3 Документальна ревізія основних засобів

Ревізія основних засобів починається з перевірки правильності відображення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. для цього зіставляють наявність основних засобів у балансі і звітних даних. для цього зіставляють наявність основних засобів у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

Тобто, за даними інвентарного списку основних засобів, описів інвентарних карток з обліку основних засобів і самих інвентарних карток обліку основних засобів ревізор встановлює, за ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення інвентаризації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху основних засобів перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надходження основних засобів. Зокрема, ревізор з‘ясовує, чи враховані в первісній вартості затрати на доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів, які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які надійшли на підприємство. Слід звернути увагу на наявність на предметах інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного надходження і вибуття та ліквідації основних засобів. Тут особливо старанно перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об‘єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об‘єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі основних засобів, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації основних засобів перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефективність предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від ліквідації, відображення збитків від ліквідації не повністю амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використання амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і капітальний ремонт основних засобів; правильність відображення основних засобів за фактичними затратами на придбання, зведення й виготовлення, що становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації основних засобів ревізор має встановити, чи не був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або вищими цінами.

Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів визначають шляхом зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 «Основні засоби» з даними, вказаними в первинних документах, актах приймання-здавання, актах переведення тварин із групи в групу, актах приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію.

Документальній перевірці підлягають також операції щодо списання основних засобів, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних засобів. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення. При цьому придбані основні засоби, які були в експлуатації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості (оплати), видатків на їхню доставку і устаткування з доданням суми зносу за цими об‘єктами, вказаної у документах на оплату.

Ретельно перевіряють операції щодо передачі основних засобів у оренду. Для цього вивчають зміст договорів (на який строк, розмір орендної плати, умови проведення капітального ремонту орендованих основних засобів та ін.) і їх виконання, а також правильність розрахунків за орендовані основні засоби і відображення вказаних операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

При списанні основних засобів внаслідок стихійного лиха і аварій необхідно перевірити, чи відшкодовувалися зазнані підприємством збитки винними особами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від реалізації та іншого вибуття основних засобів відноситься на рахунок 79 «Фінансові результати».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР змінюється порядок збільшення або зменшення балансової вартості основних фондів.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова їх вартість збільшується на суму вартості придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, але без урахування сплаченого податку на додану вартість, якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Під час ревізії слід також врахувати, що суму перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремих об‘єктів основних фондів і нематеріальних активів включають до власних доходів платника податку, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації – до валових витрат платника податку.

Балансова вартість основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду). Крім того, балансова вартість основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) в порядку, передбаченому для реалізації основних фондів.

При цьому лізінгоодержувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідних груп основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

Ревізор перевіряє точність і своєчасність обчислення зносу основних засобів. Правильність нарахування зносу основних засобів перевіряється за даними журналу-ордера № 13, де щомісячно сума зносу відображається бухгалтерським записом у дебет відповідних рахунків за характером господарської діяльності й видами затрат:

• дебет рахунка 23 «Виробництво»;

• дебет рахунка 93 «Витрати на збут»;

• дебет рахунка 91 «Загальновиробничі витрати»;

• дебет рахунка 92 «Адміністративні витрати»;

• дебет субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності»;

• кредит субрахунку 131 «Знос основних засобів».

Для подовження строку експлуатації й підвищення ефективності використання основних засобів велике значення має своєчасне проведення ремонтних робіт.

Перевіряючи операції з ремонту основних засобів, слід встановити, чи не було приписок виконаних робіт з метою завищення суми заробітної плати та понаднормативного списання будівельних матеріалів і запасних частин. Тому ревізію операцій з капітального ремонту слід починати з перевірки правильності складання плану і кошторису капітального ремонту і реальності її показників. такі плани і кошториси мають складатися за даними актів технічного огляду й відомості дефектів, у яких конкретно вказані ті частини основних засобів (вузли, агрегати), які підлягають ремонту, за міні або відновленню.

Завищення вартості й приписки обсягів ремонтних робіт виявляють шляхом зіставлення фактично виконаних робіт і даних первинних документів, відображених в обліку і звітності. Завищення вартості робіт зумовлене переважно неправильним застосуванням норм витрачання матеріалів і цін на них, норм виробітку й розцінок.

Правильність розрахунків з підрядником за виконаний капітальний ремонт машин, механізмів і транспортних засобів перевіряють на підставі рахунків, актів приймання-здавання відремонтованих об‘єктів, кошторисів чи калькуляцій, договорів і нарядів-замовлень. Обсяг виконаних робіт за актами приймання-здавання має дорівнювати вартості за кошторисом і договором.

4 Ревізія нематеріальних активів

Перевіряючи нематеріальні активи, ревізору необхідно знати, що це особливий вид капітальних вкладень.

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше від одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів повинен вестися щодо кожного об'єкта за такими групами:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

- авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

- гудвіл;

- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). У процесі перевірки ревізору необхідно вияснити, які конкретні об'єкти нематеріальних активів обліковуються на підприємстві. Під ревізією інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка правильності оформлення первинних юридичних і облікових документів і організації бухгалтерського обліку інтелектуальної власності на підприємстві. Також проводяться технічна експертиза об'єктів інтелектуальної власності і юридичний аналіз документів, які підтверджують право на їх власність. Для цього залучаються патентні повірені і юристи.

Насамперед перевіряється факт наявності нематеріальних активів за допомогою перевірки документів, де об'єкт описаний, зображений або іншим чином зафіксований на матеріальних носіях. Це може бути документація, в якій описана технологія виробничого процесу, конструкторська документація та ін. Інформація може бути відображена на паперових, магнітних та інших носіях інформації. Крім того, встановлюється наявність акту прийому - передачі, який підтверджує факт отримання підприємством цього нематеріального активу.

Слід перевірити документи, які підтверджують право підприємства на відповідний об'єкт нематеріальних активів. Це можуть бути документи, які підтверджують створення даного об'єкта, договір про переуступлення права, ліцензійну угоду та ін.

Ціллю ревізії нематеріальних активів є встановлення відповідності застосовуваної підприємством методики обліку нематеріальних активів вимогам нормативних актів, які регулюють формування собівартості продукції (робіт, послуг) і фінансових результатів, а також вимогам відповідних стандартів і положенням, що регламентують правила їх обліку. Ревізор повинен послідовно перевірити такі документи:

- документальне оформлення факту наявності об'єктів нематеріальних активів і правильне відображення їх первинної балансової вартості ;

- організацію аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів: відомість та журнал обліку нематеріальних активів по дебету і кредиту рахунка 12 «Нематеріальні активи», розрахунок зносу нематеріальних активів.

