Тема № 2. Заняття 2/1. Проблема дослідження психіки в психології
Феномен психіки людини як предмет психологічної науки.
Психіка як результат еволюції матерії.
Структура психіки людини.
Онтогенез людської психіки.
Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда.
Вікова періодизація психічного розвитку.
1.Феномен психіки людини як предмет психологічної науки.
Об’єктом вивчення психології є психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот.
Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми. Психічні явища – це внутрішній світ людини у його повноті та різноманітності. Дотепер у психології науковці не дійшли спільної думки щодо визначення сутності структури психіки.
Якщо спробувати визначити основні течії психології ХХ століття, то, спираючись на загальноприйняту точку зору, можна виділити сім основних напрямків психологічної науки, як-от:
гештальтпсихологія;
когнітивна психологія;
біхевіоризм;
діяльнісний підхід;
психоаналіз;
генетична психологія;
гуманістична або екзистенційна психологія.
Гештальтпсихологія (гештальтизм) є напрямком психології, який виник у Німеччині в 20-30 роках минулого століття, в якому висунута програма вивчення психіки як цілісної внутрішньої структури – гештальту (від нім. образ, форма). Такий підхід показує зумовленість сприймання та мислення людини співвідношенням предмета (фігури) і оточуючого середовища (фону): ціле детермінує (тобто визначає) якості та функції своїх частин. Представниками цього напрямку психології є Макс Вертгеймер, Вольфганг Келлер, Курт Коффка та Курт Левін.
Когнітивна (від лат. знання, пізнання) психологія була створена в 50-60 роки ХХ століття і має багато спільного з гештальтпсихологією. Пред-ставниками цього напрямку психології вивчається залежність поведінки людини від пізнавальних процесів: особлива увага приділяється дослідженню внутрішньої організації психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги, мислення). Проводиться також аналогія між обробкою інформації технічними пристроями (ПК) і людиною, на основі чого створюються різні схеми (когнітивістські матриці) психічних процесів. Представниками цього напрямку психології є такі вчені, як Д. Бродбенд, С. Спенберг, Дж. Стерлінг, Р. Аткінсон, У. Найссер, Р. Шепард, А. Пайвіо та Г. Багер.
Біхевіоризм (від англ. поведінка) – цей напрям був створений Джоном Уотсоном. Предметом психологічного дослідження біхевіоризм вважає перш за все поведінку (сукупність реакцій та зовнішніх дій живої істоти), оскільки лише вона є доступною методам об’єктивного дослідження. Основне положення цього методу – це ланцюг „стимул-реакція”. Представниками цього напрямку психології є Б. Скінер, Е. Толмен, К. Халл. Тим студентам, кого зацікавив цей напрямок психології (і не лише цей), ми рекомендуємо ознайомитись з книгою: Зубалий Н.П., Лёвочкина А.М. „Основы психотерапии: Учебное пособие”. – Киев: МАУП, 2001. – 160 с.
Діяльнісний підхід формувався переважно у вітчизняній психологічній школі. Цей підхід об’єднує вчених, для яких психіка є функцією мозку, що виникає в процесах активності живої істоти (потяг до мети є фундаментальною якістю всього живого) й опосередковує їх своїми специфічними функціями: таким чином, психіка не може існувати поза межами діяльності, а діяльність – поза психікою. Представниками цього напрямку психології були такі вітчизняні вчені, як Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн., О.М. Леонтьєв.
Психоаналіз (від грец. душа і розкладання) є найбільш відомим напрямком глибинної психології, тому саме на ньому ми і сконцентруємо нашу увагу. Цей напрямок психології був створений Зиґмундом Фрейдом (або Фройдом, як часто зараз перекладають його прізвище) і мав значний вплив на розвиток всієї психологічної науки ХХ століття. Фрейдом була створена оригінальна концепція трьохчленної структури особистості („Ід” – несвідоме людини, „Я” – це фокус свідомої, зрілої особистості, та „Над-Я”, яке є носієм моральної свідомості), центральним глибинним елементом якої є несвідоме („Ід” або „Воно”), що несе в собі сексуальну й агресивну складові. Представниками цього напрямку психології є Еріх Фромм, Карл Густав Юнг, Карен Хорні, Альфред Адлер та інші. Тим студентам, кого зацікавив цей напрямок психології, ми рекомендуємо ознайомитись з кни-гою: Соколов Е.В. „Введение в психоанализ. Социокультурный аспект”. – С-Пб.: Изд-во «Лань», 1998. – 320 с.
Генетична (від грец. походження) психологія вивчає психічний роз-виток людини від народження і до смерті, при цьому основна увага при-діляється проблемі розвитку інтелекту дитини. Засновником цього напрямку психології є Ж. Піаже, який вбачав в такому розвитку результат трансфор-мацій операцій (зовнішніх дій) дитини з предметами.
Гуманістична (від лат. людяний) або екзистенційна психологія зародилась в 50-х роках минулого століття, вона як предмет свого дослід-ження визначає особистість як унікальну цілісну систему, що є активною свідомою істотою, яка відчуває необхідність постійного самоудосконалення, пошуку сенсу буття. Одним з засновників цього напрямку був Абрахам Мас-лоу. Представниками цього напрямку психології є К. Роджерс, В. Франкл, Р. Мей, С. Джурард, Г.А. Мюррей та інші.