3. Сторони виконання зобов'язань

Виконання зобов’язання здебільшого сфокусовано на його предметі, об’єкті та сторонах. Сторони зобов’язання, особливо договорів, зазвичай персоніфікуються, що надає чітке уявлення про їх загальне типологічне правове становище: продавець – той, хто продає товари (передає їх у власність іншої особи (покупця) за гроші), підрядник виконує роботи а послугодавець – надає певні послуги. Законом визначені вимоги до сторін зобов’язання:

1. загальні, зокрема щодо їх дієздатності, яка забезпечує вступ у ці зобов’язання і можливість мати за ними суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Так стороною у дрібному побутовому правочині (договорі) може бути й частково дієздатна особа;

2. спеціальні, зокрема мати статус: підприємця, аудитора, патентного повіреного тощо. Кредитором за кредитними договорами можуть бути комерційні банки, товариства взаємного кредитування та страхові компанії;

3. персоніфіковані, що мають необхідну кваліфікацію, допуски та можливість бути стороною в даному зобов’язанні. Так, брокер, що має разовий пропуск у певне біржове місце (яму) може представляти клієнта лише на день дії пропуску.

Правове становище сторін зобов’язання визначається: договором, законом, правочином, судом. Не виключено таке становище визначається одночасно двома та більше зазначеними чинниками. Якщо сторони правочину за якихось причин проігнорували імперативи закону щодо змісту зобов’язань, це може призвести до визнання договору недійсним чи неукладеним або застосування до нього інших наслідків.

До виконання обов’язку боржник стимулюється акцесорними зобов’язаннями, можливими негативними наслідками для нього. Кредитора не можна заставити набути прав (обдарованого прийняти дарунок). В синалагматичних зобов’язаннях його сторони взаємно зобов’язані і стимулюються до виконання їх обов’язку.

Відповідно ст. 527 ЦК України можна боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок. Проте кредитору більш важливо не хто, а як виконає зобов’язання і допускає заміну боржника на іншу особу навіть без попередження про це кредитора. Проте в особистих зобов’язаннях така заміна не допускається, зокрема в договорах літературного та художнього замовлення. Особисте виконання зобов’язання боржником проводиться якщо це: безпосередньо вказано законом; встановлено домовленістю сторін; випливає із суті зобов’язань.

При тому за ч. 2 ст. 527 ЦК України сторони вправі вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги. Доказовий бік виконання зобов’язання має правове і практичне значення для: легалізації речей, які обмежені у цивільному обігу; забезпечення прав споживачів в разі передачі їх товару неналежної якості тощо; послідуючих реєстраційних процедур, зокрема нерухомості; балансових проводок майна юридичних осіб; забезпечення безготівкових розрахунків; підтвердження легальності наявності майна; митного оформлення товарів, в інших випадках;

До суб’єктів зобов’язання відноситься третя особа. Вона може бути на боці кредитора чи на боці боржника і приймати участь в зобов’язанні в силу договору, одностороннього правочину. Значення надається отриманню кредитором виконання навіть якщо воно буде вчинене іншим. Це забезпечує можливість виконання зобов’язання третій особі (ст. 528 ЦК України) чи третьою особою, якщо з умов договору, вимог чинного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. Передоручення виконання зобов’язання вчиняється якщо: воно передбачене встановленими правилами; третя особа адміністративно підпорядкована боржнику; третя особа зв’язана з боржником відповідним договором (про кооперовані поставки); не встановлено заборон на передоручення виконання.

Водночас з терміном “передоручення” застосовується термін “переадресування”, що можливе якщо виконання зобов’язання перед кредитором покладається на дочірню юридичну особу, учасника консорціуму, ТНК. При передорученні боржник відповідає за дії іншої особи. Так ч. 2 ст. 528 ЦК України встановлено що у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам. При переадресуванні виконання обов’язки переходять до того, кому воно визначене розпорядчим актом і хто вступає у зобов’язання на стороні боржника.

Виконання зобов’язання може бути покладено і на конкретного виконавця, що практикується у сфері сервісу (особистий парихмахер, масажист, автомеханік, домашній лікар). При укладенні договору підряду замовник може вимагати виконання його замовлення конкретною фізичною особою. При обслуговуванні та ремонті автомобіля між замовником і майстром з часом складуються довірчі відносини і в силу диспозитивності цивільного права та свободи формування умов договору замовник може ставити таку умову.

Відповідно ч. 3 ст. 528 ЦК України інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника в разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до цієї іншої особи переходять права кредитора у зобов’язанні.

