Будова та принцип дії вогнегасників

Пожежу найлегше ліквідувати в початковій стадії. Успішна ліквідація займань можлива тільки в результаті чітких та швидких дій. Для цього треба знати будову, принцип дії вогнегасників та вміти ними користуватися.

На підприємствах застосовуються такі вогнегасники: хімічно-пінні ОХП-10, ОПМ, ОП-9ММ, ОХВП-10; вуглекислотні ручні ОУ-2, ОУ-3, УП-5, ОУ-8, а також пересувні ОУ-25, ОУ-25, ОУ-80, УП-2М; повітряно-пінні ОПК-1,5, ОВП-5, ОВП-10, порошкові ОП-1Б, ОП-2Б, ОП-5С, ОП-10.

Пінний вогнегасник ОХП-10 (рис.1) є на всіх автопідприємствах, а також широко застосовуються на будівництвах, складах, у побутових будівлях та ін.

Вогнегасники на основі піни (табл.1). За основу вогнегасячої речовини у вогнегасниках цього типу використовується хімічна піна, що утворюється в результаті хімічної реакції. Бульбашки піни заповнюються діоксидом вуглецю СО₂ вогнегасячої речовини. Вогнегасяча дія піни проявляється у тому, що вона, вкриваючи поверхню палаючої речовини, припиняє надходження горючих газів та пари в зону горіння, ізолює палаючу речовину від кисню повітря та охолоджує найбільш розігрітий поверхневий шар речовини.

Піна може утримуватися і на вертикальній поверхні. Маючи малу питому вагу, вона плаває на поверхні легкозаймистих і горючих рідин. Завдяки цьому пінні вогнегасники використовують для гасіння вогнищ не тільки твердих речовин, а й горючих легкозаймистих рідин. Але при цьому слід пам'ятати, що піна є провідником електричного струму і тому гасити пожежі електроприладів та електричної мережі категорично забороняється.

Не можна також гасити піною натрій і калій, тому що вони при взаємодії

з водою, що міститься у піні, виділяють кисень, який посилює горіння.

Піну не можна використовувати для гасіння спиртів і ацетону, тому що під час їх горіння виділяється велика кількість теплоти, через що піна руйнується. Окрім цього, спирт і ацетон енергійно віднімають воду від піни, цим самим руйнуючи її.

Заряд хімічних пінних вогнегасників складається з двох частин: лужної та кислотної.

Лужна частина являє собою водний розчин бікарбонату натрію. У лужному розчині міститься невелика кількість лакринового або солодового екстракту, що сприяє утворенню стійкої піни. Кислотною частиною заряду зазвичай є сірчана кислота у суміші з сірчанокислим окисним або хлорним або сірчанокислим залізом і т.ін.

Хімічні реакції:

Вогнегасник ОХП-10 являє собою циліндричний корпус (резервуар), вкритий всередині антикорозійним покриттям.

У корпус наливають лужну частину заряду. Кислотна частина заряду знаходиться у поліетиленовій колбі, що зачиняється гумовою пробкою.

Корпус вогнегасника закритий стальною кришкою. До неї прикріплений шток, із спеціальною ручкою для приведення в дію вогнегасника.

Кислотна частина заряду знаходиться у поліетиленовому стакані місткістю 450 см³. Лужна частина заряду розчинюється у 8,5 л води та заливається у корпус вогнегасника.

У верхній частині корпусу знаходиться впорскуючий штуцер і мембранний запобіжник. Для прочищення штуцера до рукоятки вогнегасника прикріплюють шпильку або цвях.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно зробити таке:

• прочистити штуцер сприску;

• повернути рукоятку на 180° до упору;

• перекинути вогнегасник штуцером вниз і спрямувати струмінь піни, що витікає, на вогнище.

Таблиця 1

Технічні характеристики хімічних пінних вогнегасників

Показник	ОХП-10 із зарядом		ОХП-М	ОХП-9ММ
	звичайним	посиленим
Продуктивність, л	43	50	50	50
Місткість корпусу, л	8,7	8,7	9	9
Дальність викиду піни, м	4	6	6	6
Діаметр штуцера, мм	4,7	4,7	4,5	4,5
Маса, кг:
без заряду	4,5	4,5	5,1	5,1
із зарядом	14,5	14,5	15	15
Кратність піни	5	6	6	6

Порошкові вогнегасники ручні (табл. 2) використовуються для гасіння невеликих пожеж горючих рідин, лужноземельних металів, електроустановок під напругою. Зберігати вогнегасники допускається у сухому середовищі при температурі, що не перевищує 50 °С.

Вогнегасячою речовиною є порошкові суміші, які витісняються з корпусу надмірним тиском газу, що знаходиться у додатковому балончику. Корпус закритий кришкою, до якої приєднані різьбовим з'єднанням балон з робочим газом, трубки подачі порошку та підводу робочого газу. На горловину балона з робочим газом навернутий ніпель з дозуючим отвором для випуску газу, що притискує латунну мембрану. У кришці вмонтовані запірно-пусковий пристрій, насадка і мембрана, яка запобігає проникненню вологи у корпус. Пусковий пристрій складається зі штока з голкою на корпусі важеля; при натискуванні мембрана балона проколюється і виштовхується газом.

Запірний механізм балона зі стисненим газом забезпечує зберігання протягом року. До кінця терміну зберігання допустимий витік не повинен перевищувати 10 г. Корпус перевіряють гідравлічним тиском 2,5 МПа.

