6. Філософські аспекти європейської Реформації. Соціально-політичні погляди м.Лютера. Філософсько-теологічна доктрина ж Кальвіна

Реформація – це рух за реформування католицької церкви, що охопив Західну Європу в XVI ст. та був значною мірою викликаний світоглядними змінами(орієнтація на природно-тілесне бачення світу, увага до людського тіла, інтерес до гуманітарного знання, естетичне розуміння дійснос­ті) започаткованими філософськими вченнями епохи Відродження.

Мартін Лютер був засновником реформаційного руху. У центрі реформаторського підходу Лютера - принцип спасіння особистою вірою. Він запропонував повернутися до первісного християнського вчення та проголосив принцип «загального священства», тим самим зробивши непотрібним духовенство, пропонуючи «прямий», індивідуальний шлях кожного віруючого до Бога. Він виступав за розподіл духовної та світської влади, наголошував на ірраціональному(несвідомому) характері релігійного вчення. Мартін Лютер переклав німецькою мовою Біблію, щоб Святе Письмо було доступним широким верствам населення.

У своїй концепції держави М. Лютер передбачив - що в сфері природного права, у межах мирських відносин світської влади слід керуватися практичною доцільністю, реальними інтересами, обумовленими людським розумом. Панує ж доцільно, управляє розумно той князь (монарх), який вживає владу не як привілей, а відправляє її як тягар, покладене на нього богом. Взагалі християнський "управитель повинен вважати себе слугою, а не паном народу".

М. Лютер, проте, був надзвичайно далекий від того, щоб проповідувати необхідність демократичної перебудови тодішньої німецької державності. Він наставляв підданих бути покірними монархам, не повставати проти влади і смиренно зносити скоєні нею несправедливості.

Більш радикальні погляди обстоював Жан Кальвін. Кальвінізм відрізнявся більш категоричним містицизмом та ірраціоналізмом. Двома головними аспектами вчення Кальвіна були ідеї провидіння та напередвизначенння.Провидіння у мислителя виступає продовженням процесу творення,адже все,що відбувається у світі,спрямовується волею творця і за його активної участі:Бог керує усім існуючим,і нічого не відбувається такого,що він би не дозволив мудрістю і волею своєю.Більше того,всі створіння і низькі,і високі розташовуються у своєму служінні таким чином,що кожен використовується на Божий розсуд.

З ідеєю провидіння пов’язане вчення Кальвіна про абсолютне напердвизначення: Бог не тільки керує діями людьми,але й наперед визначив,хто матиме життя вічне,а хто приречений на вічне прокляття.

Христос своєю жертвою на хресті обрав до спасіння не все людство, а лише якусь його певну частину. Причому критерії «обраності» цілком ірраціональні. Тому, як він каже, «званих багато, а обраних мало». Проте саме внаслідок ірраціонального характеру божественного вибору обранцем може вважати себе кожний.

7.Особливості розвитку філософії Нового часу в Європі

Філософія Нового часу - це початок західноєвропейської класики. Новий час має свої особливості розвитку, передумови формування:

1)ХVІІ ст. в історії відбувається промисловий переворот, пов’язаний з виникненням машинного виробництва;

2)наука приходить на зміну вірі і релігії, домінує у культурі. Якщо у центрі проблематики схоластичної філософії проблема співвідношення віри і розуму то в Новий час – розуму і природи (можливості раціонального панування над нею);

3)осмислює новий образ природи і людини. Якщо у ренесанс відношення до природи художнє, то у ХVІІ ст. природа позбавляється божественного сенсу і перетворюється на об’єкт корисних намірів. Поставити її сили на службу людським потребам. Гаслом Нового часу стає “Знання – сила”.

4)механістичний підхід до розуміння світу і людини;

5)поряд з пантеїзмом (бог є усе) поширюється концепція деїзму)віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі (тобто, в подальшому він не втручається - на противагу теїзму));

6)механіцизм вів до дегуманізації(втрата гуманістичних начал, загальнолюдських духовних і моральних цінностей у житті людей) самої філософії. Якщо епоха середньовіччя і Відродження підносили людину (хоча по-різному) розглядаючи її як “подобу божу”, як “вінець творіння”, то нового часу філософія заводить до механізму, машин, автомата.

Таким чином можна окреслити основні риси філософії Нового часу.

1.Гносеологізм – світоглядна настанова, яка виходить з того, що теоретичне пізнання є вищим, сенсом життя людини (основна риса ф/с Нового часу) (на перше місце виходить наука про пізнання світу.

2. Деїзм – Бог дає перший поштовх, а потім усувається від справ. Всесвіт розвивається відповідно до природних законів.

3. Механіцизм – розуміння природних процесів і людини, різноманітні форми розвитку зведені до механічного руху. “Людина – машина” – крайнє вираження механіцизму Нового часу. Перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів.

4. Матеріалізм – який спирається на великі відкриття природних наук розповсюджених на явища природи.

Пізнання світу стає центральною темою філософування в Новий час. Всі суперечки ведуться не навколо того, як створити теорію світу або теорію буття, але про те, що з себе може представляти теорія пізнання. Другим істотним моментом модерністської філософії стала так звана картезіанська нової парадигми філософування стала катрезіанська парадигма. Її творець Р. Декарт проголосив тезу "Cogito, ergo sum" (Мислю, отже існую).