2.Ранні національні релігії,їх особливості.

Національні релігії - релігійні вірування та культові дії, притаманні конкретному народові.

До ранніх національних релігій належать: релігія Стародавнього Єгипту; релігія Давньої Месопотамії; Давньогрецька релігія; Давньоримська релігія. Історичним підгрунтям виникнення та існування ранніх національних релігій був рабовласницький лад. Ці релігії існували в умовах, коли була можливість тримати найбільш пригнічені шари суспільства (рабів) у покорі завдяки лише грубому насильству.

Зазначимо такі основні риси ранніх національних релігій:

-політеїзм (що з грецьк. полі - багато, теос - бог), тобто багатобожжя. З-поміж багатьох богів, як правило, виділялось декілька найголовніших, а серед них - верховний бог, який вважався повелителем як богів, так і людей, законодавцем і охоронником суспільних порядків.Решта ж головних божеств виступали його помічниками, що забезпечували впорядкування окремих сфер земного і "потойбічного" життя;

- зародження уявлень про потойбічний світ і вчень про "загробне" воздаяння, тобто наявність причинного зв'язку між тим, як поводила себе людина під час земного життя та її долею у житті потойбічному. Праведників очікувала посмертна винагорода, а грішників - посмертна кара;

-поява спеціалізованої складної обрядової діяльності - ритуалів, молитов, церемоній, зокрема обов'язковість жертвоприношень у вигляді цінних продуктів харчування чи речей, а часто і кривавих пожертвувань тварин і навіть людей.

3. Релігія давніх слов'ян.

Давньоукраїнська релігія - вірування і культи слов'янських племен, які мешкали в основному в межах сучасної України.

Цікавою була прадавня язичницька віра, наших з нами предків - давніх слов’ян. Не тільки цікавою, а і дуже різносторонньою.Сама назва язичництво походить від слова язик, яке на давній слов’янській мові означає -народ.

Релігія давніх слов’ян здебільшого асоціюється з язичницьким пантеоном(храм) князя Володимира, там де головними богами були такі як Перун(бог грози,творець блискавок), Сварог(бог неба) і його сини Дажьбог, Стрибог - боги сонця і вітру.

Найперші та найдавніші слов’янські релігійні вірування були пов’язані з обожнюваннями сил природи. В саму найдавнішу епоху, коли головним джерелом харчування слов’ян було полювання, а не землеробство, наші предки вірили в те, що дикі звірі є їхніми далекими родичами та могутніми божествами, яким варто поклонятись. В різних племенах був свій звір, який вважався священним. Багато слов’ян таким звіром вважали вовка. Саме ім’я вовка було сакральним і не можна було отак просто його промовляти. Замість цього вовка називали –“лютим”, а племена, котрі йому поклонялись стали відомі як “лютичі”. Під час свята зимового сонцестояння жерці цих племен надягали шкури вбитих вовків, що символізувало перетворення їх самих на вовків. Таким чином, вони спілкувались зі своїм звірячими предками, просячи в них сили та мудрості.

З приходом християнства(988), відношення до язичницьких жерців стало негативним, а образ вовкулаки у народній уяві тісно пов’язався з страшними перевертнями та нечистою силою.

Ще одним хазяїном язичницького лісу був ведмідь – самий сильний та могутній серед звірів. Племена, які поклонялись ведмедю, рахували його захисником від усякого зла та покровителем плодючості. Адже саме з пробудженням ведмедя після зимової сплячки пов’язували прихід весни.

Особливе ставлення до істот, які населяли ліси, річки, домівки: лісовиків, водяних, польовиків, русалок, мавок, домовиків.В їхнє існування вони щиро вірили, й усіляко намагалися їх задобрити.

4.Релігія Давнього Єгипту,Месопотамії

Релігія Єгипту - явище дуже різноманітне, адже у ній присутні:

-фетишизм(поклоніння предметам неживої природи - фетишам, які нібито наділені чудодійною силою);

-тотемізм(віра у містичний зв'язок, тобто «кровну» спорідненість певного роду, племені з якимось видом тварин чи рослин (тотемом);

-політеїзм(віра у багатьох богів) і монотеїзм(віра в одного,єдиного Бога);

А також надзвичайно різноманітні і суперечливі міфи, не менш різноманітні і суперечливі представлення про загробне життя.

Незважаючи на те,що релігія Стародавнього Єгипту різноманітна, але основна концепція залишилася незмінною. Віра в загробне життя, суд над діяннями зробленими при житті, необхідність піклування про схоронність тіла померлої людини, обожнювання фараона і т.п. зберігалася до появи християнства.

Релігія Мемопотамії. Месопотамією (українською – Межиріччя або Дворіччя) називають область між ріками Тигром і Євфратом. Ця територія зараз переважно належить Іраку. Стародавня Месопотамія – історична область, де згідно з сучасними уявленнями раніше від усіх на планеті складається державність.

Месопотамська релігія -це релігія зірок, оскільки божества уособлювали стихійні сили природи й ототожнювалися із зірками та планетами.

Одним з елементів месопотамськой релігії було явище неантропоморфності(нелюдиноподібності), чи наявність предметів поклоніння - символів, у яких розпізнавалася присутність конкретного бога. При визначених обставинах вони заміняли традиційне зображення чи бога супроводжували йому.

Для релігії Месопотамії характерні пережитки:

-фетишизму(поклоніння предметам неживої природи - фетишам, які нібито наділені чудодійною силою);

-тотемізму віра у містичний зв'язок, тобто «кровну» спорідненість певного роду, племені з якимось видом тварин чи рослин (тотемом);

-анімізму (аніма-душа)-поклоніння духам (природи, предків).