Функції ліпідів.

1) Енергетична. При повному розщепленні 1г жирів - 38,9 кДж енергії, тобто вдвічі більше, ніж при повному розщепленні такої ж кількості вуглеводів або білків, а також утворюється майже 1,1г води. Саме завдяки запасам жиру деякі тварини протягом досить тривалого часу обходяться без води. Наприклад, верблюди у пустелі можуть не пити 10-12 діб. Необхідну для життєдіяльності воду ці тварини дістають у результаті окиснення жиру.

2) Будівельна. Вони складають основу біологічних мембран, входять до складу нервових волокон тощо.

3) Захисна. Полягає в захисті органів від механічних пошкоджень (наприклад, нирки вкриті м'яким жировим шаром).

4) Теплоізоляційна Накопичуються у підшкірній жировій клітковині деяких тварин (китів, тюленів тощо. Так, у синього кита шар жиру у підшкірній клітковині може перевищувати 50 см.

6. АТФ: хімічний склад і функції

АТФ є нуклеотидом. Молекула АТФ складається з трьох основних компонентів:

1. цукру рибози,

2. азотистої основи аденіну,

3. ланцюжка з трьох фосфатних груп (саме цей ланцюжок є носієм найважливіших властивостей АТФ).

АТФ, яка міститься у великій кількості у м'язах - одна з найважливіших для організму речовин, джерело енергії для здійснення біохімічних реакцій (наприклад, тих, що відбуваються при скороченні м'язів). Живі організми використовують АТФ у широкому діапазоні. По суті, скрізь, де є життя, присутня і АТФ.

АТФ виконує свою функцію шляхом відщеплення кінцевої фосфатної групи під дією відповідного ферменту; при цьому вивільняється енергія, яка використовується для здійснення біохімічних реакцій, наприклад побудови білка з амінокислот.

Відщеплена фосфатна група може потім знову приєднатись до аденозиндифосфатної кислоти (АДФ), утворюючи АТФ. При цьому використовується енергія, що вивільняється у результаті розщеплення органічних сполук, наприклад вуглеводів та ліпідів. Відщеплання 1 моль молекул фосфорної кислоти супроводжується виділенням майже 40 кДж енергії.

Нуклеїнові кислоти. Редуплікація ДНК

1. Нуклеїнові кислоти були відкриті швейцарським біохіміком Мішером у 1869 році. Але до 40 років XX ст. біологи не мали уяви про те, що ДНК хромосом несе генетичну ін­формацію. Вважалось, що спадковість організму визначається біл­ковим компонентом хромосом. А ДНК, проста за будовою і хімічним складом, не може контролювати такого складного процесу. І лише в 1944 році американські вчені О. Евері, К. Мак-Леод і Мак-Карті довели, що в хромосомах генетичну роль виконують не біл­ки, а нуклеїнові кислоти.

ДНК

Дезоксирибонуклеїнова кислота - ДНК. Це високомолекулярна сполука, її молекулярна маса від

5 х10 ⁶ до 40 х10⁶ ( залежить від виду організму).

Біологічна роль ДНК: зберігання, відтворення і передача генетичної /спадкової/ інформації в клітині.

ДНК-носій спадкової інформації в клітині. ДНК в клітині знаходиться переважно в ядрі ( 97%), в складі хроматину, а також входить до складу мітохондрій і пластид.

Молекула ДНК складається з двох спірально закручених один відносно одного полінуклеотидних ланцюгів.

Кожен з ланцюгів ДНК-полімер, мономерами якого є нуклеотиди.

До складу нуклеотида входять:

• вуглевод-дезоксирибоза (С₅Н₁₀О₄)

• залишок фосфорної к-ти (Н₃РО₄)

- азотисті основи, їх 4 (аденін-А, тимін - Т, гуанін- Г, цитозин – Ц).

Для ДНК характерні різні рівні структури:

Первинна структура Це порядок розміщення нуклеотидів в полінуклеотидних ланцюгах ДНК. Нуклеотиди з'єднуються в ланцюг завдяки міцних ковалентних зв’язків (фосфодіефірних), які виникають між залишком фосфорної к-ти одного нуклеотида і вуглеводом іншого.

Первинна структура ДНК суворо детермінована /визначена/ і специфічна для кожного виду організму. Вона є кодовою формою запису біологічної інформації /визначає первинну структуру біл­ка/.

Вторинна структура. В 1953 р. Д.Уотсон і Ф.Крік запропонували модель вторинної структури ДНК.

Вторинна структура ДНК - це подвійна спіраль, вона склада­ється з двох полінуклеотидних ланцюгів, які спірально закручені один відносно другого. Діаметр спіралі ДНК - 2 нм, крок її 3,4 нм кожний виток спіралі містить 10 пар нуклеотидів.

Вторинна структура стабілізується за рахунок водневих зв'яз­ків. Водневі зв”язки, утворюються між азотистими основами:

- між аденіном /А/ і тиміном /Т/ утворюється два водневі зв"язки

- між гуаніном /Г/ і цитозином /Ц/ утворюється три водневі зв"язки.

А і Т, а також Г і Н, називаються комплементарними.

Третинна структура. Третинна структура ДНК утворюється внаслі­док додаткового скручування в просторі двоспіральної молекули і має вигляд суперспіралі.