1. Економічна психологія як галузь наукового знання.

 Економічна психологія, маючи предметом своїх досліджень психологічні установки, стереотипи економічного мислення людини, груп, верств населення, забезпечує психологію управління конкретними висновками як щодо їх ставлення до економічної дійсності загалом, так і стосовно конкретної економічної ситуації, що є важливим чинником у виборі управлінських засобів впливу на їх економічну поведінку. Тісно пов'язана з економічною психологією психологія бізнесу, підприємництва, що зосереджує увагу на закономірностях та особливостях функціонування особистості у підприємницькій сфері, яка передбачає ініціативність, самостійність, відповідальність, зокрема майнову, здатність на ризик тощо.    Неоціненною є взаємодія психології управління з етнопсихологією (грец. ethnos — плем'я, народ) — наукою про психічні особливості, ментальність (особливість світосприйняття) народу, властивості національного характеру. Адже у представників різних етносів існують свої усталені норми відносин, ділової поведінки, обміну інформацією тощо. Тому управлінська діяльність передбачає наявність у спеціалістів ґрунтовних знань і навичок поведінки під час міжнародних ділових переговорів, неформального спілкування з представниками різних національностей. Не менш важливим є регулювання ділової взаємодії у межах однієї етнічної групи. Сукупно все це — важливий чинник, здатний забезпечити оптимальну адаптацію суб'єктів управління в іноетнічному середовищі, у взаємодії з іноетнічним партнером, ефективне розв'язання етнічних конфліктів в організації тощо.    Цим далеко не вичерпується багатогранна взаємодія психології управління з іншими галузями психологічного знання, у процесі якої вона розширює, урізноманітнює свої пізнавальні й прикладні можливості, відповідно збагачуючи суміжні науки.

2) Предметне поле економічної психології

3)Методи економічної психології

У вітчизняній психології виділяються чотири групи методів (за Б. Г. Ананьєва). I група - організаційні методи. Ця група включає: - Порівняльний метод (зіставлення різних груп по віках, діяльності тощо); - Лонгітюдний метод (багаторазові обстеження одних і тих самих осіб протягом тривалого часу); - Комплексний метод (в дослідженні беруть участь представники різних наук, при цьому один і той самий об'єкт вивчається різними засобами, таким чином встановлюються зв'язки і залежності між явищами різного типу, наприклад між фізіологічним, психологічним і соціальним розвитком особистості). II група - емпіричні методи. Ця група включає: - Спостереження і самоспостереження; - Експериментальні методи; - Психодіагностичні методи (анкети, опитувальники, тести, соціометрія, інтерв'ю); - Аналіз продуктів діяльності; - Біографічні методи. III група - методи обробки даних. Включає: * Кількісний (статистичний) метод; * Якісний метод (диференціація матеріалу по групах, аналіз). IV група - інтерпретаційні методи. Включає: * Генетичний метод (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз, стадій, критичних моментів тощо) * Структурний метод (встановлює структурні зв'язки між характеристиками).

4) Психологія підприємництва як складова економічної психології.

Підприємництво як соціально-психологічне явище є предметом активного дослідження зарубіжних і вітчизняних вчених, бо однією з найважливіших його соціальних функцій є підвищення добробуту суспільства [44; 21; 4; 41].

Підприємництво – багатоаспектне соціально-психологічне явище. Воно охоплює як сферу суспільних, міжгрупових, внутрішньогрупових відносин, так і діяльність спільнот і окремої особистості, а також процеси організації цієї діяльності, яка детермінується потребами, мотивами, установками, ціннісними орієнтаціями.

В науці не існує єдиного визначення підприємництва, бо дати лаконічну характеристику цього багатогранного соціально-психологічного явища, яка охоплювала б усі його сторони, досить важко.

Найчастіше підприємництво аналізується: як діяльність, як поведінка, як модель особистості. Підприємництво як процес організації поки що залишається поза економічною психологією і аналізується переважно в рамках економічної науки та психології управління. Численні параметри підприємництва потребують не тільки багатоаспектного його аналізу, але й міждисциплінарного підходу, використання даних інших наук і, перш за все, соціології, соціальної психології та економіки.

