6. Конфлікт за антигенами системи ав0 між матір'ю і плодом

Групові антигени системи АВ0 було виявлено Ландштейнером у 1900-1901 рр. Чеський учений Янський створив класифікацію груп крові людей відповідно до групових антигенів А та В – 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) і АВ(ІV). Надалі було виявлено, що антигени містяться не тільки на еритроцитах, але і на лейкоцитах і тромбоцитах, на всіх клітинах організму й у секретах. Також було встановлено, що в плазмі крові містяться природні, а не виниклі в результаті імунної стимуляції антитіла до групових антигенів крові. Ці антитіла здійснюють лізис або аглютинацію еритроцитів і відповідно до антигенів А та В, проти яких вони спрямовані, класифікуються як α- або β-ізогемаглютиніни, гемолізини.

Характерно, що ізогемантитіла індукуються до неіснуючих в організмі людини антигенів. Так, у людини з групою крові 0(І) немає ні А-, ні В-антигенів, але є α- і β-ізогемаглютиніни, із групою А(ІІ) – β-гемаглютиніни, з В(ІІІ) – α-гемаглютиніни. Феномен появи ізоантитіл до відсутніх групових антигенів крові довго не піддавався поясненню. Потім було з'ясовано, що вони індукуються в 2-3-місячного плода у зв'язку із заселенням кишок мікрофлорою. Таким чином, цей феномен є результатом бактеріальної імунізації. Відомо, що Е. соli містить антиген, подібний до В-антигену, а Shigella і Salmonella – антигени, подібні як до А-, так і до В-антигену еритроцитів. Природно, що ембріон із груповим антигеном крові А буде імунізуватися і продукувати антитіла до антигенів кишкової мікрофлори, подібних до В-антигену еритро­цитів і навпаки, але не будуть утворюватися антитіла до власного антигену крові.

Природні антитіла до А- і В-антигенів належать до ІgМ, вони не проходять крізь плаценту і не можуть ушкодити еритроцити плода, на яких можуть бути антигени, відмінні від антигенів матері.

Починаючи з 9-го тижня внутрішньоутробного розвитку, еритроцити плода потрапляють у кровотік матері у зв'язку з можливим змішуванням крові в лакунах трофобласта, що формується. Еритроцити, імунізуючи матір у разі несумісності за АВ0, ініціюють продукцію антигрупових антитіл. Ці антитіла належать до IgG, вони транспортуються плацентою і, будучи цитотоксичними, пошкод­жують клітини крові зародка, призводячи до розвитку гемолітичної хвороби плода і новонародженого.

Найчастіше міжгруповий конфлікт спостерігають, коли в матері група крові 0(І), а у плода – А(ІІ). Ці групи крові в людській популяції зустрічаються практично з однаковою частотою – 45 і 42 % відповідно. Однак міжгруповий конфлікт спостерігають досить рідко – менше ніж у 10 % випадків від загальної кількості пологів. Це зумовлено тим, що з декількох відомих алотипів А – А1, А2, АЗ, А4, А5, А6 – імуногенним є тільки алотип А1. Найбільш схильні до впливу цитотоксичних IgG-α-гемолізинів гомозиготні А1А1 ембріони.

Інші види несумісності за системою АВ0 практичного значення не мають, тому що антиген В не вирізняється імуногенністю і, крім того, групи крові В(ІІІ) і АВ(ІV) зустрічаються набагато рідше – у 10 і 3% випадків відповідно.

Міжгруповий конфлікт спостерігають після 8-10 тиж вагітності, коли на еритроцитах плода починають експресуватися групові анти­гени системи АВ0. Клінічно він проявляється загрозою переривання вагітності або мимовільного аборту. Вдаються до вливання матері різних розчинів (неогемодез, поліглюкін, реополіглюкін) з метою зниження титру α-ізоантитіл до антигену А1. Враховують титри понад 1:10.

Практика показала, що лише в період вагітності за такої несумісності виникає загроза життю ембріона. У період повторної вагітності цитотоксичні IgG рідко чинять свій негативний вплив на плід. Передбачено, що розвивається захисний механізм під час повторної імунізації матері за принципом продукції антиідіотипічних антитіл або блокувальних IgG₁, що не ушкоджують плід.