- правильність списання об'єктів нематеріальних активів з балансу підприємства. - відповідність даних синтетичного і аналітичного видів обліку нематеріальних активів і їх зносу записам в Головній книзі і балансі.

Важливе місце займає перевірка правильності оформлення первинних документів з надходження нематеріальних активів, де дається детальна характеристика об'єкта нематеріального активу, його первісна вартість, строк корисного користування, норма зносу, підрозділ, де він буде використовуватись, підписи осіб, що прийняли об'єкт, відповідні додатки, які описують сам об'єкт або порядок його використання, а також інші документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Так, придбання права на винаходи і промислові зразки підтверджується патентами, свідоцтвами, тобто наявністю охоронних документів. Ревізору необхідно перевірити, чи в бухгалтерському обліку нематеріальні активи обліковують за первісною вартістю, яка складається із фактичних витрат на їх придбання та доведення до стану готовності. Нематеріальні активи, які вносяться учасниками в рахунок внеску в статутний фонд підприємства, оприбутковуються за договірною ціною за домовленістю сторін.

Ревізору слід знати, що згідно з чинними нормативними документами для правильного нарахування амортизації нематеріальні активи поділяють на дві групи: нематеріальні активи, по яких нараховується знос, і нематеріальні активи, по яких не нараховується знос. В першому випадку вартість нематеріальних активів погашається включенням в затрати виробництва відрахувань по нормах, визначених виходячи із встановленого строку їх корисного використання. Якщо строк корисного використання не можна визначити, норма зносу встановлюється виходячи із первісної вартості. Нарахування зносу проводять до досягнення нематеріальним активом нульового значення. Для нарахування амортизації нематеріальних активів підприємства повинні використовувати норми та методи амортизації, що визначені П(С)БО 7 «Основні засоби». Не нараховується знос на такі об'єкти нематеріальних активів, як «ноу-хау», гудвіл, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання. При перевірці вибулих нематеріальних активів ревізору необхідно звернути увагу на правильність оформлених документів: акта прийому передачі, акта списання, протоколів засідання правління господарських товариств та правильність визначення результатів від реалізації.

Питання до самоперевірки:

1. Назвіть джерела ревізії основних засобів

2. Вкажіть основні способи ревізії необоротних активів

3. Назвіть напрями ревізії основних засобів.

4. Охарактеризуйте перевірку надходження та вибуття ОЗ

5. У чому полягають особливості проведення інвентаризації ОЗ?

6. Якими прийомами користується ревізор перевіряючи нематеріальні активи

7. Перелічить основні напрямки ревізії нематеріальних активів

	Тема 10 КОНТРОЛЬ ТА РЕВІЗІЯ ТМЦ ( на 2 лекції )
	1. Завдання, послідовність і джерела ревізії ТМЦ ( 1 лекція ) 2. Особливості інвентаризації ТМЦ ( 1 лекція ) 3. Ревізія МШП ( на самостійне вивчення ) 4. Ревізія руху товарів на підпр. роздрібної торгівлі ( на самостійне вивчення ) 5. Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах ( 2 лекція)

1. Завдання, послідовність і джерела ревізії ТМЦ ( 1 лекція )

Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Ук­раїні потребує внесення докорінних змін у методологію контролю і ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями. Насамперед слід провести раціоналізацію управління комерційною діяльністю, основ­ними елементами якої є економічна свобода, вільний рух товарів і послуг у сфері підприємництва, конкуренція, маркетинг, досконале знання ринку і цінового механізму, поняття ризику і оперативного реагування на ситуацію, що склалася на ринку, тощо.

Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є:

• аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабель­ності;

• перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх в обліку;

• контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-ма­теріальних цінностей;

• дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нор­мативу;

• контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів;

• перевірка виконання договірних зобов'язань щодо поставки і збуту (реалізації) товарів;

• виявлення фактів приписок і понаднормованого списання втрат товарів тощо.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно до За­кону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України від 26.01.93. та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.97 №121.

Послідовність і порядок проведення ревізії залежать від завдання на ревізію й обсягу діяльності торговельного підприємства, його структури, стану обліку і контролю за рухом товарно-матеріальних ціннос­тей.

Послідовність ревізії така. Ревізію починають з раптової інвента­ризації грошей у касі та інших товарно-матеріальних цінностей на складі чи в магазині. До проведення інвентаризації слід залучити бух­галтерів, економістів, фінансистів, юристів, товарознавців та інших фахівців гуртовень і магазинів. Потім ревізор обстежує склад чи ма­газини, здійснює перевірку стану складських і торговельних при­міщень і дотримання порядку приймання й реалізації товарів за кількістю і якістю. Відтак ревізор розпочинає документальну ревізію із застосуванням прийомів і способів економічного аналізу.

Ревізію операцій з товарно-матеріальними цінностями здійсню­ють вибірково. Однак суцільній перевірці підлягають актовані втра­ти (акти на списання бою, лому, браку, псування товарно-матеріаль­них цінностей, акти на завищення ваги тари, акти на переоцінку то­варів), а також порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку товарів, документи на внутрішнє переміщення й повернення товарів, витрати обігу, торгова націнка, доходи від реалізації та фінансові результати.

Суцільним способом перевіряються товарні операції» якщо при їх ревізії встановлено суттєві порушення і зловживання.

Старанно перевіряється здійснення оперативного контролю за ви­конанням договорів на постачання і збут товарів, особливо за до­триманням цін і торгових націнок.

Наведемо схему послідовності ревізії руху та наявності товарних запасів на оптових складах і підприємствах роздрібної торгівлі (таблиця 9.1).

Таблиця 9.1- Послідовність ревізії руху та наявності товарних запасів на оптових складах і підприємствах роздрібної торгівлі

Первинні документи з надходження та реалізації товарів

Звіти про рух товарів

Журнал-ордер №7

Головна книга

Оборотна відомість за синтетичними рахунками

Баланс

Зустрічна перевірка операцій з рахунків 281 «Товари на складі» та 282 «Товари в торгівлі» з відповідними операціями з рахунків 15,20,23,27,28,37,41,63,64,90,93 та ін.

