Int main(int arge, char *argv[])

{

char ch; if(argc !=3) {

cout«"Застосування: ім'я_програми"«"<ім'я_файлу> <стартова_позиція>"« endl; return 1;

}

Ifstream in(argv[1], ios::in | ios::binary); if(!in){

cout«"He вдається відкрити файл" « endl; return 1;

}

In.Seekg(atoi(argv[2]), ios::beg); while(in.Get(ch)) cout« ch; getchO; return 0;

}

6. Використання перевизначених операторів введення-виведен- ня даних при роботі з файлами

Вище Ви вже дізналися, як перевизначати оператори введення-виведення для власних класів, а також як створювати власні маніпулятори. У наведених вище прикладах програм виконувалися тільки операції консольного введення-виведен- ня. Але, оскільки всі С++-потоки однакові, то одну і ту саму операторну функцію виведення даних, наприклад, можна використовувати для виведення інформації як на екран, так і у файл, не вносячи при цьому ніяких істотних змін. Саме у цьо­му і полягають основні переваги С++-системи введення-виведення.

У наведеному нижче коді програми використано перевизначений (для класу kooClass) оператор виведення даних для записування значень поточних координат у файл threed.

Код програми 9.21. Демонстрація механізму використання перевизначеного оператора введення-виведення даних для запису об'єктів класу у файл

#include <iostream> // Для потокового введення-виведення

#include <fstream> // Для роботи з файлами

using namespace std; // Використання стандартного простору імен class kooClass {// Оголошення класового типу

Int х, у, z; // Тривимірні координати; вони тепер закриті public:

kooClass(int а, int b, int с) {х = а; у = b; z = с;}

friend ostream &operator«(ostream &stream, kooClass obj);

};

// Відображення тривимірних координат х, у, z // Перевизначений оператор виведення даних для класу kooClass ostream &operator«(ostream &stream, kooClass obj)

{

stream « obj.x «", stream « obj.y «", stream « obj.z « endl;

return stream; // Повертає посилання на параметр stream

}

Int mainO

{

kooClass ObjA(1, 2,3), ObjB(3,4, 5), ObjC(5, 6, 7); ofstream outfthreed");

if(!out) {

cout«"Не вдається відкрити файл."; return 1;

}

// Перевизначений оператор виведення даних out « ObjA « ObjB « ObjC;

out.closeO;

getchO; return 0;

}

Якщо порівняти цю версію операторної функції виведення даних для класу kooClass з тією, що була представлена на початку цього розділу, то можна переко­натися у тому, що для "налаштування" її на роботу з дисковими файлами ніяких змін вносити не довелося. Якщо оператори введення-виведення визначені корек­тно, то вони успішно працюватимуть з будь-яким потоком.

Вартоа' нати'.аПерш ніж переходити до наступного розділу, не пошко­дуйте часу і попрацюйте з С++-функціями введення-виведення. Створіть вла­сний клас, а потім визначте для нього оператори введення-виведення. А ще створіть власні маніпулятори.

Розділ 10. ДИНАМІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТИПІВ 1 ОПЕРАТОРИ ПРИВЕДЕННЯ ТИПУ

У цьому розділі розглянемо два засоби мови програмування C++, які підтри­мують сучасне ООП: динамічна ідентифікація типів (run-time type identification - RTTI) і набір додаткових операторів приведення типу. Жоден з цих засобів не був частиною оригінальної специфікації мови програмування C++, але обидва вони були додані у нову версію мови C++ з метою посилення підтримки поліморфізму тривалості виконання. Під RTTI розуміють можливість проведення ідентифікації типу об'єкта у процесі виконання програми. Оператори приведення типу, що роз­глядаються у цьому розділі, пропонують програмісту безпечніші способи вико­нання цієї операції. Як буде показано далі, один з них - dynamic_cast безпосе­редньо пов'язаний з RTTI-ідентифікацією, тому оператори приведення типу і RTTI є сенс розглядати в одному розділі.