0. Особливого регулювання заслуговує заміна осіб у зобов’язаннях. Вона спричинена об’єктивними та суб’єктивними причинами і означає перехід прав кредитора та обов’язків боржника до інших осіб, здебільше третіх. Так, заміна кредитора при сингулярному правонаступництві здійснюється на підставі договору з третьою особою на поступку належного кредитору права вимоги або прямої вказівки закону, зокрема у випадках:

- універсального правонаступництва (при реорганізації юридичної особи або спадковому правонаступництві);

- за рішенням суду про переведення прав кредитора на іншу особу, коли можливість такого переведення передбачена законом (наприклад, при реалізації одним із власників права переважної покупки, унаслідок чого він заступає на місце колишнього покупця);

- при переведенні прав та обов’язків рішення державного органу на іншу особи. Зокрема, боргові зобов’язання КБ «Надра» та Укрпромбанк за договорами банківських вкладів рішенням уряду було переведено на КБ «Родовід», а з останнього в Ощадбанк;

- внаслідок виконання зобов'язання боржника поручителем, який займає місце колишнього кредитора;

- при суброгації (переході прав) страховика кредитора до боржника, відповідального за настання страхового випадку;

- в інших випадках, передбачених законом.

Заміна кредитора в зобов’язанні за договором називається цесією, а первісний кредитор, який передав право вимоги – цедентом, а новий кредитор — цесіонаром.

В доктрині цивільного права зміна осіб в зобов’язанні кваліфікується як трансформація зобов’язання³¹ перенесення зобов’язань³², зміна осіб в зобов’язаннях³³, заміна сторін тощо.

Цесія – правочин із передання оплатно чи безоплатно цедентом цесіонару прав вимог за зобов’язанням. Зазвичай, згода боржника на уступку права вимоги не потрібна. Проте, якщо особистість кредитора є суттєвою для боржника, то вона необхідна. Кредитор зобов’язаний письмово повідомити боржника про перехід його прав до іншого. Лише тоді боржник виконає своє зобов’язання новому кредитору.

При поступці вимоги змін в обсязі прав і обов’язків сторін не відбувається. При тому поступка права вимоги повинна бути вчинена у визначеній формі, зокрема: 1) за усним правочином – може вчинена в усній формі; 2) за правочином, який учинено в письмовій формі – у письмовій формі; 3) за правочином, який вимагає державної реєстрації через здійснення такої реєстрації; 4) за ордерним цінним папером – шляхом індосаменту на цьому цінному папері відповідно встановлених вимог.

Кредитор, що вибуває з зобов'язання, повинен передати новому кредитору всі документи, що засвідчують право вимоги, і сповістити необхідну для її здійснення інформацію.

Цедент відповідає за недійсність переданої вимоги. Проте якщо він передав дійсну вимогу, але новий кредитор не може реалізувати своє право, то він не відповідає. Виключенням є прийняття на себе цедентом поруки за боржника перед новим кредитором.

Зміни боржника в зобов'язанні можливі, якщо воно не носять строго особистого характеру, зокрема при:

1. універсальному правонаступництві в якому кредитор має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, розірвання зобов'язання і відшкодування збитків. Якщо внаслідок особливих відносин з попереднім боржником банком йому було надано негарантований кредит, то новий банк вправі вимагати від правонаступника гарантій повернення кредиту;

2. переведення боргу (делегація), яка передбачає заміну особи на боці боржника. Заміна боржника здійснюється тільки за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України). Якщо такої згоди нема, то перевести борг неможливо, а якщо це відбулося, то такий правочин є недійсним. Переведення боргу не повинно суперечити вимогам закону.

Зазвичай борг переходить до нового боржника в повному обсязі. Однак при забезпеченні його виконання заставою і порукою вони припиняються, якщо заставодавець і поручитель спеціально не надали згоди відповідати за нового боржника.

При делегації і цесії новий боржник вправі висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України). Новий боржник вправі висувати проти кредитора ті самі заперечення, які мав до кредитора первісний боржник.

У взаємних зобов'язаннях відбувається одночасно і передача права вимоги, і переведення боргу. У таких випадках необхідно виконання умов, що відносяться як до поступки права вимоги, так і до переведення боргу.

Особливим, заснованим на законі випадком переадресування виконання, є виконання зобов’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України). Боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус у встановленому законом порядку повідомляє кредитора про внесення боргу у депозит. Кредитор сам у встановленому нотаріальним законодавством порядку здійснює своє право на отримання із депозиту нотаріуса внесеної суми. Для цього ця сума знаходиться доти доки боржник це право не здійснить. Іншими словами, право кредитора на отримання грошей з депозиту нотаріуса є безстроковим .

Наразі використовуються нові способи виконання грошових зобов’язань: перерахування коштів на платіжну картку боржника, зачисленням суми на номер мобільного телефону, погашення заборгованостей кредитора перед іншими особами, передання цінних паперів.

