3. Порядок розгляду скарг на дії посадових осіб дкрс

Порядок розгляду скарг на дії посадових осіб Державної контрольно – ревізійної служби визначений Законом України “Про Державну контрольно – ревізійну службу в Україні”.

Скарги на дії посадових осіб в районах, містах і посадових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються та вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дії посадових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України і начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються і вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше, ніж у місячний термін з моменту їх надходження. У випадку незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями останні можуть бути оскаржені в суді.

Скарги на дії ревізорів розглядаються і вирішуються керівниками підрозділів ДКРС. Подання скарги не припиняє дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

Особа, яка звернулася до органів ДКРС має право:

1. бути присутньою в органи ДКРС при розгляді заяви чи скарги;

2. особисто викласти аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу;

3. подавати в ході перевірки заяви чи скарги, додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом ДКРС, який розглядає заяву чи скаргу;

4. брати участь у перевірці поданої заяви чи скарги на підприємстві, в установі чи організації;

5. ознайомлюватися з матеріалами завершеної перевірки заяви чи скарги, якщо вони не є державною, службовою або комерційною таємницею;

6. користуватися послугами адвоката чи представника трудового колективу організації, які здійснюють правозахисну функцію;

7. одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

8. висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

9. вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

4 Взаємодія дкрс з іншими контролюючими та правоохоронними органами

Контрольно – ревізійні відділи координують свою роботу з місцевими органами виконавчої влади, фінансовими органами, Державними податковими організаціями, органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, зокрема, у сфері планування роботи, проведення спільних ревізій і перевірок та особливо при реалізації матеріалів ревізії.

За зверненнями правоохоронних органів ДКРС проводять ревізії на підконтрольних підприємствах всіх форм власності щодо використання позик та кредитів, гарантованих коштів бюджетів, або цільового використання коштів позабюджетних фондів.

До правоохоронних органів, які мають право звертатися до КРСУ з дорученнями про проведення ревізії належать наступні:

1. органи прокуратури;

2. органи Міністерства внутрішніх справ (керівники районних і міських відділень міліції, керівники спеціальних підрозділів Державної служби організованою злочинністю, керівники підрозділів Державної служби боротьби з економічними злочинами);

3. підрозділи податкової міліції органів державної податкової служби України;

4. спеціальні підрозділи Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю;

5. слідчі і прокурори у кримінальних справах, що знаходяться в їх підпорядкуванні;

6. координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України.

Отже у процесі проведення ревізій стоять завдання перевірки законності господарських операцій взагалі, дотримання фінансової дисципліни, правильності ведення бухгалтерського обліку, його достовірності, якості документів та одночасне виявлення зловживань.

Завдання ревізії на вимогу правоохоронних органів обмежуються встановленням та перевіркою фактів розкрадань та інших економічних злочинів. Іноді паралельно можуть бути поставлені завдання з перевірки законності тих чи інших операцій і правильності ведення бухгалтерського обліку (у випадку ,якщо це може мати відношення до фактів крадіжок та інших економічних злочинів). Адміністрація при призначенні планової ревізії виходить з господарської доцільності, а також із прагнення отримати компетентну допомогу у виявленні наявних недоліків у діяльності підприємства. Слідчий же вимагає призначення ревізії лише у зв’язку з виявленим злочином.

Сутність ревізій, що проводяться на вимогу правоохоронних органів, полягає у застосуванні спеціальних знань з бухгалтерського обліку і фінансів, контролю та аналізу господарської діяльності для збирання документальних даних по кримінальній справі, які підтверджують або заперечують досліджувані акти. При цьому зміст ревізії визначається конкретними обставинами справи. У цьому випадку діяльність ревізора на відміну від відомчих та позавідомчих ревізій обмежується дослідженням документів, що надаються йому слідчими або судовими органами.

В процесі ревізії підтверджуються або встановлюються нові факти порушень, з’ясовуються інші обставини, що цікавлять слідство. Одночасно складений акт ревізії поряд з іншими документами є джерелом вивчення слідством.

Проведення будь-якої ревізії, включаючи й ревізію за ініціативою правоохоронних органів, регламентується Законом України “Про Державну контроль-ревізійну службу в Україні”, тобто нормами адміністративного права.

Право слідчого вимагати призначення ревізії передбачено кримінально-процесуальним законодавством та обумовлено вимогами повноти розслідування.

Ревізія підприємств за зверненням правоохоронного органу може проводитися в будь-який час незалежно від кількості раніше проведених на цьому суб’єкті ревізій, за виключенням випадків, коли зазначені у звернені правоохоронного органу питання за вказаний ревізійний період вже перевірені за зверненням цього чи іншого правоохоронного органу.

Доручення правоохоронних органів щодо проведення ревізії ДКРС є обов’язковим для виконання. Воно оформлюється постановою прокурора або слідчого в ході розслідування кримінальної справи. Але підставою для проведення ревізій є наказ або розпорядження відповідної посадової особи контрольно-ревізійного управління.

Вимога про призначення ревізії правоохоронними органами повинна ґрунтуватися на конкретних матеріалах:

1. виявлення по справі окремих фактів злочинів, з яких випливає необхідність документальної перевірки всієї діяльності окремих підрозділів підприємства або певної посадової особи (необхідність виявлення окремих фактів розкрадань з використанням первинних документів, виявлення фактів обману покупців тощо);

2. обґрунтована вимога звинувачуваного про перевірку його свідчень, що суперечать звинуваченням, шляхом дослідження первинних документів та облікових регістрів (конкретні посилання на незадовільний стан обліку та звітності на цьому підприємстві тощо);

3. необхідність перевірки за первинними документами зізнання звинувачуваного про споєння зловживань з використанням бухгалтерських документів;

4. обґрунтований висновок бухгалтера-експерта про неможливість надати висновок за поставленими перед ним питаннями без попереднього проведення ревізії;

Звернення правоохоронного органу як відносно проведення ревізії, так і відносно участі у проведенні ревізії повинно містити:

1. повну назву підприємства, його місцезнаходження, дані про організаційно-правову форму;

2. короткий зміст фінансових порушень;

3. конкретні питання відносно дотримання законодавства з фінансових питань, на які необхідно дати відповідь;

4. період, за який слід перевірити діяльність підприємства, установи або організації з визначених питань.

Органи ДКРС не приймають до виконання звернення правоохоронних органів відносно:

-визначення доцільності нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якщо такі акти прийняті у межах повноважень останніх;

- визначення доцільності складання господарських договорів;

-перевірку стану розрахунків між суб’єктами підприємницької діяльності, спірні питання, щодо яких вирішуються у претензійно – позовному порядку (за винятком випадків, коли такі питання поставлені постановою ініціатора ревізії (перевірки));

- проведення економічних та інших експертиз;

- інших питань, які не входять до компетенції органів ДКРС.

Звернення правоохоронних органів щодо проведення органами ДКРС ревізій або відділення посадових осіб для участі у проведенні ревізій розглядаються начальниками Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійних управлінь в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (або їх заступниками, на яких цей обов’язок покладений відповідними наказами) або начальниками Контрольно-ревізійних відділів в районах і містах. В результаті приймається одне з наступних рішень:

1. звернення правоохоронного органу прийнято до виконання, згідно з яким організовується і проводиться нова позапланова ревізія;

2. звернення правоохоронного органу прийнято до виконання, згідно з яким позапланово виділяються посадові особи для участі у проведенні ревізії;

3. звернення правоохоронного органу відносно проведення ревізії прийнято до виконання в плановому порядку;

4. у проведенні ревізії або виділенні посадових осіб для участі у проведенні ревізії відмовлено.

Позапланові ревізії і перевірки за зверненнями правоохоронних органів проводяться при наявності хоча б однієї з наступних умов:

1. надання прокурором, слідчим або особою, яка проводить дізнання, постанови на проведення ревізії, затвердженої в ході розслідування кримінальної справи;

2. надання письмових свідоцтв (актів відомчих перевірок, протоколів зборів трудового колективу, заяв та скарг посадових осіб або інших працівників суб’єктів господарювання первинних бухгалтерських документів тощо) про зловживання та значні фінансові порушення на підприємстві, підконтрольному органу ДКРС;

3. надання письмових свідоцтв про фінансові порушення на підконтрольному органу ДКРС підприємстві, при умові проведення їх реорганізації (ліквідації);

4. надання письмових свідоцтв про порушення діючого законодавства в ході приватизації майна, яке під час ревізії знаходиться у відомстві підконтрольного органу ДКРС підприємстві;

5. надання письмових відомостей про нецільове використання позик та кредитів, гарантованих бюджетом, строк повернення яких об’єктом контролю порушений.

