ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1

Тема: МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ. КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Мета: з'ясувати поняття мови як основного засобу спілкування; розглянути функції мови в суспільстві.

ПЛАН

1. Мова – найважливіший засіб спілкування.

2. Роль і значення мови в житті суспільства.

3. Функції мови в суспільстві.

ЗАВДАННЯ

1. Підготуйтеся до контрольного диктанту, повторіть найважливіші правила орфографії і пунктуації.

2. Дайте усні відповіді на такі запитання:

- Чому мова є найважливішим засобом спілкування?

- Які інші засоби спілкування існують у суспільстві? Їх недоліки та переваги порівняно з мовою.

- Чи можна назвати мовою "спілкування" представників фауни?

- Чи розуміють людську мову тварини?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

Тема: УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Мета: з'ясувати поняття "національна мова", "літературна мова", "ділова мова"; ознайомитися з законодавчими актами про мову в Україні; навчитися правильно відмінювати і писати чоловічі та жіночі прізвища, імена, форми по батькові.

ПЛАН

1. Поняття про сучасну українську літературну мову.

2. Поняття державної мови.

3. Законодавчі акти про мови в Україні.

4. Специфіка мови правознавчого спрямування, її функції та місце в комунікативній практиці юриста.

5. Правопис та відмінювання прізвищ, імен та по батькові.

ЗАВДАННЯ

1. Вивчіть правила, подані в додатку до практичного заняття "Дидактичні матеріали" (майте переписані матеріали або їх ксерокопії).

2. Виконайте письмово такі вправи:

2.1. Подані прізвища запишіть українською мовою, з'ясуйте їх правопис.

Зверев, Воробьев, Мирошников, Астраханцев, Аркадьев, Алфёров, Беляев, Лесков, Цыганков, Богатырёв, Дьяков, Водопьянов, Светлов, Вересаев, Рощин, Лепёхин, Лебедев, Протасьев, Мелехов, Рублёв, Писаревский, Радищев.

2.2. Утворіть форми по батькові для чоловіків і жінок.

Сергій, Олег, Дмитро, Олексій, Микола, Руслан, Артем, Микита, Павло, Ілля, Валерій, Хома.

2.3. Поставте форми іменувань у родовому та давальному відмінках однини.

Жук Олеся Петрівна, Коваленко Сергій Васильович, Гнатов Богдан Кирилович, Пилипенко Тарас Семенович, Сковородко Світлана Іванівна, Сковорода Петро Петрович, Борщ Іван Петрович, Федій Оксана Дмитрівна, Манжелій Петро Олександрович, Черняхівський Сергій Пилипович, Семеновська Ольга Олександрівна.

2.4. Провідміняйте подані форми:

Оніпко Ілля Матвійович, Бойко Олена Петрівна, Власов Олег Михайлович, Столярова Любов Олексіївна.

Дидактичні матеріали

Відмінювання прізвищ

1. Українські прізвища та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників ІІ відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни: Майборода – Майбороди, Майбороді, Майбороду і т.д.; Гнатюк – Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку), Гнатюка, Гнатюком і т.д., Лебідь – Лебедя, Лебедеві (Лебедю), Лебедя, Лебедем і т.д., Симоненко – Симоненка, Симоненкові (Симоненку), Симоненка, Симоненком і т.д.

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів (твердої чи м'якої групи): Андріївський – Андріївського, Андріївському і т.д.; Кобилянська – Кобилянської, Кобилянській і т.д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за такими зразками: Павлов – Павлова, Павлову, Павлова, Павловим, Павлові (Павлову); Павлови – Павлових, Павловим, Павлових, Павловими, Павлових; Гаршин – Гаршина, Гаршинові (Гаршину), Гаршина, Гаршиним, Гаршині (Гаршину) і т.д.

4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники.

5. Не відмінюються псевдоніми та слов’янські прізвища на -е, -і (Ле, Трублаїні), а також прізвища іншомовного походження на -і, -е, -у, -о, наголошені -а, -я та інші нетипові для української мови закінчення: Гюго, Беранже, Дюма, Лозяну, Метревелі, Золя та ін.

