4. Грошова реформа є складним еталоном антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Головною функцією монетарної реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу, який би характеризувався стабільністю і конвертованістю.

Такий елемент антиінфляційної політики використовується державою тільки в тих випадках коли інші відомі способи стабілізації грошей себе повністю вичерпали і не дають бажаного ефекту. Як зазначає світова практика, проведення грошових реформ завжди пов’язано з ризиком. Саме це вимагає при створенні концепції проведення грошової реформи глибоких аналітичних розрахунків, вивчення досвіду зарубіжних країн і врахування їхніх прорахунків, помилок. Але необхідно зазначити, що не дивлячись на ризик, завдяки проведенню глибоких грошових реформ, в багатьох країнах світу, вдалось досить істотної стабілізації грошового обігу.

Кожна реформа специфічна за змістом, так як вона проводиться в різні часи і вирішує конкретно визначене коло завдань структурної перебудови грошового обігу. Однак світова практика показує що грошові реформи можна класифікувати через виділення певної групи спільних ознак (рис. 5.3).

Рис. 5.3 Класифікація грошових реформ

Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: повні (структурні) та часткові.

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

Реформа часткового типу – це реформи, при проведенні яких реформуються окремі елементи грошової системи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісій.

Грошові реформи часткового типу мають кілька різновидів:

1. Реформи формального типу – зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої.

Необхідність проведення такого виду реформи можу бути визвати необхідність зміни зовнішнього вигляду банкноти, або поліпшення фізичних властивостей, посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти.

2. Деномінацій ні реформи проводяться шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням. У наслідок деномінації маса грошей в обігу відповідно зменшується і відбувається укрупнення масштабу цін.

За характером обміну старих грошей на нові виділяють грошові реформи:

1. Неконфіскаційні реформи полягають в тому, що для всіх економічних суб’єктів, уцінка запасу грошей, доходів і цін, здійснюється за єдиним співвідношенням обміну грошей, тобто не залежно від того чи це готівкові запаси або безготівкові.

2. Конфіскаційні реформи (“шокові” реформи) передбачають здійснення комплексу явних або прихованих заходів конфіскаційного характеру:

   • встановлення ліміту на обмін банкнот;

   • замороження (повне або часткове) депозитів населення та суб’єктів господарювання;

   • тимчасове припинення валютно-обмінних операцій;

   • встановлення обмеженого терміну обміну грошей;

   • обмін грошей звичайно проводиться за регресивною шкалою (до повної межі старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі – зі знижувальним коефіцієнтом).

Грошові реформи конфіскаційного типу широко застосовуються в міжнародній практиці, а саме коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої або якщо держава визнає себе банкрутом.

До конфіскаційного типу реформ належить так звана нуліфікація. Суть даної реформи в тому, що старі грошові знаки оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. Таким заходом користуються за радикальної зміни влади або створення нової національної грошової одиниці.

За порядком ведення в обіг нових грошей розмежовують:

1. Одномоментні реформи строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Протягом даного терміну технічно можливо обміняти ставі гроші на нові, але в невеликих обсягах. Короткий термін обміну грошей встановлюється для того, щоб власники великих запасів грошей не встигли їх обміняти.

2. Реформи паралельного типу передбачають, що випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обміном старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно.

За характером впливу на курс національної валюти порівняно з іноземною валютою грошові реформи поділяються на:

1. Девальвація – знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою. Вона стимулює експорт, робить його дешевшим. Проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має одночасно і негативні наслідки значне подорожчання імпортних товарів та зростання цін. Причиною девальвації є інфляція та хронічний дефіцит платіжного балансу.

2. Ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних валют. Головна причина ревальвації – наявність дефіцитів у партнерів даної держави. Ревальвація спричиняється великою валютною спекуляцією та значним фінансуванням у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти.