10. Етичне тлумачення аскези, виховання, родини, жінки й дітей провідними релігіями світу.

Християнство: Католицизм і православ’я визнають монашество. Визнають існування святої тайни Подружжя. Завдання подружжя – народження і виховання дітей.

Протестантизм: не визнають інститут чернецтва, спростовують фізичний аскетизм. Христос не кличе своїх послідовників тікати зі світу, а закликає їх, живучи серед людей, світити світлом Христа. На думку баптистів, не існує особливої сфери прояву релігійного благочестя, відмінної від буденного життя.

Іудаїзм: Іудаїзм виступає проти аскетизму. Він з оптимізмом дивиться на майбутнє цього світу, від світу не потрібно бігти в інший світ, він є тим місцем, де Бог пропонує нам побудувати його царство. Сім'я в іудаїзмі вважається наріжним каменем суспільного життя. Безшлюбність завжди рішуче відкидається, і завданням сім'ї вважалося не тільки народження дітей, але забезпечення згуртованості її членів. Шлюб дає можливість внести внесок у добробут світу; шлюб - це божественне встановлення. Жінка, як і чоловік, сотворена за образом Бога, тому вона - рівноправний партнер у шлюбі і у всьому іншому. Змішані шлюби заборонені ортодоксальним іудаїзмом. Розлучення допустиме, але не схвалюється, за винятком випадків, коли шлюб виявляється невдалим. Обов'язок батьків навчати дітей. Діти повинні надавати батькам шану і повагу.

Іслам: шлюб - чоловік може мати не більше ніж чотири жінки. Жінка — підлегла істота, створена Аллахом для потішання чоловіка. Разом з тим в Корані признаються людські і цивільні права жінки: засуджується зайва жорстокість чоловіка у відношенні до дружини, обмовляються майнові права жінки право на придане, на спадок. Іслам також не схвалює чернецтво і категорично відкидає його.

Буддизим: життя - це страждання. «Чотири благородні істини» Будди проголошують: існує страждання, є причина страждання, можна припинити страждання, є шлях, який веде до цього. Причиною страждань є бажання людей. Обов'язкові заповіді для послідовників Будди: не вбивати жодної живої істоти, не брати чужої власності, не торкатися чужої дружини, не говорити неправди, не пити вина. Для тих же, хто прагне досягти досконалості, ці п'ять заборон розвиваються в систему набагато більш суворих приписів: заборона порушення подружньої вірності розширюється до вимоги повного цнотливості, заборона брати чужу власність замінюється вимогою відмови від усякої взагалі власності. Виконання моральних приписів буддизму озночало вимога чернечого способу життя.