За наслідками ревізії слідчий чи орган дізнання одержують акт ревізії з доданими до нього документами та іншими матеріалами. Згідно з кримінально – процесуальним кодексом України акт ревізії як джерело доказів належить до розділу “Інші документи”. Таким чином, докази збирає не ревізор, а слідчий, який за допомогою ревізії отримує матеріали і шляхом їх вивчення встановлює фактичні дані про обставини злочину, що мають значення судових доказів.

До пакету документів, що надсилається до правоохоронних органів за наслідками ревізії, мають входити:

1. лист про сутність зловживань або порушень із посиланням на відповідні нормативні документи, обсяг заподіяної матеріальної шкоди, а також прізвища і посади осіб, які скоїли порушення і завдали підприємству збитки;

2. акт ревізії;

3. оригінали або копії документів, що підтверджують факти виявлених зловживань;

4. пояснення осіб, чия діяльність перевірялась, а також інших осіб, свідчення яких мають значення для перевірки обставин скоєних зловживань;

5. висновки ревізора щодо цих пояснень.

Правоохоронні органи, як правило, звертаються до контрольно-ревізійних органів, податкових інспекцій та аудиторських служб з мотивованою постановою про проведення ревізії. В свою чергу, керівники служб зобов’язані забезпечити проведення таких ревізій в терміни, узгоджені з судовими органами, органами прокуратури, слідства та дізнання.

Ревізія, що проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, має декілька суттєвих відмінностей, є складною і потребує залучення до ревізії найбільш кваліфікованих спеціалістів, включаючи і начальника КРУ. За таких умов матеріали ревізії, як правило, підлягають судово-бухгалтерській експертизі, що здійснює перевірку та підтвердження за допомогою обсягу недостач; визначає та підтверджує обсяг матеріальної шкоди, нанесеної посадовими та матеріально відповідальними особами; встановлює правильність методики проведення документальної ревізії та достовірність її результатів.

Посадовим особам органів ДКРС слід пам’ятати, що ніхто з представників правоохоронних органів не має права втручатись в роботу ревізора: зобов’язувати його до здійснення тих чи інших контрольних заходів, впливати на оцінку ним результатів ревізійних дій, вимагати від нього надання інформації про результати ревізії способом, який суперечить вимогам законодавства.

Працівники КРУ зобов’язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати до правоохоронних органів матеріали ревізій, а також повідомляти про виявленні зловживання і порушення державні органи і органи, уповноважені управляти державним майном.

При вилученні документів у зв’язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зобов’язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії чи перевірки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, якщо правоохоронними органами не прийняте рішення про вилучення цих документів.

Питання до самоконтролю:

1. Які функції покладено на КРС ( І) України?

2. Які права мають фінансові інспектори?

3. Які обов’язки покладені на фінансових інспекторів?

4. Розкрийте структуру ДКРС України.

	Тема 4 ПОНЯТТЯ , ПРЕДМЕТ, ОБЇЄКТИ ТА СИСТЕМА РЕВІЗІЇ
	4.1. Визначення поняття «ревізія» 4.2. Предмет, об’єкт та суб’єкти ревізії. 4.3. Мета, завдання, функції та принципи ревізії ( на самостійне вивчення) 4.4. Зміст та класифікація ревізій. 4.5. Особливості проведення ревізії за зверненням правоохоронних органів.

4.1. Визначення поняття «ревізія».

Незважаючи на те, що всі науковці визнають ревізію в якості складової частини економічного контролю й досі існують розбіжності щодо визначення цього поняття.

Наприклад: згідно із Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ревізія – є формою здійснення інспектування.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності суб’єкта контролю і проводиться у формі ревізії. А ревізія, в свою чергу, повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні матеріальних і посадових осіб ;

Белов Н.Г. стверджує, що ревізія - найважливіший спосіб господарського контролю, який передбачає перегляд раніше здійснених господарських операцій з метою встановлення їх законності і доцільності .

Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємства за дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку та звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань .

Жила В.Г. –це сукупність контрольних дій за діяльністю підвідомчих підприємств та організацій, що здійснюються за дорученням керівника вищого органу управління ревізійною групою або ревізором, при яких встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснених господарських операцій, а також правильність дій посадових осіб, що брали участь в їх проведенні .

Шпиг А.А. – це систематичний спосіб перевірки виробничої і господарсько-фінансової діяльності юридичної особи з точки зору дотримання законності, ефективності виробництва та якості роботи, що здійснюється за даними обліку, звітності та за іншими джерелами [74, с. 21];

Усач Б.Ф. – форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань .

Понікаров В.Д. – форма ретроспективного економічного контролю .

Багатогранність таких визначень полягає у тому, що «ревізія» від латинського слова revizio означає «перегляд» або «знову оглядаю».

Основними причинами такого перегляду є:

- неусвідомлення окремими працівниками необхідності ощадливості і збереження власності;

- не завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;

- недоліки у підборі кадрів матеріально відповідальних осіб, низька якість інвентаризацій, недосконалість системи . матеріальної відповідальності тощо.

Тобто ревізія є, перш за все, засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності, ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства.

Ревізія також вивчає суб'єкт підприємницької діяльності в статиці, ретроспективно, тобто після завершення господарських процесів.

Під час її проведення :

• аналізуються причини, умови виникнення та наслідки порушень;

• виявляються невикористані резерви виробництва;

• перевіряється система забезпечення збереження засобів та предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.

Вивчаючи відповідну інформацію, ревізор відтворює картину минулого за наявною в його розпорядженні письмовою інформацією.

Оглядаючи документи, вивчаючи сутність операцій, він уявляє (реконструює) ланцюг взаємопов'язаних фактів. Без цього він нездатний на науковій основі застосувати способи та прийоми ревізійного вивчення минулих подій.

При цьому основу ревізії складають різні напрямки та види економічної діяльності деякого суб’єкта господарювання, а сама вона є розділом науки про економічний контроль, який вивчає стан, структуру, динаміку, способи виявлення та причини виникнення господарських порушень в цілому, окремі їх види, техніку визначення та порядок відшкодування завданих збитків, заходи щодо їх попередження в майбутньому.

Втім ревізія здійснюється шляхом вивчення документальних фактів, а узагальнюється у спеціальному документі – акті, тому її називають документальною.

До того ж ревізор, на відміну від контролера, – це фахівець, який має відповідну освіту і, як правило, є посадовою особою, яка володіє прийомами і способами вивчення документально зафіксованих фактів, регістрів бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності. Контролер – ширше поняття, бо це особа, яка здійснює контроль за різними напрямами економічної діяльності. (Втім, відповідно до переліку кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 28.12.2001 року в певних контролюючих органах виділяють також контролера-ревізора, ревізора-інспектора, бухгалтера-ревізора)

Отже ревізія – це документальний спосіб перевірки діяльності суб’єкта господарювання з точки зору дотримання законності та доцільності здійснення господарських операцій, ефективності та якості роботи на основі використання даних обліку, звітності та інших джерел.

2 Предмет, об’єкт та суб’єкти ревізії

Предмет ревізії – документально відображена в системі обліку економічної діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції її законності, достовірності та доцільності.

До предмету ревізії належать процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємства і відображені документально, а межі їх перевірки визначаються програмою ревізії.

Ревізія вивчає документально зафіксовані операції, які здійснилися в процесі кругообігу засобів підприємства за допомогою специфічних способів та прийомів з позицій законності, достовірності та доцільності.

Об'єкт ревізії передбачає основні та найсуттєвіші елементи того, що конкретно охоплює ревізія в кожній галузі економіки.

При цьому в якості об’єкта ревізії виступають різноманітні здійснені на підприємстві господарські, фінансові операції, факти, які формують певні господарські процеси та знайшли відповідне документальне відображення.

Ревізія на кожному конкретному суб’єкті господарювання охоплює рух всього комплексу активів і зобов'язань, а також всі зміни в структурі капіталу.

Активи окремого суб’єкта господарювання за тими чи іншими ознаками об'єднуються в економічно однорідні групи (необоротні, оборотні, залучені засоби, джерела їх формування тощо), кожна з яких і є самостійним об'єктом ревізії.

В цьому випадку терміном «об'єкт» позначаються окремі елементи предмету ревізії.

Втім об'єкти ревізії є досить різноманітними, що скласти їх вичерпний перелік практично неможливо.

Суб’єкти ревізії – зовнішні та внутрішні органи контролю.

3 Мета, завдання, функції та принципи ревізії

Мета ревізії визначається її завданнями, тобто тим колом питань, яке потребує обов'язкового контролю вищих органів та досягається шляхом застосування спеціальних знань при перевірці документованої обліково-економічної інформації. Втім завдання ревізії визначаються за різними ознаками:

з погляду на практичну та наукову діяльність

у межах різних господарських операцій;

в залежності від підпорядкованості суб’єкта господарювання:

у фінансових органах,

в бюджетних установах,

в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади,

на підприємствах і в організаціях державної та комунальної власності,

в недержавному секторі економіки.

