2. Зміст, завдання та методи фінансового планування на підприємстві

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Особливістю фінансового планування на підприємствах ринкової економіки є те, що воно не має елементів директивності і є внутріфірмовим. Мета фінансового планування на підприємстві – забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування, а в кінцевому підсумку – досягнення прибутковості підприємства.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Також фінансове планування можна розглядати як процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників із забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Система фінансового планування на підприємстві включає три основні підсистеми:

• перспективне фінансове планування;

• поточне фінансове планування;

• оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем передбачає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• налагодження раціональних фінансових відносин із іншими суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

• забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками й іншими кредиторами;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

• виявлення та мобілізація резервів отримання прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Найпоширенішими методами фінансового планування є такі: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, моделювання.

Балансовий метод передбачає не тільки балансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

За розрахунково-аналітичним методом планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та враховують їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Тому можуть використовуватися різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• економія поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного ре­зультату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Метод економіко-математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів.