155

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПОСІБНИК

з дисципліни

«Контроль та ревізія»

м. Горлівка, 2012

Теоретичний посібник з дисципліни «Контроль та ревізія».

Розробив викладач: О.О. Куропаткіна – Горлівка: ГМК, 2012. – ___179___с.

Теоретичний посібник з дисципліни «Контроль та ревізія » складено у вигляді тематичних лекцій відповідно робочій навчальній програмі дисципліни за денною формою навчання. Містить як питання , що винесені на аудиторне вивчення , так и питання щодо самостійного опрацювання.

Призначений для використання при організації аудиторного навчального процесу та самостійному опрацюванні програмного матеріалу студентами спеціальності « Бухгалтерський облік» денної та заочної форм навчання.

Рецензенти:

Т.Є.Морданова, викладач ГМК обліково- економічних дисципліни , спеціаліст вищої категорії

Т.М.Кулик , викладач ГТ Дон НУ економічних дисциплін, спеціаліст вищої категорії

Ухвалено до використання на засіданні комісії фахової підготовки за галуззю знань «Економіка і підприємництво»

Протокол № _5_ від 2012. _01__._04_

Голова циклової комісії __________________ Н.В.Горбатовська

ЗМІСТ С

	Передмова	7
Модуль 1	Господарський контроль, планування та організаційні основи проведеня ревізії	8
Тема 1	Господарський контроль його сутність та необхідність	8
	1. Господарський контроль: поняття, завдання, функції та процес здійснення 2 . Контроль як функція управління	8 12
Тема 2	Теоретичні аспекти господарського контролю: предмет, об’єкти, метод і принципи	15
	1. Наука про господарський контроль, її основні характеристики 2 Предмет та об'єкти господарського контролю	15 19
Тема 3	ДКРС (І) права, обов’язки, структура	22
	Структура ДКРС ( І) Права та обов’язки посадових осіб КРІ( на самостійне вивчення ) Порядок розгляду скарг на дії посадових осіб ДКРІ 4.Взаємодія ДКРС з іншими контролюючими та правоохоронними органами	22 2 28 30
Тема 4	Поняття, предмет, об’єкти та системи ревізії	37
	1. Визначення поняття «ревізія» 2. Предмет, об’єкт та суб’єкти ревізії. 3. Мета, завдання, функції та принципи ревізії ( на самостійне вивчення) 4. Зміст та класифікація ревізій. 5. Особливості проведення ревізії за зверненням правоохоронних органів.	37 40 41 43 46
Тема 5	Планування та підготовка до проведення ревізії	51
	Планування ревізійної роботи Підготовка до проведення ревізії Організація проведення ревізії на підприємстві Планування ревізійного процесу і порядок ревізійних дій Методика проведення інвентаризації активів та зобов’язань	51 57 61 63 64
Модуль2	Методика та послідовність проведення контролю	70
Тема 6	Контроль та ревізія касових операцій ( на 2 лекції)	70
	1. Завдання, послідовність, джерела ревізії касових операцій (1 лекція) 2 Інвентаризація каси ( 1 лекція) 3 Документальна ревізія касових операцій ( 2 лекція ) 4. Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси ( 2 лекція ) 5 Ревізія коштів у дорозі ( на самостійне вивчення )	70 71 75 79 80
Тема 7	Контроль і ревізія операцій на поточному рахунку в банку	83
	Законодавча база та методика ревізії коштів в банку Послідовність ревізії рахунків в банку	83 86
Тема 8	Ревізія розрахунків з підзвітними особами	89
	1. Завдання , напрями та джерела ревізії розрахункових відносин 2. Послідовність та основні напрями контролю розрахунків з підзвітними особами	89 90
Тема 9	Контроль та ревізія основних засобів та нематеріальних активів ( на 2 лекції )	94
	Завдання, послідовність, джерела ревізії основних засобів. Особливості інвентаризації основних засобів Документальна ревізія основних засобів Ревізія нематеріальних активів ( на самостійне вивчення )	94 102 105 109
Тема 10	Контроль та ревізія ТМЦ ( на 2 лекції )	113
	1. Завдання, послідовність і джерела ревізії ТМЦ ( 1 лекція ) 2. Особливості інвентаризації ТМЦ ( 1 лекція ) 3. Ревізія МШП ( на самостійне вивчення ) 4. Ревізія руху товарів на підпр. роздрібної торгівлі ( на самостійне вивчення ) 5. Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах ( 2 лекція)	113 116 118 120 125
Тема 11	Контроль та ревізія розрахунків з оплати праці	132
	Завдання, послідовність і джерела ревізії розрахунків з оплати праці Перевірка правильності нарахування основної та додаткової зарплати Контроль нарахування і виплати заробітної плати і розрахунків за соц. страхуванням	132 132 134 137
Тема 12	Контроль і ревізія собівартості продукції та її реалізації	147
	1 Завдання, послідовність і джерела ревізії витрат на виробництво продукції	147
	2 Контроль і ревізія витрат виробництва за елементами затрат і калькуляційними статтями	148
	3 Ревізія собівартості продукції	151
Тма 13	Ревізія готової продукції та її реалізації ( на самостійне вивчення )	154
Тема 14	Контроль і ревізія власного капіталу	159
Тема 15	Контроль ревізія зобов’язань	164
	1 Ревізія розрахунків з покупцями та замовниками	164
	2 Ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками	167
	3 Ревізія розрахунків за податками і платежами	169
	4. Ревізія розрахукіа по соціальному страхуванню	172
	Перелік використаної літератури	175

