Семінарське заняття по темі 1.4. Причино-наслідкові зв’язки та гіпотези у соціологічному дослідженні

Питання для обговорення:

1. Формулювання гіпотез дослідження.

2. Стратегічний (принциповий) план дослідження. Список використаної та рекомендованої літератури

Основна

Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій / 2-е видання, доповнене. – К., 2007. – 320 с.

Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О.Макеєва. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. – С. 375–446.

Черниш Н.Й. Соціологія. Курс лекцій. – Вид. третє, переробл. і доп. – Львів, 2003.– С. 409–443.

Ядов В.А Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание соц. реальности. – М: «Добросвет», 2003. – 596 с.

Додаткова

Головаха Е.И. Обоснование гипотез и показателей // Он же. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988. – С. 43-60.

Малахов В.А. Группировка социологической информации //Социолог. исслед. – 1989. – №2. – С. 98-102.

Малахов В.А. Специальные методы группировки // Социолог. исслед. – 1980. – № 3. – С. 190–200.

Типология и классификация в социологических исследованиях. – М.: Наука, 1982. – 295 с.

Питання для самоконтролю та контролю знань

Яка логічна структура гіпотези в соціологічному дослідженні?

Що становить зміст гіпотези-підстави й гіпотези-наслідку?

Виходячи з обраних змінних, сформулюйте гіпотези-підстави дослідження.

Виходячи зі сконструйованих показників дослідження, сформулюйте гіпотези-наслідки дослідження.

Завдання для самостійної роботи

Визначте загальну тактику майбутнього дослідження (кейс-стаді, історія сім'ї, історія життя і т. п.). На двох сторінках опишіть: а) проблему або питання, яке ви хотіли б досліджувати; б) основне питання дослідження; в) дані, які ви збиратимете і аналізуватимете; г) опишіть можливу наукову цінність такого дослідження; д) ваше відношення до об'єкту вивчення і учасників дослідження.

У спланованому дослідженні визначте можливі теоретичні перспективи, які витікають з вашого дослідження. На практиці Ви можете і не скористатися ними, але для тренування провести такий аналіз вельми корисно. Проаналізуйте, яким чином вибраний теоретичний ракурс орієнтуватиме загальний хід вашого дослідження.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання

Розуміння гіпотези. Основи висування гіпотези.

Логічна структура гіпотези. Розробка вихідної гіпотези.

Критерії класифікації й типи гіпотез.

Загальні вимоги до гіпотези.

Тема 1.5. Системний аналіз об’єкта соціологічного дослідження

План:

1. Інтерпретація та операціоналізація понять

2. Системний аналіз об'єкта дослідження

Ключові терміни: інтерпретація понять, операціоналізація понять, системний аналіз об'єкта дослідження.

1. Інтерпретація та операціоналізація понять

Робота з поняттями є найскладнішим етапом розробки програми соціологічного дослідження, який характеризується комплексом методологічних, методичних і технічних проблем, від успішного розв’язання яких багато в чому залежить якість дослідження загалом. Значимість цього етапу полягає в тому, що тут обґрунтовується перехід від теоретичних тез до процедур збирання емпіричних даних з метою перевірки висунутих гіпотез. Його суть полягає у викладі логічної структури головних понять, обґрунтуванні методів та інструментарію дослідження.

Починається процес інтерпретації з виокремлення головних (ключових) понять. Це доволі проста процедура – до головних належать поняття, які використовують при визначенні теми, проблеми, завдань дослідження.

Після цього необхідно здійснити теоретичну (концептуальну) інтерпретацію кожного з них. Інтерпретація понять – це процедура тлумачення та уточнення змісту понять, що складають концептуальну схему дослідження. Перше, що передбачає теоретична інтерпретація, – це визначення змісту аналізованих понять. Найчастіше ця операція робиться за допомогою словників. Зауважимо, що те, як визначаються терміни, дуже впливає на результати дослідження.

Втім, у процесі уточнення понять виникає низка методологічних проблем: у соціологічному дослідженні використовують поняття різних суспільних наук, оцінно-нормативні поняття, поняття з повсякденного життя. Багато які з них є звичайними й тому здаються цілком зрозумілими. Виникає своєрідна ілюзія, немовби чим більш вживаним є поняття, тим більш відомий його зміст. Насправді це далеко не так. Багато понять не мають достатньо чіткого визначення, у літературі припускають різне їх тлумачення. Тому необхідно критично підходити до роботи з різноманітними словниками.

Важливою є вимога об’єктивності. Об’єктивність розгляду як вихідний принцип пізнавальної діяльності полягає у розгляді об’єкта аналізу таким, яким він є насправді, без суб’єктивних нашарувань. Це досягається тільки за умови всебічного аналізу об’єкта, коли його розглядають не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими об’єктами. Звичайно, відтворити всі незліченні властивості, зв’язки, відносини, якості об’єкта неможливо, тому необхідно виокремити ті, які становлять його сутність. Об’єктивність, всебічність розгляду головних понять дають можливість адекватної теоретичної інтерпретації переведення у показники не випадкових зовнішніх ознак, а істотних властивостей об’єкта дослідження. Завершується теоретична інтерпретація побудовою схеми опорних понять.

