4. Предмет, спосіб, строк виконання зобов'язання

Предмет зобов’язання відноситься до його суттєвих умов. Ним є річ, робота чи послуга, які боржник зобов'язаний передати, чи виконати (надати) кредитору. Він може бути один (певна річ), складовим (майно), змішаним (одночасно річ та робота чи послуга). Здебільше предметом виконання зобов’язання є саме річ, стосовно якої встановлені певні вимоги: імперативні (стандартів, правила, технічні умови, умови що звичайно ставляться) чи диспозитивні, які визначаються домовленістю сторін. Зазвичай предмет повинний бути придатний для використання відповідно до свого призначення та мети встановлення зобов’язання .

Чинним законодавством визначені особливості виконання грошових, альтернативних і факультативних зобов'язань. Це стосується тих випадків коли є декілька предметів виконання у одному зобов’язанні стосовно чого й встановлені спеціальні правила. Якщо у альтернативному зобов’язанні є два та більше предметів виконання, то боржник може надати на свій вибір будь-який з них. Відповідно до ст. 539 ЦК боржник вправі обирати предмет зобов'язання, якщо інше не встановлене договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Слід підкреслити, що боржник вправі лише вибрати предмет зобов'язання, а не ухилитися від цього вибору та виконання зобов’язання.

Зобов’язанням може бути передбачене право кредитора вимагати учинення якого-небудь з декількох дій. Наприклад, при виграші у лотерею речового призу особа вправі одержати цю річ або її вартість. Більш виписане виконання акцесорного зобов’язання. Так в разі продажу товару неналежної якості або неналежного виконання робіт кредитор вправі вимагати вибору інших варіантів виконання зобов'язання (ст. 17, 29, 30 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При загибелі предмета виконання в альтернативному зобов’язанні до здійснення вибору предмету виконання можливість виконання залежить від вибору кредитора. Якщо вибір обмежиться тим предметом, який залишився, то зобов’язання повинне бути виконане стосовно нього. Не можна вимагати предмета, що загинув. В такому разі зобов’язання припиняється неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України).

У факультативному зобов'язанні боржник вправі (але не зобов'язаний) замінити його іншим, заздалегідь обговореним предметом. Якщо така заміна погоджена заздалегідь, то згода кредитора на його заміну у подальшому не потрібна. Заміна основного предмета факультативним є вчинком боржника.

З предметом виконання зобов’язання зв’язане надання інформації про предмет та оцінка проведеного виконання зобов’язання, зокрема якості предмета. Відповідно до ст. 12 ЗУ “Про захист прав споживачів” споживач вправі вимагати від продавця (виробника, виконавця) щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, а також інформації про товар.

Законодавець особливо врегулював виконання грошових зобов’язань. Так, валюта виконання таких зобов’язань має самостійне і підпорядковане іншим умовам виконання значення, зокрема при кредитуванні, позиці, зустрічному виконанні оплатних зобов’язань. За загальним правилом за ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Проте не виключається їх виконання у валюті і чинним законодавством встановлені відхилення від принципу застосування національної грошової одиниці. Зокрема, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Її використання допустиме у разі: продажу валюти фізичним та юридичним особам; вивезення фізичними особами у встановленому митним законодавством порядку та розмірах валюти при виїзді у зарубіжні приватні поїздки, відрядження чи на постійне місце проживання; розрахунках при покупці товарів у примитних магазинах; розрахунках за товари та послуги із суб’єктами, які мають право на проведення таких розрахунків: консульства іноземних держав в Україні за надані послуги фізичним та юридичним особам вправі приймати оплату у валюті своєї держави або іншій твердій валюті за надання віз та інші дозволи; відкриття валютних рахунків у банківських установах; у інших випадках якщо чинним законодавством не встановлено спеціальної заборони.