ПЕРЕДМОВА

Контроль означає перевірку, виконання тих чи інших господарських рішень з метою встановлення їх законності і економічної доцільності. Головна мета контролю – всебічна перевірка господарської діяльності його структурних виробничих підрозділів, виконання ними встановлених планів і завдань, дотримання державної дисципліни і законності, стану збереження та раціонального використання грошових та матеріальних цінностей, режиму економії, правильності ведення обліку та звітності.

Важливим способом економічного контролю є, ревізія, за допомогою якої проводиться вивчення, збирання і фіксація господарських порушень з метою виявлення законності господарювання. За допомогою ревізії здійснюється контрольна функція господарства і найбільш повно реалізується принципи економічного контролю.

Ревізія має чіткий правовий статус, що закріпляє границі її проведення, права та обов’язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляд результатів.

Діючим законодавством тільки у відношенні ревізії встановлено, що вони проводяться у всіх підприємствах, організаціях незалежно від їх видів, галузевого відношення і відомчого підпорядкування і в строго встановленні строки. В ході ревізії вивчаються всі сторони господарсько-фінансової діяльності перевіряючих підприємств, організацій.

Ревізія здійснюється спеціальними контрольно-ревізійними органами, працівники яких мають, як правило спеціальну підготовку, що забезпечує реалізацію принципу діяльності і ефективності економічного контролю.

При проведенні ревізії широко використовуються всі прийоми і способи фактичного-документального контролю, що дозволяє найбільш глибоко вивчити перевіряючі питання, і тим самим успішно вирішувати задачі економічного контролю.

Модуль 1	Господарський контроль, планування та організаційні основи проведеня ревізії
Тема 1	ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ: ЙОГО СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ
	1. Господарський контроль: поняття, завдання, функції та процес здійснення 2 . Контроль як функція управління

1 Господарський контроль: поняття, завдання, функції та

процес здійснення

Контроль - це систематичне спостереження і перевірка процесу функціонування відповідного об'єкту з метою виявлення його відхилень від заданих параметрів. Сутність контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює перевірку з урахуванням того, як об'єкт управління виконує його вказівки. Крім того, контроль - це необхідна умова існування будь-якого виробництва, він є енергією господарського життя, яка дає імпульс соціально-економічному розвитку. Він ніби розповсюджує все позитивне, що було накопичене попередньо.

Підходи до визначення поняття "господарський контроль" завжди були різними. В літературі його розглядали і як принцип, і як метод та форму, і як вид діяльності. До цього часу серед вчених немає єдиної думки щодо назви такого контролю. Одні називають його економічним, інші - фінансово-господарським чи господарським.

Терміни "господарювання", "виробництво", "економіка" в економічній літературі можуть вживатися як синоніми.

Господарство - це сукупність природних та створених людиною цінностей, що використовуються людьми для підтримки, покращання умов та засобів існування і життєзабезпечення. Якщо під господарством розуміють процес виробництва, то господарський контроль - це контроль діяльності виробництва в широкому розумінні цього слова.

Будь-яка діяльність підприємства передбачає наявність суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання - це зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка проводить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.

В нових умовах господарювання основним суб'єктом контролю за діяльністю господарюючих одиниць є власник. Лише він наділений повноваженнями щодо формування, використання та розподілу майна і результатів господарювання, а тому завжди виконує невід'ємну функцію - посилення власності та забезпечення її збереженості.