При цьому конкретний прояв завдань ревізії та цілей її боротьби з господарськими порушеннями та зловживаннями представляються у визначених функціях ревізії , які задовольняють певним принципам ревізії, а саме:

Перевірка законності, доцільності та достовірності операцій

Розробка та впровадження в практику наукових способів та прийомів ревізії

Профілактика порушень

Виявлення причин та умов, які сприяють порушенням

Функції

ревізії

Виявлення та відшкодування порушень

Контроль за виконанням

Розробка заходів щодо усунення обставин, які сприяють порушенням

Рисунок 1- Функції ревізії

Принципи ревізії:

1) принцип раптовості, який має вирішальне значення при досягненні цілей ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають.

Важливою умовою досягнення раптовості ревізії є нерозголошення моменту її початку, а також етапів її підготовки та проведення;

2)принцип активності, який пов'язаний з ревізорською ініціативою і полягає в прагненні знайти кращі методи та способи виконання поставлених перед ревізією завдань, готовності ревізора взяти на себе відповідальність за прийняте рішення (застосування ревізором наукових прийомів, завдяки яким можливе прийняття оптимальних рішень та впровадження їх в життя). Принцип активності полягає в тому, що ревізор за своєю ініціативою застосовує дозволені йому прийоми та способи для вивчення реального стану справ;

3)принцип безперервності, сутність якого полягає в тому, що розпочаті ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного виявлення фактів порушень, відшкодування виявленої матеріальної шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності;

4)принцип послідовності – полягає в тому, що кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попередньої;

5)принцип гласності –передбачає, що про проведення ревізії після пред'явлення повноважень ревізорами широко оголошується;

6)принцип оцінки фактів, виявлених ревізією. Дія цього принципу дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обґрунтованість дій зацікавлених осіб;

7)принцип ревізійної незалежності, який забезпечує такий порядок використання інформації, при якому в основі висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і документально встановлюються ним в межах існуючих норм.

4. Зміст та класифікація ревізій

В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії.

1. За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

- планові, які здійснюються за наперед розробленим і затвердженим планом;

- позапланові – проводяться у строки, не передбачені планом, коли виникає необхідність перевірити діяльність окремих підприємств;

- перманентні – проводяться постійно у структурних підрозділах з певною періодичністю апаратом виробничого об'єднання чи підприємства.

Дещо відокремлено у цьому переліку стоять ревізії, що здійснюються за поданням правоохоронних органів. Підставою для проведення таких ревізій є постанова прокурора або слідчого, винесена в ході розслідування кримінальної справи, а також доручення органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, підписаних керівниками цих органів, начальниками підрозділів або їх заступниками.

Класифікаційні ознаки ревізій

За організаційними аспектами

За відомчою належністю

За змістом і призначенням

В залежності від повторюваності контрольних дій

За організацією виконання контрольних дій

В залежності від ланковості поширення контрольних дій

Рисунок 2- Класифікаційні ознаки ревізій

2. Залежно від відомчої підпорядкованості об'єктів та суб'єктів контролю ревізії поділяються на:

- відомчі, що проводяться працівниками контрольно-ревізійної служби міністерства, відомства чи об'єднання на підпорядкованих їм підприємствах;

- внутрішньогосподарські – здійснюються працівниками підприємства чи організації, які перевіряють діяльність внутрішніх структурних підрозділів;

- позавідомчі, що проводяться органами державного, громадського та незалежного контролю в межах законодавчо наданих їм повноважень;

- змішані, що здійснюються спільно представниками державних, відомчих та громадських контролюючих органів.

3. За змістом і призначенням ревізії поділяють на:

- тематичні – ревізії переважно з окремого питання (теми). Вони охоплюють максимальну кількість підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності);

- вибіркові – проводяться в невеликих за обсягом роботи підприємствах, а також під час часткових ревізій за участю одного чи двох ревізорів.

Вибіркові ревізії відрізняються від тематичних тим, що конкретизують періоди і об'єкти контролю, вибрані для перевірки окремих видів ресурсів, господарських процесів або операцій.

Різновидом вибіркових ревізій є ревізії з ініціативи правоохоронних органів;

- комплексні, які включають усі види контролю й охоплюють виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірка оперативної роботи тощо. Крім цього комплексну ревізію можна визначити як один із різновидів заключного контролю, що ґрунтується на системному вивченні економіки підприємства, дослідженні взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками та технікою, технологією і організацією виробництва, перевірки фінансової, податкової та звітної дисципліни.

4. Залежно від ланковості поширення контрольно-ревізійних дій ревізії поділяються на:

- галузеві, при яких перевіряють діяльність підприємств усієї галузі;

- наскрізні, коли ревізують діяльність усіх підприємств однієї ланки управління (територіального об'єднання, холдінгової компанії та ін.);

- одноланкові – перевіряється фінансово-господарська діяльність однієї окремої господарської ланки – підприємства чи організації.

5. В залежності від повторюваності контрольних дій ревізії можуть бути:

- первинні. Тобто ревізія здійснюється згідно із затвердженим планом, і документи в цьому випадку досліджуються вперше;

- повторні – призначаються в тих випадках, коли необхідно перевірити висновки первинної ревізії, а саме, коли первинна ревізія була проведена поверхово, її висновки необґрунтовані, при її проведенні були відсутні матеріально відповідальні особи та в інших випадках;

- додаткові – призначаються у випадках, коли необхідно доповнити висновки первинних та повторних ревізій, а також виявити нові обставини, що не були розкриті попередніми ревізіями.

6. Залежно від організації виконання контрольних дій виділяють бригадну та індивідуальну форми організації ревізійної роботи.

7. За бригадною формою дії виконує група спеціалістів різних професій та сфер діяльності, що організаційно оформлені в тимчасову бригаду контролерів для здійснення конкретної перевірки.

8.За індивідуальною формою організації усі контрольні дії виконуються одним ревізором.

5. Особливості проведення ревізії за зверненням правоохоронних органів

Ревізія, що призначається за зверненням правоохороних органів, є ефективним засобом збирання доказів (її сутність полягає у документальній перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства з метою встановлення законності та доцільності проведених господарських операцій), способом документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів та матеріальних цінностей, виявлення економічних злочинів попередження фінансових зловживань.

Тільки проведення ревізій дає можливість повно та документально встановити всі суттєві обставини зі справ про розкрадання майна, розтрату коштів, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами тощо.

Ревізії господарюючих суб’єктів за дорученням правоохоронних органів можуть проводитись незалежно від кількості раніше проведених на цьому підприємстві ревізій.

Обов’язок проведення ревізій за зверненням правоохоронних органів, відповідно до Закону „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, покладається в основному на органи державної контрольно-ревізійної служби (ДКРС).

Під терміном „правоохоронні органи”, за зверненням яких контролюючі органи проводять ревізії та перевірки на підконтрольних підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності, слід розуміти органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та підрозділи податкової міліції. [57]

Під зверненням правоохоронних органів розуміються постанови слідчих або прокурорів, а також вимоги, доручення чи прохання керівників органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, підрозділів податкової міліції, органів державної податкової служби в Україні та Координаційного комітету у боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (далі правоохоронні органи).

Доручення правоохоронного органу – це письмове звернення правоохоронного органу адресоване органу ДКРС і прийняте ним до виконання, в якому міститься одне з положень:

1. вимога на проведення ревізії (перевірки) за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи;

2. вимога, прохання на проведення ревізії (перевірки) на підконтрольному підприємстві, в установі, організації;

3. прохання про виділення спеціалістів для участі у ревізії (перевірці) на підконтрольному підприємстві, в установі, організації;

4. вимога про виділення спеціалістів для участі в ревізії (перевірці) на не підконтрольному підприємстві, в установі, організації. [57]

Під постановою прокурора (слідчого) розуміють мотивований документ про рішення, прийняте слідчим чи прокурором під час проведення в ході розслідування кримінальної справи ревізії (перевірки).

За зверненням правоохоронних органів органи ДКРС проводять ревізії (перевірки) на підконтрольних підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, а також у суб’єктів господарювання щодо використання позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів або цивільного використання коштів державних позабюджетних фондів.

Ревізії (перевірки) суб’єктів підприємницької діяльності, організацій, що не входять до складу підконтрольних органів ДКРС, щодо дотримання ними законодавства з фінансових питань проводяться органами ДКРС за постановою прокурора, слідчого про проведення ревізії чи перевірки, винесеної в ході розслідування кримінальної справи, а також Координаційного комітету у боротьбі з корупцією, організованою злочинністю при Президентові України.

Ревізії, що призначаються за зверненням правоохоронних органів, значно відрізняються від планових ревізій.