Одним із перших дослідників, який створив найціліснішу концепцію підприємництва, був австрійський економіст Й. Шумпетер. 1912 року він видав книгу “Теорія економічного розвитку” [49; 50], в якій сутність підприємництва визначається його функцією реалізації нововведень у виробництві, створенні нових комбінацій факторів виробництва і запровадженні їх у економіку з метою забезпечення економічного зростання. Й. Шумпетер вважає, що підприємництво допомагає розвиватися суспільству завдяки “здійсненню нових комбінацій”, основними з яких є: виготовлення нового, невідомого споживачеві блага, відкриття нових способів виробництва (технологій) і комерційного використання вже існуючих благ; освоєння нових ринків збуту; освоєння нових джерел сировини; зміни структури галузі або виробництва.

5)Співвідношення економічної психології, психології підприємництва і психології менеджменту.

 Психологія підприємництва

Зростання підприємницької активності зазвичай характеризує оздоровлення економіки та особливо господарюючого суб'єкту. Сприяти розумінню й оцінки важливості підприємництва народногосподарському і суспільно-політичному контексті – одне з актуальних завдань економічної психології.

Відповідно до законодавством підприємництво окреслюється ініціативна самостійна діяльність громадян, здійснювана від імені, на ризик, під свою майнову відповідальність і отримання прибутку чи особистого доходу.

До умовам, що його розвитку підприємництва, ставляться як об'єктивні можливості у суспільстві для підприємницької діяльності, і суб'єктивні передумови психології людей. Одні й другі утворюють три основні категорії умов розвитку. Ними є:

– політику держави щодо приватного бізнесу;

– культура, чи систему цінностей суспільства, яка психологічно заохочує і підтримує дух індивідуальної ініціативи;

– схильності й уміння людей до підприємництву.

Вони породжують три психологічних проблеми підприємництва:политико-психологическую проблему взаємовідносин підприємництва із державою, проблему образу підприємця у масовій людській свідомості та, нарешті, проблему вивчення психологічного портрета підприємця. 

Економічна психологія розв'язує проблеми трьох основних типів економічної реальності, з якими зустрічаються суб'єкти економічної діяльності [85, 568]:

1.Сфера ринку, де в центрі уваги знаходиться покупець і прода­вець, торгові переговори і домовленості, споживацька поведінка.

2. Сфера бізнесу, де центральне місце займають дослідження підприємництва та ділової активності.

3. Сфера суспільства, де спеціальною проблемою є поведінка громадян у відповідь на економічну політику держави: інфляція, тіньова економіка, безробіття та ін.

Економічна психологія як прикладна наука вивчає психологі­чні аспекти підприємницької, споживацької, інвестиційної і тру­дової поведінки людей, а також процеси адаптації людини до швидкоплинних умов господарської діяльності [56, 9].

В економічній психології вивчається поведінка особистості при зміні економічних умов, наприклад, відносин власності, ін­фляції, умов прийняття на роботу і оплати праці робітників, вплив на людину реклами.

Дуже важливою проблемою економічної психології є вивчен­ня психології підприємництва, виявлення особистісних якостей, характеристик для психологічного портрету підприємця. 3арубі- жні і вітчизняні вчені одностайні відносно ряду якостей, прита­манних підприємцю. До них вчені відносять:

• творчу економічну активність;

• вміння приймати ризиковані рішення;

• комунікативність;

• прагнення до самореалізації;

• стресостійкість.

Викладаються основи психології менеджменту виходячи з його центральної категорії – управлінської діяльності. Розкриваються психологічна структура, склад і вміст діяльності керівника, система його управлінських функцій і їх головні психологічні закономірності.

Вперше в учбовій літературі приводяться всі основні компоненти психологічної структури особи керівника – суб'єкта управлінської діяльності (психічні процеси – сприйняття, пам'ять, мислення; психічні стани, властивості особи, інтелект, рефлексії, уміння приймати рішення, здібності, емоційно-вольова сфера, комунікативні процеси і ін.). Представлені новітні психологічні дані, сприяючі їх з'ясуванню і засвоєнню