Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Котляревський.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
199 Кб
Скачать
☆

Перенось все терпеливо

І на бідних оглядайся.

Саме в цих рядках, на думку Л.Мороз, – ідея п’єси. Драматург навчає глядача (читача) жити й будувати свої взаємини з іншими людьми за приписами християнської моралі. У п’єсі відбувається рух не так до просвітницького (а саме – руссоїстського) ідеалу, як до ідеалу християнських цінностей.

  1. “Москаль-чарівник” і європейське відродження. Основний конфлікт п'єси, характери

У 1800 р. Котляревський написав п’єсу “Москаль-чарівник” (поставлена на сцені – в 1819 р., надрукована – в 1841 р.), котру також визначив як “малоросійську оперу”, але І.Срезневський назвав її “українським водевілем”, що, безперечно, відповідає жанровим особливостям твору. Справ­ді, це легка комедійна п'єса, в якій дія основана на ціка­вій інтризі, на анекдотичному сюжеті, жвавий діалог природно переходить у гумористичні куплети. Для “Москаля-чарівника” характерні такі риси водевілю, як про­ста композиція, динамічний сюжет, різка зміна ситуацій, несподівана, ефектна розв'язка, дотепність діалогів, ви­разність мовних партій дійових осіб, гострота оцінок.

Цей жанр, що спочатку яскраво визначився у французькій літературі XVIII ст., виникнувши з веселих, жар­тівливих куплетів з приспівом, виконуваних на кону ярмаркових театрів, швидко поширився по всій Європі. Як гумористична одноактівка водевіль культивувався в творчості російських драматургів перших десятиріч XIX ст. – О.Шаховського, О.Грибоєдова, П.В’яземського, М.Хмельницького, В.Сологуба.

Основний конфлікт водевілю побудований на побутовому матеріалі, взятому драматургом з життя сучасного йому села. У творі висміюється аморальне за­лицяння дрібного чиновника Финтика до дружини чума­ка Михайла Чупруна. Тетяна не виправдала хтивих сподівань канцеляриста. Финтик потрапляє в комічну ситуацію.

На думку Є.Кирилюка, сюжет “Москаля-чарівника” міг бути підказаний драматургові якимось літературним твором (анекдотом, піснею, казкою), хоча фабула цього водевілю не повторює з його ймовірних художніх прототипів.

Риси сентименталізму в п’єсі Котляревського полягають (за Є.Нахліком):

  • протиставленні ”освіченим” людям людей „природних”, псевдоінтелегентним міщанам – морально здорових селян, чиновницьким звичаям – моралі простолюду;

  • у пошуках естетичного ідеалу серед представників „природного стану”;

  • в ідилічному, ідеалізованому зображенні селян і селянського життя;

  • у піднесенні до ідеалу доброчесної почуттєвості;

  • в особливостях поетики, запозичених в комічних операх.

Риси просвітительського реалізму в п’єсі Котляревського виявляють себе в елементах соціального аналізу, сатиричному зображенні суспільних звичаїв, у застосуванні родової типізації при створенні образів, у схопленні причиннових зв’язків між собою і середовищем, розгортанні дії в експериментальних обставинах.

Б.Лепкий досліджував творчість І.Котляревського. Учений зазначає, що надзвичайна популярність “Енеїди” й “Наталки Полтавки” спонукала багатьох авторів до наслідування. Це призвело до так званої “котляревщини”, яка триває час перешкоджала нормальному розвитку української літератури. До невдалих він зараховує “Горпиниду” П.Білецького-Носенка, поему “Вечорниці” П.Кореницького, “Вовкулаку” С.Олександрова. натомість вважав, що не позбавлений художньої вартості твір Т.Думитрашка “Жабомишодраківка”, навіть убачав у цьому певні натяки на ворожнечу між поляками та українцями, а також твори М.Макаровського “Наталя” й “Тарасько”.