Таблиця 2

Технічні характеристики порошкових вогнегасників

Показник	Вогнегасники порошкові ручні
	ОП-1 "Момент"	ОП-1 "Момент-2"	ОП-1 "Турчет-2"	ОП-2Б	ОП-5
Місткість корпусу, л	1	1	1,6	2	5
Час дії, с	10	7	15	10	15
Дальність викиду, м	2,0	2,3	3,0	2,5	5
Тиск у корпусі, МПа	0,6	0,8	0,4	0,8	1,2
Маса, кг:
із зарядом	1,4	3,4	2,0	4,5	10,5
без заряду	0,5	2,5	0,7	2,7	5,5

Повітряно-пінні вогнегасники (табл. 3). Використовуються для гасіння вогнищ різних речовин, за винятком лужних металів та електроустановок під напругою, а також речовин, що горять без надходження повітря. Повітряно-механічна піна утворюється при проходженні 5 – 6 % водної суміші поверхнево активної речовини через розприскувач-насадок, в якому розчин подрібнюється на краплинки, перемішуючись з повітрям, що ежектується у насадок, утворюючи піну густиною 6-8. Піна утворюється шляхом видування пухирців на сітці насадок, кратність її 50-60, довжина струменю 3 - 6 м.

Вогнегасник складається зі стального корпусу, кришки із запірно-пусковим пристроєм, балона для виштовхування газу (вуглекислоти) та сифонної трубки з насадком для одержання повітряно-механічної суміші. Заряджаючи вогнегасник, корпус заповнюють розчином піноутворювача і в кришку вмонтовують газовий балон. Розчин приготовляють в окремій ємкості при температурі води 15 - 20 °С.

Один раз на два роки у хімічних та повітряно-пінних вогнегасників гідравлічним тиском перевіряють корпус на міцність, а піноутворюючий розчин заряду у разі погіршення якості замінюють новим. Підтікання неприпустимі. У табл. 3 наведено технічні характеристики цього типу вогнегасників.

Таблиця 3

Технічні характеристики повітряно-пінних вогнегасників

Показник	ОВП-5	ОВП-10	ОВП-100
Місткість корпусу, л	5	10	100
Дальність викиду піни, м	4,5	4,5	6
Тривалість дії, с	20	45	30
Кратність виходу піни	60	60	70
Маса, кг, із зарядом	7,5	14	160
Кількість піни, л	270	540	6100
Робочий тиск, МПа	1,2	1,2	0,8

Вуглекислотні вогнегасники. Вуглекислотний газ СО₂ – це газ без кольору з ледь чутним запахом.

Під тиском 6 МПа і при температурі 0 °С вуглекислий газ зріджується. У випадку швидкого випаровування рідкої вуглекислоти, що має дуже високий коефіцієнт розширення, легко утворюється тверда снігоподібна вуглекислота.

Вогнегасяча дія СО₂ базується на розчиненні нею повітря та зниженні таким чином концентрації кисню у зоні пожежі, що призводить до припинення процесу горіння. 1 кг рідкої вуглекислоти перетворюється на 0,5 м³ газу. Крім того, під час випаровування вуглекислоти різко понижується температура речовини, що горить. Це також сприяє ліквідації вогню.

Діоксид вуглецю застосовують для гасіння легкозаймистих і горючих рідин, твердих речовин, електроустановок під напругою. Не можна гасити гідрофільні легкозаймисті рідини (спирт, ацетон і т.ін.), в яких від добре розчинюється, а також деякі речовини, що можуть горіти без надходження повітря (фотоплівка, целулоїд, терміт тощо).

Промисловістю випускаються вуглекислотні вогнегасники ручні ОУ-2 (рис.2), ОУ-5, ОУ-8, пересувні ОУ-25, ОУ-80, ОУ-400 та стаціонарні, наприклад, ОСУ-5П.

За принципом дії усі вони аналогічні і відрізняються один від одного місткістю.

Вуглекислотні вогнегасники - це сталеві балони, у горловину яких загорнуто латунний вентиль із сифонною трубкою. Вогнегасники приводять у дію обертанням маховичка запірного вентиля.

Одночасно лівою рукою напрямляють дифузор так, щоб струмінь газу та снігу попадав на вогнище.

Рис.2 Схема вогнегасника ОУ-2:

1- сифонна трубка; 2- рукоятка; 3- маховичок; 4- латунний голковий вентиль; 5- растровий снігоутворювач; 6- сталевий балон.

Таблиця 4

Технічні характеристики вуглекислотних вогнегасників

Показник	ОУ-2	ОУ-5	ОУ-8	ОУ-25
Місткість балона, л	2	5	8	25
Тривалість дії, с	25-30	15	20	20
Радіус дії, м	2	2	2	2-2,5
Тиск, МПа	6	6	6	6
Маса, кг:
із зарядом	6,3	13	20	73
без заряду	1,5	3,5	5,6	17,5

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Які засоби передбачаються на виробництві для забезпечення пожежної безпеки?

2. Що належить до первинних засобiв гасiння пожеж?

З. Які Вам вiдомi вогнегасники за змiстом внутрiшнього заряду?

4. Вогнегаснi властивостi води. Які загоряння можна гасити водою?

5. Будова та особливостi застосування вогнегасників типу ОХП.

6. Особливостi застосування газових (вуглекислотних) вогнегасникiв.

7. Для чого застосовуються брометиловi вогнегасники?

8. Принцип дiї та область застосування порошкових вогнегасникiв.

9. В якому випадку доцiльно застосовувати для гасіння пожежі пiсок, азбестове полотно, кошму?

10. Якими первинними засобами можна гасити рідкі горючi речовини, електроустановки, лужнi метали?

ЗВІТ

про виконання лабораторної роботи №4

« Вивчення конструкції та принципу дії вогнегасників »

Група____________

Прізвище, ініціали студента_________________________________