2. Системний аналіз об'єкта дослідження

У процесі інтерпретації основних понять намічається емпіричну область, що відповідає виділеному раніше предмету дослідження. При цьому виділення ключових понять проблеми і їхня інтерпретація в прихованому вигляді (імпліцитно) опираються на якесь більш-менш систематичне уявлення про предмет у цілому. Тому подальший аналіз повинен „виявити” образ предмета, – зробити його ясно вираженим (експлікованим), більш чітким і визначеним. Предмет повинен бути підданий свого роду системному аналізу. У цьому випадку поняття „системний аналіз” – синонім всебічного підходу до об'єкта. Іноді говорять також про „факторну операціоналізацію” предмета дослідження, тобто про виділення причин, що впливають на об'єкт вивчення. По суті, системному аналізу підлягає об'єкт дослідження, а в процесі розчленовування об'єкта на елементи, він перетворюється в предмет цілеспрямованого вивчення. У самому загальному виді вирішення цих питань диктується проблемою й цілями дослідження.

Використовуючи уточнені під час теоретичної роботи головні поняття, необхідно перейти до системного аналізу предмета дослідження, побудови його концептуальної моделі. Системний аналіз дозволяє не тільки розглянути досліджуване явище як певну систему, але й визначити його місце та функції як елемента більш широкої соціальної системи. Для цього аналізують, які чинники (зовнішні, внутрішні, об’єктивні, суб’єктивні, безпосередні, побічні тощо) та в який спосіб справляють вплив на нього. Головне завдання на цьому етапі програмування дослідження полягає в осмисленні впливу різних чинників на досліджуваний об’єкт.

Наявність у програмі концептуальної моделі показує рівень її наукової обґрунтованості. Крім того, концептуальна модель виконує й важливу практичну функцію: побудувавши операційну модель, дослідник отримає ідеальні об’єкти маніпулювання, які заміщують об’єкти реальної дійсності.

Системний аналіз об'єкта дослідження (структурна схема показників) – це „моделювання” дослідницької проблеми, тобто таке її концептуальне розчленовування й деталізація, яке дозволяє далі сформулювати гіпотези дослідження.

Системний аналіз зручно оформляти у вигляді схеми, яка містить показники досліджуваного явища (із позначенням їх структурного взаємозв'язку) і показники гіпотетичних факторів. Звичайно, зовсім не обов'язково резюмувати попередній аналіз предмета у вигляді графічної схеми. Остання просто зручна як наочного відображення елементів, підсистем і зв'язків. Деякі автори намагаються завершувати такий аналіз у логічних символах і моделях, інші користуються докладними словесними описами. Справа тут не у формі, а в суті: систематизації наявного знання про предмет вивчення, щоб обґрунтувати шлях пошуку нового знання.

Системний аналіз потрібен для оцінки можливості виміру кожного з показників конкретним індикатором (запитанням анкети). У процесі аналізу відбувається пошук структурних субпоказників, тобто доведення конкретизації показників до такого рівня, щоб кожному з них могло відповідати запитання анкети (тест). Емпірична інтерпретація теоретичного показника може мати кілька щаблів (субпоказників), останній з яких повинен бути доведений до такого ступеня конкретності, щоб кожний із субпоказників останнього щабля можна було виміряти шкалою відповідей на конкретне запитання (індикатор показника). Фактично підготовка анкети повинна зводитися до того, щоб перевести показники в адекватні їм запитання.

Навіть у тих випадках, коли запитання формулюється спонтанно (а на практиці це трапляється дуже часто), слід, виходячи із цього формулювання, визначити показник, що відповідає запитанню, і відшукати його місце в загальній схемі програми, що в подальшому значно полегшить аналіз одержаної інформації. І замість того, щоб кожного разу говорити, наприклад, про респондентів, що дали ствердну відповідь на запитання: „Чи вважаєте Ви, що соціально-економічне становище країни у наступному році поліпшиться?”, у тексті аналізу достатньо буде нагадати про думку „соціальних оптимістів”, оскільки вже в програмі було обґрунтовано зв'язок цього запитання із показником „соціального оптимізму”.

Взаємозв'язок показника і запитання може бути явним (прямим), коли формулювання логічно випливає з визначення показника. Так, упевненість у поліпшенні соціально-економічної ситуації безпосередньо пов'язана з показником соціального оптимізму і не потребує додаткового обґрунтування. Але зв'язок може бути і не таким явним, коли, наприклад, відповіді на згадуване вище запитання пропонується розглядати як показник „підтримки економічної політики уряду”. І хоча логічно цілком припустимою є інтерпретація впевненості у поліпшенні економічного становища як показника підтримки економічної політики уряду, бажано емпірично обґрунтувати цю відповідність.

Стрілки між показниками вказують на гіпотези дослідника. Гіпотези дослідника становлять собою схему аналізу первинного матеріалу. Гіпотези можуть бути висловлені текстуально (наприклад, „люди, які мають дітей, частіше бажають переселитися із зони радіоактивного ураження”) або стрілками на схемі програми (наприклад, між показником такого соціально-демографічного фактора, як „структура сім'ї”, і таким соціально-психологічним показником, як „ставлення до переселення”).

Розглянемо як приклад схему роботи над поняттями у дослідженні з теми „Вплив здорового способу життя на рівень соціальної активності населення”. Тут можна виокремити два головних поняття – „здоровий спосіб життя” та „соціальна активність” як особливий різновид діяльності.

При емпіричній інтерпретації поняття „соціальна активність” перше, що ми виявляємо, – це неможливість його безпосереднього вимірювання. Тому потрібно розчленувати це поняття на більш прості складові, які у соціології мають назву конструктів. Тут як конструкти можна виокремити трудову, громадську та культурно-побутову активність. Але й їх виміряти безпосередньо неможливо, тому потрібний наступний крок. Так, у понятті „громадська активність” можна вичленувати участь респондентів у діяльності громадських рухів і політичних партій, форми участі у передвиборних компаніях, інтерес до інформаційних та публіцистичних програм та шерег інших емпіричних індикаторів. (Під емпіричним індикатором у соціологічному дослідженні мається на увазі такий елемент об’єкта, який є доступним безпосередньому спостереженню та вимірюванню.) У такий самий спосіб емпіричну інтерпретацію здійснюють і щодо інших конструктів цього поняття.

Далі визначають, яке запитання може бути задане респондентові стосовно кожного емпіричного індикатора та яким методом (опитування, спостереження, аналіз документів) найбільш ефективно проводити дослідження.