При проведенні планових ревізій перевірці підлягає вся фінансово-господарська діяльність або окремі її ділянки, що входять до компетенції відповідного органу за попередньо розробленою програмою.

При цьому конкретні завдання не ставляться.

Прокурор або слідчий, вимагаючи проведення ревізії, ставить перед ревізором конкретні завдання, повязані з конкретною справою, що знаходиться в його впровадженні.

Найбільш характерні відмінності ревізії, що проводиться за зверненням правоохоронних органів, від планової ревізії наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 - Найбільш характерні відмінності ревізії, що проводиться за зверненням правоохоронних органів, від планової ревізії

Ревізія за зверненням правоохоронних органів	Планова ревізія
Визначається як засіб збору доказів шляхом використання спеціальних економічних знань	Визначається як основна форма наступного контролю фінансово-господарської діяльності підприємства
Основне завдання – встановлення та перевірка фактів порушення чинного законодавства та економічних злочинів	Основне завдання – перевірка законності господарських операцій, достовірності обліку та звітності
У ході ревізії ревізор виконує завдання слідчого (прокурора)	Ревізор керується програмою перевірки
У процесі проведення ревізор взаємодіє з правоохоронним органом	Ревізор взаємодіє з керівником контролюючого органу
Обєктом ревізії є не тільки документи, але і дані, отримані у ході оперативно-розшукових дій	Обєктом ревізії є облікові документи, регістри та звітність

Органи ДКРС не приймають до виконання звернення правоохоронних органів щодо:

1. визначення доцільності законодавчих актів;

2. визначення доцільності складення господарських договорів;

3. перевірки стану розрахунків між субєктами господарювання, спірні питання стосовно яких вирішуються в претензійно-позовному порядку;

4. проведення економічних та інших експертиз;

5. інші питання, які не входять до компетенції органів ДКРС.

У процесі ревізії взаємодія уповноваженого представника правоохоронного органу з ревізором здійснюється у напрямках:

1. забезпечення раптовості проведення окремих ревізійних процедур;

2. визначення і застосування найефективніших методів перевірки, виходячи із даних і документів, які зібрані правоохоронними органами до початку ревізії, а також у ході її проведення;

3. узгодження щодо проведення зустрічних перевірок, маючи на увазі можливість злочинних зв’язків між підприємствами, посадові особи яких завчасно „попереджені” , зможуть вжити заходи до приховування або знищення слідів зловживань;

4. забезпечення чергового виклику посадових, матеріально-відповідальних та інших осіб, діяльність яких перевіряється, для одержання пояснень, переслідуючи мету, щоб певні особи передчасно не дізналися про викрите зловживання;

5. забезпечення збереження документів, в яких містяться дані про обставини порушень справи і фінансово-господарської діяльності з боку певних осіб тощо.

Основними вимогами, що висуваються до осіб, які беруть участь у проведенні ревізій за зверненням правоохоронних органів, є компетентність, професіоналізм, об’єктивність і неупередженість.

Ревізору слід пам’ятати, що він виконує службове доручення й підпорядковується керівнику контролюючого органу.

Ревізор одноосібно оцінює фінансово-господарську діяльність на предмет наявності порушень і несе визначену законодавством відповідальність за якість і повноту виконання службового доручення.

Посадовим особам контролюючих органів слід мати на увазі, що ніхто з представників правоохоронних органів не має права втручатися в роботу ревізора, зобов’язувати його до здійснення тих чи інших контрольних заходів, впливати на оцінку результатів ревізійних дій.

Питання до самоконтролю

1 Дайте визначення ревізії з точки зору різних авторів

2. Що таке предмет, суб’єкт та об’єкт ревізії?

3. На яких принципах будується ревізійний процес?

4. За якими ознаками класифікують ревізії?

5. У чому полягає особливість проведення ревізії за зверненням правоохоронних органів ?

	Тема 5.ПЛАНУВАННЯ ТА ПІДГОТОВКА ДО ПРОВЕДЕННІ РЕВІЗІЇ
	Планування ревізійної роботи Підготовка до проведення ревізії Організація проведення ревізії на підприємстві Планування ревізійного процесу і порядок ревізійних дій Методика проведення інвентаризації активів та зобов’язань ( на самостійне вивчення)

1. Планування ревізійної роботи

Послідовна зміна контрольно-ревізійних процедур, яка здійснюється згідно з планом (програмою) на певному об'єкті контролю і направлена на досягнення намічених цілей називається контрольно-ревізійним процесом.

Під процедурою в контрольно-ревізійному процесі розуміють офіційно встановлений чи узвичаєний порядок виконання дій, обговорення порядку виконання програми контролю з мстою ефективного вивчення поставленого завдання.

Під організацією контрольно-ревізійної роботи розуміють комплекс заходів, спрямованих на здійснення господарського контролю безпосередньо в підвідомчих або інших підприємствах. Організація ревізії - це комплекс взаємопов'язаних етапів здійснення господарського контролю безпосередньо на конкретному об'єкті та за його межами.

Міністерства і відомства, що мають контрольно-ревізійний апарат для досягнення максимальної ефективності своєї діяльності, складають перспективні, поточні і річні, квартальні та індивідуальні плани контрольно-ревізійної роботи. Планування ревізії є першим і найбільш важливим етапом організації контрольно-ревізійної роботи, тому що від цього здебільшого залежить раціональне використання контрольно-ревізійного апарату, правильна організація ревізій та їх ефективність.

Перспективний план складається, як правило, на п'ять років і включає заходи з введення більш досконалих форм і методів господарського контролю, удосконалення діючих і розробки нових нормативно - довідникових матеріалів і методичних рекомендацій з питань проведення контрольно-ревізійної роботи, з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів контрольно-ревізійного апарату.

Річний план складають всі установи, що мають підвідомчі підприємства, в листопаді або грудні поточного року на наступний календарний рік. Його складає керівник контрольно-ревізійного управління (відділу) чи уповноважена ним особа. Плани проведення ревізії можуть зберігатися як таємні документи і мстою нерозголошення дати початку ревізії. Такий порядок складання га зберігання цього документу зумовлений застосуванням принципу раптовості запланованих ревізій. Але цей принцип може і не застосовуватись.

Для складання річного плану ревізій необхідно встановити підприємства, що підлягають ревізії, визначити їх кількість на запланований період. виходячи із необхідності проведення ревізії підприємства в конкретному періоді, наявності кадрів, які залучаються до проведення ревізії. Зміст плану ревізійної роботи слід орієнтувати на контроль максимально можливої кількості підприємств та високу якість ревізій З найменшими витратами. Він залежить від видів та обсягу передбачуваних робіт, а також від індивідуальних якостей та навичок працівників ревізійних органів. План складається у певній послідовності. В першу чергу, ревізіями охоплюються ті підприємства, з яких надходять скарги та сигнали про запущеність обліку, крадіжки. безгосподарність, в другу - підприємства, які не ревізувалися більше року, в третю - підприємства, які потребують практичної допомоги. Разом з тим. плани роботи повинні містити два розділи: контрольно-ревізійну діяльність та організаційні заходи. У першому розділі передбачаються ревізії, перевірки. обстеження, рейди", контроль за виконанням прийнятих рішень, у другому - питання щодо керівництва підзвітними ланками, вивчення та узагальнення досвіду їх роботи та надання практичної допомоги; проведення нарад, організації навчання контролерів. В ревізійному процесі велике значення маг вирішення організаційних питань, до яких, зокрема, відносять: визначення об'єкту ревізії та частоти проведення ревізій у календарному році з врахуванням кадрової забезпеченості. При складанні плану слід враховувати ряд загальних положень. До плану слід включати всю майбутню роботу, враховуючи те, що в ревізії приймають участь різні спеціалісти. Важливо визначити їх ділянки та обсяг робіт, розмежувати коло питань, що підлягатиме ревізії, встановити терміни надання матеріалів ревізії.

План ревізії повинен бути обґрунтованим та гнучким, тобто обґрунтованість плану передбачає врахування умови роботи об'єкта, що ревізується, тенденцій його розвитку, цілей ревізії та витрат часу на Ті проведення. При визначенні планових витрат часу необхідно враховувати такі фактори, як обсяг документообігу, ступінь автоматизації обробки облікової інформації, спосіб перевірки документів (суцільний або вибірковий), кількість місяців, що підлягають перевірці.

Гнучкість плану означає, що при плануванні слід брати до уваги ймовірні події. Тобто, план може доповнюватися та уточнюватися, виходячи із конкретних обставин. Наприклад, можливе проведення ревізій на вимогу слідчих органів, вивчення причин недостач та марнотратства, тематичні перевірки з актуальних питань діяльності тощо. При плануванні слід уникати шаблонного підходу, враховуючи, що діяльність однотипних підприємств є індивідуальною.