Власником і, відповідно, суб'єктом контролю може бути держава, колектив, приватна особа тощо.

Господарська діяльність неможлива без застосування системи економічних важелів щодо додержання законодавства в галузі господарської політики, тобто без систематичного і дієвого контролю з боку держави за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції та усі види обслуговування, що існують на ринку.

Таким чином, господарський контроль - це процес спостереження і перевірки господарської діяльності підприємств, яка здійснюється відповідними суб'єктами управління і контролю, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, законності, достовірності та ефективності здійснених операцій, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Господарський контроль охоплює не тільки матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу, тобто поширюється на культурно-освітні організації і установи, житлове господарство та сферу побутового обслуговування тощо.

На сучасному етапі реформування економіки України, контроль господарської діяльності зосереджено на виконанні таких завдань:

- контроль за достовірністю даних бухгалтерського обліку та звітності;

- попередження порушень;

- виявлення та мобілізація резервів;

- виявлення недостач, розтрат, крадіжок та інших порушень;

- вивчення причин та умов, що породжують безгосподарність, марнотратство;

- виявлення відповідності господарювання нормативам, положенням;

- виявлення та визначення суми збитку, нанесеного порушеннями.

Контроль здійснюється з метою виявлення і вивчення фактичного стану справ, порівняння його з поставленими цілями для оцінки проведеної діяльності, вжиття заходів по усуненню виявлених порушень.

Інформаційна (сигнальна) функція полягає в тому, що під час здійснення контролю отримані результати (інформація) є підставою для прийняття відповідним суб'єктом рішень і проведення коригуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування об'єкту, що контролюється. Інформація повинна бути правдивою, об'єктивною, своєчасною та оперативною, а також містити лише необхідні дані, що дозволяє її швидше вивчати і на її основі приймати оптимальні управлінські рішення.

Профілактична (виховна) функція полягає у попередженні можливості здійснення зловживань, виявлення різного роду порушення дисципліни і законності. В умовах ринку вся господарська діяльність підприємства підлягає контролю, що спонукає організаторів і виконавців виробництва відповідально ставитись до своїх обов'язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які породжують безгосподарність. Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх усуненню, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.

Господарський контроль має не тільки економічне, але й певне виховне значення. Недостатньо розкрити ті чи інші порушення і домогтись їх усунення. Важливо, щоб в кожному конкретному випадку виключалась можливість повторення помилок та порушень в майбутньому, що можливо за наявності певного виховного ефекту, заснованого на моральних засадах.

В процесі контролю виявляються не тільки недоліки, але й позитивні аспекти діяльності. Останні як провідний досвід стають надбанням інших суб'єктів, в чому проявляється інструктивна (мобілізуюча) функція контролю, яка полягає у застосуванні суб'єктами контролю набутих наукових знань, вивчених прогресивних прийомів і способів вивчення об'єктів контролю.

Всі функції контролю тісно пов'язані між собою і є складовими впорядкованої системи господарського контролю.

Організація контролю - це комплекс заходів вищого органу управління, спрямований на забезпечення ефективного використання майна, отримання прибутку, зменшення витрат діяльності, попередження зловживань, марнотратства, розкрадання власності. Організація здійснення контролю - це встановлений вищим органом управління порядок і прийоми виконання певної роботи суб'єктами контролю при узгодженні їх зусиль і способів дій з метою забезпечення максимальної ефективності використання праці суб'єктів контролю при виконанні поставлених завдань. Організація і здійснення контролю - це певний циклічний процес.

Процес контролю - це замкнена система послідовних змін стадій контролю, що відбуваються в установленому порядку.

Стадія контролю - це певний момент, період процесу контролю, що має свої якісні особливості. Стадії контролю складаються з етапів:

1. Організаційно-підготовча стадія

2. Технологічна стадія

3. Результативна стадія

4. Інспекційна стадія

Під етапами контролю розуміють окремі складові його стадій, окремі їх елементи або періоди. Безумовно, при проведенні контролю не завжди всі етапи мають місце. Наприклад, результати контролю не завжди необхідність доводити до відома громадськості або правоохоронних органів (але завжди —щ до відома суб'єктів, з ініціативи яких проводився контроль).

2 Контроль як функція управління

Поняття "контроль" передбачає неоднозначне трактування: контроль як один із головних принципів управління, контроль як стадія процесу (циклу) управління і, нарешті, контроль як функція управління. Це пояснюється тим, що кожен виробничий цикл або соціальний процес відрізняється певними характеристиками та вимагає управлінського впливу, що забезпечує досягнення мети, визначеної заздалегідь. Для цього орган, що відпрацьовує управлінські впливи, повинен знати про їх необхідність та мати деякі конкретні вихідні характеристики, які можуть бути корисними для підготовки впливу.