1. Динамічна ідентифікація типів

З динамічною ідентифікацією типів (RTTI) більшість традиційних програміс­тів незнайомі, оскільки цей засіб відсутній у такій неполіморфній мові, як С. У не- поліморфних мовах просто немає потреби в отриманні інформації про тип у про­цесі виконання програми, оскільки тип кожного об'єкта відомий при компілюван­ні (тобто ще під час написання програми). Але в такій поліморфній мові, як C++, можливі ситуації, в яких тип об'єкта невідомий у період компілювання, оскільки точна природа цього об'єкта не буде визначена доти, доки програма на почне ви­конуватися. Як уже зазначалося вище, мова програмування C++ реалізує полімор­фізм за допомогою використання ієрархії класів, віртуальних функцій і покажчи­ків на об'єкти базових класів. Покажчик на базовий клас можна використовувати для посилання на члени як цього базового класу, так і на члени будь-якого об'єк­та, виведеного з нього. Отже, не завжди наперед відомо, на об'єкт якого типу по­силатиметься покажчик на базовий клас у довільний момент часу. Це з'ясується тільки у процесі виконання програми - при використанні одного із засобів дина­мічної ідентифікації типів.

1. Отримання типу об'єкта у процесі виконання програми

Для цього необхідно приєднати до програми заголовок <typeinfo>. Найпоши­реніший формат використання оператора typeid такий:

typeid(ob/ec/)

У цьому записі елемент object означає об'єкт, тип якого потрібно отримати. Можна робити запити не тільки про вбудований тип, але і про тип класу, створеного про­грамістом. Оператор typeid повертає посилання на об'єкт типу type_info, який опи­сує тип об'єкта object.

У класі type_info визначено такі public-члени: bool operator==(const type_info &ob);

bool operator!=(const type_info &ob);

bool before(const type_info &ob);

const char*name();

Перевизначені оператори "==" і "!=" слугують для порівняння типів. Функція beforeO повертає значення true, якщо викликаючий об'єкт у порядку зіставлення знаходиться перед об'єктом (елементом ob), що використовується як параметр¹. Функція nameO повертає покажчик на ім'я типу.

Розглянемо простий приклад використання оператора typeid.

Код програми 10.1. Демонстрація механізму використання оператора typeid #include <iostream> // Для потокового введення-виведення

#include <typeinfo> // Для динамічної ідентифікації типів

using namespace std; // Використання стандартного простору імен

class myClass {// Оголошення класового типу //...

};

int mainO

{

int с, d; float f;

myClass obj;

cout«"Тип змінної c:" «typeid(c).nameO « endl;

cout«"Тип змінної f:" «typeid(f).nameO « endl;

cout«"Тип змінної obj:" «typeid(obj).nameO « endl « endl;

if(typeid(c) == typeid(d))

cout«"Типи змінних c та d однакові" « endl;

if(typeid(c) != typeid(f))

cout«"Типи змінних c та f неоднакові" « endl; getchO; return 0;

}

Внаслідок виконання ця програма відображає на екрані такі результати:

Тип змінної с: int

Тип змінної f: float

Тип змінної obj: dass myClass

Типи змінних с та d однакові.

Типи змінних с та f неоднакові.

Якщо оператор typeid застосовується до покажчика на поліморфний базовий клас (пригадайте: поліморфний клас - це клас, який містить хоч би одну віртуаль­ну функцію), він автоматично повертає тип реального об'єкта, на який той вказує: будь то об'єкт базового класу або об'єкт класу, виведеного з базового.

Отже, оператор typeid можна використовувати для динамічного визначення типу об'єкта, який адресується покажчиком на базовий клас. Застосування цієї можливості продемонстровано в такому коді програми.

Код програми 10.2. Демонстрація механізму застосування оператора typeid до ієрархії поліморфних класів #include <iostream> // Для потокового введення-виведення

#include <typeinfo> // Для динамічної ідентифікації типів

using namespace std; // Використання стандартного простору імен

// Оголошення базового класу class Base {