
- •2) Предметне поле економічної психології
- •3)Методи економічної психології
- •4) Психологія підприємництва як складова економічної психології.
- •6) Маркетингові дослідженні в системі економічної психології
- •7) Основні етапи формування наукових поглядів щодо підприємництва.
- •8) Основні функції підприємництва у сучасному світі
- •9) Підприємництво та бізнес: інтерпретація понять.
- •Погляди й.Шумпетера на призначення підприємництва у суспільстві.
- •М.Вебер і його праця “Протестанська етика і дух капіталізму”.
- •В.Зомбарт про “дух” підприємництва.
- •Психологічні теорії підприємництва.
- •Девіантна поведінка і підприємництво.
- •15, Маргінальний статус і підприємництво.
- •16, Погляди р.Кантильйона, а.Сміта, ж.-б.Сея, а.Маршала на особу підприємця і підприємництво як соціально-економічне явище.
- •19 Три підходи до аналізу ризику в психології.
- •Класифікація економічних ризиків.
- •Ризик мотивований та немотивований.
- •Інноваційність та проблема її розгляду в економічній психології.
- •Психологічні теорії пояснення феномена лідерства у підприємництві та економічній активності..
- •Ситуативність лідерства.
- •Економічна діяльність з позиції людської активності.
- •28 Проблема мотивації в діяльності економічного агента.
- •29. Мотиви, потреби, мотиваційна сфера особистості: наукова інтерпретація понять.
- •30.Потреба у досягненнях д.Мак-Клеланда.
- •31. Типологія підприємців за й.Шумпетером та в.Зомбартом.
- •32, Типології підприємців.
- •33, Погляди (парадигми) на місце і призначення менеджера в структурі організації.
- •34. Економічна організація як соціальний інститут.
- •35, Спеціалізовані функції підприємницьких організацій.
- •37. Життєвий цикл економічної (підприємницької ) організації
- •Класифікація підприємницьких організацій за критерієм чисельності.
- •Рольова диференціація підприємців за м.Білбін.
- •Поняття композиції підприємницьких груп.
- •Соціально-психологічний клімат підприємницької організації.
- •Психологія грошей і грошового обігу
- •Психологія рекламної діяльності.
16, Погляди р.Кантильйона, а.Сміта, ж.-б.Сея, а.Маршала на особу підприємця і підприємництво як соціально-економічне явище.
Малі підприємства в ринковій економіці – провідний сектор, який визначає темпи
економічного зростання та значно впливає на структуру і якість ВВП країни. В економічно
розвинених країнах малі підприємства формують 50–70 % ВВП країни та створюють біля
двох третин від загальної кількості робочих місць.
Та справа не тільки в кількісних показниках, даний сектор розв’язує цілу низку
економічних і соціальних проблем:
- забезпечує швидку адаптацію до зміни світової економічної кон’юнктури;
- забезпечує швидке впровадження досягнень науково-технічного прогресу;
- оперативно реагує на зміни споживчого попиту;
- розширює номенклатуру виробництва товарів і послуг;
- розвиває досконалу конкуренцію.
- Завдяки малому підприємництву:
- створюються нові робочі місця;
- скорочується рівень безробіття;
- знімається напруга у сфері соціально-трудових відносин;
- підприємці отримують можливість самореалізації.
Вагомий внесок у дослідження й аналіз суті та критеріїв малого підприємництва
зробили такі зарубіжні вчені: Р.Кантільон, А.Сміт, Ж.Б.Сей, А.Маршалл,
Постановка завдання. Для розуміння засад розвитку малого підприємництва, як
соціально-економічного явища, необхідно перш за все розглянути його сутність. Метою
даної роботи є аналіз суті категорії підприємництва та критеріїв віднесення до малого
підприємництва.
Результати. Економічна теорія в міру своєї еволюції мала декілька концептуальних
поглядів на суть, функції й суб’єкти підприємництва.
Термін “підприємництво” запровадив англійський учений Р.Кантільон, трактуючи його
як господарську діяльність, пов’язану з ризиком.
Представники класичної школи А.Сміт, Д.Рікардо розглядали підприємця лише в
контексті дії ринкового механізму. Зокрема, А.Сміт у праці “Дослідження про природу та
причини багатства народів” 1776 р. бачить у капіталізмі абсолютний і природний спосіб
виробництва, а підприємницька функція розглядається як обов’язковий елемент ефективного
господарювання
17, Концепція ”Соцієтальної психіки” і її місце в розумінні розвитку підприємництва як ментальної структури.