Слово "контроль", як і слово "влада", викликає, передусім, негативні емоції. Для багатьох людей контроль здається примусом, відсутністю самостійності - всім тим, що прямо протилежне до наших уявлень про свободу особистості. Внаслідок такого стійкого сприйняття контроль відноситься до числа тих функцій управління, сутність яких не завжди сприймається правильно.

Один із аспектів контролю справді полягає в забезпеченні підпорядкування будь-чому. Однак зводити контроль просто до таких обмежень означало б залишити поза увагою основне завдання управління: контроль - як процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей.

Керівники починають здійснювати функцію контролю з того моменту, коли підприємство створено та сформульовано цілі і завдання його діяльності.

Контроль як одну із функцій управління можна визначити як метод спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкту, яким керують, з метою визначення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень та результатів їх виконання, виявлення відхилень від вимог цих рішень, усунення негативних ситуацій та інформування про це органів управління. Передумовами виникнення контролю як функції управління є:

1) невизначеність. Плани підприємства - це те, що керівництво передбачає бачити на своєму підприємстві в майбутньому. Багато різних обставин можуть перешкодити тому, щоб задумане відбулось (наприклад, зміни у нормативно-законодавчій базі, соціальних цінностей тощо). Щоб уникнути чи зменшити невизначеність, керівники не можуть обійтись без постійного контролю;

2) попередження виникнення кризових явищ. Контроль дозволяє виявити проблеми і помилки, порушення і відхилення та відповідним чином скоригувати діяльність підприємства ще до того, як ці проблеми переростуть в кризу;

3) підтримання успіху. Важлива і позитивна сторона контролю полягає у всебічній підтримці всього того, що є успішним в діяльності підприємства. Порівнюючи реально досягнуті результати із запланованими, керівництво підприємства отримує можливість визначити, де підприємство досягло успіхів, а де зазнало невдач. Іншими словами, один з найважливіших аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, які саме напрями діяльності підприємства найбільш ефективно сприяли досягненню його загальних цілей.

Отже, будь-який вид управління не може існувати без контролю, так як управління не може існувати без перевірки виконання встановлених вимог, без уявлення, відчуття фактичного стану об'єктів управління.

Призначення контролю як однієї з важливих функцій управління - вивчати та виявляти фактичний стан справ в різних сферах господарського життя, щоб об'єктивно відображати дійсність, перевіряти виконання прийнятих рішень, виявляти відповідність діяльності підприємства та посадових осіб інтересам власника, держави, суспільства,

Основними цілями контролю як функції управління на підприємстві є забезпечення: планового плину виробничого процесу; стандартів якості продукції, що випускається; ефективності діяльності підприємства; фінансової конкурентноздатності підприємства.

Контроль надає інформацію про те, які процеси відбуваються в суспільстві, допомагає виробити найбільш доцільні рішення загальних і специфічних питань розвитку економіки, надає можливість вирішувати чи правильно прийняті рішення, чи своєчасно вони втілені в життя, наскільки ефективні.

Управлінський цикл стосується кожної функції управління, а функції взаємодіють між собою, проникаючи одна в одну в результаті процесів комунікації і прийняття рішень. Тому контроль передбачається заздалегідь, тобто його організація планується і контролюється. Тим більше, що аналітична робота - це дії, що передбачаються будь-якою функцією управління: плануванням, організацією, мотивацією, контролем.

Таким чином, контроль є важливою функцією управління та складовою частиною управлінського циклу.

Питання до самоконтролю:

1. Що означає контроль?

2. Що таке господарський контроль?

3. Які стадії контролю ви знаєте, охарактеризуйте кожну з них

4. Назвіть передумови виникнення контрою як функції управління

5. Цілі контролю як функції управління

Тема 2	ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ: ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТИ, МЕТОД І ПРИНЦИПИ
	1. Наука про господарський контроль, її основні характеристики 2 Предмет та об'єкти господарського контролю

1 . Наука про господарський контроль, її основні характеристики

Питання господарського контролю досліджуються кілька десятиріч чималою кількістю наукових колективів і окремих вчених.

Одними вважається, що господарський контроль як галузь економіки взагалі не існує, іншими - розглядається як певне непорозуміння.

