8.Різновиди герменевтики: релігійна, філософська, раціональна.

Релігійна Г. – це теорія та методологія тлумачення біблійних текстів; виникла в середньовіччі, руку до цього доклав сам Августин;)

Філософська Г.., за Г. Гадамером, своїм предметом має розуміння як універсальний феномен, а ще Г.Гадамер пропонує розглядати герменевтику не в якості навчання про метод і механізмів розуміння, а як вчення про буття, як онтологію. Гадамер залишає за кожним інтерпретатором не тільки здатність, але необхідність особистісного прочитання тексту, його переосмислення і переоцінки, або "переписування. Досвід "Я" стає відправною точкою формування горизонту - горизонту розуміння.

Раціональна герменевтика: і метод і предмет гуманітарного знання відрізняється від методу і предмету в природних (точних) науках; тим не менш, у них діють специфічні раціональні критерії якості (інтерпретація може бути вірною або помилковою, більш-менш повної, адекватної і т. д . - тобто є формою знання).

7.Історичні етапи становлення герменевтики.

Герменевтика як методологія витлумачення текстів і як спосіб філософування відштовхуються від джерел, які називають своїми попередниками Ф.Шлеєрмахера та В.Дільтея.

Перші герменевтичні дослідження – софісти та Арістотель. За часів поширення християнства герменевтика розроблялася як мистецтво тлумачення біблійних текстів. Зокрема в Августина є праця «Християнська наука, або Засновки священної герменевтики та мистецтва церковного красномовства». Августин визначає категорію «розуміння», принцип розуміння знаків щодо певного контексту, принцип конгеніальності (співмірності творчих потенціалів дослідника та автора тексту), початки принципу «герменевтичного кола».

Термін «герменевтика в Новий час вперше вжив Й.Дангауер. Проте герменевтика ще не постає як окрема наука, бо їй бракує універсальності, якої їй надають подальші розробки загальної герменевтики Ф.Шлеєрмахера та В.Дільтея.

Загалом історичні корені це:

Герменевтичні ідеї античних, елліністичних та римських авторів;

Християнська екзегетика;

Протестантський аналіз Св.Письма(Мартін Флуціус Ілірійський);

Юридична герменевтика (Гуго Гроцій);

Ідеї В.Гумбольдта, Ф.Аста, А.Бьока;

загальна герменевтика Ф.Шлеєрмахера та В.Дільтея.

9.Основні поняття філософської герменевтики.

Герменевтичне коло, герменевтична дуга.

Розуміння – це, за Гадамером, різновид кола (яке має назву Герменевтичне коло). Коло має таку структуру, що повторюється, де всіляка нова інтерпретація посилається на передрозуміння і покладається на них (йде нашарування наступних шарів на попередні).

Розуміння залежить від інтерпретатора, а не від змісту тексту смислу слів і їхніх зв’язках. Інтерпретація – продукування нових смислів. Але при інтерпретації необхідно брати до уваги традицію (старі смисли),яка чинить перепони розумінню і цим відрізняється від пердсудів. П.Рікер пропонує герменевтичну дугу (як інтерпретацію герм. кола). Її суть: як тільки об’єктивне значення тексту звільняється від суб’єктивних намірів автора, стає можливим багатократне тлумачення, тобто, таким чином, значення витлумачується не тільки згідно з авторським світоглядом, але й згідно зі значенням світогляду читача.