5. Перша допомога при ураженнях струмом

Перша допомога при нещасних випадках від дії струму складається з 2 етапів:

• звільнення потерпілого від дії струму;

• надання першої допомоги.

Звільнення:

1. вимкнути напругу рубильником або вимикачем;

2. якщо вимикання неможливе, необхідно пам’ятати, що не дозволяється доторкатися до потерпілого, поки він підключений до кола з напругою;

3. при звільненні потерпілого від струмопровідних частин до 1000 В користуються сухою палкою, дошкою, перерізують або перерубують сокирою з дерев'яним сухим поручнем.

Перша медична допомога:

1. потерпілого покласти на підстилку;

2. при втраті свідомості дати понюхати нашатирний спирт;

3. якщо порушені дихання або робота серця, необхідно провести штучне дихання (10-12 вдувань за хвилину через кожні 5-6 секунд) та непрямий масаж серця (проведення однією людиною – 2 вдохи – 15 натискань на грудну клітину, яка має зміщуватись на 4-5 см; проведення двома людьми – 1 вдих – 5 натискань. Інтервал між окремими натисканнями - 3-5 с).

Ні в якому разі не можна заривати ураженого в землю (тому що це затримає час надання допомоги потерпілому та призведе до додаткових складностей – ускладнює дихання постраждалого, викликає охолодження, ускладнює кровообіг, при наявності поранень – забруднення ран).

6. Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки

Відповідно до правил улаштування електричних установок, приміщення поділяються на 3 категорії:

1. Приміщення без підвищеної небезпеки – це приміщення, в яких відсутні умови, що створюють підвищену небезпеку чи особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою – до них належать приміщення, що мають одну з умов підвищеної небезпеки.

Приміщеннями з хімічно активним або органічним середовищем називаються приміщення, з яких постійно або протягом тривалого часу утримуються агресивні пари, гази, рідини, що руйнівно діють на ізоляцію та на струмопровідні частини електрообладнання:

• відносна вологість повітря понад 75%;

• струмопровідна підлога (металева);

• температура тривала більше 35°С або короткострокова 40°С;

• можливість одночасного дотику до не струмоведучих частин електроустановок та металоконструкцій, що мають контакт з землею (дотик працюючого до з’єднаних з землею металоконструкцій з одного оку та до металевих конструкцій корпуса з іншого).

3. Особливо небезпечні приміщення – це такі, що характеризуються наявністю однієї з таких умов:

• підвищена вологість повітря до 100%;

• наявність хімічно активних речовин, які руйнують ізоляцію;

• наявність не менш як 2 факторів підвищеної небезпеки.

7. Причини електротравм

Основними причинами ЕТ є:

• недостатня обізнаність з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань;

• порушення правил влаштування, технічної експлуатації та ТБ електроустановок;

• неправильна організація праці;

• несправність ізоляції, через що металеві не струмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;

• низька якість з'єднань та ремонту;

• використання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту;

• некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини;

• обрив заземлювального провідника;

• виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;

• порушення виробничої дисципліни;

• залучення працівників до понадурочних робіт.

Основні заходи захисту від ураження ЕС:

• забезпечення недоступності струмопровідних частин, що перебувають під напругою, для випадкового дотику;

• захист людей від ураження ЕС у разі ушкодження ізоляції;

• застосування спеціальних захисних засобів;

• організація безпечної експлуатації електроустановок.

1. Недоступність струмопровідних частин для випадкового дотику забезпечується такими способами:

• ізоляцією струмопровідних частин;

• огородженням струмопровідних частин;

• розміщення струмопровідних частин електроустановок на недоступній висоті.

Ізоляція струмопровідних частин є найголовнішим засобом електробезпеки. Головна функція – запобігти проходженню електричного струму через частини електрообладнання та виробничого устаткування, до яких можливий дотик людей, забезпечувати захист від випадкового дотику до струмопровідних частин (розетки, вимикачі).