Глибинна ж причина сучасних концептуальних розбіжностей полягає у розв'язанні питання: яка з цих концепцій більшою мірою відповідає стану і потребам економіки, що розвивається? Концепція господарського контролю з'явилась на світ тому , що врахувала всю складність і багатоукладність економіки у промислову епоху. Вона є відображенням того факту, що можливості приватного контролю (контролю власника) тут дещо обмежені і їх потрібно підкріплювати системним господарським контролем і охороною господарських відносин та прав власника.

Важливо зрозуміти, що відмінною рисою, яка вивчає ідею концепції господарського контролю з моменту її зародження і до наших днів, є направленість на поєднання інтересів приватних (особових, власних) з інтересами публічними (загальногосподарськими, суспільними).

Становленню самостійної галузі науки господарського контролю сприяли такі передумови:

1. контроль власника як об'єктивна необхідність у будь-якого суспільного виробництва повинен враховувати досягнутий рівень практики контрольної діяльності;

2. необхідність постійного функціонування органів контролю, що в свою чергу вимагає наукового обґрунтування системи господарського контролю, відпрацювання методів його здійснення, встановлення взаємозв'язку між суб'єктами та об'єктами контролю;

3. швидкий розвиток галузей економіки та нові завдання перед ними вимагають уваги як з боку контролюючих органів, так і вчених;

4. науковий прогрес в країні створив великий потік інформації, яка є важливим джерелом контролю. Традиційні форми і методи проведення контролю відстають від вимог технічного прогресу. Це вимагає наукового підходу до здійснення господарського контролю;

5. політичний напрям, цілі та завдання господарського контролю на кожному етапі його розвитку визначаються державою. Конкретні права і обов'язки суб'єктів контролю, їх організаційна структура і компетенція детально регламентуються законодавством. Наявність правових актів, що регулюють права суб'єктів контролю і господарську діяльність підконтрольних структур, викликає необхідність наукового обґрунтування методів і способів здійснення контролю, тобто співставлення фактичного положення з правовими нормами;

6. недостатній рівень виховної роботи. Оскільки в суспільстві можливі привласнення, крадіжки, безгосподарність, марнотратство, то для виявлення, усунення і попередження цих порушень необхідний постійний контроль. Наука господарського контролю повинна розробити методи виявлення таких явищ, вивчити причини і умови, що їх породжують;

7. автоматизація виробничих процесів, комп'ютеризована обробка облікової інформації, інтеграція обліку в багатьох випадках не дозволяють сучасному ревізору з його рівнем знань розкрити складні і завуальовані факти різного роду порушень. Це потребує постійного удосконалення наукової основи господарського контролю;

8. накопичені органами контролю матеріали про порушення ніким не узагальнювались і не вивчались. Це викликало необхідність зробити на науковому рівні відповідні висновки;

9. оскільки жодна з економічних, правових і технічних наук не вивчає процеси господарського контролю в цілому, то наука господарського контролю виступає як самостійна і комплексна галузь знань. Створенню її сприяє неспівпадання проблематики і наукових інтересів господарського контролю, інших економічних і правових наук;

10. наука господарського контролю має свою літературу, великий обсяг накопиченого наукового матеріалу і вчених в цій галузі знань. Це дає основу стверджувати, що , господарський контроль сформований в самостійну галузеву науку. Ця формальна ознака визнається науковеденням.

Чималі зусилля необхідно було докласти, щоб вирішувати істотні завдання, що стосуються самої "матерії" господарського контролю - тобто поглиблювати його концептуальні основи, визначати місце у системі правового регулювання сучасної економіки, уточнювати цілі та принципи, предмет і метод, поповнювати новим змістом його основні інститути. Господарський контроль повинен виробити теоретичні основи, які б відповідали сучасному розвитку економіки, обґрунтувати напрями і пріоритети у його розвитку, створити наукову базу для його систематизації.

З усіх перерахованих проблем проведені фундаментальні дослідження і отримані результати.

Науку про господарський контроль слід відрізняти від навчальної дисципліни господарського контролю.

Господарський контроль як навчальна дисципліна (предмет) - це система знань, створена шляхом науково-методичної переробки науки господарського контролю і призначена для оволодіння нею студентами. Співвідношення науки про господарський контроль і навчальної дисципліни полягає в наступному:

- інформаційний зміст науки більш широкий у порівнянні зі змістом відповідної дисципліни, оскільки остання охоплює лише частину знань науки;

- зміст науки може існувати в різних точках зору вчених, зміст навчальної дисципліни - це знання канонічні;

- наука не має конкретного адресата, вона охоплює сукупність знань тоді як навчальна дисципліна орієнтується на категорію тих, хто навчається, і застосовує знання науки з урахуванням майбутньої професійної діяльності студентів;

- наукова інформація міститься в різних наукових виданнях, а зміст дисципліни подається у підручниках та лекціях;

- наука включає тільки знання господарського контролю, а навчальна дисципліна, окрім знання, передбачає отримання вмінь і навичок реалізації здобутих знань.