Відповідно до ст. 535 ЦК України у разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується. Тож особи, яка отримує грошові суми на своє утримання ця сума пропорційно збільшується зі збільшенням мінімального розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов'язана проводити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на її вимогу договір може бути розірваний за рішенням суду.

У договорах між юридичними особами зокрема в підприємницьких може бути встановлено умову про врахування розміру інфляції, що мінімізує грошові втрати від інфляції.

Грошові зобов'язання здебільше містять умови про сплату відсотків, що випливає із економічної суті грошей. За ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Тож якщо зобов'язання не виконується добровільно і в кредитора виникають витрати з отримання виконання це тягне збільшення суми, що додається до грошового боргу. За загальним правилом розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства³⁵.

Відповідно до ст. 534 ЦК при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Спосіб виконання зобов'язання має важливе значення, особливо в натуральних зобов’язаннях, і характеризує дії чи бездіяльність сторін зобов’язання. Способом виконання зобов’язань є порядок здійснення боржником дій за своїм зобов’язанням. Він зумовлений видом зобов’язання та його предметом: взаємні зобов’язання виконуються одноразово ( при роздрібній купівлі-продажу передача товару та сплата за нього відповідної ціни синхронізовані і відбуваються майже одночасно.

Спосіб виконання забезпечений гарантіями, зокрема неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання, односторонньої зміни його умов за виключенням тих випадків, якщо законом не встановлене інше. Односторонній відступ від зобов'язань допускається при затримці зустрічного виконання та простроченні виконання. Якщо сторони не визначили спосіб виконання зобов’язання в договорі, то це здійснюється відповідні вказівок закону.

Відповідно ст. 529 ЦК України кредитор вправі не приймати виконання частинами, якщо інше не встановлене договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Спосіб виконання зобов’язання передбачає учинення боржником дій на користь кредитора. Ним є виконання іншим особам, зокрема врученням речі, яка відчужується без обов'язку її особистої доставки кредитору, є здача її перевізнику для відправлення набувачу або організації зв'язку для пересилання набувачу права власності на неї.

Строк виконання зобов’язання визначається законом, домовленістю сторін або його сутністю. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язаннях встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При тому виконання зобов’язання, строк виконання якого визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Це надає підставу для виділення зобов'язань з визначеним строком виконання і зобов'язання, у яких він визначений моментом пред’явлення вимоги. Зобов'язання, що передбачають або дозволяють установити день його виконання чи період часу, протягом якого воно повинно бути виконано, відносяться до зобов’язань з визначеним строком виконання.

Виконання зобов’язання може бути:

1. вчинене достроково якщо воно передбачене нормами права, погоджене сторонами, вимушене та економічно доцільне. При тому слід оцінювати можливі наслідки дострокового виконання. Воно може бути прийняте тоді, коли це можливе технологічно та не призводить до додаткових втрат кредитора. Так, передбачене дострокове виконання (у межах 30 днів) виробником сільськогосподарської продукції за договором контрактації. Вимушене дострокове виконання може бути спричинене об’єктивними причинами, а економічно доцільне – рентабельністю певної діяльності та конкурентоспроможністю. Зокрема, відправка вантажу малими партіями дорожча ніж великими партіями. Тому не виключені згущені відправлення вантажу;

2.вчинене своєчасно як узгоджене виконання і якщо між сторонами досягнуто домовленості про відстрочку виконання зобов’язання. Різновидом своєчасного виконання є негайне виконання. Можливі вимоги, по яких виконання повинне бути проведене негайно (наприклад, при заявленні вкладником вимоги про видачу банківського вкладу). Таке виконання можливе за його сутністю та за рішенням суду про негайне виконання зобов’язання, наприклад поновлення енергопостачання якщо воно було припинено постачальником.

Якщо зобов'язання не передбачає строк його виконання і не містить умов, що дозволяють його визначити воно повинно бути виконане в розумний строк після виникнення зобов'язання. Ним є строк, який звичайно необхідний для здійснення передбачених зобов'язанням дій і встановлюється виходячи із сутності зобов’язання, місця виконання та способу його виконання.