Соцієтальна психіка або психіка суспільства є складовою культури і надає їй цілу низку психічних рис і властивостей. О. Донченко при описі соцієтальної психіки використовує відомі в психології бінарні шкали, задіяні в різних типологіях особистості (К. Юнг, К. Ясперс, Дж. Роттер та інші), які сьогодні знайшли широке застосування в аналізі культурних процесів, ментальних структур характерології народів. Серед розмаїтості психологічних шкал для характеристики психіки суспільства нею обрано наступні критерії: екстраверсія-інтроверсія, раціональність (мислення)-ірраціональність (відчуття, емоції), інтернальність-екстернальність, емоційність-прагматичність, інтуїція-сенсорика, інтенціональність (домінування чоловічих ментальних структур)-екзекутивність (домінування жіночих ментальних структур).
Зазначені властивості соцієтальної психіки дають змогу не лише зробити інтегральну психологічну оцінку соціумам, їх культурним системам, але й відслідкувати в ретроспективі розвиток цілої низки соціальних явищ – особливостей становлення державності, релігійних, політичних, економічних інституцій різного рівня організації та ефективності.
18, Проблема ризику в економічній психології.
Сьогодні немає загальноприйнятого або узгодженого поняття предметної області „ризик”, його концептуального та операційного змісту. В психологічних дослідженнях ризику сьогодні можна виділити три основні напрямки:
Перше - визначає ризик як ситуативну характеристику діяльності суб”єкту, що означає невизначеність їхнього результату для діючого суб”єкту і можливість „неприємних наслідків в разі неуспіху”. Ризик розглядається як міра очікуваного неблагополуччя, яка визначається сполученням вірогідності неуспіху та ступеня збитку (програшу, втрати). Психологічний смисл цього визначення має загальний характер, постільки мова йде лише про активність суб”єкту, його діяльність або дії. Праці цього напрямку доповнюються дослідженнями деяких психологічних характеристик ризику як мотивованого або немотивованого, виправданого або невиправданого.
Другий напрямок розглядає ризик як ситуацію вибору між альтернативними або можливими варіантами дій і безпосередньо вписуються в контекст прийняття рішень. В психологічному плані зміст поняття „ризик” операціоналізується за допомогою різних шкал, які відносяться до психологічних реалій (рівень прив'язаності, здібності суб”єкту).
Третій напрямок вивчає взаємозв”язок індивідуальної та групової поведінки в ситуаціях ризику і представляє собою соцільно-психологічний аспект досліджень.
Трохи по-іншому виділені напрямки досліджень в статті Кумбса (Coombs, 1975). Праці по аналізу ризику діляться на ті, які зв”язані з оцінкою ризику, і ті, які відносяться до „прийняття ризику”, до прийняття рішень в ситуаціях невизначеності і ризику. Стаття Кумбса присвячена в основному аналізу ризику в ситуаціях гри (лотереях) і вміщає деякі „емпіричні узагальнення” відносно поведінки суб”єкту при різних початкових умовах лотереї.
Ряд додаткових характеристик поведінки, які відносяться до мотивації суб”акта та його готовності до ризику, проаналізований в монографії Т.В. Корніловой (1997). Однак подібних робіт, власне психологічних по змісту небагато. Значно більше уваги приділяється традиційним для дослідження операцій в теорії прийняття рішень інтерпретаціям ризику і модельним представленням про ситуації, в яких суб”єкту доведеться приймати важкі ризиковані рішення. В праці Москвича і Банна (Moskowitz, Bunn, 1987) проаналізований взаємозв”язок поняття „ризик” і „невизначеність”, також подається класифікація можливих моделей та прийомів оптимізації поведінки в ситуації ризику, сформульовані основні напрямки аналізу ризику. Серед робіт загального характеру можна виділити книгу А.П. Альгіна (1989), в якій викладаються деякі постановки проблеми ризику, які перетинаються з психологічною теорією прийняття рішення , Ю. Козелецкого (1979). В цілому ж працю по виявленню власне психологічного змісту цього поняття ще потрібно виконати.