Справна робота електроустановок та безпека обслуговування значною мірою залежать від стану ізоляції їх струмопровідних частин. Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними втратами та електричним опором. Стан ізоляції перевіряється перед вводом електроустановок в експлуатацію, а також періодично в процесі експлуатації в терміни, передбачені правилами технічної експлуатації.

Огородження струмопровідних частин передбачається конструкцією електрообладнання. Корпуси, кожухи, оболонки багатьох типів електричних машин, апаратів надійно захищають струмопровідні частини від випадкового дотику до них. Якщо прилади, апарати доступні для дотикання, їх розміщають в електричних камерах, шафах або закривають сітчастими огородженнями та позначають табличками з відповідними написами «Стій! Висока напруга» або «Не залазь – уб’є».

Розміщення струмопровідних частин на недоступній для дотику висоті проводиться в тих випадках, коли ізоляція стає недоцільною (очевидно, що проводити огородження або ізоляцію повітряних ліній електропередач недоцільно, оскільки під впливом атмосфери така ізоляція швидко руйнується).

2. Захист від ураження електричним струмом у разі ушкодження ізоляції

Для усунення небезпеки ураження електричним струмом у разі порушення ізоляції та появи напруги на корпусах та інших неструмовідних частинах електрообладнання застосовуються такі захисні засоби:

• захисне заземлення;

• занулення;

• захисне відключення;

• застосування малої напруги;

• вирівнювання потенціалів.

Захисне заземлення – це навмисне електричне з'єднання з землею або з її еквівалентом металевих неструмовідних частин електроустановок, які можуть опинитись під напругою.

Захисна функція полягає в тому, що сила струму, що буде проходити по тілу людини буде безпечної величини тому, що опір заземлення дуже малий порівняно з опором людини.

Отже, для виконання захисної ролі заземлюючі пристрої повинні мати дуже малий опір. Допустимий опір заземлюючих пристроїв має бути не більший 4 Ом.

Захисне заземлення обов’язково влаштовують у електроустановках при напрузі:

• 380В і більше при змінному струмі; 

• 440В і більше при постійному струмі; 

• 42В перемінного і 110В постійного струму в зовнішніх установках, особливо небезпечних та в умовах з підвищеною небезпекою; 

• незалежно від значення напруги у всіх вибухонебезпечних приміщеннях. 

Принцип дії захисного заземлення: зниження до безпечних значень напруг дотику та кроку, зумовлених замиканням на корпус.

Область застосування захисного заземлення – трифазові три провідні мережі напругою до 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

Заземлювальний провідник – це провідник, котрий з’єднує заземлювальні об’єкти з заземлювачем.

Заземлювач – це сукупність з’єднаних провідників, котрі перебувають в контакті з землею або з її еквівалентом. Розрізняють штучні (вертикальні та горизонтальні електроди. В якості електродів використовують сталеві труби діаметром 3-5 см та сталеві кутники розміром 40*40-60*60 мм та довжиною 2,5-3 м) та природні (металеві трубопроводи, обсадні труби артезіанських покладів, свердловин, арматура залізобетонних елементів будівель та споруд, які з’єднані з землею) заземлювачі – металеві предмети, котрі знаходяться в землі (металеві трубопроводи, обсадні труби артезіанських покладів, свердловин, арматура залізобетонних елементів будівель та споруд, які з’єднані з землею).

Захисному заземленню підлягають:

• неструмовідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів;

• металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії;

• опори повітряних ліній електропередач тощо.

Занулення – це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, котрі можуть опинитися під напругою.

Це основний засіб захисту від ураження людей струмом у випадку дотику до корпуса електрообладнання та металевих конструкцій, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції або однофазного короткого замикання в електроустановках напругою до 1000 В в мережі з заземленою нейтраллю.

Основним призначення занулення є захист користувача від враження електричним струмом коли він доторкається до корпусу електроприладу, який виявився під напругою через порушення ізоляції дротів.