Аналіз товарообороту і товарних запасів

Основними джерелами ревізії товарних операцій є:

• договори з постачальниками й покупцями, реєстри оперативно­го обліку і контролю їхнього виконання (журнал обліку надходження вантажів, книга обліку виконання договорів);

• доручення на одержання і відпуск товарів, книга обліку вида­них доручень;

• товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення, виписки з рахунків у банках, товарні звіти, звіти касира й касові книги, векселі;

• інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку, розрахунки витрат на залишок товарів, розрахун­ки реалізованої торгової націнки;

• акти на списання товарних втрат; регістри аналітичного й син­тетичного обліку — журнали-ордери № 7, відомості, картки склад­ського обліку, товарні книги;

• фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

2 Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей

Ревізія торговельного підприємства (складу, магазину) починаєть­ся з інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Організація, техніка й документальне оформлення проведення інвентаризації встановлені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 зі змінами і допов­неннями, внесеними 05.12.97 № 268.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства. Для проведення інвентаризації за розпорядженням ке­рівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія із залу­ченням фахівців. У розпорядженні зазначається склад комісії, обсяг інвентаризації, порядок, початок і закінчення роботи.

До початку інвентаризації всі операції складу чи магазину припи­няються і всі підсобні приміщення та інші місця зберігання ціннос­тей, які мають окремі входи і виходи, пломбуються. Потім комісія вимагає від завідувача складу (магазину) товарний звіт із документа­ми на момент інвентаризації і розписку про здачу всіх документів (її текст наведено на титульних аркушах опису). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії перевіряє щодо пра­вильності їхнього складання, правильності цін, наявності підписів матеріально відповідальних осіб на всіх документах. Пильній пе­ревірці підлягають документи на внутрішнє переміщення товарів,

коли встановлюють наявність дозволу керівника й головного бухгал­тера бази (магазину). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії візує, тобто ставить штамп або надписує від руки "До інвентаризації на ..." (дата) і підписує, що служить для бух­галтерії основою визначення залишків цінностей до початку інвента­ризації за обліковими даними.

На оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, моро­зильниках і підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушкодженій тарі, з пломбами постачальника (у цілих пронумерованих пачках, купах, ящиках, бочках) заносяться за специфікацією або маркіруван­ням, що є на тарі чи упаковці. Кожну назву товару, його відмітні озна­ки, ґатунок, артикул тощо записують в опис окремо. Інвентаризацій­на комісія здійснює перевірку місць товарів на виборку шляхом роз­криття й зважування таких місць і робить про це відмітку в описі. Якщо такою вибірковою перевіркою буде встановлено розбіжності, то комісія має провести повну їх перевірку з викликом представника по­стачальника.

Товар в опис записується з докладною і правильною назвою та по­вною характеристикою. На вагові товари, що знаходяться в тарі, зазна­чаються вага брутто і вага нетто. Якщо товар знаходиться в ящиках або бочках, то поряд із фактичною наявністю проставляється кількість місць (ящиків, бочок тощо).

Неповноцінні товари записуються в окремий опис і від матеріаль­но відповідальної особи беруть письмове пояснення. На зіпсовані то­вари складається акт встановленої форми і матеріально відповідаль­на особа також дає письмове пояснення. У бухгалтерії бази (магази­ну) перевіряють правильність оформлення інвентаризаційних мате­ріалів (описів, актів та іп.), звіряють фактичні залишки товарів, зістав­ляючи їхні дані з бухгалтерськими записами (за всіма бухгалтерськи­ми рахунками, регістрами аналітичного обліку — журналом-ордером № 7, машинограмою), потім перевіряють ціни, таксування, підсумки в описах. Виявлені помилки мають бути виправлені й застережені підписами осіб, які перевіряли описи, голови інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб.

Товарні звіти обробляють і записують в облікових регістрах, потім складають порівнювальні відомості.

Природний убуток описують на складі (у магазині) тоді, коли вста­новлена нестача й у межах цієї нестачі, а на складі — не більше від суми, яка залишилася після заліку пересортиці.

Матеріали інвентаризації розглядає керівник підприємства, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.

Залік пересортиці, як виняток, допускається для однорідних то­варів, за один період і у однієї матеріально відповідальної особи за умови, що це є наслідком помилок, прорахунку, якщо товари мають схожість щодо зовнішнього вигляду або упаковані в однакову тару нри їхньому відпуску без розпакування.

За допущену пересортицю на складі мають бути накладені дисцип­лінарні стягнення, а при встановленні пересортиці внаслідок зловжи­вань, тобто зловмисно, винних слід притягати до кримінальної відпо­відальності.

3. Ревізія МШП ( на самостійне вивчення )

Малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП) за новим Пла­ном рахунків належать до класу 2 "Запаси". Малоцінними та швид­козношуваними предметами вважаються предмети, що використову­ються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше одного року, зокрема: інструменти, гос­подарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предме­ти" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів у експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів у експлуа­тації має бути організований належний контроль за їх рухом. Підприємство покликано вести оперативний облік МШП у кількісному ви­раженні. Встановлено, що при поверненні на склад з експлуатації та­ких предметів, що придатні для подальшого використання, вони опри­бутковуються за дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунка 71 "Інший операційний дохід".

Перевірка МШП здійснюється за видами предметів за однорідни­ми групами відповідно до встановленого аналітичного обліку їх.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси" перед­бачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключаєть­ся зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлу­атації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного ви­користання.

На МШП, що є в складі запасів, пе нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів, тоб­то списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збере­женням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуван­ням, прикріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу необоротних активів і вони підлягають амортизації.

Якщо строк експлуатації МШП не перевищує року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибутку.

Визначення зносу дорогоцінних швидкозношуваних предметів здійснюється за такими методами:

• на основі термінів використання в місяцях;

• за участю в обсягах діяльності;

• відрахуванням 50 % вартості при передачі зі складу в експлуа­тацію і 50 % за ціною можливого використання;

— 100 % вартості внаслідок передачі зі складу в експлуатацію. На підприємстві ревізор знайомиться з організацією й оформлен­ням матеріальної відповідальності за МШП.

Крім того, він вивчає інвентарні книги відомості),прибуткові до­кументи, записи в регістрах аналітичного обліку.

Результати інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлю­ють за матеріалами інвентаризації шляхом складання порівнюваль­ної відомості.

Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вище­вказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхньо­го придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення.

Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.

4. Ревізія руху товарів на підприємствах роздрібної торгівлі ( на самостійне вивчення )

Ревізія товарних операцій у роздрібній торгівлі має свої особливості. Починається ревізія з повної звірки розрахунків зі всіма постачальника­ми і покупцями з метою встановлення своєчасності й повноти оприбут­кування і списання товарів. При цьому дата, на яку здійснюється звірка розрахунків, має перекривати дату останньої інвентаризації.

За даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 282 "То­вари в торгівлі" ревізору слід з'ясувати, чи не числяться цінності за особами, які на цей момент уже не працюють у торговельному підпри­ємстві й чи немає знеособлених сум, завуальованих нестач, які чис­ляться за звільненими особами. Мета ревізії товарних операцій — ви­явити недоліки й порушення, забезпечити перекриття каналів не­стач, крадіжок і безгосподарності, мобілізувати резерви збільшення роздрібного товарообороту, сприяти нормалізації товарних запасів.

Ревізія проводиться, як правило, один раз на два роки комплекс­но, з участю товарознавців, економістів за цінами, юристів. Коло пи­тань для спеціалістів передбачено програмою ревізії.

Під час перевірки товарних (касових) звітів і прикладених до них до­кументів встановлюється, чи всі документи, зазначені у звіті, прикла­дені до нього, чи правильно вони оформлені й чи всі дати прибуткових і видаткових документів відповідають періоду, за який складено звіт.

Ретельній перевірці підлягають документи, складені в періоди, ^близькі до термінів проведення інвентаризації. З'ясовують, чи немає приховування кількості товарі в за рахунок перекручення якісних показників цін, а також дописування у видаткових документах окремих товарів, які були раніше продані безпосередньо зі складів за готівку; чи не зазначалися у видаткових накладних одні цінності, а видавались інші, чи не було крадіжок шляхом складання безтоварних документів.

На рахунку 282 "Товари в торгівлі" ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

У процесі ревізії товарних операцій слід перевірити, чи не торгували підприємства неоприбуткованими (сторонніми) товарами, чи не збували незаконно створені лишки цінностей (за рахунок обдурювання покупців, невикористання встановлених норм відходів і норм природного убутку тощо і вилучення на такі суми виторгу).

За наявності касового апарата подібні зловживання матеріально-відповідальних осіб можливі у випадках змови з касиром-операціоністом, який частку одержаного виторгу не показує через касовий апарат. Для виявлення можливих фактів привласнення виторгу при користуванні касовими апаратами ревізору необхідно поряд з інвентаризацією грошових коштів порівняти їх за окремі дні й періоди за книгою касира-операціоніста з контрольною касовою стрічкою й чеками, до зберігаються у матеріально відповідальних осіб.

Лишки, тобто збільшені фактичні залишки, можуть бути створені а рахунок несвоєчасного оприбуткування товарів або шляхом дописок. Тому при вивченні відповідного асортименту товарів слід пере-ірити й фактичне надходження їх у магазин, ступінь впливу залишків а результатами інвентаризації, чи не оприбутковані вони в після інвентаризаційних звітах.

Факти торгівлі неоприбуткованими цінностями в окремих випад­ах можна підтвердити наявністю в торговельних підприємствах лишків порожньої тари.

Грошові кошти, відправлені через інкасаторів банку або переказані но­тою чи через Ощадбанк, але які не надійшли до кінця місяця та відно­сні на рахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", ма­ють бути перевірені особливо увалено, оскільки ревізії неодноразово вияв-яли випадки, коли на цей рахунок відносилися суми за підробленими документами (об'явами на внесок готівкою, вилученими з архіву квитанціями пошти, Ощадбанку, квитанціями до прибуткових касових ордерів тощо) для приховування нестач в особливо великих розмірах.

З метою профілактики випадків, пов'язаних із розкраданням готів­ки й для запобігання фактам великих зловживань на підприємствах роздрібної торгівлі пропонується впровадити Книгу надходжень і вибуття товарів (робіт, послуг). Запропонована система оперативного обліку дає змогу посилити контроль за виконанням плану роздрібно­го товарообороту та плану надходження товарів, за своєчасністю їхньо­го завозу в магазин, а також перевірити достовірність звітних даних про товарооборот, виявити перекручення у звітності й винних у тому осіб. Вона також дає змогу встановити відхилення в здаванні виторгу, що свідчить про можливе виникнення в торговельних підприємствах нестач і крадіжок.

Якщо таким оперативним контролем встановлено у магазинах відхилення у здаванні виторгу, виконанні плану товарообороту, то слід негайно проводити раптові інвентаризації або контрольні перевірки на місці з метою виявлення недоліків і вжиття невідкладних заходів щодо їх усунення й попередження в майбутньому.

Документи про переоцінку товарів і товарних втрат підлягають суцільній перевірці. Об'єктами перевірки є акти на псування, бій, лом і знищення товару, описи-акти на переоцінку товарів, що частково втратили свою початкову якість, акти на завищення ваги тари.

Списання втрат, встановлених під час приймання товарно-матеріаль­них цінностей від постачальників і підприємств транспорту, регулюється правилами, діючими на транспорті, і відповідними інструкціями.

Приймання плодоовочевої продукції від сільськогосподарських підприємств здійснюється за кількістю і якістю з участю представника інспекції по якості сільгосппродукції або бюро товарних експертиз. У разі встановлення невідповідності кількості та якості вантажу даним доку­ментів постачальника приймання товару оформляється актом про прий­мання плодоовочевої продукції, який складається у двох примірниках на підставі документів, що засвідчують фактичну кількість і якість про­дукції. В акті вказуються кількість і якість продукції за документами постачальника та фактичні кількість і якість, визначені комісією в про­цесі приймання, якісні показники продукції (у відсотках й у натурі) і відображається результат приймання (нестача або лишки).

У разі продажу товарів за готівку виручка надходить наприкінці дня в операційні каси й здасться старшому касиру-операціоністу, який включає її у звіт касира. До звіту додаються первинні документи й ка­сова відомість, квитанції на здавання виручки до банку або на пошту, супровідна відомість на здавання готівки інкасатору. Обсяг продажу товарів за готівку відображається у звіті касира і в товарних звітах. А тому під час перевірки цих документів особливу увагу слід приділити контрольному звірянню суми грошової виручки, яка записана у звіті касира, з сумою обсягу проданих товарів за товарним звітом.

Ревізор перевіряє правильність відображення виручки від реалі­зації товарів на рахунках бухгалтерського обліку:

• дебет рахунка 301 "Каса в національній валюті";

• кредит рахунка 702 "Дохід від реалізації товарів".

Здавання виручки до банку:

• дебет рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті";

• кредит рахунка 301 "Каса в національній валюті".

На кожну матеріально відповідальну особу відкривають особовий рахунок, де роблять записи щодо оприбуткування й відпуску товарів та виводять залишки на звітну дату.