При складанні плану контрольно-ревізійної роботи передбачається рівномірне завантаження працівників ревізійного апарату, а також виділення резерву часу для позапланових завдань і контролю за виконанням рішень, що прийняті на підставі результатів раніше проведених ревізій. При плануванні слід виходити з того, що кожен ревізор повинен провести за рік 6-8 ревізій, тобто приблизно 2/3 часу бути зайнятим на ревізіях. Час, що залишився, відводиться на підготовку до ревізій, проведення позапланових ревізій і перевірок, навчання, участь у семінарах, відпустку тощо.

Квартальний план складається за 10-12 днів до початку нового кварталу. Його підписує начальник відділу контрольно-ревізійної служби, затверджує керівник відомства. На відміну від річних, в квартальних планах охоплюється ширше коло показників - зазначаються період, за який проводиться ревізія, обсяг і тривалість ревізії, особи, відповідальні за проведення ревізії.

На підставі квартального плану керівник ревізійної служби складає індивідуальні місячні або квартальні плани ревізій для кожного контролера. Вони складаються в одному примірнику, підписуються тільки керівником ревізійного органу та вручаються виконавцям не пізніше, ніж за 10 днів до початку місяця або кварталу, щоб виконавці мали час для підготовки до ревізії. Ревізори зберігають отримані індивідуальні плани під ключем як документи, що не підлягають розголошенню.

Тривалість ревізій встановлюється для кожного об'єкта в залежності від обсягу роботи та кількісного складу ревізійної бригади. Кількість членів бригади та час, необхідний для комплексної ревізії, обумовлені обсягом господарської діяльності підприємства.

Отже, тривалість ревізії - це кількість днів, що відводяться на ревізію із зазначенням термінів її початку та завершення (але не більше 30 днів).

Затрати часу на проведення ревізії визначають залежно від обсягу ревізії, кількості і кваліфікації ревізорів. Важливо передбачити, щоб ревізії проводилися на кожному підприємстві в якомога коротший термін, як правило, не більше місяця. Триваліші ревізії негативно впливають на роботу підприємств, де вона проводиться.

Обсяг ревізії характеризує трудомісткість контрольно-ревізійних дій. Загальний обсяг ревізії можна виміряти шляхом аналізу більшості показників діяльності підприємства та ряду інших факторів, наприклад, величиною товарообігу та обороту по випуску продукції промислових підприємств, кількістю підприємств, що об'єднані між собою, кількістю папок (справ) бухгалтерських документів в середньому за місяць, тривалістю періоду, що ревізується, станом бухгалтерського обліку та кваліфікацією головного бухгалтера, а також видом ревізії, що проводиться.

Отже, обсяг ревізії - це трудомісткість контрольно-ревізійних дій, яка вимірюється товарооборотом, виробництвом, кількістю підприємств, кількістю справ (папок) документів тощо.

В ревізії слід розрізняти такі поняття, як ревізує мий період і балансомісяць.

Ревізуємий період - це період діяльності підприємства від закінчення попередньої ревізії до початку поточної. Кожна наступна ревізія повинна охоплювати період, починаючи з моменту завершення попередньої.

На практиці ревізуємий період визначають за кількістю балансомісяців. За балансомісяць приймають один місяць ревізуємого періоду, який підтверджується складанням бухгалтерського балансу, наприклад, з 1 лютого по 1 грудня- 10 балансомісяців.

Крім балансомісяців, тривалість ревізії характеризується і кількістю людино-днів, що необхідні для її проведення (але не більше 30 днів). Час на ревізію слід відводити з урахуванням її якісного проведення, можливості правильного оформлення матеріалів та обговорення результатів в колективі підприємства. Період проведення ревізій повинен узгоджуватися з передбачуваними відрядженнями спеціалістів відомства на підвідомчі підприємства, враховувати участь ревізорів у засіданнях, різних зборах, семінарах, навчанні тощо.

Система контрольно-ревізійної діяльності має дві складові: зміст і форму.

До змісту контрольно-ревізійної діяльності входять: суб'єкти; учасники; об'єкти; контрольно-ревізійні дії та операції; засоби та способи їх здійснення; результати контрольно-ревізійних дій.

Суб'єктом контрольно-ревізійної діяльності виступає контролер, ревізор, аудитор тощо, які незалежно від виду професійної діяльності мають певні повноваження на здійснення контролю господарюючого суб'єкту.

Учасники ревізії - це окремі особи або їх групи, які в тій чи іншій мірі беруть участь у здійсненні контрольно-ревізійного процесу.

Об'єкти ревізії - господарська діяльність підприємства, що знайшла документальне підтвердження та бухгалтерське відображення в регістрах обліку та звітності.

Контрольно-ревізійні дії - це акти поведінки суб'єкта контрольно-ревізійної діяльності, направлені на виконання програми ревізії.

Ревізійні операції - сукупність взаємопов'язаних контрольно-ревізійних дій, спрямованих на досягнення цілей ревізії.

Засоби контрольно-ревізійної діяльності - це предмети та інформаційно-законодавча база, які забезпечують досягнення необхідного результату контрольно-ревізійної діяльності.

Способи контрольно-ревізійної діяльності - це конкретні шляхи досягнення наміченого результату ревізії за допомогою наявних засобів, обумовлених завданнями контрольно-ревізійної діяльності. Вони можуть бути гласні та негласні, базуватись на наукових, професійних знаннях.

Систему засобів називають контрольно-ревізійною технікою, а систему способів - контрольно-ревізійною тактикою.

Результат контрольно-ревізійних дій - це висновок ревізора, складений на підставі застосування суб'єктами контрольно-ревізійної діяльності комплексу способів і засобів ревізії.

Складовою системи контрольно-ревізійної діяльності є форма контрольно-ревізійної діяльності. Розрізняють дві групи таких форм:

1) внутрішню - порядок організації ревізійної діяльності, який базується на послідовності контрольно-ревізійного процесу і застосування відповідних процедур;

2. зовнішню - засоби зовнішнього прояву контрольно-ревізійної діяльності у вигляді зібрання документів інших підприємств, проведення зустрічних перевірок тощо.

2 Підготовка до проведення ревізії

Наукова організація праці ревізора є безперервним процесом, в який вносяться обґрунтовані зміни, викликані постійним удосконаленням способів, прийомів і техніки проведення ревізії. Вона визначається наступними основними елементами:

1)ретельною підготовкою до ревізії, раціональним та розумним використанням часу, відведеного ревізорам на підготовку ;

2. наявністю раніше розроблених макетів актів, порівняльних відомостей запитів, розписок, пояснень та інших матеріалів ревізійного оформлення.

3. наявністю систематизованого переліку діючого законодавства, норм природного убутку та виходу продукції, необхідного інструктивного матеріалу. Наприклад, трудомістким процесом роботи є перевірка використання фонду заробітної плати (оплати праці) та розрахунків з працівниками. З метою скорочення витрат праці на цей вид робіт слід розробляти схеми взаємного співставлення документів, які є на підприємстві, що ревізується, по одних і тих же та за різними, але взаємопов'язаними між собою операціями. Такі схеми дають можливість без особливих труднощів виявляти випадки приписок заробітної плати, інші порушення та зловживання;

4. розумним поєднанням кооперації та розподілу праці при виконанні різних контрольно-ревізійних дій;

5. раціональною організацією, удосконаленням прийомів та техніки виконання окремих ревізійних дій. Наприклад, ревізор, готуючись до ревізії конкретного підприємства, заздалегідь отримує у відділі банку дані про залишки коштів на рахунках та отриманих готівкових сумах, у місцевих постачальників - копії облікових регістрів за розрахунками з підприємством, що буде ревізуватися. На все це слід мати певний дозвіл. Скороченню витрат часу сприяє також щоденне заповнення ревізором групувальних описів однорідних порушень.

Перший етап - збір і накопичення матеріалів по підприємствах, що підлягають ревізії та закріплені за ревізорами на майбутній рік. Маючі затверджений річний план ревізії, керівник ревізійної служби попередньо закріплює підприємства, що будуть підлягати ревізії, за штатними ревізорами.

Рекомендується наступний порядок підготовки до проведення ревізії:

1. Знаючи ревізуємі одиниці поточного року, ревізор на кожне підприємство заводить робочий зошит, в який заносить дані, необхідні для проведенні ревізії. На практиці до робочого зошиту ревізори записують:

1) загальні дані про підприємство, що ревізується;

2. дані про виконання рекомендацій та вказівок по раніше проведених ревізіях, перевірках та інвентаризаціях;

3. основні показники господарської діяльності підприємства;

4. інформацію про стан обліку, зберігання та витрачання грошових коштів;

5. інформацію про стан розрахунків підприємства з постачальниками, покупцями та підрядниками;

6. отримання та використання кредитів банку;

7. стан обліку, зберігання та використання запасів;

8. дотримання порядку зберігання та експлуатації техніки, ефективності використання транспортного парку;

9. стан нормування та витрачання фонду заробітної плати та розрахунків з працівниками;

10. формування та розподіл доходів підприємства;

11. стан обліку, звітності та внутрішньогосподарського контролю;

12. дотримання положень Статуту підприємства;

13. інші дані про підприємство, що буде ревізуватися.