Принцип дії процесу занулення полягає у виникненні короткого замикання при пробої фази на струмо непровідну частину пристрою, що призводить до спрацювання системи захисту (автоматичне вимкнення або плавлення захисних запобіжників). Таким чином рівень безпеки досягається вимкненням частини мережі, в якій відбулося коротке замикання.

Занулення характеризується значно меншими захисними функціями ніж інші види електрозахисту, тому його використовують тільки у випадку коли неможливо, недоцільно чи занадто дорого прокладати заземлення.

Занулення використовується в трифазових електричних мережах до 1000 В з глухо заземленою нейтраллю.

Чим відрізняється заземлення від занулення?

Захисне заземлення є найпростішим і надійним, у порівнянні з іншими способами забезпечення власної безпеки, а також безпеки майна.

І, безумовно, слід звертатися до фахівців з питань проведення робіт з монтування захисного заземлення, оскільки ця відповідальна робота  вимагає наявності знань і досвіду в цій специфічній сфері діяльності. І тільки фахівці знають, наприклад, чим відрізняється заземлення від занулення, і інші важливі питання, вирішення яких підвладне лише висококваліфікованим майстрам даної сфери діяльності.

Обов'язковими заходами щодо забезпечення безпеки людей, а також схоронності електроприладів та самого об'єкта, є такі заходи, як заземлення, так і занулення.

Дуже часто люди вважають, що це одне і те ж, але різниця є.

Безумовно, перш за все, слід сказати про тип його облаштування. Занулення, наприклад, здійснюється шляхом повного заземлення нейтралі, середньої точки, в залежності від напруги, яка буває однофазною і трифазною  джерела струму – струмоприймача.

А захисне заземлення роблять за допомогою з'єднання з землею окремих деталей струмоприймача. Простіше кажучи, для занулення  потрібні технічні знання, спеціальні навички, з тим, щоб уміти визначати точку занулення електроприладу, а також вибрати метод занулення, що в чималій  степені залежить від кількості споживаної  напруги. В той час, як для монтування захисного заземлення  досить застосування інструкцій та електроприладів, зазначених в тех. паспорті. І метод захисного заземлення, не відрізняється і не залежить від фазності електроприладу. Ось це найбільш важливі аспекти того, чим відрізняється заземлення від занулення. Але існують і інші відмінності, такі, наприклад, як засоби і вибір об'єкта для можливого підключення захисного проводу, а також багато інших нюансів, знанням яких володіють виключно фахівці, до яких і слід звертатися в разі потреби монтування захисного заземлення, або занулення, оскільки тільки вони знають, чим відрізняється заземлення від занулення, і тільки вони зможуть виконати весь комплекс робіт правильно і грамотно, а також в оптимальні терміни і зі знанням справи.

Це в свою чергу забезпечить надійну безпеку вам, і збереження ваших електроприладів, які сьогодні досить дорого коштують.

Тобто, система заземлення є стаціонарною (3 кутники вбивають в землю та з’єднують між собою мінімум двометровими металевими рамками і вкопують в землю). До 7 поверху або до кожного окремого агрегату, наприклад, заземлюючий провід проводити недоцільно. Тому для з'єднання окремих агрегатів або квартир використовують занулення (трьохжильні проводи – один з них, окремий, є нульовим – в розетці до нього під'єднуються сучасні вилки електроприладів за допомогою спеціальних пластинок на вилці). Провід занулення проводять від агрегату до електрощита, в якому замикається нульовий контур зі струмовідним (напруга знову йде для використання) або з заземлюючим контуром.

Захисне відключення – це швидкодіючий захист, котрий забезпечує автоматичне вимкнення електричної установки при виникненні небезпеки ураження струмом. Застосовується як доповнення до захисного заземлення та занулення для забезпечення надійного захисту (автоматичний вимикач, прилад захисного вимкнення).