Матеріально відповідальна особа складає у встановлені строки то­варний звіт із доданням до нього прибутково-видаткових документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, накладних, кви­танцій про здавання виторгу, супровідних відомостей тощо), який є підставою для запису операцій на рахунках синтетичного й аналітич­ного обліку.

Облік наявності й руху товарів здійснюється за продажними ціна­ми. Якщо товари одержані за регульованими цінами, то запис у бух­галтерському облікові такий:

• дебет рахунка 282 "Товари в торгівлі" — на вартість товарів за продажними цінами (разом із ГЩВ);

• кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підряд­никами" — на купівельну вартість товару (без торгової знижки);

• кредит рахунка 285 "Торгова націнка" — на суму одержаної тор­гової знижки.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" при відпуску товарів оцінювання їх здійснюється за цінами продажу.

Оцінювання за цінами продажу ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначаєть­ся як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і серед­нього відсотка торговельної націнки.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й тор­говельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

5. Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах ( 2 лекція)

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів ревізор розпочинає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій — встановити своє­часність і повноту оприбуткування матеріально відповідальними осо­бами товарів, що надійшли на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 "Товари на складі" й обґрунтованість та правильність списання у видаток відпущених (відвантажених) товарів.

Ревізію товарних операцій починають зі встановлення реального сальдо на рахунку 281 "Товари на складі". Шляхом порівняння ревізору слід встановити на найближчу до ревізії дату тотожність записів про за­лишки товарів на рахунку 281 "Товари на складі", зазначених у балансі, даним Головної книги, регістрів аналітичного обліку й особових ра­хунків матеріально відповідальних осіб (завідувачів складів).

Ревізор з'ясовує, чи не значаться товари за звільненими матеріа­льно відповідальними особами, а потім встановлює повноту і своє­часність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, які наді­йшли на оптову базу (склад) за період, що підлягає ревізії.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проана­лізувати записи з рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Зокрема, з'ясовують:

• наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;

• чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які захо­ди вжито для розшуку цих товарів;

• чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.

Акти на нестачу товарів при їх прийманні мають бути перевірені пов­ністю, суцільним способом. Особливу увагу слід звернути на акти, за яки­ми не були задоволені претензії, встановити причини й винних осіб.

Записи у звітах завідувачів складів порівнюють з даними первин­них документів і встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (поставлення кореспондуючих рахунків). Записи у звітах мають бути підтверджені правильно оформленими документами. Ревізор перевіряє в документах правильність таксування, підрахунків і суму до розрахунку.

За записами в книзі виданих доручень ревізори перевіряють на­явність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відпо­відальних осіб, порушення правил видачі й оформлення доручень. У таких випадках з'ясовують, чи не видавалися доручення особам, які не працюють на цьому підприємстві, а також доручення без заповнен­ня всіх реквізитів. Вибірково ревізор повинен перевірити за звітами завідувачів складів та за звітами експедиторів, чи оприбутковуються цінності, одержані за дорученнями, чи є відмітки в книзі обліку вида­них доручень про їх використання (мають бути зазначені назва доку­мента, його номер і дата).

Суцільним способом перевіряють акти про встановлену розбіжність у кількості та якості на час приймання товару внаслідок виникнення нестач, пересортиці й псування.

Ревізор перевіряє, чи своєчасно й правильно складено претензійні й позовні заяви до органів транспорту чи постачальників. Якщо допу­щено часткову втрату або пошкодження вантажу, то ревізор встанов­лює, чи прикладені до позовних заяв (претензій) комерційні акти й транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Ревізор перевіряє, чи повністю відшкодовані збитки на користь тор­говельної бази (складу). Крім того, ревізор перевіряє правильність за­повнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транс­портних накладних слід ураховувати як бланки суворої звітності, вони мають бути пронумеровані й мати штамп торговельної бази.

Ревізор перевіряє дотримання порядкової нумерації виписаних товарно-транспортних накладних. Відсутність якого-небудь номера націлює ревізора на виявлення безтоварних документів.

Особливій перевірці підлягає правильність ціни, зазначеної в то­варно-транспортній накладній покупця. У такому разі ревізор корис­тується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари й вста­новлює правильність цін на товари, які надходять.

В окремих випадках ревізор звертає увагу на обов'язкове прикла­дення до товарно-транспортних накладних доручень на одержання товарів, копій пакувальних листів, пропусків на вивіз товарів із тери­торії торговельної бази.

Ревізор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товарів.

Так, на вартість товарів за купівельними цінами здійснюються бух­галтерські записи:

• дебет рахунка 28, субрахунок 281 "Товари на складі";

• кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підряд­никами".

Якщо на складі товари обліковуються за продажними цінами, то на суму торгової націнки робиться запис:

• дебет рахунка 28, субрахунок 281 "Товари на складі";

• кредит рахунка 285 "Торгова націнка".

Оплата розрахункових документів постачальників та транспортних організацій здійснюється на підставі таких бухгалтерських записів:

• дебет рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядни­ками";

• кредит рахунка 31 "Рахунки в банках", або кредит рахунка 51 "Довгострокові векселі видані", чи кредит рахунка 62 "Короткостро­кові векселі видані" — на суму виписаних векселів постачальникам;

• кредит рахунка 60 "Короткострокові позики" — при розрахун­ках з постачальниками одержаними кредитами банку.

Важливе значення має перевірка правильності відвантаження (реа­лізації) товарів з бази (складу). Особливу увагу при цьому слід зверну­ти на організацію аналітичного обліку й, зокрема, на правильність і своєчасність складання товарних звітів.

Аналітичний облік товарів на оптових складах може бути партіонним, ґатунковим і оперативно-бухгалтерським. Перевірку товарних звітів завідувачів складів здійснюють балансовим способом: до залишку то­варів на початок дня (початкове сальдо за дебетом) додають оборот товарів за день за дебетом (надходження товарів) і таким чином ви­значають залишок товарів на кінець дня (кінцеве дебетове сальдо) за кожним видом і ґатунком товарів.

При цьому слід мати на увазі, що в оптовій торгівлі аналітичний облік товарів у бухгалтерії бази здійснюється тільки у вартісному вираженні в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" при відпуску запасів (у т. ч. то­варів) у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінювання їх здійснюється за одним з таких методів:

1. ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2. середньозваженої собівартості;

3. собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4. собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

5. нормативних затрат.

Отже, для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовуєть­ся тільки один із наведених методів.

