1.Німецька класична філософія та її місце в історії філософської думки

В історії світової філософії етап, іменований «німецькою класичною філософією» який сформувався на межі 18-19ст., звичайно оцінюється як грандіозний період у розвитку людського духу, вершина філософського світорозуміння.

Що дала принципово нового німецька класична думка?

-Головне філософське досягнення німецької класичної філософії-діалектика(що грец. Озн.-мистецтво сперечатись, міркувати-метод філософії, що досліджує категорії розвитку).

Німецька займає виключно важливе місце в історії розвитку філософської думки. Це підтвержується: ЩО

-У німецькій філософській класиці було радикально переглянуте відношення суб'єкта й об'єкта. Усі попередні навчання займалися споглядальністю: процес пізнання представлявся їм пасивним сприйняттям образів, що надходять ззовні. Німецькі мислителі вперше проголосили (в ідеалістичній формі) активність свідомості, вторгнення суб'єкта в об'єкт і їхню безперервну взаємодію.

-Німецька класична філософія обґрунтувала ідею суспільної закономірності, указавши на економіку як на сферу її найбільш яскравого прояву. Творення, праця, знаряддя праці стали як предмет філософського розгляду. Була почата спроба побачити в історії людства закономірні етапи прогресивного розвитку.

-Новою наукою, що одержала в Німеччині ім'я і систематична розробка (у тому числі й у працях німецьких класиків) була естетика. Попередні навчання, що ідуть у стародавність, були уривчастими і не схоплювали діалектичний характер краси. Вперше у філософії була поставлена проблема ідеалу.

2. 2.1 Етапи розвитку філософії і.Канта

В історії світової філософії етап, іменований «німецькою класичною філософією» який сформувався на межі 18-19ст., звичайно оцінюється як грандіозний період у розвитку людського духу, вершина філософського світорозуміння.

І. Кант фундатор німецької класичної філософії.

У творчості великого, німецького філософа Іммануїла Канта виділяють два періоди:

1)докритичний період та

2)критичний період.

У перший період основну свою увагу Кант приділяв питанням природознавства та філософії природи. Мимлитель був переконаний, що розум здатен осягти закономірності природи. Сам він серйозно займався астрономією, створивши разом із П’єром Лапласом(франц. матем.) теорію походження Всесвіту з га­зоподібних туманностей;

Щодо критичного періоду,то у цей час були створені три знамениті «Крити­ки» Канта: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму» і «Критика здатності судження». У них мислитель піддає критичному аналізу основні пізнавальні здібності людської душі. Учений формулює три основні питання, які відбивають духовні інтереси людини:

-що я можу знати? (на це відповідає метафізика, тобто філосо­фія);

- що я маю робити? (на це відповідає мораль);

-на що я можу сподіватись? (на це відповідає релігія).

Трохи пізніше Кант додав четвертий: Що таке людина? І уточнив, що перші три зводяться до цього.