2. Збір та накопичення матеріалів по всіх закріплених за ревізором підприємствах на майбутній рік. До таких матеріалів відносяться: акт попередньої ревізії, Пропозиції і рішення за її результатами та відомості про їх виконання; бізнес-плани підприємства (або контрольні цифри до них) на період, що підлягає ревізії, і відомості про виконання цих планів на окремі звітні дати; звітність підприємства за період, що підлягає ревізії (квартальна, річна), рішення (висновок) вищестоящої організації за останнім річним звітом підприємства і відомості про його виконання; накази керівника контрольно-ревізійного органу щодо діяльності підприємства за період, який

підлягає ревізії; листування контрольного органу з підприємством і доповідні записки спеціалістів контрольно-ревізійного органу, які відвідали підприємство в службовому відрядженні протягом цього періоду.

Вивчаючи ці матеріали, контролер ще до виїзду на ревізію буде знати "слабкі місця" підприємства, галузі чи ділянки роботи, які потребують негайного ретельного вивчення, щоб надати підприємству, що ревізується, оперативну або інструктивну допомогу.

Другий етап підготовки до ревізії починається з моменту отримання ревізором наказу на її проведення на конкретному підприємстві (див. зразок 8.4). Ревізії в підвідомчих підприємствах призначаються наказом керівника вищестоящого органу, на підставі якого ревізору видається посвідчення на відрядження.

Наказ може бути загальним для декількох ревізій. Тоді він поділяється на параграфи, кожен із яких є самостійним наказом про призначення ревізії окремого підприємства.

Копії наказу вручаються посадовим особам, яким доручено проведення ревізії, за 4-5 днів до її початку. Якщо наказом призначена ревізія тільки одного підприємства, то завірена належним чином копія наказу може служити документом, який засвідчує повноваження контролера (ревізора) на право проведення ревізії. Якщо одним наказом призначаються ревізії декількох підприємств, то копію такого наказу не можна пред'являти керівникові одного із підприємств, що ревізуються, у якості засвідчення повноважень ревізора, тому що стануть відомі строки та порядок проведення ревізій на інших підприємствах і вони втратять свою раптовість. У таких випадках контролерам (ревізорам) обов'язково видаються посвідчення на право проведення ревізії з посиланням на номер і дату наказу, яким призначена ревізія.

Другий етап підготовки до ревізії полягає в наступному:

1. Ревізор продовжує поповнювати свої записи в робочому зошиті на підставі ретельного вивчення матеріалів, що характеризують діяльність підприємства, відвідує організації, що обслуговують підприємство: відділи банків, органи прокуратури, міліції тощо. На підготовку до ревізії і вивчення цих матеріалів ревізору бажано виділити не менше трьох-п'яти днів.

1. Складання програми ревізії. Програма охоплює коло тих показників і ділянок роботи, які повинні бути перевірені контролером, з обов'язковою вказівкою методу перевірки (суцільного чи вибіркового). її складають керівник ревізійної бригади ревізорів або начальник ревізійного відділу.

Програма складається у двох примірниках: перший видасться ревізору, а другий зберігається у справах установи, що призначила ревізію.

Програма ревізії дає можливість правильно скомплектувати склад ревізійної бригади. Визначивши основні питання ревізії, керівник бригади може безпомилково назвати необхідних йому спеціалістів для перевірки тих чи інших питань. Разом із затвердженням програми ревізії наказом затверджується і склад ревізійної бригади. Програму, складену в ревізійному органі, можна та необхідно коригувати на місці ревізії.

3. Складання вступної частини акту ревізії та заготівля макетів описів, відомостей та інших документів, необхідних для узагальнення матеріалів ревізії Це дозволяє відразу в ході ревізії вносити в бланк необхідні дані.

4. Отримання спеціального розпорядження (наказу, постанови) на право проведення ревізії.

5. Виїзд на ревізію.

2. Організація проведення ревізії на підприємстві

На підставі наказу керівника відомства про призначення ревізії ревізору видасться посвідчення на відрядження.

Посвідчення на перевірку повинно містити: посаду, прізвище, ім'я, по батькові, об'єкт чи мету перевірки, термін ЇЇ проведення. Посвідченню при реєстрації в спеціальному журналі Держцінінспекції надається відповідний порядковий номер.

Журнал реєстрації затверджено законодавством та передбачає наступне: ведення журналу здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах;

- журнал ведеться суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності з метою недопущення несанкціонованих перевірок;

- у випадку наявності у суб'єктів підприємницької діяльності територіально відокремлених філій, представництв та інших підрозділів в кожному з них ведеться окремий журнал;

- журнал не підлягає вилученню, крім випадків, передбачених законодавством;

- журнал прошивається суб'єктом підприємницької діяльності і завіряється печаткою та підписом директора або власника (для юридичних осіб), або лише підписом (для фізичних осіб) суб'єкта підприємницької діяльності;

- редставник контролюючого органу перед початком повинен обов'язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, і поставити свій підпис.

Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в Журналі є підставою для недопущення його керівником підприємства до проведення перевірки.

Після пред'явлення повноважень керівник ревізійної бригади відразу організовує проведення інвентаризації касової готівки, бланків суворого обліку та інших грошових документів.

Якщо з будь-якої причини касира немає на місці, то ревізор зобов'язаний опломбувати касу до появи касира та з'ясувати причини його відсутності. Результати інвентаризації касової готівки оформляються проміжним актом.

Після цього вирішуються організаційні питання з керівником підприємства, що ревізується: виділення приміщення для роботи бригади ревізорів, його обладнання (наявність столів, незгораючого сейфу, справність замків і можливість опломбування приміщення), побутові питання. Потім здійснюється знайомство з підприємством, технологічним процесом виробництва, встановлюються ділові зв'язки з колективом підприємства, тобто ревізор інформує апарат управління про мету конкретної ревізії, ділянки роботи і вислуховує їх побажання щодо здійснення контрольно-ревізійної роботи.

Обстеження підприємства, що ревізується, і його підрозділів проводиться разом з керівником, спеціалістами та головним бухгалтером. При цьому ревізор перевіряє, чи усунені керівництвом недоліки в роботі, відмічені попередньою ревізією. Тут же ревізор знайомиться з веденням обліку і звітності, фіксує існуючі у посадових та матеріально відповідальних осіб документи, складає їх опис. Це робиться з метою попередження можливої заміни і підробки документів. Матеріали обстеження використовуються для складання робочого плану або сітьового графіка ревізії.

На наступному етапі ревізор вивчає установчі документи підприємства. Потім відділ кадрів готує ревізорам список керівників та спеціалістів кожного структурного підрозділу і матеріально відповідальних осіб.

Після ознайомлення з підприємством ревізори уточнюють план ревізії, складають план проведення інвентаризації активів і доручають бухгалтерії підготувати необхідні облікові дані для порівняння з результатами інвентаризації.

На підставі плану інвентаризації керівник підприємства видає наказ на її проведення. Конкретні види запасів, що підлягають інвентаризації за місцями їх зберігання, визначаються ревізором, який виходить із конкретних завдань ревізії .

Якщо під час підготовки до ревізії або на її початку буде встановлено, що на підприємстві відсутній належний бухгалтерський облік, що робить неможливим якісне проведення ревізії, то ревізори подають керівництву контрольно-ревізійного підрозділу доповідну записку, на підставі якої контрольно-ревізійна служба пред'являє письмові вимоги керівництву об'єкта контролю щодо приведення обліку у відповідність до чинного законодавства, із зазначенням конкретних строків виконання цієї роботи. У таких випадках ревізію слід почати після поновлення обліку. Ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві, яке ревізується, та проводити ревізію за поновленим ними ж обліком.

4 Планування ревізійного процесу і порядок ревізійних дій

Ревізійний процес - це ряд послідовних етапів (стадій) дослідження, що містить підготовку до ревізії співставлення її програми, планування і організацію інвентаризацій та контрольно-ревізійної роботи на об'єкті ревізії, перевірку стану підприємства, документальну перевірку операцій та облікових даних.

Основною фігурою ревізійного процесу є ревізор - посадова особа вищестоящої організації, діяльність якої полягає у наступному: дослідженні документально відображених господарських операцій; роботі, в основному, над задокументованими фактами та записами в облікових регістрах; «використанні та застосуванні під час ревізії знань у сфері бухгалтерського обліку, економіки, фінансів, статистики, планування, а також спеціальних способів та прийомів, якими він володіє як спеціаліст-ревізор.