Атому залежно від методу оцінювання товарів, який застосовуєть­ся на підприємстві при їх вибутті, собівартість реалізації буде неодна­ковою за умови, що вибуття відбувається в різні звітні періоди. Відпо­відно й фінансовий результат від реалізації однакових товарів, але при застосуванні різних методів оцінювання, буде різним.

1. Запаси, які відпускаються, та послуги, що надаються для спеціа­льних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

2. Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку та­ких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітно­му місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного міся­ця й одержаних у звітному місяці запасів.

3. Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припу­щенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів.

4. Оцінювання товарів за методом ЛІФО базується на припу­щенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилеж­ною їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерсько­му обліку), тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю останніх за часом одержання запасів.

5. Оцінювання за нормативними затратами полягає в застосу­ванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встанов­лені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів (товарів), праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фак­тичних норми затрат і ціни мають регулярно в нормативній базі пере­вірятися й переглядатися.

При будь-якому способі отримання товарів вони обліковуються за первісною вартістю. До складу первісної вартості придбаних за опла­ту товарів залежно від умов договору постачання, способу доставки тощо входять такі витрати:

• сума, що сплачена або підлягає сплаті постачальнику;

• вартість вантажно-розвантажувальних робіт;

• витрати на транспортування товарів від продавця та їх страху­вання;

• проценти за кредит, наданий постачальником;

• мито, збори;

• непрямі податки (акцизний збір, ПДВ);

• вартість посередницьких послуг, пов'язаних із купівлею товарів.

Бувають випадки розкрадання товарів шляхом неповного їх опри­буткування при надходженні від постачальників. Про ознаки такого розкрадання можуть свідчити незадоволені постачальником рекла­мації (комерційні акти) на "недопостачання" товарів з його боку. Ме­ханізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні товару до підприємств оптової торгівлі матеріально відповідальна осо­ба частку товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не-оприбутковує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюється комісія з приймання, яка підтвер­джує факт недопостачання певної кількості товарів, про що складаєть­ся комерційний акт (акт приймання).

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

• договір постачання;

• комерційний акт (акт приймання);

• товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;

• рахунок — платіжну вимогу, виписки банку;

• товарний звіт, товарну книгу;

• звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 "Розрахун­ки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунка 281 "То­вари на складі".

Запитання для самоконтролю

1. Завдання і джерела ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями.

2. Як здійснюється перевірка оформлення приймання матеріаль­них цінностей?

3. Послідовність інвентаризації товарів на підприємствах роз дрібної торгівлі й визначення її результатів.

4. Порядок перевірки відпуску і реалізації готової продукції.

5. Документальна ревізія операцій гуртовень.

6. Який порядок перевірки збереження товарно-матеріальних цінностей у дорозі й місцях зберігання?

7. Методика ревізії наявності й руху тари.

	Тема 11 КОНТРОЛЬ ТА РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ ( на 2 лекції)
	Завдання, послідовність і джерела ревізії розрахунків з оплати праці ( 1 лекція ) Перевірка правильності нарахування основної та додаткової зарплати ( 1 лекція ) Контроль нарахування і виплати заробітної плати і розрахунків за соц. страхуванням ( 2 лекція)

1. Завдання, послідовність і джерела ревізії розрахунків з оплати праці

За ринкових умов господарювання поставлено завдання подальшої активізації соціальної політики, удосконалення, забезпечення обґрун­тованої диференціації в оплаті праці. У зв'язку з цим оплата праці має бути поставлена в залежність від конкретного внеску кожного праців­ника в кінцеві результати праці. Правильна організація контролю за витрачанням коштів на оплату праці є одним із важливих завдань ревізії. Дійовий контроль за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни та ефективному застосуванню встановленої системи оплати праці.

У витратах виробництва заробітна плата мас найбільшу частку, а тому перевірці витрачання коштів на оплату праці слід приділити серйозну увагу.

Основними завданнями ревізії є перевірка:

• дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні опла­ти праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерського об­ліку розрахунків з оплати праці;

• правильності організації праці, дотримання встановлених розці­нок, ставок і окладів;

• своєчасності й правильності нарахування і виплати заробітної плати згідно з діючою системою оплати праці;

• правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Під час ревізії доцільно не лише виявити порушення й зловживан­ня, а й знайти резерви економного витрачання коштів на заробітну плату.

Як правило, ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим спосо­бом, їх рекомендується організувати в такій послідовності.

Насамперед перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення особових справ працівників. Потім — використання затвердженого фонду заробітної плати (штатний розклад, ставки, на­рахування й виплати, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат).

Відтак перевіряють стан обліку розрахунків з робітниками й служ­бовцями щодо оплати праці та відрахувань на соціально страхування-При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіж­них відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, ревізор керується:

• Кодек­сом Законів про працю України;

• Податковим кодексом;

• Законом України "Про оплату праці";

• Інструкцією зі статистики заробітної плати;

• Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у на­родному господарстві України;

• Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян";

• Інструкцією про прибутковий податок з громадян;

• Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.

Основними джерелами ревізії є:

• штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нор­мативи виробітку;

• основні форми первинної облікової документації для визначен­ня кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прий­няття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надання відпу­стки; табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробіт­ної плати; особові рахунки та інші документи, які затверджені у вста­новленому порядку, що характеризують кількість працівників та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг і компен­сацій);

• генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні догово­ри, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

- реєстри синтетичного й аналітичного обліку (журнал-ордер № 9,

відомість № 9, Головна книга до рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці»)_;

- фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

2 Перевірка правильності нарахування основної та додаткової зарплати

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган випла­чує працівникові за виконану ним роботу.

Для забезпечення якості ревізії розрахунків з оплати праці ревізору слід докладно ознайомитися з Кодексом законів про працю, Законом України "Про оплату праці", іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та фінансово-господарської діяльності підприєм­ства.

Для перевірки правильності нарахування й виплати заробітної пла­ти ревізору слід ретельно ознайомитися з встановленими нормами для різних видів оплат.

Наприклад, мінімальна заробітна плата — це законодавчо вста­новлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До такої заробітної пла­ти не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компен­саційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється й перегля­дається згідно із Законом України "Про оплату праці".

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці викори­стовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки і є основою формування й диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки здійснюється на основі тарифної став­ки робітника першого розряду. Віднесення виконуваних робіт до пев­них тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робіт­никам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з трудовим колективом. За результатами атестації власник або уповнова­жений ним орган може змінювати посадові оклади від мінімальних до максимальних розмірів.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або інтими системами оплати праці. Оплата праці здійснюється за результатами індивідуальних і колективних робіт. Причому форми й системи плати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням юрм і гарантій, передбачених законодавством за угодами.

