44. Особливості розвитку фермерства у малоземельному регіоні.

Формування нових соцільно-економічних відносин в аграрному секторі малоземельних районів висвітлило ряд соціально-економічних проблем, які загострилися під час проведення ринкових реформ. Свобода економічної діяльності сільськогосподарських підприємств виявилось не благом для господарств, що десятиріччями орієнтувались на фінансову підтримку держави. Не повністю готовий працювати в нових умовах і наявний кадровий потенціал. Перейменування колгоспів в КСП кардинально нічого не змінило. Їх керівники в своїй більшості не спроможні вирішити існуючі соціально-економічні проблеми. Такий висновок випливає з аналізу економічних показників діяльності сільгосподарських підприємств малоземельного Березнівського району.

Незважаючи на загальновідомі труднощі у діяльності селянських (фермерських) господарств (мається на увазі фінансово-економічне та матеріально-технічне забезпечення), можна сподіватися, що в недалекому майбутньому вони складуть конкуренцію існуючим підприємствам. І хоча найбільшими товаровиробниками в районі залишаються КСП, все ж внесок фермерів у наповнення аграрного ринку сільськогосподарською продукцією стає дедалі вагомішим. Так, у 1995 р. частка селянських (фермерських) господарств у валовому зборі продукції сільського господарства становила 6,3 %, а в 1997 р. - 8,0 %.

Скрутне фінансово-економічне становище спонукає сільських товаровиробників до створення різних типів кооперативів, як виробничих так і обслуговуючих. На це націлює і Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, в якому розвитку підприємств, заснованих на приватній власності надається пріоритетне значення, зокрема приватно-орендних господарств, сільськогосподарських кооперативів та колективних підприємств, заснованих на приватній власності. Станом на 25.01.2000 р. понад 60 відсотків розпайованих земель передано в оренду новостворюваним підприємствам.

Розвиток сільськогосподарського виробництва тісно пов’язаний з вирішенням складних економічних та соціальних проблем села. Соціальний розвиток села має гарантувати підвищення престижу життя і праці в сільській місцевості.

Як показали результати проведеного нами дослідження, проблеми соціальної інфраструктури Березнівського району характерні для більшості регіонів України, хоч і відрізняються деякою регіональною специфікою. Нинішній стан сільського населення ускладнений двома негативними чинниками - економічною та демографічною кризою. Самостійно подолати кризові явища селянин не в змозі, тому постає необхідність дієвої, а не декларованої державної підтримки розвитку сільських поселень, особливо в малоземельних районах і тих, що зазнали згубного впливу чорнобильської катастрофи.

45.Вільні ( спеціальні) економічні зони.

Ві́льна економі́чна зо́на (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загальногомитного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгамидля місцевих підприємців та іноземних фірм.

У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази:

• Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.

• Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.

• Спад – приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації.

Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Вільні економічні зони є одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних перетворень у світовій економіці. Це один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Для вільних економічних зон характерні певні принципи формування безвідносно до типу та місця розміщення. Саме за цими принципами і визначається можливість віднесення окремих об'єктів до територіальних формувань даного типу.