництві. При цьому треба відзначити, щосоціальна політика регіону, що виступає як складова частина заходів, що проводяться державою з метою регулювання умов суспільного виробництва в цілому, тісно пов'язана з загальноекономічною ситуацією в країні. Говорячи про соціальній політиці, ми маємо на увазі дії уряду, спрямовані на розподіл і перерозподіл доходів різних членів та груп суспільства. Так можна визначити соціальну політику у вузькому сенсі слова. У широкому сенсі соціальна політика - це один із напрямів макроекономічного регулювання, покликане забезпечити соціальну стабільність суспільства. Регіональна соціальна політика - це цілеспрямована діяльність регіону, що ставить своєю метою послаблення диференціації доходів, пом'якшення суперечностей між учасниками ринкової економіки і запобігання соціальних конфліктів на економічному грунті, це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, зростання росту цін і т.д. За допомогою регіональної соціальної політики в ринковій економіці реалізується принцип соціальної справедливості, що передбачає певну міру вирівнювання становища громадян, створення системи соціальних гарантій для всіх верств населення. 

Основними принципами проведення соціальної політики є:

• захист рівня життя шляхом введення різних форм компенсації при підвищенні цін і проведення індексації;

• забезпечення допомоги найбіднішим сім'ям;

• видача допомоги на випадок безробіття;

• забезпечення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати;

• розвиток освіти, охорона здоров'я, навколишнього середовища в основному за рахунок держави;

• проведення активної політики, спрямованої на забезпечення кваліфікації.

Соціально орієнтована ринкова економіка припускає значну діяльність регіону у вирішенні соціальних проблем. Це пов'язано з тим, що ринкова економіка не гарантує трудящим право на працю, стандартне освіту, не забезпечує соціальний захист інвалідів, малозабезпечених, пенсіонерів. Тому виникає необхідність втручання держави в сферу розподілу доходу шляхом проведення соціальної політики. Здійснюється перерозподіл національного доходу через бюджет, держава реалізує систему соціальних програм.

8. Основні аспекти регіональної політики держави.

Регіональна політика - це сфера діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком краї­ни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Ця політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику; передбачає врахування широкого спектру національних, політичних, соціальних факторів, що й дозволяє впливати на тенденції регіонального розвитку. Охоплює всю систему відносин між державою і регіонами, з одного боку, та між регіонами з іншого. Метою регіональної політики є створення умов для ди­намічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, поглиблення процесів ринкової трансформації, підвищен­ня рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина.

До основних об'єктів регіональної політики відносяться: вироб­ничі (насамперед підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці), соціальні (насамперед - людина як представник соціуму, родини, етносу), грошово-фінансові процеси тощо.

Кожен житель регіону є особистістю, представником трудового колективу, членом політичної партії чи громадської організації. І інтереси будь-якої позиції, що ним від­стоюватимуться значно відрізнятимуться від регіональних. Отже, проблема суб'єктивізації регіональної політики трансформується в проблему представництва інтересів населення в органах законо­давчої та представницької влади різних рівнів, які реалізовані та­кож і через сформовані ними виконавчі структури. Тобто, суб'єкта­ми регіональної політики є центральні органи законодавчої і вико­навчої влади, органи регіонального управління та місцевого само­врядування.

Суб'єктами регіональної політики можуть бути: окремі поса­дові особи (наприклад, Президент України), Верховна Рада Ук­раїни як найвищий у державі законодавчий орган, органи держав­ної виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядуван­ня, окремі юридичні особи (установи, організації і підприємства), громадські організації (Додаток). Наголосимо, що роль і значення громадських організацій у розробленні і реалізації регіональної по­літики в демократичних державах є дуже суттєвою і має тенденцію до постійного зростання.

Основними проблемами регіональної політики, які потребують вирішення найближчим часом, є: по-перше, криза регіонального управління, яка полягає у недостатньому рівні повноважень місцевої влади та частій зміні керівників обласних і районних державних адміністрацій та їх команд; по-друге, негативні тенденції регіонального розвитку та посилення диференціації у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, по-третє, здебільшого штучна міжрегіональна напруженість, яка створює загрозу єдності нації та держави.