Особи, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну пла­ту з^а фактично виконану роботу. При цьому умови роботи за суміс­ництвом працівників державних підприємств визначаються Кабіне­том Міністрів України. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника вста­новлюються на умовах, передбачених колективним договором.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час опла­чується в подвійному розмірі годинної ставки. Тобто за відрядною си­стемою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою — за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шля­хом надання відгулу не допускається. Ревізору слід керуватися вище­вказаними положеннями нормативних актів з оплати праці.

Відповідно до нового Плану рахунків, на рахунку 66 "Роз­рахунки з оплати праці" ведеться узагальнення інформації про розра­хунки з персоналом за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо.

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має два субрахунки:

1. 661 "Розрахунки з заробітної плати";

2. 662 "Розрахунки з депонентами".

За кредитом рахунка 66 відображуються нарахована основна та додаткова заробітна плата, допомога у зв'язку з тимчасовою непра­цездатністю, інші нарахування. За дебетом — виплата заробітної пла­ти, премій, допомоги, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних товарів, продукції в рахунок заробітної плати. Кредитове сальдо цього рахунка показує зобов'язання підприємства перед працюючими на перше число кож­ного наступного за звітним місяця.

Аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться за кожним працівником видами виплат та утримань.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати здійснюється в низі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєстрах ^е виданої заробітної плати, що складаються касиром.

Ревізія здійснюється відповідно до викладеного порядку ведення синтетичного й аналітичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

3. Контроль нарахування і виплати заробітної плати і розрахунків за соціальним страхуванням ( 2 лекція )

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлен­ня відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетично­го обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" в Головній книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітично­го обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розхо­джень можуть бути: підробки з розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змо­ви бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні за­гальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відо­мості "До видачі на руки". Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках (горизон­талі), так і по стовпчиках (вертикалі). Кінцеві підсумки звіряють із су­мою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних докумен­тах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

У такому разі арифметичній перевірці підлягають:

• розрахунково-платіжна (платіжна) відомість;

• видатковий касовий ордер;

• журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів;

• касова книга (звіт касира);

• табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нараху­вання заробітної плати, наряди на оплату праці тощо.

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привласнення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатко­вому касовому ордері чи депонентській відомості.

У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими докумен­тами:

• реєстр депонованих сум;

• депонентська відомість;

• видатковий касовий ордер;

• особовий рахунок та картка депонента;

• журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

• касова книга й звіт касира;

• документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (на­каз, розпорядження);

• розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підпи­сами депонентів.

Ревізуючі можуть також викликати окремих депонентів для під­твердження одержання ними відповідних сум.

Ревізор перевіряє правильність нарахування заробітної плати та­ким чином:

• з'ясовує правильність застосування розцінок способом зіставлян­ня з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відпо­відають станс працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам;

• встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з облікови­ми листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу-ордера № 7/1 для нарахування заробітної плати;

• арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Доцільно також перевірити, чи зафіксовані в розрахункових відомостях на оплату праці за другу половину місяця усі раніше випла­чені протягом цього місяця суми (аванс, відпускні, допомога при тим­часовій втраті працездатності), записані в журнал-ордер № 1 з рахун­ка ЗО "Каса".

Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного об­ліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завуалювання видатку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних виплат і утри­мань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових до­кументів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка 66 "Розрахун­ки з оплати праці"; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої.

Порушення щодо оплати праці виникають у зв'язку з:

• неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з об­ліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, доку­ментів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним об­міром фактично виконаних робіт);

• неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірника­ми виробітку і тарифікаційними довідниками);

• неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням);

• включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не бра­ли участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитуванням окремих осіб, звіркою підписів);

— внесенням у документи з обліку праці посадових осіб, не перед­бачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих доку­ментів зі штатним розкладом);

Дієвий контроль за використанням коштів на оплату праці знач­ною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню тру­дової дисципліни.

Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робо­чого часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити за­тверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично ви­конуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо.

Для встановлення можливих відхилень — перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані зі звітними показ­никами. Показники з питань праці, подані у квартальних і річних звітах, слід зіставити з даними бухгалтерського обліку. При цьому ревізор ко­ристується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Ви­трати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. За цим положенням до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У зв'язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка правиль­ності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, вста­новлених розцінок, а також положень про оплату праці й виплату преміальних винагород.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і пере­віркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати.

Ревізор аналізує показники продуктивності праці й виявляє фак­тори, які впливають на зниження витрат на оплату праці (система­тичне виконання завдань з випуску й реалізації продукції (робіт, по­слуг), впровадження прогресивних технологій, дотримання штатно-кошторисної дисципліни, підвищення продуктивності праці тощо.

Розмір коштів, які спрямовуються на оплату праці й включають­ся у витрати виробництва, визначають самі суб'єкти підприємниць­кої діяльності.

При погодинній оплаті праці перевіряється правильність тарифних ставок або умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок.

Під час перевірки табелів обліку використання робочого часу та інших первинних документів з нарахування заробітної плати слід з'ясувати, чи не було випадків внесення в них вигаданих (підставних) осіб.

Доцільно також перевірити правильність відрахування на соціальне страхування, а також утримань із заробітної плати: податку на доходи фізичних осіб, за виконавчими документами, дорученнями-зобов'язан-нями за придбані товари в кредит; за письмовими дорученнями про пе­реказ страхових внесків за договорами особистого страхування, авансів, виданих у рахунок заробітної плати, на відшкодування збитків, запо­діяних підприємству, перерахування в Ощадбанк на рахунки особистих вкладів за заявою працівника підприємства тоїцо.

Перевірка правильності нарахування основної заробітної плати починається з перегляду відомості, на основі якої робилися нараху­вання. Перевірці підлягають усі документи, прикладені до журналу -ордера № 7/1, за яким роблять бухгалтерський запис у кредит рахун­ка 66 "Розрахунки з оплати праці". Слід з'ясувати, чи правильно за­писані в журналі-ордсрі номери балансових рахунків і субрахунків. Далі здійснюється перерахунок зазначених підсумків, а також підсумків усіх утримань з робітників і службовців і підсумків сум для видачі на руки. Відтак перевіряються підсумки "Всього", за відомі­стю зіставляються з Головною книгою як з кредиту, так і з дебету ра­хунка 66 "Розрахунки з оплати праці" та інших рахунків, зазначених у лсурналі-ордері. Крім того, на основі відомості вибірково перевіряєть­ся правильність запису сум, що підлягають видачі окремим працівни­кам. При встановленні розбіжностей правильність сум, що підляга­ють видачі, перевіряється в усіх працівників. Така перевірка зумовлена тим, що ревізори виявляли випадки, коли за домовленістю з ок­ремими одержувачами грошей нечесні облікові працівники з метою крадіжки грошей механічно збільшували їм суми, що підлягали ви­дачі, з відповідним зменшенням сум у інших працівників. Збільшен­ня і зменшення в цілому здійснювалось на однакову суму і, таким чи­ном, не впливало на загальний підсумок документа.

