- •Тема: і.Котляревський (1769 – 1838) План
- •Загальний огляд життєвого і творчого шляху
- •Бурлескне і літературне начала. “Енеїда” як травестія у контексті європейської пародії. Тема, ідея, проблематика, образи богів, земних царів, Енея і троянців
- •“Наталка Полтавка” в контексті європейської драматургії свого часу. Тема твору, ідея, образи, основний конфлікт і його характер
- •Перенось все терпеливо
- •“Москаль-чарівник” і європейське відродження. Основний конфлікт п'єси, характери
Перенось все терпеливо
І на бідних оглядайся.
Саме в цих рядках, на думку Л.Мороз, – ідея п’єси. Драматург навчає глядача (читача) жити й будувати свої взаємини з іншими людьми за приписами християнської моралі. У п’єсі відбувається рух не так до просвітницького (а саме – руссоїстського) ідеалу, як до ідеалу християнських цінностей.
“Москаль-чарівник” і європейське відродження. Основний конфлікт п'єси, характери
У 1800 р. Котляревський написав п’єсу “Москаль-чарівник” (поставлена на сцені – в 1819 р., надрукована – в 1841 р.), котру також визначив як “малоросійську оперу”, але І.Срезневський назвав її “українським водевілем”, що, безперечно, відповідає жанровим особливостям твору. Справді, це легка комедійна п'єса, в якій дія основана на цікавій інтризі, на анекдотичному сюжеті, жвавий діалог природно переходить у гумористичні куплети. Для “Москаля-чарівника” характерні такі риси водевілю, як проста композиція, динамічний сюжет, різка зміна ситуацій, несподівана, ефектна розв'язка, дотепність діалогів, виразність мовних партій дійових осіб, гострота оцінок.
Цей жанр, що спочатку яскраво визначився у французькій літературі XVIII ст., виникнувши з веселих, жартівливих куплетів з приспівом, виконуваних на кону ярмаркових театрів, швидко поширився по всій Європі. Як гумористична одноактівка водевіль культивувався в творчості російських драматургів перших десятиріч XIX ст. – О.Шаховського, О.Грибоєдова, П.В’яземського, М.Хмельницького, В.Сологуба.
Основний конфлікт водевілю побудований на побутовому матеріалі, взятому драматургом з життя сучасного йому села. У творі висміюється аморальне залицяння дрібного чиновника Финтика до дружини чумака Михайла Чупруна. Тетяна не виправдала хтивих сподівань канцеляриста. Финтик потрапляє в комічну ситуацію.
На думку Є.Кирилюка, сюжет “Москаля-чарівника” міг бути підказаний драматургові якимось літературним твором (анекдотом, піснею, казкою), хоча фабула цього водевілю не повторює з його ймовірних художніх прототипів.
Риси сентименталізму в п’єсі Котляревського полягають (за Є.Нахліком):
протиставленні ”освіченим” людям людей „природних”, псевдоінтелегентним міщанам – морально здорових селян, чиновницьким звичаям – моралі простолюду;
у пошуках естетичного ідеалу серед представників „природного стану”;
в ідилічному, ідеалізованому зображенні селян і селянського життя;
у піднесенні до ідеалу доброчесної почуттєвості;
в особливостях поетики, запозичених в комічних операх.
Риси просвітительського реалізму в п’єсі Котляревського виявляють себе в елементах соціального аналізу, сатиричному зображенні суспільних звичаїв, у застосуванні родової типізації при створенні образів, у схопленні причиннових зв’язків між собою і середовищем, розгортанні дії в експериментальних обставинах.
Б.Лепкий досліджував творчість І.Котляревського. Учений зазначає, що надзвичайна популярність “Енеїди” й “Наталки Полтавки” спонукала багатьох авторів до наслідування. Це призвело до так званої “котляревщини”, яка триває час перешкоджала нормальному розвитку української літератури. До невдалих він зараховує “Горпиниду” П.Білецького-Носенка, поему “Вечорниці” П.Кореницького, “Вовкулаку” С.Олександрова. натомість вважав, що не позбавлений художньої вартості твір Т.Думитрашка “Жабомишодраківка”, навіть убачав у цьому певні натяки на ворожнечу між поляками та українцями, а також твори М.Макаровського “Наталя” й “Тарасько”.