Ревізор-спеціаліст в галузі обліку може бути не компетентним в інших питаннях. У випадку, якщо ревізор не компетентний з окремих питань, він через керівника відомства може запросити спеціаліста відповідної, галузі і доручити йому вирішення таких питань.

Запрошеному для участі в ревізії спеціалісту ревізор ставить письмові питання, на які він повинен дати письмову відповідь. Відповіді спеціаліст формулює у вигляді висновків, що підписуються ним та матеріально відповідальною особою, службова діяльність якої перевірялась.

При проведенні ревізії часто виникає необхідність у різних експериментах, щоб перевірити правильність застосування на підприємстві норм витрачання сировини, матеріалів, встановити фактичне витрачання основних та допоміжних матеріалів, кількість відходів, виходу продукції, перевірити технологічний процес, здійснити контрольний обмір виконання будівельних або ремонтних робіт. Крім спеціалістів, в експерименті приймають участь ревізор та працівники підприємства, які до цього працювали на даному підприємстві, включаючи посадових осіб, службова діяльність яких перевіряється. До проведення експерименту рекомендується залучати і незацікавлених осіб. Керівник ревізійного процесу повинен організувати детальний опис експерименту в проміжному акті, що підписується його учасниками. Рекомендується ставити конкретні питання спеціалісту та вимагати від нього чітких та зрозумілих відповідей на них. Як і ревізор, спеціаліст повинен проводити перевірку з обов'язковою участю зацікавлених осіб.

5. Методика проведення інвентаризації активів та зобов’язань

Будь-яка підприємницька діяльність втрачає свій сенс, коли господарські операції, факти та інші події не обліковуються. В той же час діяльністьє некерованою, якщо не здійснюється контроль, хоча б для того щоб визначити її результати, Тому облік і контроль є обов'язковими складовими в будь-якій сфері діяльності людини, а особливо в господарській.

Це пояснює і факт тисячолітньої історії існування та застосування інвентаризації людством. Слово "інвентаризація" запозичене з німецької мови і представляє собою похідне від інвентарю, (В 1713 р, з'являється термін "інвентаріум", в 1743 р, - "інвентарій" і тільки у 1797 р, - "Інвентаризація"),

Під інвентаризацією слід розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, ійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками. Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: здійснення на підставі розпорядчого документу колегіальним органом: виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту; реєстрація та оцінка фактів; нормативно-правове регулювання; бухгалтерська обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень

Визначення сутності і змісту інвентаризації ДОЗВОЛЯЄ провести чітку межу між господарюючими діями, які за своєю природою схожі з інвентаризацією. До таких дій можна віднести переоблік, приймання товарно-матеріальних цінностей, самоперевірку, самоконтроль, перепис.

Тільки інвентаризація активів (основних засобів, сировини, товарів, грошових коштів, дебіторської заборгованості м інших статей активу балансу) і зобов'язань (пасив балансу, за виключенням розділу 1 "Власний капітал") може підтвердити достовірність даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

В процесі еволюції суспільства поняття інвентаризації трансформувалось найпростішої форми здійснення дій по перерахунку, перемірюванню, зважуванню, метою яких було відображення фактичного стану об'єкту, - до дій по виявленню фактичної наявності майна з метою визначення власного та залученою капіталу, вкладеного в діло, і визначення фінансового результату від господарської діяльності. В наді час інвентаризація активів і зобов'язань t закінченим процесом, проведення якого дає змогувизначити наявність і стан майна та зобов'язань господарюючого суб'єкту.

Інвентаризація, як один з елементів методу бухгалтерського обліку тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом, балансом.

Оцінка і калькуляція базуються на документації, яка не завжди враховує всі явища й окремі факти, що мають місце в господарському житті.

Так, в процесі-виробництва як і в процесах постачання, зберігання та реалізації мають місце господарські факти, котрі не знаходять відображення в бухгалтерському обліку (наприклад, понаднормові природні втрати, недовкладення сировини і матеріалів, заміна більш цінних матеріалів, сировини, комплектуючих на більш дешеві). Всі ці факти спричиняють викривлення фактичної собівартості виготовленої продукції.

Калькулювання собівартості одиниці продукції на підставі облікових даних не завжди точно відображає фактичні витрати, що були здійсненні в протесі виробництва.

Отже, завдяки проведенню інвентаризації отримується Інформація для достовірного визначення реальних витрат на виробництво продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Лише результати проведеної інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійсненні подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів господарського життя на бухгалтерських рахунках.

Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності, як правдивість і реальність. Проведення інвентаризації дає можливість отримати інформацію, без якої такі елементи методу бухгалтерського обліку, як баланс так і звітність втрачають функцію способу пізнання дійсності.

В системі елементів методу бухгалтерського обліку інвентаризація як елемент має певну самостійність і незалежність. В ієрархічній системі цей елемент як засіб контролю може зайняти будь-яке місце після документації. В свою чергу, в практичному аспекті, інвентаризація впливає на всі елементи системи методу бухгалтерського обліку.

Інвентаризація, оскільки вона оформлюється документами, повинна розглядатися в обліку тільки як процедура, в результаті якої бухгалтер отримує документальне підтвердження про факти господарського життя. Яке ж значення інвентаризації в практичній діяльності? Належним чином організований поточний облік дозволяє постійно слідкувати за змінами вгосподарській діяльності підприємства та своєчасно повідомляти як про позитивні тенденції, так і про негативні явища. Але абсолютно точної картини ні поточний облік, ні складений на підставі його даних зведений облік не гарантують. Відбувається це з наступних причин:

1, Під час звичайної операційної діяльності в кількісних та якісних характеристиках запасів, що знаходяться в місцях зберігання, можуть виникати зміни, ззовні часто не помітні, які неможливо виявити та задокументувати в момент їх виникнення, а саме: природні зміни маси або якості внаслідок біологічних, хімічних та фізичних дій, вплив зміни температури або вологості повітря,

2. Навіть при найохайнішому здійснені розрахунків між підприємством і його Контрагентами можуть виникнути розбіжності та суперечки з приводу окремих вимог і зобов'язань. Для їх вирішення необхідно повертатись дораніше зроблених записів, перевіряти і при необхідності вносити відповідні поправки та уточнення до них,

3. Не завжди виконується вимога щодо вибуття матеріальних цінностей змісця зберігання за наявності бездоганно складених виправдовуючих документів, витрачання будівельних матеріалів відкритого зберігання без документального оформлення.

4. В практичній діяльності зустрічаються порушення діючих правил приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей (прорахунки, пересортиця, обважування), На практиці розрізняють об'єктивні і суб'єктивні причини таких порушень, Об'єктивні причини не залежать від дій матеріально відповідальних осіб. Суб'єктивні причини безпосередньо залежать від дій матеріально відповідальних осіб.

5. Мають місце недоліки у підборі матеріально відповідальних осіб та встановленні контролю за їх роботою, Інколи на посаду, що пов'язана із збереженням, обліком і розпорядженням цінностями та грошовими коштами призначаються особи, котрі не заслуговують на довіру; часто посади МВО обіймають особи, яку через свою низьку кваліфікацію не можуть забезпечити належного обліку та забезпечення доручених їм цінностей. Результатом таких прорахунків є випадки псування (навмисного і ненавмисного) майна, а також крадіжки.

Усунути всі можливі недоліки можна завдяки проведеній інвентаризації, яка дозволяє перевірити достовірність документального оформлення і відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, а також здійснити необхідні виправлення й уточнення в облікові регістри.

Інвентаризація важлива тим, то дає можливість одержати інформацію про загальний стан активів і. відповідно, робити висновки з приводу майнового та фінансового стану підприємства, тобто про його величину та можливості, про те, наскільки наявні ресурси дозволяють йому розгорнути господарську діяльність, в якій мірі воно потребує фінансової допомоги.

Іншими словами, якщо в традиційному розумінні інвентаризація ґрунтується на оцінці матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, то їх якісна оцінка через визначення існуючих можливостей (ступінь морального зносу обладнання, динаміка таких показників, як втрати, приріст надходжень платежів, розширення ринків збуту продукції, співвідношення чисельності й оплати праці основного і допоміжного персоналу) характеризує її перспективи.

Отже, інвентаризація є важливим заходом, в проведені якого повинен бути зацікавлений насамперед власник, керівник, головний бухгалтер підприємства.

В економічній літературі до цього часу існують різні думки з приводу формулювання мети інвентаризації активів і зобов'язань.

В сучасних умовах господарювання метою інвентаризації є порівняння фактичної кількості та стану майна., що є в наявності, незалежно від його місцезнаходження ( здане в оренду, передане на зберігання, переробку, отримане від інших власників та інше) з даними в бухгалтерських записів,

Основними цілями інвентаризації є :

- виявлення фактичної наявності майна;

- перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань;

- зіставлення фактичної наявності майна з даними бух обліку.