Як правило, перевірку розрахунків щодо заробітної плати здійсню­ють вибірково, але в разі виявлення помилок або зловживань перевірці підлягають усі без винятку розрахунки, пов'язані з нарахуванням і виплатою заробітної плати.

Слід також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чер­гових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання закону про на­дання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо стосовно матеріально відповідальних осіб. Потім перевіряють, чи нема випадків фіктивної передачі цінностей, надання відпусток за два роки й більше; чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпустку, чи пра­вильно встановлено суму відпускних (перевіряють правильність опла­ти за попередні 12 місяців).

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100 зі змінами і до­повненнями, розрахунок суми відпускних провадиться таким чином: сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) необхідно поділити на відповідну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого пері­оду), за винятком передбачених законодавством вихідних і неробочих днів. Потім отриманий результат помножують на кількість календар­них днів відпустки. Перелік святкових і неробочих днів наведено в ст. 73 Кодексу законів про працю.

У всіх випадках збереження середньої заробітної плати і забезпе­чення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або у зв'яз­ку з вагітністю й пологами середньомісячна плата обчислюється ви­ходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що переду­ють події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, серед­ня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється вихо­дячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що передує розрахунковому періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються: основна заробітна плата; доплата й надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, високі виробничі досягнення, умови праці, вислугу років тощо); виробничі премії, винагороди без включення сум відрахування на податки, стягнення аліментів.

При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: випла­ти за виконання окремих доручень одноразового характеру; однора­зові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога у зв'язку з виходом на пенсію); компенсаційні виплати на відрядження, переведення; премії за вина­ходи й раціоналізаторські пропозиції, грошові й речові допомоги, пенсії, державна допомога, літературний гонорар, вартість спецодягу, заробітна плата за сумісництвом, дивіденди.

Закон "Про відпустки" прийнято відповідно до Постанови Верхов­ної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки". Він набрав чинності з 01.01.97. Ревізор контролює дотри­мання положень цього Закону.

Щорічна основна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відлічується з дня укладання трудового до­говору. Тривалість відпусток з 01.01.97 розраховується в календар­них днях.

Свої особливості має перевірка правильності відрахування на соці­альне страхування.

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховують­ся на фонд оплати праці та інші виплати.

Внески не нараховуються на такі види виплат працюючим:

• компенсація за невикористану відпустку;

• вихідна допомога при звільненні;

• компенсаційні виплати (добові за відрядженнями);

• вартість безкоштовно переданих квартир і комунальних послуг;

• вартість виданого спецодягу;

• заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю;

• суми відшкодування шкоди відносно стану здоров'я;

• стипендії, допомоги молодим фахівцям, дивіденди за акціями;

• нарахована сума матеріальної допомоги;

• допомога сім'ям з дітьми, що виплачується з бюджету, тощо. Страхові внески сплачують у дні одержання заробітної плати.

Не внесені страхувальником у встановлені строки платежі вважа­ються недоїмкою і стягуються у безспірному порядку. Пеня нарахо­вується починаючи із наступного дня після одержання плати і по день сплати платежу. Безспірне стягнення сум обов'язкових платежів, штрафів та інших фінансових санкцій здійснюється відповідно до чинного законодавства (Закону України "Про систему оподаткуван­ня").

Під час документальної ревізії ревізор перевіряє правильність ко­респонденції рахунків, на яких відображаються розрахунки за відра­хуваннями на соціальне страхування. За кредитом рахунка 65 "Роз­рахунки за страхуванням" відображають суми нарахованих страхо­вих внесків з дебету рахунків 66 "Розрахунки з оплати праці", 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків", ЗО "Каса", 31 "Ра­хунки в банках" тощо; за дебетом рахунка 65 "Розрахунки за стра­хуванням" — з кредиту рахунків 31 "Рахунки в банках", 66 "Роз­рахунки з оплати праці" та іп.

Ревізор здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків та інших платежів, а також правильністю витра­чання коштів.

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки:

• бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату та інші виплати, на які нараховуються страхові внески;

• платіжних доручень на перерахування сум страхових внесків та інших платежів на відповідний рахунок;

• касових документів на оплату вартості путівок на лікування та відпочинок, виданих за рахунок коштів соціального страхування;

• актів про нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, відпо­відності фінансових звітів за коштами соціального страхування за ба­лансовим рахунком 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунком 652 "За соціальним страхуванням".

В акті ревізії зазначається, які виявлено порушення щодо нарахуван­ня страхових внесків, обчислення й виплати допомоги, записується сума додатково нарахованих внесків, пені та вказуються суми витрат, які не можуть бути прийнятими до заліку в рахунок страхових внесків.

Ревізор також перевіряє дотримання встановленого строку пере­рахування страхових внесків. У разі подання підприємством розра­хункової відомості із запізненням більш ніж на 10 днів, органи стра­хування не приймають до заліку в рахунок страхових внесків середньо­місячну суму витрат, включених до цієї розрахункової відомості.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

• чи виконано умови, згідно з якими премія може бути випла­чена;

• чи правильно визначено коло працівників, які підлягають пре­міюванню;

— чи правильно застосовано нормативи й визначено суму премій як У цілому по організації, так і щодо окремих працівників.

В акті ревізії слід згрупувати факти незаконної видачі премій за ознаками порушень і вказати винних осіб для притягнення останніх до відповідальності й відшкодування збитків.

Запитання для самоконтролю

1. Які завдання перевірки розрахункових операцій?

1. Як організується ревізія розрахунків з робітниками по зарплаті?

2. У якій послідовності здійснюється ревізія розрахунків із нарахування ЗП?

3. Якими нормативними документами керується ревізор під час перевірки правильності нарахування ЗП?

2. Які джерела ревізії розрахунків по полаті праці ?

4. У чому полягає суть методики ревізії розрахунків за соціальним страхуванням ?