Відмінювання імен

1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однин закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни: Микола – Миколи, Миколі, Миколу, Миколою, Миколі, Миколо і т.д. Кінцеві приголосні основи г, к, х перед закінченням -і змінюються на з, ц, с.: Ольга – Ользі, Палажка – Палажці, Солоха – Солосі.

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни: Дмитро – Дмитра, Дмитрові (Дмитру), Дмитра, Дмитром, Дмитрові, Дмитре і т.д..

3. Чоловічі імена, що закінчуються в називному відмінку на р, у родовому мають закінчення -а: Віктор – Віктора, Макар – Макара, але: Ігор – Ігоря, Лазар – Лазаря.

4. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни: Любов – Любові, Любові, Любов, Любов'ю, Любові, Любове.

Правопис прізвищ

1. Російський, болгарський, чеський звук е, польський іе передаються:

Літерою е	Літерою є
1. Після букв, що позначають приголосні звуки: Лермонтов, Венгеров, Державін. 2. У суфіксі -ев після букв ц, р та тих, що позначають шиплячі (ж, ч, ш, щ): Муромцев, Писарев, Андрєєв, Нехорошев, Аракчеєв.	1. На початку слова: Єршов, Єфимов, Єгоров. 2. У середині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа і м'якого знака: Достоєвський, Гуляєв, Аляб'єв, Афанасьєв. 3. Коли російському е в корені відповідає в українській мові звук /і/ буква і: Пєшковський, Слєпцов, Сєченов, Бєляєв.

2. Російська літера ё передається:

Сполученням літер йо	Сполученням літер ьо	Літерою е	Літерою о
1. На початку слова: Йолкін. 2. Після букв на позначення голосних та на позначення губних звуків: Бугайов, Соловйов.	У середині чи у кінці скалу після букв на позначення приголосних звуків: Верьовкін, Тьоркін, Корольов.	У прізвищах, які утворені від спільних для української і російської мови імен: Артемов, Семенов, Орел.	Під наголосом після ч, щ: Лихачов, Грачов.

3. Російська літера и передається:

Літерою і	Літерою ї	Літерою и
1. На початку слова: Ігнатьєв, Ісаєв. 2. Після букв, що позначають приголосні (крім шиплячих і ц): Пушкін, Мічурін.	1. Після букв на позначення голосних: Ізмаїлов Воїнов. 2. Після апострофа та м'якого знака: Гур'їн, Ільїн.	1. Після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Дорожин, Лучин, Шишкін, Щиглов. 2. В утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської та української мов: Борисов, Виноградов, Пивоваров. 3. У префіксі при-: Пришвін, Привалов. 4. У суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ, -ович, -євич: Новиков, Гнідич, Григорович, Радищев.

4. Болгарський, сербський звук / і / передається:

Літерою и	Літерою ї	Літерою і
Між буквами, що позначають приголосні: Христов, Радич, Ягич.	Після букв, що позначають голосні: Стоїч, Раїч.	На початку слова: Ілієв, Івич.

5. Польський, чеський, словацький звук / і / передається:

Літерою і	Літерою и
На початку слова та після букв, що позначають приголосні звуки: Івашкевич, Міцкевич.	1. Після букв, що позначають шиплячі приголосні звуки: Міклошич, Шимчак, Жишка. 2. У суфіксах -ик, -ицьк, -ич: Коперник, Сенкевич, Конопницький.

6. Суфікси слов'янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -дзк(ий) передаються відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), -дзьк(ий): Броневський, Даргомижський, Маяковський, Гомулицький.

7. Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб'єв, Ареф'єв, Вопоп'янов, Григор'єв, Лук'янов. Перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

8. М'який знак пишеться в прізвищах після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

а) перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Ананьїн, Ільюшин;

б) перед приголосними: Вольнов, Коньков;

в) у кінці слова: Лось, Соболь;

г) твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом'якшується: Глуховець, Якимець.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3

Тема: СТИЛЬОВІ РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Мета: з'ясувати поняття "функціональний стиль"; ознайомитися з функціональними стилями української мови та їх загальними особливостями; навчитися правильно утворювати форми кличного відмінка; ознайомитися з правилами укладання автобіографії.

План

1. Поняття літературної мови та її стилів.

2. Функціональні стилі української мови, їх загальна характеристика.