Оточуючу нас дійсність вивчає складна система наук. Наука - це сума знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні, які досліджують суспільне життя. Кожна з наведених великих структур поділяється на окремі галузі науки. Наприклад, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та ін. Підставою для розмежування наук є їх предмет та об'єкт.

Існують певні наукові категорії господарського контролю та підпорядковані їм поняття і терміни:

- теорія - це система аргументованих положень, яка поєднує цілісні знання про закономірності та важливі зв'язки контрольно-ревізійної діяльності чи окремих її складових;

- поняття - це знання господарського контролю, яке відтворює суттєві якості, зв'язки та відносини будь-якого фінансово-господарського явища;

- категорія - це загальне поняття, яке виражає знання про закономірні зв'язки явищ і предметів об'єктивного світу, їх найхарактерніші ознаки;

- дефініція - коротке визначення поняття господарського контролю, яке виражає суттєві ознаки фінансово-господарського явища;

- термін - це слово чи група слів (словосполучення), які точно визначають певне поняття господарського контролю.

Характерними ознаками господарського контролю як науки є те, що:

1. господарський контроль представляє собою комплексну науку в широкому розумінні цього слова. її можна віднести до числа спеціальних, міжгалузевих, функціональних;

2. єдиним предметом дослідження науки про господарський контроль є явність, рух, збереженість та ефективність використання національного багатства, тобто вивчення і розробка способів усунення безгосподарності, крадіжок та інших порушень. Господарський контроль, на відміну від інших наук в своєму аспекті досліджує законність та ефективність ведення господарської діяльності, виявляє її недоліки, відпрацьовує способи їх усунення, аналізує ефективність контрольних заходів;

3. наука про контроль відрізняється специфікою своїх об'єктів і методів дослідження;

4. науці про контроль притаманна специфічна активна спрямованість на практику.

Таким чином, господарський контроль як наука:

а) вивчає розвиток і удосконалення господарського контролю, його методів і способів на всіх етапах суспільного розвитку і в майбутньому суспільстві;

б) вивчає закономірності контролю процесів відтворення;

в) розробляє способи збереженості та ефективного використання національного багатства в процесі розширеного відтворення;

г) вивчає причини і умови, що сприяють здійсненню порушень, і заходи з їх усунення.

2. Предмет та об'єкти господарського контролю

Господарський контроль, як і будь-яка інша наука, має свій предмет. Предмет науки господарського контролю - це основний її теоретичний фундамент, по відношенню до якого вона розглядає свої об'єкти дослідження, та система понять, за допомогою якої вона розкриває специфічні сторони сутності об'єктів, що вивчаються нею.

Він охоплює всі стадії розширеного відтворення: виробництво, . розподіл, обмін і споживання валового внутрішнього продукту в суспільстві. На всіх стадіях відтворення контроль вивчає законність, доцільність та достовірність операцій: на стадії виробництва - щодо використання засобів виробництва (включаючи природні і трудові ресурси); на стадії розподілу - використання та розподіл суспільного продукту, відновлення спожитих засобів виробництва; на стадії обміну - збут та заготівлю, розрахунки та дотримання цін, договірних відносин; на стадії споживання - виробниче споживання, пов'язане з відтворенням та розширенням активів.

Об'єкт і предмет науки, а не її методи, обумовлюють її назву, Не метод, а предмет дає науці життя і є критерієм, який визначає її характер Контроль має справу з даними, які постійно змінюються. Через це наука про контроль має свій предмет, який постійно змінюється, наукове пізнання якого неможливе без дослідження його історії. Адже сутність, предмет та методи здійснення контролю виникають і змінюються з розвитком суспільства і залежать від рівня розвитку виробничих сил та характеру виробничих відносин.

