4.Феноменологіячна редукція та її типи.

Редукція – основний метод феноменологічної філософії. Функція редукції – зняти нашарування, які закривають від спостерігача «самі речі». Редукція передбачає, що весь природний світ «береться в дужки». Редукція не є запереченням світу чи сумнівом у його існуванні, а є радикальним зведенням свідомості до самої себе. Її типи:

1)Психологічна. На цьому етапі йде пошук досвіду у вигляді сенсу даного предмету. Цей тип має два моменти: 1.редукція є систематична і радикальна стосовно позицій, які прагнуть об’єктивації; 2.феноменологічне вбачання (інтуїція), аналіз і опис феноменів.

2)Ейдетична або «ідеація» передбачає сутнісне вбачання феноменів. Наслідок ідеації – ейдос. Ейдос – це чиста сутність, яка вбачається в феноменах. Одержане знання матиме хар-р апріорності та володітиме значущістю для всіх можливих предметів даного класу. Саме ідеація: гарантує пізнанню цілісність, адекватність і абсолютність;грає роль посередника між феноменологією та емпіричними науками.

3)Трансцендентальна –найглибший і найважчий етап. Її завдання – відкрити сферу «чистої» суб’єктивності. Світ набуває якості «мого» світу і першою стає певне «первісне Я» як пероджерело всіх ейдосів та феноменів.

Результат редукції – радикально очищена свідомість, яка конституює феномен світу як такого.

Тож природа відносна, а свідомість абсолютна; редукція виступає важливим підготовчим етапом для подальшого розвитку феноменологічного методу.

5.Феноменологічне конституювання

Гуссерль інтерпретував конституювання як «розкриття інтенціональних (спрямованих на предмет) зв’язків».

У конституюванні свідомість рухається шляхом наповнення та розширення деякої первиннішої схеми чи сітки уявлень. Конституювання є пасивне і активне.

Пасивне К.: поступове нашарування на первинну схему уявлень (приклад: місто, яке не знали достеменно).

Активне К.: коли після повної дезорієнтації ми зі значними зусиллями переорієнтуємося так, щоб наша теперішня модель виявилась вписаною в наш попередній світ.

6. Інтерсуб'єктивність як предмет феноменологічного аналізу

Інтерсуб'єктивність — філософське поняття, що означає 1) особливу спільність; 2) певну сукупність людей, установок, що характеризуються спільністю, і переконань; 3) узагальнений досвід представлення предметів.

Теорія трансцендентальної інтерсуб’єктивності Гуссерля в творах «Ідеї І», «Формальна і трансцендентальна логіка», «Картезіанських роздумах», «Феноменології інтерсуб’єктивності».

Конституювання Іншого: Гуссерль пропонує спочатку здійснити редукцію до моєї «примордіальної сфери», або «сфери самі стичної своєрідності, з якої виключене все те, що «дає специфічний сенс тваринам та людям як, так би мовити, я-подібним істотам». Цією ж редукцією виключаються всі визначення «феноменального світу, які своїм сенсом вказують на «Інших» як суб’єктів».В межах цієї сфери безпосередньо схоплюються певні тіла (Korper), серед яких я знаходжу з єдиним у своєму роді позначенням МОЄ ТІЛО (Leib) і в цьому єдиному тілі я безпосередньо господарюю. Тобто трансцендентальне ego виявляє власне тіло як психофізичну єдність (Leib), шо відрізняється від всіх решта. Інше Я постає перед нами як інше тіло. Спочатку воно володіє статусом Korper, але потім трансцендентальне ego наділяє його статусом тіла Leib по аналогії зі своїм тілом. Дії, жести того іншого тіла інтерпретуються як аналогічні нашим діям вираження переживань іншого тіла як психофізичної єдності – Leib. Таким чином відбувається конституювання чужої суб’єктивності.