2. Визначення рухомості повітря на робочому місці

Для виконання роботи використовують слідуючи прилади і обладнання: анемометр чашечний чи крильчатий; штатив; лінійка довжиною 50 см чи 1 м; секундомір.

Рухомість повітря вимірюється чашечним або крильчатим анемометром. Чашечним анемометром вимірюють швидкість повітря від 1…20 м/с. Він складається з хрестовини з чотирма полими напівпарами, яка встановлена на осі, що обертається, зв’язаної з лічильником частоти її обертання. Крильчатим анемометром вимірюється швидкість повітря 1…10 м/с. Він складається з крильчатки, встановленої на горизонтальній осі, яка з’єднана з лічильником частоти обертання крильчатки.

Проведення вимірів. Швидкість повітряного потоку, яка створюється вентилятором, вимірюється на відстані 0,5; 1; 1,5; 2; 2,5 і 3 м між анемометром і вентилятором. Вісь вентилятора повинна співпадати з площиною хрестовини чашок та віссю крильчатки. Коли чашки чи крильчатка матимуть постійну частоту обертання, вмикається лічильник (натисненням на важильок збоку лічильника) і одночасно секундомір. Вимірювання триває 60 чи 100 секунд. Потім лічильник вимикають, робиться відлік показів, які заносяться в протокол 2. Після цього визначають різницю показів лічильника до і після вимірювання, частоту обертання чашечок чи крильчаток. За графіком на рисунках 2, 3 знаходять швидкість, яка відповідає цій частоті обертання. Число спроб у кожному положенні вентилятора повинно бути не менше трьох.

За результатами визначення рухомості повітря оформлюється протокол №2 з вказанням типу анемометра, який було використано в роботі.

Протокол №2

Анемометр ___________________________________

(вказати тип)

№ спроби	відстань до вентилятора, см	відлік за шкалами		різниця відліків	тривалість спроби, с	частота обертання, с-1	швидкість руху повітря, м/с
		до спроби	після спроби
1
2
3

3. Аналіз метеорологічних умов за результатами вимірювань і розрахунків ( висновки ) практична (лабораторна) робота № 3 «дослідження освітленості на робочому місці »

Мета роботи :

• Вивчити методи контролю та розрахунку освітленості робочих місць та її відповідність санітарним нормам;

• Ознайомитися з конструкцією необхідних приладів.

Завдання:

• Вивчити загальні положення про освітленість робочої зони.

• Дослідити природне освітлення лабораторії.

• Дослідити залежність штучного освітлення від висоти розміщення

• світильника місцевого освітлення.

• Провести порівняльний аналіз освітленості від ламп люмінесцентної та

розжарювання.

Для формування вмінь необхідно знати:

• Значення виробничого освітлення, види виробничого освітлення, вимоги санітарних норм.

• Нормування освітлення. Розряди робіт по зоровій напрузі, їх визначення для конкретних умов.

• Природне освітлення, його значення як виробничого і фізіолого-гігієнічного чинника для працюючих.

• Штучне виробниче освітлення. Вимоги санітарних нормативів щодо його використання. Джерела штучного освітлення, їх типи, порівняльна оцінка, вибір.

Загальні положення.

У виробничих приміщеннях залежно від джерела освітлення розрізняють природне, штучне та комбіноване освітлення.

Неправильне освітлення погіршує умови зорової праці, сприяє стомленню очей, нервової системи, знижує продуктивність праці, стає причиною виробничих травм і захворювань. Негативні фактори освітлення: недостатнє чи надмірне освітлення; невідповідність праці та викривлення кольорової гами об'єктів; нерівномірність освітлення робочого місця; засліплення прямим світлом; нераціональна контрастність об'єкта та фону тощо.

Освітленість робочої поверхні характеризує густину світлового потоку у даній точці. Одиницею освітленості є люкс (лк), що дорівнює освітленню, утворюваному світловим потоком в 1 люмен (лм), рівномірно розподіленому на площині в 1 м².

Природне освітлення

Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючи конструкціях.

Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване.

Бокове здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах;

верхнє здійснюється через ліхтарі, світлові прорізи у покриттях;

комбіноване – це поєднання верхнього і бокового освітлень.

Через різкі коливання зовнішнього світла визначити постійні абсолютні показники природної освітленості неможливо. Критерієм природної освітленості прийнята відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО) – це відношення освітленості робочої поверхні всередині приміщення ( Е_вн) до одночасно виміряної зовнішньої освітленості на горизонтальній площині від розсіяного світла усього небосхилу ( Е_зов), %:

де – освітленість у заданій точці поверхні всередині приміщення;

– горизонтальна складова освітленості зовні будинку.

Коефіцієнт природної освітленості нормується СНіП П-4-79, де встановлені оптимальні норми освітленості для восьми розрядів робіт залежно від їх точності, найменшого розміру об'єкта розрізнення, контрастності об'єкта розрізнення з фоном і характеристики фону.

Якщо під час перевірки встановлено, що фактична освітленість у робочому приміщенні менша за нормативну, то її підвищують за рахунок збільшення розмірів або числа віконних прорізів (там, де це можливо), очищення світильників від пилу, копоті, бруду, збільшення кількості світильників, встановлення ламп з вищою світловіддачею тощо.

У деяких випадках підбирають види робіт, які можна виконувати у приміщенні без зміни освітленості.

Освітленість приміщень природним світлом характеризується значенням КПО ряду точок, розташованих на перетині двох площин: вертикальної характерного розрізу (наприклад, по осі вікон, центральній осі приміщення і та.ін.) і горизонтальної, прийнятої за умовну робочу поверхню, тобто на висоті робочого столу (0,8 м від підлоги).

У разі бокового освітлення нормується мінімальне значення КПО в межах робочої зони.

При верхньому та боковому освітленні нормують середню величину (табл. 1).

Таблиця 1

Норми освітленості на робочих місцях виробничих приміщень

(СНіП П-4-79)

Зорова робота	Наймен-ший розмір об'єкта розріз-нення, мм	Розряд зорової роботи	Підроз-ряд зорової роботи	Штучне освітлення, лк		Природне освітлення е, %
				Комбі- новане	загальне	верхнє та комбі-новане	бокове
							півні-чна зона	інші зони
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Найвищої точності	Менше 0,15	І	а	5000	1500	10	2,8	3,5
			б	4000	1250
			в	2500	750
			г	1500	400
Дуже високої точності	0,15 - 0,3	ІІ	а	4000	1250	7	2,0	2,5
			б	3000	750
			в	2000	500
			г	1000	300
Високої точності	0,3 - 0,5	ІІІ	а	2000	500	6	1,6	2,0
			б	1000	300
			в	750	300
			г	400	200
Середньої точності	0,5 - 1,0	ІV	а	750	300	4	1,2	1,5
			б	500	200
			в	400	200
			г	300	150
Малої точності	1,0 - 5,0	V	а	300	200	3	0,8	1,0
			б	200	150
			в	-	150
			г	-	100
Дуже малої точності	Понад 5,0	VІ	-	-	150	2	0,4	0,5
Робота з палаючими матеріалами та виробами у гарячих цехах	Понад 5,0	VІІ	-	-	200	3	0,8	1,0
Загальний нагляд за ходом виробничо-го процесу		VІ­ІІ	а	-	75	1,0	0,2	0,3
			б	-	50	0,7		0,2