Отже, господарський контроль, покликаний до життя суспільним виробництвом, об'єктивно існує в усіх економічних формаціях незалежно від волі та свідомості людей. Характерною рисою господарського контролю є постійне його функціонування в кожній виробничій ланці і в масштабах всієї економіки. Предмет контролю в кожній наступній формації набуває якісно нового змісту, змінюється його природа, обсяг та і сфера застосування. Він вивчає продуктивні сили і виробничі відносини. Контроль досліджує організацію і технологічну підготовку виробництва, планування та ефективність праці, використання фонду заробітної плати, тримання технологічної і трудової дисципліни, якість праці та її оплату, використання робочого часу працівників, машин, обладнання.

Господарський контроль як галузь знань вивчає економічні явища і процеси, які виникають в суспільному виробництві з точки зору їх законності, достовірності та доцільності. Зокрема, господарському контролю підлягає: а) фактична наявність, збереженість та рух майна в кожній окремій ланці та в масштабах всієї економічної діяльності; б) господарські процеси з виробництва суспільного продукту; в) розрахунково-кредитні операції, пов'язані з рухом майна та виробництвом суспільного продукту; г) виробничі та організаційно-технологічні відносини, що виникають під час споживання та відтворення майна, створення суспільного продукту.

При визначенні об'єктів господарського контролю важливо правильно підійти до з'ясування понять об’єкт науки та об’єкт контролю. Ці поняття, хоча і повинні бути ідентичними, все ж таки мають практичну відмінність. Об'єктом науки виступає аспект, ракурс предмету науки (тобто певна сторона предмету), він обирається суб'єктивно. Якщо предмет науки як її реальне обґрунтування виражає стійкість даної науки в системі інших наук, то об'єкт науки історично змінюється, є рухомим в силу зміни соціальних умов і теоретичних висновків дослідників.

Об'єкт контролю - це те, що підлягає вивченню або перевірці. І через Це автори, які називають підприємство об'єктом контролю, припускаються теоретичної і практичної помилки. Контролюється не підприємство, а його Діяльність щодо ефективного використання майна. Оскільки до негативного впливу різних факторів схильні всі явища та процеси, то в кожній ланці економічної діяльності вони можуть негативно впливати на ефективність виробництва. Через це об'єктами контролю в економіці є не господарюючі ланки, а явища і факти господарського життя.

Питання для самоперевірки

1. Складові елементи науки

2. Предмет науки господарського контролю

3. Стадії розширеного відтворення

4. Стадія виробництва

5. Стадія обміну

6. Стадія розподілу

7. Стадія споживання

8. Об’єкт контролю методологія контролю

9. Метод господарського контролю

10. Критерії методу контролю

	Тема 3 ДКРС (І) : ПРАВА, ОБОВ ЯЗКИ , СТРУКТУРА
	Структура ДКРС ( І) Права та обов’язки посадових осіб КРІ( на самостійне вивчення ) Порядок розгляду скарг на дії посадових осіб ДКРІ Взаємодія ДКРС з іншими контролюючими та правоохоронними органами

1 Структура ДКРС

В процесі державного регулювання економіки в Україні важливе місце належить Державній контрольно – ревізійній службі (ДКРС). Основним критерієм розвитку ДКРС є її роль у впровадженні діючої системи державного контролю та у підвищенні ефективності управління державним сектором економіки.

В січні 1993р. було прийнято Закон України “Про Державну контрольно – ревізійну службу в Україні”, яким визначено її статус, функції та правові засади діяльності.

ДКРС складається з Головного контрольно – ревізійного управління України, контрольно – ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно – ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах. Головне контрольно – ревізійне управління України (Головку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.

Державна контрольно – ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Контрольно – ревізійні підрозділи створюються і функціонують як самостійні структурні підрозділи в міністерствах ,інших центральних органах, що належать до сфери їх управління і становлять єдину контрольно – ревізійну службу відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

Підконтрольними органами ДКРС є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Служби безпеки України), інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об’єднання незалежно від форми власності, організаційно – правових форм, відомчої незалежності та підпорядкованості, що отримують (отримували в ревізійному періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що залишаються у розпорядженні суб’єктів господарювання в зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів.

Головним завданням ДКРС є здійснення контролю за:

1. використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

2. виконанням державних контрактів, про авансованих за рахунок бюджетних коштів;

3. використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів;

4. веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Таким чином, органи ДКРС за власною ініціативою не мають права проводити перевірку суб’єктів підприємницької (фізичних і юридичних осіб), які не використовують грошові кошти з бюджетів усіх рівнів або державних цільових фондів, інші державні грошові кошти (в тому числі державних валютних фондів) і/або грошові кошти, що залишаються у розпорядженні суб’єктів господарювання у зв’язку з наданими пільгами по платежах до бюджетів.

