10. В.Зомбарт про “дух” підприємництва.

Найвідоміша багатотомна праця Зомбарта "Сучасний капіталізм" (1919–1927) є одним із кращих досліджень німецьких учених у галузі економіки. Зомбарт висунув та обґрунтував концепцію соціального плюралізму.

Він не погоджувався з марксистами щодо неминучості революцій­ної заміни капіталізму соціалізмом. Зомбарт стверджував, що суспільство прямує не до соціалізму, а до складнішої економічної системи, що включатиме як старі, так і нові форми господарювання. Він прогнозував еволюцію капіта­лізму до більш гармонійної і зрілої системи, позбавленої економічних криз, антагоністичних суперечностей, яка ба­зуватиметься на впорядкованому, планомірному типі гос­подарства. Ці передбачення Зомбарта багато в чому справ­дилися: досить згадати змішану економіку, яка сьогодні є панівною на Заході.

            Розглядаючи історію виникнення капіталізму, Зомбарт доводив, що цей суспільний лад своєю появою зобов'язаний найліпшим рисам людського характеру. Він розрізняв так званий буржуазний дух і дух підприємництва. Перший, на думку Зомбарта, виявляється у скромності, ощадливості, працьовитості, а дух підприємництва відбиває тяжіння осо­бистості до новаторського пошуку в певній сфері виробниц­тва. Таким чином, Зомбарт дотримувався думки, що в ос­нові капіталістичної системи лежить людська психіка. Більше того, природу буржуазного суспільства він пов'язу­вав із біологічним розвитком людини, її інстинктами та уподобаннями.

10. Психологічні теорії підприємництва.

Виникнення підприємництва пов'язується з наявністю у суспільстві

певної кількості людей, здатних проявляти природну схильність до ділової

активності за будь-яких обставин. Згідно цієї теорії „вроджених

здібностей", вважається, що генетичну схильність до підприємництва виявляє

не більше 5—7% людей від усієї соціальної популяції, більш жорстко — 3%.

Така точка зору сьогодні піддається досить гострій критиці, так як

підприємницький хист, як показує практика і емпіричні дослідження, здатний

підлягати формуванню у людей мотивованих підприємництвом. Компенсувати

відсутність природної схильності до підприємництва у змозі освітні заходи,

системи професійної і психологічної підтримки.

Інша психологічна концепція, так звана теорія „рис", намагається

відкрити і описати окремі особистісні риси або сукупність рис, що

відрізняють особу підприємця, його поведінку від дій і поведінки інших

категорій людей, задіяних в економічній сфері. Слід відзначити, що цей

напрям дослідження підприємництва є класичним. Протягом століть вчені

намагаються побудувати „психологічний профіль" підприємця, при цьому

трактуючи підприємництво як виключно персональну функцію. Ця тенденція

зберігається і по сьогоднішній день. Для прикладу, наведемо один із

численних переліків рис, необхідних підприємцю для того, щоб досягнути

успіху. Отже, для досягнення успіху сучасному підприємцю повинні бути

притаманні: цілеспрямованість; безмежна віра у свій продукт або вид послуг;

постійне прагнення виконувати реальні справи; винахідливість; завзятість і

наполегливість у досягненні поставленої мети; націленість на успіх і

отримання прибутку, планування своїх дій на декілька років вперед;

розуміння своїх сильних і слабких сторін; готовність розпочати усе з самого

початку; аналітичний склад розуму; захопленість своїм бізнесом; здатність

своїм прикладом повести за собою людей; бажання все зробити самому;

практичність; звернення уваги на деталі і навіть незначні нюанси свого

бізнесу; постійне прагнення розвивати свій бізнес; розуміння того, що

головна роль у бізнесі все ж таки належить споживачу; готовність піти на

значний ризик; розуміння того, що проблеми у сучасному бізнесі є неминучими

і їх появу можна передбачити і спрогнозувати; надмірна чуттєвість до ринку,

коливань кон'юнктури і споживацького попиту; відсутність страху перед

труднощами; здатність діяти самостійно, без підказок; бажання хоча б у

чомусь бути попереду інших.

Психодинамічна теорія Кетса де Врайєса, згідно якої формування

особистості підприємця є наслідком трагічного психологічного спадку.

