Інструкційна карта

до практичної роботи № 7

з дисципліни “ Податкова система ”

спеціальності 5.03050901 “ Бухгалтерський облік ”

2 Години

Тема : Екологічний податок.

Мета: Відпрацювати вміння та навички щодо розрахунку екологічного податку та складання податкової декларації екологічного податку ; формування основних рис майбутнього працівника бухгалтерської служби, який вільно орієнтується в складній економічній ситуації країни та вдало вміє використати набуті знання майбутньої практичної роботи.

Забезпечення: інструкційна карта, бухгалтерські та податкові бланки, калькулятор.

Хід роботи :

1.Скласти Податкову декларацію екологічного податку.

2. Розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (додаток 2).

3. Зробити висновки по роботі.

Матеріал для виконання роботи :

Завдання 1.

Визначити суму екологічного податку , яку сплатить ВАТ «?» м. Миколаєва за звітний період , за наступними даними : у м. Миколаєві розташоване ВАТ, яке здійснює роздрібну торгівлю паливом, за звітний період, згідно даних бухгалтерського обліку було реалізовано :

• Бензин А – 80 -50 000л.

• Бензин А – 92-70 000л.

• Бензин А – 95-100 000л.

• Дизпаливо – 90 000л.

Завдання 2.

Скласти Податкову декларацію екологічного податку.

Завдання 3.

Скласти Додаток 2 до Податкової декларації екологічного податку - Розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення .

Методичні вказівки

За підсумками І кварталу 2011 р. платникам екоподатку вперше доведеться зіштовхну­тися із заповненням Податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1010 (далі — Декларація). На щастя, така доля оминула більшість тих, хто ще за підсумками 2010 року звітував за пересувні джерела забруднення, у т.ч. автомобілі. З 2011 року такі особи не відповідають за розрахунок і сплату екоподатку й не подають пов 'язаної із цим звітності. Усе це за них тепер роблять так звані податкові агенти.

Хто подає Декларацію

Такий обов'язок покладено на всіх платни­ків екоподатку, коло яких окреслено в ст. 240 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). До них відносять суб'єктів господарювання (у т.ч. підприємців), юросіб, які не здійснюють підприємницької діяльності (у т.ч. бюджетні установи), громадські організації та інші під­приємства (установи, організації), постійні представництва нерезидентів (далі — підпри­ємства), які:

а) забруднюють атмосферу стаціонарними джерелами забруднення (далі — викиди);

б) скидають забруднюючі речовини у водні об'єкти (далі — скиди);

в) розміщують відходи в спеціально відведе­них для цього місцях або на об' єктах, окрім тих, хто розміщує вторсировину на підставі відповід­ної ліцензії (далі — розміщення відходів).

Серед платників екоподатку названо також осіб, які забруднюють атмосферу пересувни­ми джерелами, — п. 240.2 ПКУ Але, як ми вже підкреслювали, платники вони вельми умовні, оскільки безпосередньо до бюджету податку не перераховують і не звітують щодо нього. За них це роблять податкові агенти. Це суб'єкти господарювання, які здійснюють:

а) оптову торгівлю паливом;

б) роздрібну торгівлю (крім тих, хто реалізує паливо, придбане в оптовиків).

Акцентуємо: податково-агентську функцію покладено лише на тих торговців паливом, які реалізують його як пальне для пересувних дже­рел забруднення. Згідно з пп. 14.1.142 ПКУ до ос­танніх відносять транспортні засоби, рух яких супроводжується викидом в атмосферу забруд­нюючих речовин. Таким чином, пересувними дже­релами вважають не лише автомобільний, але й залізничний, морський, річковий та авіаційний транспорт (ст. 21 Закону України "Про транс­порт" від 10.11.94 р. № 232/94-ВР). При цьому, як пояснюють податківці в Єдиній базі податкових знань, якщо транспортні засоби споживають пальне, вид яко­го не зазначено в ст. 244 ПКУ податок потрібно платити, виходячи зі ставок, установлених цією статтею для тих видів палива, характеристика яких найбільше відповідає використовуваним.

Із сказаного вище також випливає, що за пальне для обладнання та інструментів — ди­зельних установок, ручних газонокосарок, бензопил тощо — екоподатку платити не треба, оскільки це не пересувні джерела забруднення. Хоча зрозуміло, що на практиці податковий агент зазвичай не в змозі відстежити долю ре­алізованого пального, а значить, не може га­рантувати, що його не використають, скажімо, для заправки автомобіля. Тому цілком припус­каємо, що податківці однаково наполягатимуть на сплаті екоподатку.

" Важливо!

Щоб не подавати Декларації з прокресленнями, ті, хто до 01.01.11 р. сплачував "бруд­ний" збір за викиди пересувними джерела­ми забруднення й з нового року не реалі­зує палива, а також не здійснює інших видів забруднення навколишнього середовища, зобов'язані подати до податкової заяву про відсутність у них об'єкта обчислення екопо­датку (п. 250.9 ПКУ). Як видно з відповідей у Єдиній базі податкових знань, на цьому на­полягають і податківці.

У які строки й куди подають Декларацію

Декларацію необхідно надати протягом 40 ка­лендарних днів, наступних за останнім кален­дарним днем звітного кварталу (п. 250.2 ПКУ). Отже, граничний строк подання Декларації за І квартал — 10 травня 2011 р.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють викиди, скиди та розміщення відходів, подають Декларацію за місцем розташування забрудню­ючих об'єктів, а податкові агенти — за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Якщо місце подання Декларації не збігається з місцем перебування на податковому обліку, до податкової за місцем обліку в ті самі стро­ки подають копії Декларації (п. 250.8 ПКУ) з відміткою "х" під словом "копія" у полі 1 шап­ки Декларації.

Якщо в платника кілька стаціонарних джерел забруднення або місць для розміщення відходів у межах різних населених пунктів чи за їх ме­жами (різні коди КОАТУУ), Декларацію пода­ють за кожним джерелом забруднення окремо. Якщо код КОАТУУ для всіх джерел забруд­нення однаковий, то й Декларацію подають в одному примірнику. У містах із районним поді­лом, навіть коли джерела забруднення розта­шовано в різних районах, можна подавати одну Декларацію за викиди, скиди та розміщення відходів всіма джерелами забруднення за міс­цем податкового обліку (п. 250.10 ПКУ).