Питання до самоконтролю:

1. Що передбачає планування ревізій?

2. Назвіть етапи планування ревізії

3. Яким чином ревізор готується до ревізії?

4. Розкрийте сутніть організації проведення ревізії на підприємстві

	Тема 6 КОНТРОЛЬ ТА РЕВІЗІЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ ( на 2 лекції)
	1. Завдання, послідовність, джерела ревізії касових операцій (1 лекція) 2 Інвентаризація каси ( 1 лекція) 3 Документальна ревізія касових операцій ( 2 лекція ) 4. Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси ( 2 лекція ) 5 Ревізія коштів у дорозі ( на самостійне вивчення )

1 Завдання, послідовність, джерела ревізії касових операцій (1 лекція)

Ревізію касових операцій здійснюють відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Вимоги цього Положення поширюються на юридич­них осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) неза­лежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на їхні відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі -- підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної осо­би (далі — підприємці), які здійснюють операції з готівкою в націо­нальній валюті, та є обов'язковими для виконання ними.

Мста ревізії полягає в забезпеченні контролю за дотриманням законо­давчих норм щодо проведення касових операцій, встановленні випадків зловживань, їх попередженні (профілактиці) і розробці конкретних заходів для зміцнення касової дисципліни суб'єктів господарювання.

Основними завданнями ревізії є перевірка:

• забезпечення збереження коштів, цінних паперів і бланків су­ворої звітності в касі, своєчасного й повного їх оприбуткування та ви­трачання за цільовим призначенням;

• законності й господарської доцільності касових операцій і до­тримання встановлених правил їх здійснення;

• додержання встановленого ліміту залишків готівки в касі й термінів їх зберігання;

• реальності сум коштів у дорозі тощо.

Ревізія касових операцій здійснюється в такій послідовності: спо­чатку проводять раптову інвентаризацію каси, потім перевіряють до­тримання Порядку ведення касових операцій, відтак здійснюють су­цільну документальну ревізію щодо оприбуткування й видачі грошей із каси; далі переходять до зустрічної перевірки операцій на рахунку ЗО "Каса", рахунків, які з ним кореспондують: 28 "Товари", 31 "Ра­хунки в банках", 33 "Інші кошти", 37 "Розрахунки з різними дебіто­рами", 66 "Розрахунки з оплати праці", 68 "Розрахунки за іншими операціями" тощо. Тільки після цього розпочинають документальну ревізію коштів у дорозі.

Джерелами ревізії є: прибуткові й видаткові касові ордери з при­кладеними до них документами; звіти касира (касові книги); касові чеки й контрольні касові стрічки; повідомлення банку про встановле­ний ліміт готівки в касі; журнал-ордер № 1, відомість № 1; чекові книжки, корінці використаних чеків, анульовані чеки, машиногра­ми тощо. Щодо коштів у дорозі: журнал-ордер № 3, відомість № 3 і прикладені до них документи та машинограми.

2 Інвентаризація каси

Інвентаризація кас проводиться на кожному підприємстві у стро­ки, встановлені керівником, з покупюрним перерахуванням усіх готів­кових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі. Залишок готівки звіряється з даними обліку за книгами обліку. Готів­ка, що зберігається в касі, але не підтверджена касовими документа­ми, вважається надлишком готівки в касі. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазнача­ють суму нестачі або надлишку і з'ясовують умови їх виникнення. Сума нестачі відшкодовується відповідно до законодавства України, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується як дохід відпо­відного підприємства. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлен­ня ревізією нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.

В умовах автоматизованого ведення касової книги здійснюється перевірка правильності роботи програмних засобів оброблення касо­вих документів.

Під час проведення ревізій особлива увага приділяється питанням забезпечення схоронності грошей і цінностей.

З мстою забезпечення контролю за збереженням коштів ревізію починають з припинення касових операцій і раптової інвентаризації готівки в касі, цінних паперів і бланків суворої звітності в присутності касира й головного бухгалтера підприємства, яке підлягає ревізії.

Пропозиції керівника, головного бухгалтера або касира відкласти інвентаризацію незалежно від причин повинні бути відхилені реві­зором, тому що за цим можуть критися спроби виграти час і таким чином приховати нестачу або інше зловживання. Якщо на момент інвентаризації касира не буде на місці, ревізор відразу ж опечатує сейф і приміщення каси.

Перед початком інвентаризації комісія одержує від касира (або від особи, яка його замінює) останній звіт касира з прикладеними до нього виправдувальними документами щодо приходу і видатку грошових коштів і розписку відповідного змісту, яка є на лицьовому боці акта інвентаризації.

Звіт касира (відривний лист касової книги) з прикладеними прибутковими-видатковими документами перевіряється комісією і візується. На кожному документі та звіті у правому верхньому куті ревізор розпи­сується і ставить дату, щоб запобігти можливій підміні звіту або при­кладених до нього документів з метою приховати зловживання. Жодні документи (окрім прикладених до звіту) чи розписки у фактичний за­лишок наявності каси не включаються. Якщо касир виконує обов'яз­ки, пов'язані з веденням касових операцій інших організацій, що забо­ронено, то до участі в інвентаризації запрошують представників цих організацій. При цьому зберігання в касі готівки та інших цінностей, які не належать цьому підприємству, забороняється.

Насамперед касир розкладає гроші за купюрами і складає покупюрний опис. Гроші в пачках, запаковані за бандеролями банку, розкри­ваються.

Гроші, інші цінності спочатку перераховує касир під наглядом комісії, а потім особа, що ревізує (ревізор). Якщо підсумки їхнього підрахунку не зійдуться, то перевірочний перерахунок проводить член комісії (головний бухгалтер).

Залишок грошей, встановлений під час інвентаризації, порівнюєть­ся із записами в касовій книзі і з даними бухгалтерського обліку в журналі-ордері № 1 і відомості № 1. Грошові знаки, поштові марки, марки державного мита включаються у фактичний залишок грошей.

Інвентаризація грошей оформляється актом інвентаризації наяв­ності коштів. Суми, виплачені на підставі розрахунково-платіжних відомостей, показують з відміткою: "До початку інвентаризації з відомості виплачено гри коп.". В акті інвентаризації наявності коштів, поряд з іншими показниками, зазначаються останні номери касових ордерів: прибуткового № на грн. коп., видат­кового № на грн. коп. Акт складається у двох при­мірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії і матері­ально відповідальною особою.

Один примірник акта передається до бухгалтерії підприємства, Другий — залишається у матеріально відповідальної особи (касира).

У разі зміни матеріально відповідальних осіб акт складається в трьох примірниках (для матеріально відповідальної особи, яка здала Цінності, матеріально відповідальної особи, яка прийняла цінності, і бухгалтерії).

У кінці акта матеріально відповідальна особа дає розписку про те, До кошти, перелічені в акті, знаходяться па її відповідальному збері­ганні та ставить дату.

Одночасно з готівкою, поштовими марками, марками державного мита (які включаються у грошову наявність) перевіряються цінні па­пери, бланки суворої звітності та інші цінності, що знаходяться в касі. Перелічені цінності записуються в акт інвентаризації цінних паперів і бланків суворої звітності в розрізі окремих їх видів.

У разі виявлення великої нестачі в касі ревізор вносить пропозицію про відсторонення в установленому законом порядку касира від вико­нання обов'язків і передачу коштів та інших цінностей іншій особі й вживає заходів щодо виконання цих пропозицій. Під час виявлення залишків великих сум грошей у касі, що значно перевищують встанов­лений ліміт, ревізор встановлює причини їх виникнення.

Якщо касир заздалегідь дізнався про інвентаризацію каси, то він може для приховання нестачі брати гроші від здавальників грошей (завідувачів роздрібних торговельних підприємств, підприємств гро­мадського харчування) під приватні розписки. Після проведення інвентаризації касир ці гроші повертає матеріально відповідальним особам або оприбутковує їх шляхом виписування прибуткових касо­вих ордерів з датами, пізнішими порівняно з датою інвентаризації. У такому випадку рекомендується на основі звітів матеріально відпові­дальних осіб встановити, чи не було перерв у здачі виторгу за період, коли в касі проводилася інвентаризація, перевірити, чи оприбутко­вані гроші, одержані в той час із банку, чи здані залишки грошей з каси в банк, чи не було випадків затримки здачі грошей, а також про­аналізувати залишки коштів у касі за період, коли вони були надто значними.

Рекомендується під час ревізії проводити повторні раптові Інвен­таризації у касі.

Сума нестачі стягується з винної особи, а надлишок оприбутко­вується в касі та зараховується в дохід підприємства.