2. Стратегічний (принциповий) план дослідження

Вибір плану дослідницької роботи, а отже і зміст її окремих різновидів визначається змістом головної гіпотези дослідження. Залежно від цього й розробляють загальну стратегію. Виділяють чотири основних варіанти стратегії дослідницького пошуку.

1) Формулятивний (розвідувальний) план застосовується у випадку, якщо про об'єкт дослідження є саме неясне уявлення й соціолог не в змозі висунути ніяких гіпотез. Ціль плану – виявлення проблем і формулювання гіпотез.

2) Описовий (дескриптивний) варіант дослідження можливий, коли знання об'єкта досить для висування описових гіпотез. Ціль плану – строгий опис якісно-кількісних особливостей соціальних структур, процесів і явищ.

3) Аналітико-експериментальний план – найбільш сильний варіант дослідницького пошуку. Його застосовують лише за умови досить високих знань у досліджуваній області, що дозволяє висунути пояснювальні припущення. Ціль плану – дослідження функціональних взаємозв'язків і казуальних відносин.

Особливий різновид аналітико-експериментального плану утворюють дослідження, ціль яких – пошук управлінських рішень. У тому та іншому випадках соціолог користується логікою експериментального аналізу, але при організації практичного експерименту виникають специфічні завдання, відмінні від тих, які доводиться вирішувати при роботі з аналітико-експериментальним планом у наукових цілях.

Перераховані варіанти загального плану відносяться до разових обстежень, у яких збір даних здійснюється в максимально короткий термін, щоб уникнути спотворюючих тимчасових впливів.

4) План повторно-порівняльного дослідження на відміну від трьох попередніх застосовується для виявлення тенденцій соціальних процесів і припускає зіставлення даних у певному тимчасовому інтервалі. Порівняльні дослідження проводяться також і в рамках одного тимчасового інтервалу для того, щоб установити спільність і специфіку соціальних проблем у регіональному, соціально-культурному й іншому розрізах.

Нерідко в одному дослідженні ми проходимо всі або кілька стадій: починаючи з формулятивного плану, переходимо до висування описових гіпотез і здійснюємо описовий план, а потім приступаємо до з'ясування функціональних і причинних зв'язків шляхом реалізації експериментального або псевдо-експериментального плану дослідження.

Розглянемо деякі процедурні особливості, характерні для трьох типів стратегії дослідницького пошуку.

Формулятивний, або розвідувальний план. У новій області дослідження, де література досить убога або її зовсім немає й об'єкт незнайомий, дослідження починається із загальної розвідки. Це дозволяє визначити подальші шляхи пошуку з погляду виявлення й формулювання проблем, розробки гіпотез.

Розвідувальний план припускає три основні стадії роботи.

1) Вивчення наявної літератури. Робота на даній стадії починається зі складання можливо повної бібліографії й завершується проробленням літературних джерел.

2) Бесіди з компетентними особами, а саме фахівцями, що працюють над аналогічними проблемами, і практиками, зайнятими в досліджуваній області. Доцільно попередньо скласти список осіб і установ, до яких ми звернемося за консультацією.

Треба переконатися, що складена бібліографія охоплює проблему, що ми не упустили чогось важливого. Бесіди із практиками також мають на меті пошук додаткової інформації. Допустимо, ми збираємося вивчати соціальні проблеми конверсії підприємств військово-промислового комплексу. Перша людина, з якою ми будемо розмовляти, – один із керівників відповідного оборонного підприємства. А перше питання до нього: „Хто, Ви або хтось із ваших помічників або співробітників, міг би розповісти, з якими проблемами зіштовхується підприємство, що особливо заважає перебудові виробництва?”

Інше завдання таких інтерв'ю – пошук надійних документальних відомостей: картотек, протоколів рішень, довідок, звітів і т.п., третя – нарис первинних гіпотез.

Бесіди такого роду вимагають певної навички й уміння. Потрібно створити атмосферу відвертої розмови. Іноді корисно зняти особисту відповідальність співрозмовника в самій формі постановки питань. Не запитувати прямо "Які фактори впливають на такий-то процес?", а задати те ж питання в непрямій формі: „Деякі вважають, що такі-то фактори впливають на даний процес”, і потім довідатися думку нашого співрозмовника, У його відповідях часто містяться нові ідеї або висловлюються оригінальні контраргументи проти названих.

Досить небезпечно прикидатися зовсім некомпетентним у питанні з бажання одержати нову інформацію. У такому випадку співрозмовник обмежується самими загальними, тривіальними судженнями, і ми не досягнемо мети.