Доказами цієї теорії можуть бути дані емпіричних досліджень отримані

Сарачеком, який вивчав групу репрезентовану 189 американськими підприємцями-

новаторами на рубежі століть. Він виявив, що більш ніж четверта частина

досліджуваних підприємців втратила батьків, не досягнувши 16-ти років, а

інша чверть мала дуже погані стосунки з батьками. Однак, якщо зважити на

те, що важке дитинство може виховати схильність до автономності,

впевненість у собі, стійкість перед труднощами, навряд трагічний життєвий

спадок можна вважати передумовою появи мотиву підприємництва. Дослідження з

історії підприємництва дають величезну кількість контрдоказів. Тому дана

теорія є дещо дискусійною і вимагає подальших доказів і підтверджень.

Теорія взаємозалежності особистості підприємця від умов її

соціалізації, яку висунув. Теорія поєднує психоаналітичну інтерпретацію

особистості підприємця з аналізом умов її розвитку як члена групи, який

перебуває у взаємовідносинах з культурними нормами більшої спільноти. Хаген

вважає, що підприємці з'являються в соціальних групах, які страждають від

втрати статусу. Тобто, члени окремих соціальних груп усвідомлюють, що інші

соціальні групи, котрих вони поважають і чию думку цінують, не визнають

їхніх життєвих цілей і цінностей. Втрата статусу може бути спричинена

чотирма видами подій: насильством, наклепом на ціннісні символи,

невідповідністю статусу новим умовам розподілу економічного впливу і

неприйняттям очікуваного статусу, отриманого внаслідок міграції до нового

суспільства. Втрата соціальними групами статусу веде до руйнування

сімейного авторитету і є спусковим механізмом для змін у формуванні

особистості. Тут наслідки можуть бути дуже різноманітними. Втрата статусу

може лише викликати почуття злоби і тривоги, прагнення до усамітнення.

Розвиток підприємницької активності у людини може бути поясненим

взаємовідносинами, які виникають між батьками і дітьми у процесі їх

виховання. Іншими словами, велике, якщо не вирішальне значення на

професійне становлення майбутнього підприємця, має стиль і характер

виховання дитини в сім'ї. Показано, що, як правило, в сім'ях підприємців і

людей вільних професій часто превалює стиль демократичності, намагання

привити дитині навички самостійності і відповідальності, виховується

ініціативний та творчий підхід до життя, а також потрібні почуття гідності

ініціативний та творчий підхід до життя, а також потрібні почуття гідності

і впевненості в собі, тобто ті якості, що так необхідні успішному

підприємцеві. У той же час дослідження західних психологів показали, що із

авторитарних сімей, в яких дитина позбавлена самостійності і виховується в

жорстких поведінкових обмеженнях і механічній дисципліні, підприємці,

зазвичай, не виходять.

Менш однобічно наголошує на особистості підприємця соціопсихологічний

підхід Девіда Мак-Клелланда. Використовуючи порівняльний метод, він

намагається відповісти на питання: „Чому деякі суспільства є більш

сприятливими до появи підприємництва, ніж інші?". Основним висновком у

нього є те, що набутий досвід у дитинстві формує особливий психологічний

фактор, який Мак-Клеллан назвав „потребою у досягненнях". Цей чинник, на

його думку, відповідає за економічне зростання або економічний занепад.

„Прививання" мотиву досягнення є можливим за умов виховання дитини, яке

наголошує на стандартах високої якості, тренує впевненість у собі,

забезпечує материнське тепло і незначне домінування батька. На користь цієї

тези Мак-Клелланд наводить достатньо емпіричного матеріалу у своїй книзі

„Суспільство досягнення" (1961 р.). Потреба у досягненні тут є кількісно-

наявною змінною в минулих та сучасних суспільствах завдяки таким

індикаторам, як народна література, кількість дітей-читачів фантастичних

есе, корельованих з різноманітними індексами економічних досягнень.

Протягом соціалізацій' в сім'ї діти західних індустріалізованих націй

засвоюють (інтерналізують) установки і символи, що сприяють формуванню

вищій потребі в досягненнях, ніж це має місце у дітей, вихованих деінде.

Лідерами в досягненнях стали підприємці, котрі призвели до економічного

розвитку і зростання в США та в інших частинах Західного світу. У країнах,

що розвиваються, Мак-Клелланд знайшов менше число людей з високою потребою

в досягненнях. Окрім меншої кількості, більшість з них йде в інші сфери, а

не в бізнес чи промисловість.

Теорія „потреби в досягненнях" Мак-Клелланда піднімає серйозні

методологічні проблеми пов'язані з вихованням і навчанням дітей

підприємливості, діагностикою потреби у досягненні. Однак, ця теорія була

піддана серйозній критиці.