7. Філософська система Гегеля. Вчення пр абсолютний дух

Визначним представником німецької класичної філософії являється Георг Вільгельм Фрідріх.

Одним з найважливіших спрямувань дослідницької діяльності Гегеля було створення "системи філософії, яка б охоплювала усю сукупність людських знань його епохи в систематизованому вигляді. Для нього як для теоретика дуже важливим було вирішення питання принципових засад здійснюваної систематизації знань, а також питання розчленування створюваної системи. Філософська система Гегеля викладена в праці «Енциклопедія філософських наук». Вона складається з трьох частин: логіки, філософії природи, філософії духу.

1. Логіка (як всезагальне) - природа (як одиничне) - дух (як особливе).

2. Природа (одиничне) - дух (особливе) - логіка (всезагальне).

3. Дух (особливе) - логічна ідея (всезагальне) - природа(одиничне).

Предметом логіки є сама абсолютна ідея, яка розгортає в логіці свої моменти як категорії і складає основу, суть всієї дійсності. Чисті логічні сутності первинні по відношенню до дійсності, в своїй сукупності є її деміургом (творцем).

У «Філософії природи» розглядається ідея у формі інобуття (тобто природи). В цілому природа не розвивається в часі, а тільки розгортається у просторі.

В «Філософії духу» ідея стає конкретно розумною.

Філософія духу включає в себе вчення про суб'єктивний дух, об'єктивний дух і абсолютний дух. Вчення про суб'єктивний дух складається з антропології, феноменології і психології. Об'єктивний дух проходить три стадії розвитку: право, мораль і держава.

7.2) Абсолютний дух проявляється через форми суспільної свідомості і розкривається у трьох видах: мистецтві(дух, що «споглядає себе у повній свободі»), релігії(дух, що «благоговійно уявляє себе») і філософії(дух, що мислить свою сутність у поняттях і пізнає її).

Розглядаючи ці форми в органічному взаємозв'язку та як послідовні щаблі розвитку абсолютного духу, Г. Гегель констатує, що на першому з них - у мистецтві - дух само розкривається у формі споглядання, на другому - у релігії - у формі уявлення, на третьому - у філософії - у формі поняття.

Філософія, згідно з Г. Гегелем, є найвищою формою саморозвитку абсолютного духу. На цій стадії дух досягає рівня абсолютного знання, осягає розумний сенс історії, постає як духовне підґрунтя її (історії) розумної завершеності.

8.Діалектичний метод Гегеля та його історичне значення.Логіка і теорія пізнання

Визначним представником німецької класичної філософії являється Георг Вільгельм Фрідріх.

Вчення Гегеля про розвиток становить ядро гегелівської ідеалістичної діалектики. Особливе значення в діалектичному методі Гегеля мали три принципи розвитку, що розуміється ним як рух понять, а саме: перехід кількості в якість, протиріччя як джерело розвитку і заперечення заперечення. У цих трьох принципах, хоча і в ідеалістичної формі, Гегель розкрив загальні закони розвитку. Вперше в історії філософії Гегель учив, що джерелом розвитку є протиріччя, притаманні явищам. Думка Гегеля про внутрішню суперечливість розвитку була дорогоцінним придбанням філософії.