Основні функції підрозділів ДКРС наступні:

1. організація роботи контрольно – ревізійних підрозділів у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі по проведенню ревізій і перевірок;

2. проведення ревізій та перевірок стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, бюджетних установах, а також підприємствах та організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних фондів;

3. проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

4. проведення ревізій та перевірок повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

5. здійснення контролю за усуненням недоліків та порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

6. узагальнення наслідків документальних ревізій і перевірок у випадках, передбачених законодавством, повідомлення про них органам законодавчої влади;

7. розробка інструктивних та інших актів з питань проведення ревізій та перевірок, здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю контрольно – ревізійних підрозділів тощо.

2 Права та обов’язки посадових осіб КРУ

Проведення ревізійного процесу є неможливим без участі ревізора. Ревізор – це службова особа, яка уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки діяльності підприємства незалежно від форм власності.

Права, обов’язки і відповідальність ревізорів регламентовані Законом України “Про Державну контрольно – ревізійну службу в Україні”.

Працівники ДКРС мають право ревізувати і перевіряти грошові кошти та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, які підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей, а також проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, обладнання тощо). Такі перевірки можуть проводитись у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях. Решта прав забезпечують реалізацію цього, можна сказати, “головного” права.

Отже ревізору надані такі права:

1) ревізувати в міністерствах, відомствах та інших органах державної виконавчої влади, підприємствах та організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових коштів, цінних паперів, сировини, готової продукції, устаткування тощо);

2) вільного доступу на склади, сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження та з’ясування питань, пов’язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках у банках та інших фінансово – кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику Державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов’язки;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств та відомств, підприємств та організацій для проведення контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольного аналізу сировини та готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених з цією метою коштів;

4) вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються, проведення інвентаризації активів та зобов’язань, у необхідних випадках опечатувати приміщення (каси, склади, архіви), а при виявленні підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

5) одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій (у тому числі недержавних форм власності) – довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються;

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб суб’єктів господарювання, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають під час ревізій;

7) пред’являти керівникам та іншим службовим особам об’єктів, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями приховані валютні та інші платежі тощо;

8) стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, об’єднаннями, підприємствами за протизаконними угодами та з порушенням чинного законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених чинним законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення;

10) застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”.

Проте, існують певні обмеження прав органів ДКРС: вони не мають права на проведення ревізій та перевірок за власною ініціативою суб’єктів підприємницької діяльності, які не отримують коштів з бюджету або з валютних фондів. Однак, такі підприємства можуть бути перевірені органами ДКРС під час проведення ревізій бюджетних установ, підприємств і організацій на прохання правоохоронного органу шляхом проведення зустрічних перевірок договірних взаємовідносин з об’єктом контролю (виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності (повноти відображення в обліку об’єкта контролю)).

Проведення перевірки працівниками ДКРС здійснюється при дотриманні таких умов:

1. ревізія або перевірка можлива тільки за наявності розпорядчого документа, підписаного начальником Державної контрольно – ревізійної служби, начальником управління, його заступником або керівником служби в районі, місті;

2. з ініціативи ДКРС ревізія або перевірка проводиться не частіше одного разу на рік. Ревізія або перевірка за дорученнями правоохоронних органів може бути проведена в будь-який час;

3. посадові особи ДКРС зобов’язані пред’являти документ на право проведення ревізії або перевірки керівникам підприємств, що перевіряються;

4. при вилученні документів у зв’язку з їх підробкою або виявленням зловживань працівник ДКРС зобов’язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. У разі, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про вилучення цих документів, після ревізії вони повертаються підприємству.

При проведенні ревізії господарської діяльності ревізор зобов’язаний:

1. суворо дотримуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ та організацій, що охороняються законом;

2. неухильно охороняти інтереси держави, рішуче боротися з порушенням державної дисципліни при здійсненні господарської діяльності підприємствами різних форм власності;

3. об’єктивно, правдиво і точно висвітлювати виявленні ревізією факти порушень і зловживань із зазначенням осіб, які спричинили відповідне порушення, розміру заподіяної матеріальної шкоди та причин викритих порушень і зловживань;

4. у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізії, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи та органи, уповноважені управляти державним майном;

5. забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниці;

6. надавати всебічну допомогу підприємствам в усуненні виявлених недоліків та порушень;

7. здійснювати заходи щодо відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди відповідно до чинного законодавства.