3. Кличний відмінок іменників.

4. Автобіографія.

Завдання

1. Доповніть таблицю характеристики функціональних стилів української мови (див. лекцію).

2. Виконайте (письмово) такі вправи:

2.1.Визначте, до якого стилю належить кожний уривок. Обґрунтуйте свою відповідь.

А. Був ранок, красний весняний ранок. Ясне, свіже, мов викупане, сонце викотилося з-за діброви, що ген далеко мріяла серед подільської рівнини, і щораз вище й вище піднімалося вгору. Панувала та глибока урочиста тиша, котру можна деколи спостерігати під час сходу сонця, коли день заповідається красний, погідний. Вітрець спав ще десь у глибокому яру; рожеві хмарки лежали на небі тихо, непорушно; жито, що вже починало колоситися, ніби впірнуло в глибоку задуму; не колихалась буйна пшениця, що розкішним темно-зеленим килимом вкривала поля (Т. Бордуляк).

Б. Учора Президент України Леонід Кучма здійснив робочу поїздку до Житомирської області, повідомляє кореспондент ДІНАУ. У програмі перебування були зустрічі з керівниками райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ Коростишівського, Новоград-Волинського, Коростенського районів, міст Житомира та Бердичева, спілкування з жителями області, відкриття новозбудованої районної поліклініки у Червоноармійську, відвідини 30-ї танкової дивізії у Новограді-Волинському (газета “Урядовий кур’єр”).

В. Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Міністерству внутрішніх справ провести коригування реєстру інвестиційних угод щодо будівництва житла для військовослужбовців внутрішніх військ та членів їх сімей, укладених до 1 липня 1997 р., із залишенням у ньому додаткових інвестиційних угод на суму вартості робіт, які необхідно виконати до 1 січня 2002 р. на будівництві житлових будинків, що будуються на замовлення Міністерства внутрішніх справ та знаходяться у стані незавершеного будівництва і розпочаті будівництвом до 1 липня 1997 року (газета “Урядовий кур’єр).

Г. Моря та прісні води є середовищем життя багатьох видів організмів. Вода — щільне середовище, і живі організми знаходяться в ній або в завислому стані, або підтримують себе в потрібному їм шарі води шляхом активного плавання. Життям пронизана практично вся товща гідросфери. У Світовому океані синтезується 21 млрд. тонн органічних речовин. Це в основному біомаса фітопланктону. Завдяки автотронним морським організмам, океани продукують вільний кисень. Його вихід з океанів оцінюється в 61 млрд. тонн на рік (Ю. Злобін).

Д. — Ага, веселі, — підхопив Семен, дивлячись на прибулу дівчину. — Так у нас же всі такі! Бо осьдечки ж недалеко народився Гоголь.

• І ви йому, звичайно, родич, — засміялася Оксана. — Поздоровляю!

— Чого не знаю, того не знаю, — чухнув хлопець свою потилицю. — Так ви той… до голови колективного господарства? Ми вже — акціонерне товариство. До нього?

• До нього.

• Комісія?

• Ні.

• Ревізія?

• Ні.

• А, я здогадався!.. Бо я здогадливий. Доброго ранку — ви поетеса. Позаторік вечір обіцяли…

• Та не поетеса я — агроном, пояснила Оксана (Г. Кисіль).

2.2. Утворіть форму кличного відмінка. Доповніть поданий перелік формами імен і по батькові свого і своїх батьків.

Марія Іванівна, Олег Петрович, Ганна Степанівна, Микола Васильович, Надія Дмитрівна, Наталя Хомівна, Корній Георгійович, Любов Олексіївна, Ігор Миколайович, Микола Іванович, Валерій Павлович, Олександр Сергійович, Ілля Федорович, Світлана Олексіївна.

2.3. Утворіть форми кличного відмінка від поданих слів.

Плем'я, діяч, діячі, край, краї, море, моря, Харків, Тютчев, Щоголів, Пушкін, сторож, школяр, лікар, молодець, хлопець, знавець, боєць, чумак, кравець, маляр, Гриць, місяць, ясень, дід, тато, батько, слухач, позивач, товариш, , Джек, Людвіг, Фрідріх, книжка, перемога, подруга, душа, робітниця, мрія, дідусь, татусь.