3) Завершальна стадія – розвідувальне спостереження. Воно не формалізоване, як у випадку описового плану дослідження. У нас є лише перелік питань для вивчення, але поки відсутнє детальне (формалізоване) членування їх за пунктами.

Доцільно спостерігати поведінку новачків, що недавно з'явилися на досліджуваному об'єкті. Вони помічають ті особливості, які не помітні старожилам. Важливо звернути особливу увагу на конфліктні й незвичайні ситуації, які найбільше рельєфно висвітлюють нормальні умови діяльності, тому що конфлікт – вихід за рамки норми, що позначають її межі. Цікаві перехідні стадії об'єкта в момент реконструкції, здійснення соціальних і економічних експериментів, бурхливого розвитку, коли аналіз соціальних явищ особливо продуктивний для висування пояснювальних гіпотез.

Робота з розвідувальним планом завершується чітким формулюванням проблем, визначенням мети, завдань їхнього вивчення, основних гіпотез. Вона випереджає перехід до описової й аналітичної стадій дослідження. Разом із тим такий план має й самостійну цінність, особливо в прикладній соціології, де корисно виявити максимально повний комплекс проблем, установити черговість їхнього рішення з погляду головних інтересів даної організації. Тільки після цього доцільно розгортати дослідження з виділених напрямків.

Формулятивний план потрібно відрізняти від проби або пілотажу методик для збору даних. Ціль формулятивного плану – виявлення проблем і висування гіпотез; проба ж проводиться для перевірки конкретних методів, процедур, прийомів організації всього дослідження. Вона здійснюється при будь-якому стратегічному плані.

Описовий план. Його ціль – систематичний якісно-кількісний опис об'єкта, а головна відмінність від формулятивного в тому, що всі елементи, що підлягають опису, повинні бути заздалегідь визначені в класифікаційних і структурних гіпотезах. Отже, необхідна строгість в емпіричній інтерпретації понять і реєстрації даних. Збір інформації з описового плану проводиться на основі або монографічного, або вибіркового дослідження. При другому способі необхідні розрахунки припустимої помилки вибірки й інших статистичних показників надійності опису.

Типові приклади досліджень описового плану – опитування суспільної думки, у яких фіксуються оцінки й судження населення із проблем економічного, соціального, політичного й культурного життя. Опитування громадської думки особливо чутливі до вимог вибірки опитуваних. Якщо по суті заданих питань і отриманих відповідей кожний може робити власні умовиводи, то відповідальність за акуратність представництва даних цілком лягає на дослідника. У певному смислі соціологи, що проводять такі опитування, несуть основну відповідальність за престиж і повагу до нашої професії в суспільстві.

Дескриптивне дослідження закінчується класифікацією даних у рамках поставлених завдань (питань), детальним описом структури предмета (наприклад, вільного часу) з мінімально необхідною інтерпретацією встановлених фактів особливостями обстежуваних спільнот у їх соціально-професійному, соціально-демографічному, територіально-поселенському, етнокультурному та інших аспектах. У дескриптивний план уводять елементи аналітичного, тобто вивчають взаємозв'язку між соціальними показниками, будь то оцінки громадської думки або інші "змінні".

Опис, як і будь-який інший тип дослідження, не може бути чисто фактуальним без усяких методологічних передумов. Величезну роль грає тут обґрунтованість угруповання емпіричного матеріалу.

Аналітико-експериментальний план використовується як стратегія дослідження, якщо ретельно продумані пояснювальні гіпотези. Ціль плану – установлення функціональних і казуальних зв'язків у соціальних об'єктах і процесах, а при реалізації практичного соціального експерименту – пошук управлінських рішень.

Соціальний експеримент здійснюється або шляхом цілеспрямованого впливу на реальні об'єкти (натурний експеримент), або за допомогою особливого аналізу інформації про об'єкти, які в цьому випадку ставляться в експериментальні умови лише подумки. Уявний експеримент іноді можна провести на матеріалах, отриманих за описовим планом, якщо є досить повна інформація, що задовольняє вимогам пояснювальних гіпотез. І в цьому випадку ми маємо справу з експериментально-аналітичним або "псевдоекспериментальним" варіантом плану дослідження.

Практично описовий план завжди містить якісь елементи аналітичного – явно або інтуїтивно ми прагнемо розробляти класифікаційні й структурні гіпотези, опираючись на хоча б неясні уявлення про деякі функціональні й причинні зв'язки досліджуваних явищ. Наприклад, вивчення бюджетів часу різних соціальних груп підказує, що характер праці й характер дозвілля взаємозалежні. Це припущення може бути перевірене на наявному матеріалі. Досить побудувати перехресні таблиці по угрупованнях професій і угрупованням занять у вільний час.