Ііі. Измерение артериального давления

Артериальным давлением (АД) называется давление, которое оказывает кровь на стенки артерий. Оно зависит прежде всего от силы сокращений сердца (величина сер­дечного выброса) и тонуса артериальной стенки.

Вимірювання артеріального тиску є важливим діагностичним мето­дом. Цей показник відображає силу скорочення серця, прилив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин.

Вимірювання артеріального тиску служить незамінним діагнос­тичним методом під час обстеження хворих. Керуючись показника­ми артеріального тиску, можна скласти уявлення про ступінь тяж­кості шоку або колапсу, про величину крововтрати. Під контролем артеріального тиску проводиться уведення крові, деяких ліків. По­казники артеріального тиску можуть відображати стан і ступінь за­хворювань різних органів (нирок, ендокринних залоз).

Разли­чают:

1. Систолическое давле­ние (максимальное)— это давление в период систолы сердца, когда оно достигает наибольшей величины на протяжении сердечно­го цикла.

2. Диастолическое давление (минимальное) — это давление к кон­цу диастолы сердца, когда оно достигает минимальной величины на протяжении сердечного цикла. Если систоли­ческое давление в большей мере отражает работу сердца (левого желудочка), то диастолическое давление — со­стояние (величину) тонуса периферических артерий.

3. Пульсовое давление - раз­ность между систолическим и диастолическим артериаль­ным давлением .

У нормі систолічний артеріальний тиск коливається від 100 до 140 мм рт. ст., діастоліч­ний від 60 до 90 мм рт. ст. залежно від фізичного і психічного стану людини. Добові коливання знаходяться в межах 10—20 мм рт. ст. Уранці тиск дещо нижчий, ніж увечері. Залежно від різних фізіо­логічних процесів (втома, збудження, споживання їжі) рівень ар­теріального тиску може змінюватись. З віком артеріальний тиск дещо підвищується. Кровяное давление также имеет возрастную характеристику: у ребенка 1 года систолическое давление равно 85 мм рт. ст., у ребенка 5 лет — 90 мм рт. ст., у 10-летнего ребенка — 100 мм рт. ст., у подростка 15 лет—118 мм рт. ст., а у взрослого — 120—135 мм. рт. ст.

Иная скорость и кругооборота крови: у новорожденного кру­гооборот крови совершается за 12 секунд, у ребенка 3 лет — за 15, у 14-летнего подростка — за 18 и у взрослого — за 23 се­кунды.

Підвищення артеріального тиску понад норму називають ар­теріальною гіпертензією, а зниження — артеріальною гіпотен­зією.

Показники АТ згідно з даними ВООЗ:

Категория артериального давления	Систолическое АД, мм рт. ст.	Диастолическое АД, мм рт. ст.
Оптимальное АД	< 120	<80
Нормальное АД	< 130	<85
Повышенное нормальное АД	130-139	85-89
Гипертензия 1 -й степени	140-159	90-99
Гипертензия 2-й степени	160-179	100-109
Гипертензия 3-й степени	3180	>110
Изолированная систолическая гипертензия	3 140	<90

Артериальное давление чаще всего определяют аускультативным (лат. — выслушивание) методом, предложенным Н. С. Коротковым. Для этого используют специальные аппараты — тонометры, состоящие из манжетки с текстильной застежкой (или с металли­ческими спицами и крючком), резиновой груши и мано­метра (ртутного или мембранного). В последнее время нашли распространение электронные тонометры . Измерение проводят в положении больного на спине или сидя после 10—15 мин отдыха. Лучше проводить измерение в комфортных условиях - чтобы было не слишком жарко и не слишком холодно - так как температура может повлиять на точность показателей измерения.

Перед проведением измерения не рекомендуется курить, пить напитки содержащие кофеин, такие как кофе, чай или колу (если пациент только что их выпил следует подождать 30- 45 минут).

Величину ар­териального давления выражают в миллиметрах ртутного столба.

Мембранний сфігмоманометр складається з манжетки завширш­ки 14 см, яка під час накачування повітрям стискає артерію, мемб­ранного манометра, гумової груші, за допомогою якої відбувається накачування повітря у манжетку. Для визначення тонів застосовують фонендоскоп.

Для вимірювання артеріального тиску вибирають тихе приміщення. Рука, на яку накладають манжетку, повинна по можливості знаходитись на рівні серця досліджуваного.