Феноменологія і герменевтика

1.Поняття феноменології та феномену. Предмет феноменології.

Є 4 значення феноменології:

Нефілософське широке: це частина елітарних наук, що на основі простого спостереження постачає матеріал для теорії;

Нефілософське вузьке: це сукупність знань, що вивчає взаємозв’язок між різними явищами та фундаментальною теорією;

Філософське широке: це теорія, що лежить в основі емпіричного знання; це критична теорія, яка має встановити джерела ілюзії і навчитися відрізняти їх. Предмет:

визначити істинне і хибне у тому, що здається;

зясувати причини та обставини, завдяки яким виникає і змінюється те, що здається;

за І.Кантом – принципи чуттєвості (простір і час);

за Гердером – дослідження прекрасного у зовнішніх виявах (феномен);

за Фіхте – буття в свідомості;

за Гегелем – досвід свідомості.

Філософське вузьке: (за Гуссерлем) це дисципліна, предмет якої – опис спонтанно-смислового життя свідомості.

2.Ознаки феноменологічного стилю мислення.

1). Критицизм. Проявляється в антипсихологізмі (бо небезпека психологізму в сфері логіки полягає в тому, що раціональні закони виявляються відносними, а отже наукові дослідження не матимуть однозначних результатів), а також в намаганні аналізувати явища під кутом зору їх самоданності, очистивши від різноманітних нашарувань.

2). Прагнення до очевидності. Очевидним Гуссерль називає всіляке усвідомлення, яке характеризується відносно свого предмета самоданністю, без питання про те, чи є ця самоданність адекватною. Самоочевидність має бути аподиктичною (тобто не бути проблематичною). Будь-яка данність такою очевидністю початково не володіє – очевидною вона повинна стати в процесі феноменологічного дослідження.

3). Іманентизм (іманентний – внутрішньо притаманний предметам або явищам;протилежне трансцендентному) як шлях подолання класичного протиставлення суб’єкт-об’єкт. Гуссерль заперечує об’єктивне (незалежне від нашої свідомості), а значущістю наділяє лише те, що постало перед нашою свідомістю і так, як воно постало.

4). Трансценденталізм (протилежне за значенням індивідуально-емпвричному) означає, що вхідним пунктом всілякого пізнання постає суб’єкт, а також постає автономним джерелом своїх власних змістів і є очищеним від усіляких емпірико-чуттєвих елементів.

3.Поняття інтенціональності свідомості.

Інтенціональність – це спрямованість свідомості на предмет. Інтенція значення – це відношення до конкретного предмета.

Інтенціональний предмет – це предмет, що мислиться, а не чуттєво-речове та просторово-суще утворення. У Гуссерля самі предмети володіють здатністю бути інтенціональними.

1).Тільки інтенція робить певний вислів висновком.

2).Всі предмети та предметні зв’язки існують для нас тільки як єдності, що припускаються через певні акти свідомості та є результатом «припущення».

Найважливіші функції інтенціональності:

1.Конституювання предметів свідомості – завдяки інтенціональності змісти свідомості стають даностями.

2.Утримання єдності свідомості (пов’язує різні змісти предмету).