Зобов'язання, виконання яких визначено моментом пред’явлення вимоги, підлягають виконанню протягом семи днів після пред’явлення кредитором відповідного вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випиває із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України). Цей строк застосовується і при невиконанні зобов’язання в розумний термін.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Тож дострокове виконання зобов'язання є правом боржника. Проте у господарських зобов’язання дострокове зобов’язання може бути виконане лише за згоди кредитора. Справа у тому, що це може призвести до виникнення додаткових витрат, наприклад на зберігання майна.

Дострокового виконання зобов'язання вправі вимагати кредитор при ліквідації юридичної особи — боржника, при порушенні прав заставоутримувача;

3. запізніле (передбачене законом, погоджене із сторонами, спричинене форс мажорними обставинами (дією непереборної сили), відстрочене внаслідок виконання боржником іншого пріоритетного завдання за рішенням державного органу, а для комунальних підприємств – рішенням органу місцевого самоврядування, внаслідок вини інших осіб (відсутність енергопостачання, сировини), внаслідок власної вини). Договором контрактації передбачена можливість прострочення виконання (у межах 30 днів) виробником сільськогосподарської продукції зобов’язання із передачі її заготівнику.

Для виконання зобов'язання іноді можуть встановлюватися проміжні строк (етапи), наприклад у договорі поставки. За їх порушення встановлено неустойку. Невиконання зобов'язання у встановлений строк йменується його простроченням. Його може допустити боржник і кредитор. Прострочення боржника тягне обов'язок відшкодувати кредитору збитки. Кредитор при простроченні виконання може відмовитися від договору і вимагати відшкодування спричинених цим збитків. Відмова від простроченого боржником виконання зобов’язання зв’язана із втратою кредитором для нього інтересу. Так, якщо за договором побутового замовлення виконавець прострочив його виконання (не пошив вчасно одяг, який має сезонне значення), то замовник має право відмовитися від прийняття простроченого виконання.

Якщо взаємне зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, то боржник не вважається прострочившим. Прострочення кредитора виникає якщо кредитор відмовився прийняти запропоноване боржником виконання або не виконав зустрічний обов'язок, внаслідок чого боржник не міг виконати своє зобов’язання.

Кредитор є таким, що прострочив виконання у випадку його відмови повернути борговий документ або видати розписку в підтвердження виконання зобов'язання боржником. Кредитор, що прострочив, зобов'язаний відшкодувати спричинені прострочкою виконання збитки боржника. Відсотки по грошових зобов'язаннях за період прострочення кредитора не нараховуються.

Місце виконання зобов'язання є найбільш важливою умовою в зобов’язаннях і має практичне значення. Воно визначається домовленістю сторін або випливає з сутності зобов’язання. Якщо сторони його не визначили, то застосовуються правила ст. 532 ЦК України. За нею місце виконання зобов’язання встановлюється:

1. за зобов’язаннями про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням цього майна;

2. за зобов’язаннями про передання чи товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, – за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3. за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання;

4. за грошовими зобов'язанням – за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо ж кредитор на момент виконання зобов'язання місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;

5. за іншими зобов'язанням – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлене актами цивільного законодавства, або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. За кредитною карткою можна отримати гроші у будь-якому банкоматі, якщо він кореспондується з банком, що видав таку кредитну, розрахункову чи іншу пластикову картку.

Контрольні питання:

1. Поняття виконання зобов’язання.

2. Принципи виконання зобов’язання.

3. Особливість принципу реального виконання зобов’язань.

4. Предмет виконання зобов’язання.

5. Строк виконання зобов’язання.

6. Спосіб виконання зобов’язання.

7. Особливість виконання грошових зобов’язань.

8. Проценти при виконання грошових зобов’язань.

9. Місце виконання зобов’язання.