Виконання зобов’язань при множинності осіб має ряд особливостей.

Сторони в зобов'язанні можуть бути представлені одночасно декількома особами (ч. 2 ст. 510 ЦК України). Це впливає на виконання зобов’язань залежно від видів їх множинності (активна, пасивна чи змішана) і зобов'язань (часткові, солідарні ). Залежно від обсягу прав і вимог співкредиторів та зобов’язань кожного співборжника в зобов'язаннях із множинністю суб'єктів слід розрізняти дольові (часткові) та солідарні зобов’язання. Зокрема, в:

активній множинності в частковому зобов'язанні кожний із співкредиторів зобов'язання вправі вимагати від боржника виконання його обов’язку тільки в межах належної йому частки (долі);

пасивній множинності в частковому зобов'язанні кожний із співборжників зобов'язаний виконати зобов'язання лише у визначеній для нього частці (долі);

змішаній множинності в частковому зобов'язанні кожний із співкредиторів може вимагати виконання зобов'язання в визначеній частці від кожного з співборжників, а кожний із співборжників зобов’язаний виконати зобов'язання тільки в тій частці, що приходиться на нього;

активній множинності в солідарному зобов'язанні³⁴ кожен із співкредиторів вправі вимагати від боржника виконання йому зобов’язання повному обсязі. Боржник, який в повному обсязі надав зобов'язання одному із солідарних співкредиторів, виконав зобов’язання належним чином. Інші співкредитори вправі звертатися для одержання своєї частини вимоги до співкредитора, що прийняв виконання від боржника у повному обсязі. Співкредитор, який отримав повне виконання стає боржником інших співкредиторів;

пасивній множинності в солідарному зобов'язанні кредитор вправі вимагати виконання від кожного із співборжників у повному обсязі окремо або від одного із співборжників. Кредитор, що не одержав повного задоволення від одного із солідарних співборжників, вправі вимагати недоотримане від інших солідарних співборжників. Якщо хтось із солідарних співборжників повністю виконав все зобов’язання перед кредитором, то воно припиняється. Той із співборжників, хто виконав зобов’язання в повному обсязі набуває права регресної (зворотної) вимоги до інших співборжників. Зокрема, солідарний обов’язок виникає при спільному заподіянні шкоди декількома особами. Проте, якщо такі співборжники повинні по різному усвідомлювати значення своїх дій, то враховується їх вина і воно буде, по суті, дольовим.

Це має практичне значення при групових правопорушеннях і відшкодуванні завданого збитку. При тому законодавством встановлено договірний та судовий порядки визначення розміру заподіяної шкоди декількома малолітніми особами (ст. 1181 ЦК України) декількома неповнолітніми особами (ст.1182 ЦК України). Очевидно такі ж правила повинні застосовуватися і при спільному завданні шкоди діяннями повнолітніх, неповнолітніх і малолітніх. Визначення долі вини кожного із співпричинителя шкоди і впливає на їх доля у її відшкодуванні. Цей підхід проведено у п.3 Постанови №6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. “Про судову практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не виконане цілком;

змішаній множинності в солідарному зобов'язанні кожен із співкредиторів вправі вимагати від кожного із співборжників виконання в повному обсязі.

Окремо йдеться про субсидіарні зобов'язання, які виникають тільки при пасивній множинності. Субсидіарний боржник виконує зобов'язання тільки в тій частині, яка не виконана основним боржником. Субсидіарним є обов’язок поручителя, якщо це передбачено законом або договором (ст. 553 ЦК України); материнського підприємства у випадку банкрутства дочірнього з вини материнського; членів виробничого кооперативу, батьків та піклувальників при заподіянні шкоди неповнолітнім і відсутності у нього майна, заробітку чи доходу для її відшкодування (ч.2 ст. 1179 ЦК України). Субсидіарний боржник при виконанні ним зобов'язання за основного боржника, як правило, не має регресної вимоги до нього.

Одним із проявів виконання є зустрічне виконання зобов'язання. Більшість зобов’язань у цивільному праві є синалагматичними, де сторони є кредитором за одним предметом виконання та боржником за зустрічним, здебільше грошовим. За ст. 540 ЦК виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Це правило є диспозитивним і при його застосуванні слід враховувати умови договору, а також вимоги законодавства.

Якщо сторона, наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, то повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У такому разі кредитор має час для реалізації свого інтересу за рахунок альтернативних джерел, наприклад придбати йому необхідне у іншої особи. Тим зменшуються його збиток.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона вправі зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку вчинене однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. При тому необхідно, мати на увазі, що при безпідставному використанні стороною її права призупинити зустрічне виконання вона зобов'язана буде відшкодувати іншій стороні заподіяні цим збитки.