Другий етап роботи з поняттями – це їх емпірична інтерпретація, головне завдання якої – знаходження емпіричних індикаторів аналізованих понять, тобто зіставлення понять з емпіричними фактами дійсності. При цьому необхідно враховувати, що ми не можемо здійснити повне редукування поняття до його емпіричних ознак, тому необхідно, по-перше, інтерпретувати те, що виражає зміст предмета та гіпотез дослідження, по-друге, виокремити такі складові, які можна піддати безпосередньому вимірюванню наявними у нашому розпорядженні технічними засобами. Отже, сенс цього етапу роботи з поняттями полягає у виході на їхні емпіричні індикатори.

Третя, головна фаза роботи з поняттями – це їх операційна інтерпретація (операціоналізація), яка являє собою пошук емпіричних показників, розробку індексів і шкал. Суть операціоналізації полягає в тому, що абстрактні поняття розтлумачуються через більш конкретні. Операціоналізація передбачає переклад теоретичних понять в систему вимірюваних показників – змінних, оскільки лише конкретизовані поняття можна виміряти. Процедура визначення показників досліджуваного явища полягає у визначенні змінних, які дають змогу вимірювати складні явища, що можуть підлягати емпіричній інтерпретації.

„Операціональне визначення, – пише Г. Батигін, – це серія інструкцій, що описують дії, які повинен здійснити дослідник для встановлення значень змінної”.

Операціоналізація – це сукупність дій, за допомогою яких у реальності можна спостерігати (отримувати через опитування) емпіричні ознаки реального явища, яке описується даною змінною та фіксувати їх у вимірюваних величинах. Це досконале уточнення предмету вимірювання, перед тим, як дати змінній те чи інше значення. Наприклад, перед тим, як виміряти поняття „соціального класу”, нам потрібно точно вирішити, що саме ми хочемо виміряти (рівень доходу, тривалість навчання, престижність професії).

Коли наука перекладає слова у цифри, вона вдається до мови змінних. Майже усі поняття соціології потребують перекладу в систему змінних. Це означає, що соціологічні поняття і терміни – прямо чи опосередковано (через процедуру операціоналізації) – можна виразити мовою вимірів, подібно до того, як майже всі поняття фізики виражаються мовою чисел. Навіть найпростіша гіпотеза прикладного дослідження – „Очікується, що інтерес до телебачення пов'язаний із рівнем освіти телеглядачів”, – має потребу в перекладі її понять в операціональні терміни: що таке „інтерес”, які операції фіксують його наявність або відсутність, частота переглядів, оцінки змісту програм, запам'ятовування змісту побаченого і почутого, вибір програми з декількох можливих і т. ін.

Спрощено змінні (показники) визначаються відповіддю на запитання: „Чим?” („Чим вимірюватиметься предмет дослідження?”). Наприклад, „електоральна установка” – „За кого Ви збираєтесь голосувати?”.

Г. Блейлок запропонував називати змінні індикаторами абстрактних понять. Наприклад, дохід або освіта можуть мати багато значень, виражених цифрами, скажімо, дохід у 100-500, 501-1000, 1001-1500 грн.; освіта початкова (4 класи), базова середня (9 класів), повна середня (11 класів), вища та ін. Стать має всього два значення – чоловіча і жіноча. Це також змінна. Вік має цілий ряд значень: 1 рік, 20 років, 75 років та ін.

Розкид у віці респондентів називається варіацією, конкретні величини віку – значеннями, а сукупність усіх значень утворює змінну. Отже, змінна „вік” має значення від 0 до 70 (середня тривалість життя) і більше років. Значення групуються в інтервали: 0-5, 6-10, 11-15 тощо. Їх можна групувати й інакше, все залежить від завдань дослідження. Інтервали значень змінної „вік” у випадку з пенсіонерами починаються з 55 до 60 років. Змінними виступають також належність до соціального класу, власність, статус, соціальна напруженість тощо. Серед найбільш застосовуваних соціологічних змінних – соціальний статус, дохід, стать, вік, сімейний стан, національність. Необов'язково, щоб змінна мала числове значення. Стать – типовий приклад змінної, яку неможливо виразити у цифрах.

Умовно всі змінні в соціальних науках поділяють на ті, які вимірюються: 1) легко; 2) важко і 3) практично не вимірюються. Перші називаються просто змінними; до них легко підібрати відповідні їм індикатори, а до тих – кількісні величини. Другі і треті називають концептуальними змінними. У сучасній соціології їх близько 3700. Однією з них є „соціально-економічний статус”. Величина доходу нічого не покаже, оскільки є дуже багаті люди з низьким статусом (представники кримінального світу) і, навпаки, бідні з високим (інтелігенція). При цьому рівень освіти не дасть вичерпної картини, оскільки багато з великих бізнесменів мають низький рівень освіти.

Змінні відрізняються тим, що одні з них можна виміряти одним-єдиним способом (набором одиниць виміру), а в інших знаходиться декілька способів. Тому розрізняють одномірні і багатомірні змінні. Можна сказати про вік, національність, шлюбний статус. А от політичну владу, стрес або добробут можна вимірювати по-різному. Добробут можна виразити розміром зарплати, доходом на душу населення, цінними акціями, маркою автомобіля, престижністю району проживання, кількістю закордонних поїздок, посадою тощо.