Додаткові публікації
24.Жанровые трансформации в рассказе М. Хвылевого “Лилюли”: интертекстуальный аспект // Художественный текст: Восприятие. Анализ. Интерпретация. № 2: Материалы междунар. науч. конф. “Филологический анализ и интерпретация художественного текста”. – Вильнюс, 26–28 апреля 2000 г. – Вильнюс, 2000. – С. 90–96.
25.“Чумаківська комуна” Миколи Хвильового: пародійна модель світу // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе: Материалы междунар. семинара. – Луганск; Цюрих; Женева, 2001. Вып. 2, ч. 1: Филол. науки. – С. 221–234.
26.Новела Миколи Хвильового “Свиня” як психологічна сатира: деякі аспекти семантики й поетики // Рідний край: Наук., публіцист., худож.-літ. альманах. – 2001. – № 2 (5). – С. 74–80.
27.Новели “Юрко” і “Кімната ч. 2” М. Хвильового: мотив “втраченого покоління” // Мова і культура: Наук. вид. – К., 2002. – Вип. 4, т. 4, ч. 1. – С. 17–24.
28.Василь Стефаник і Микола Хвильовий: дві моделі світу // Шевченко. Франко. Стефаник: Матеріали міжнар. наук. конф. –Івано-Франківськ, 2002. – С. 395–404.
Анотація
Безхутрий Ю. М. Художній світ Миколи Хвильового. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.
Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням художнього світу М. Хвильового. У роботі всебічно осмислено своєрідність авторського світобачення і світорозуміння, втілених у художніх текстах письменника, що увійшли до двох томів його “Творів”, виданих у 1927–1928 роках.
На підставі здійсненого аналізу вироблено загальну концепцію творчості Хвильового як письменника, який перебував у полі тяжіння модерністичної філософсько-естетичної системи. У роботі розкрито головні способи експлікації художньої парадигми модернізму в його новелах і повістях і показано, що основою реалізованого у творах модерністичного світосприйняття Хвильового є перейняте пафосом трагічності усвідомлення світу як абсурдного, дисгармонійного і жорстокого, по суті, ворожого особистості, що відчужується від нього. Альтернативна ж дійсність, яка постає у вигляді типово модерністського міфу про художника-творця, здатного словом змінити світ, завжди ілюзорна й утопічна; парадоксальним чином такий міф послідовно деконструюється самим автором.
Продемонстровано, що модерністична “філософія мистецтва” Хвильового зумовила відповідні виражальні засоби: дріб’язкова життєподібність ігнорується, причинно-наслідкові зв’язки між елементами сюжету замінюються асоціативними, а психолого-особистісні мотивації характеру – підкресленою емоційністю, гротесковістю, визивною загостреністю й умовністю.
Підтверджено прогностичність творчих ідей Хвильового, що виявляється насамперед у його “передбаченні” необарочного світовідчуття, притаманного людині і суспільству кінця ХХ сторіччя.
Ключові слова: художній світ, модернізм, мотив, інтертекстуальність, неоміфологізм, модель світу, експресіонізм.