Частина і: нормативно-правова й інституційна бази

Розділ 1. Основи європейської інтеграції

Розділ 2. Європейські договори

Розділ 3. Європейське право та фінанси

Розділ 4. Європейські інституції

У першому розділі цієї частини ми ознайомимося з теоріями, що розглядають феномен європейської інтеграції. Висвітлюючи різні аспекти інтеграційного процесу, всі вони залишають поза увагою дуже важливе питання — особливості формування спільних політик та управління ними. Саме тому читачеві запропоновано синтез різних євроінтеграційних теорій, заснований на дослідженні спільних політик Союзу. Теоретичні міркування, наведені в підрозділі 1.1.2., будуть підтверджені практичними прикладами далі в тексті. Друга частина розділу містить коротку історію розвитку євроінтеграційного процесу після Другої світової війни.

У другому розділі розглянуто роль Європейських договорів та запровад­жених ними реформ у процесі формування нових спільних політик та у вста­новленні дедалі вищих цілей для вже наявних політик. Серед іншого, йдеться про успішне функціонування спільної політики, заснованої на підписаному в Парижі в квітні 1951 року Договорі про Європейську Спільноту з вугілля та сталі (ДЄСВС), яке поширило інтеграційний процес на всі сфери економічних відносин з підписанням у Римі в березні 1957 року Договору про Європейську Спільноту з атомної енергії (Євратом) та про найважливіший з усіх трьох До­говір про заснування Європейської економічної Спільноти (ЄЕСп), що поши­рював інтеграцію на всі сектори економіки.

Для досягнення щораз вищих інтеграційних цілей західноєвропейські країни в 1992 році в Маастрихті вирішили об'єднати доопрацьований за мину­лий час Договір про заснування Європейської Спільноти (ДЄСп) та Договори про ЄСВС і Євратом у широкомасштабніший Договір про Європейський Союз (ДЄС), який, серед іншого, передбачав поступове запровадження економічного й валютного союзу. За п'ять років на зміну Маастрихтському прийшов Амстер­дамський договір, де на додаток до зазначеного прописано основні елементи нових спільних політик щодо юстиції та внутрішніх справ, а також щодо зовнішніх відносин.

У третьому розділі автор створює метафоричний образ, аби пояснити, як Європейський Союз об'єднує в своїй структурі головну будівлю європейської конструкції - Європейську Спільноту, та два нові крила — спільну зовнішню й

4.

безпекову політику та інтеграцію в сфері юстиції і внутрішніх справ. У розділі показано своєрідний процес ухвалення рішень Спільноти, який впливає на формування не менш оригінальної правової системи, що грунтується на Дого­ворах та діє у формі регламентів, директив і рішень. Особливу увагу приділено також унікальній фінансовій системі Європейської Спільноти, що грунтується на власних ресурсах держав-членів, внесених до бюджету Спільноти, яким ке­рує Європейська Комісія.

Останній розділ цієї частини зосереджений навколо структури та функцій головних дієвців євроінтеграційного процесу, європейських інституцій та кон­сультативних органів. їх порядок відповідає процесові виробляння та ухвалю­вання рішень: Європейська Рада, Європейська Комісія, Економічно-соціальний комітет, Комітет регіонів, Європейський Парламент, Рада міністрів, Рахункова палата та Суд ЄС. Взаємодія цих інституцій та органів є дуже важливою для розвитку спільних політик, про які йдеться в цій книжці.

5.