Передмова

Фламандський художник Пітер Брейгель-старший яскраво зобразив байдужість людей до історичних подій, що відбуваються безпосеред­ньо в них перед очима. На картині "Христос несе хрест" (1564 рік) маленька постать Месії згинається під вагою хреста на шляху до Голгофи. Жоден із со­тень римських солдатів і простих людей довкола не звертає уваги на його муче­ництво. Всі вони натомість стежать за бійкою кількох селян з трьома вояками, зображеними на передньому плані картини. Увага натовпу зосереджена на цій банальній сварці, а не на події, що змінила хід історії. Навряд чи варто дорікати цим людям за те, що вони в мить страти Христа займались своїми справами й захопилися видовищним, хоча й буденним, епізодом. Як показує Брейгель, вони не мали тієї переваги в часі, яку маємо ми, а отже, не могли розуміти значення події, котра розгорталась перед ними.

Так само не варто дорікати й більшості сучасних мешканців Європи за те, що їх мало цікавить європейська інтеграція. Вони й гадки не мають про те, що стали сучасниками подій, які теж, цілком імовірно, змінять історію людства. Історія ця позначена війнами та кривавими бійками між етнічними, релігійними й іншими групами, боротьбою за владу, землю, ідеї (реальні чи уявні), або й просто за ви­живання націй чи груп, переслідуваних іншими. Надзвичайність теперішньої події полягає в тому, що протягом п'ятдесяти років різні, раніше непримиренні, нації живуть у мирі й добровільно єднаються. Європейський досвід унікальний уже своєю метою: закласти фундамент для дедалі міцнішого союзу між колись воро­жими націями. Особливий він також і своїми інституціями, які не мають аналогів в інших міжнародних організаціях. Врешті-решт, він винятковий завдяки досяг­нутим результатам: ніколи ще в історії людства різні країни не співпрацювали так тісно й не провадили такої кількості спільних політик; і нікому досі ще не вдава­лось так швидко настільки узгодити способи життя й економічні ситуації в країнах, які так сильно відрізнялися на старті.

Однак цей неповторний досвід не навіває оптимізму. Він затьмарений маруд­ними переговорами хитромудрих інституцій, які використовують специфічний жаргон, не зрозумілий пересічним громадянам. І як це не дивно, не брак, а над­лишок інформації затемнює європейський горизонт. Аби бажання — інформації про діяльність європейських інституцій повно, і вона легкодоступна, особливо в електронному вигляді. Проблема полягає в тому, що переважна більшість європейських громадян не хоче й ніколи не хотітиме шукати інформацію про те, що вони вважають надзвичайно складним і далеким від свого повсякденного жит­тя. Європейські ЗМІ, зі свого боку, щодня інформують людей про нові європейські заходи, закони, програми та внутрішні й зовнішні суперечки. Однак повідомлення в масових медіях для більшості європейців — як дерева, за якими не видно лісу. Ці новини скороминущі й малоцікаві, не варті особливої уваги. А дрімучий ліс європейських інституцій, політик та законів — темний і лячний для тих, у кого немає карти з дороговказом, щоб пройти крізь нього.

Ця книжка є спробою дати читачеві загальну картину та перспективу, що потрібні для розуміння такого складного утворення, яким є Європейський Союз (ЄС). Справді, неможливо зрозуміти функціонування окремого механізму чи конкретного заходу, не маючи всеохопної картини всієї організації та не знаючи її історії. Основна увага зосереджена на спільних політиках, запроваджених Європейською Спільнотою/Союзом. Саме на детальному розгляді того, як держави-учасниці започатковують і розвивають спільні політики, базується один із підходів до багатонаціональної інтеграції. Цей підхід спирається на досвід Європейського Союзу, втім його мржна застосувати, з відповідними змінами, й до інших міждержавних інтеграційних схем будь-де в світі.

2.

Сподіваємось, що книга стане підручником для всіх, хто досліджує євро­пейську інтеграцію: студента університету, котрий вивчає саме цей процес; юриста, якого цікавить право Спільноти, що безупинно розростається та змінюється; економіста, який прагне дістати найновішу інформацію про європейські економічні політики; історика, що прагне зрозуміти сучасну історію континенту, чи бізнесмена, який намагається осягнути механізм функціонування того великого ринку, в якому він працює. Дійсно, таке складне явище, як європейська інтеграція, неможливо зрозуміти, окремо застосовуючи підходи політології, теорії міжнародних відносин, економіки чи права. Отже, аби зрозуміти феномен Європейського Союзу, ми спробуємо використати для його дослідження міждисциплінарні погляди.

Цей підхід, однак, не є ані догматичним, ані суто теоретичним. Усі тверд­ження щодо минулого, теперішнього або майбутнього розвитку тієї чи іншої спільної політики, так само, які і всі посилання на положення європейського права, грунтуються на офіційних текстах законодавства ЄС, опублікованих в "Офіційному віснику Європейських Спільнот" (ОВ) або в періодичних видан­нях Європейської Комісії: щомісячному "Бюлетені Європейського Союзу" та щорічній "Генеральній доповіді про діяльність Європейського Союзу". Поси­лання на офіційні документи зроблено також і задля надання дослідникам допо­моги в пошуку офіційних текстів у добірках ОВ або в електронній базі даних (ЕІЛЮ-іех) на сервері "Європа" Європейської Комісії (еигора.еи.іпі).

3.