2.4. Укладіть автобіографію (письмово).

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

УТВОРЕННЯ ФОРМ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА

Іменники І відміни:

1. У кличному відмінку однини іменників І відміни вживаються закінчення –о, -е, -є, -ю: а) закінчення О мають іменники твердої групи: дружино, сестро, Ганно; б) закінчення Е мають іменники м'якої та мішаної груп, закінчення Є – іменники м'якої групи після голосного та апострофа: воле, земле, круче; мріє, Соломіє, а також Ілле; в) закінчення Ю мають деякі пестливі іменники м'якої групи: бабусю, Галю, доню.

2. У кличному відмінку множини іменники І відміни мають форму, однакову з називним: жінки, робітниці.

Іменники ІІ відміни:

Іменники ІІ відміни в кличному відмінку однини закінчуються на –у (-ю), -е.

1. Закінчення У мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, Жаку, погоничу, а також діду, сину, тату.

2. Закінчення Ю мають іменники м'якої групи: Віталію, краю, вчителю.

3. Закінчення Е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м'якої групи із суфіксом –ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, чумаче, хлопче (але: бійцю, знавцю), маляре, школяре.

4. Прізвища прикметникового походження на –ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Чапаєв, при звертання мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове і т.д.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення –е: Києве, Львове.

У кличному відмінку множини іменники ІІ відміни мають форму, однакову з називним: робітники, товариші.

Іменники ІІІ відміни:

У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники ІІІ відміни мають закінчення –е: вісте, любове.

АВТОБІОГРАФІЯ

Автобіографія — вид документа, в якому особа повідомляє про основні факти свого життя в хронологічному порядку.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Текст ( у ньому обов’язково зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце народження, повні відомості про освіту (повні найменування всіх навчальних закладів із зазначенням років навчання), трудову діяльність (із зазначенням у хронологічному порядку місць роботи й посад, державних нагород тощо) і громадську роботу, сімейний стан і склад сім’ї, паспортні дані, домашня адреса і номер телефону).

3. Дата написання.

4. Підпис.

Автобіографія як офіційний документ не повинна містити лексики діалектної, просторічної тощо або художніх засобів вираження думки (порівнянь, метафор та ін.). в автобіографії подається інформація лише про ті події, які відбулися, і нічого не говориться про плани на майбутнє або про те, що не відбулося.

Правила написання й оформлення автобіографії:

• Усі відомості в автобіографії викладаються від першої особи. Займенник я, яким звичайно починається автобіографія, у наступних реченнях може опускатися.

• Автобіографія пишеться власноручно в одному примірнику.

• Усі відомості подаються тільки в хронологічному порядку.

• Кожне нове повідомлення оформлюється з абзацу.

• Якщо автобіографію складають на трафаретному бланку, то висвітлюють усі зазначені на цьому бланку питання.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

Тема: НАУКОВИЙ ТА ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛІ

Мета: з'ясувати поняття "науковий стиль" і "офіційно-діловий стиль"; ознайомитися з функціями, сферами використання, призначенням цих стилів; навчитися виділяти ознаки й мовні особливості текстів наукового та офіційно-ділового стилів; навчитися правильно вживати на письмі м'який знак і апостроф; ознайомитися з правилами укладання резюме.

План

5. Загальна характеристика наукового та офіційно ділового стилів: функції, сфери використання, призначення, підстилі й жанри.

6. Основні ознаки (стильові характеристики) офіційно-ділового та наукового стилів.

7. Мовні особливості (засоби) наукового й офіційно-ділового стилів.

8. Позначення м'якості приголосних. Правопис апострофа.

9. Резюме: визначення, реквізити, правила оформлення.

Завдання

1. Заповніть подану таблицю (письмово).

	Офіційно-діловий стиль	Науковий стиль
Функції
Підстилі
Лексичні засоби
Морфологічні засоби
Синтаксичні засоби
Структура тексту

2. Виконайте вправи (письмово):

2.1. Доведіть, що наведені уривки текстів належить до офіційно-ділового стилю. Які ознаки офіційно-ділового стилю вони мають? Назвіть лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості цих текстів.

А. Я, Олійник Євген Іванович, народився 2 квітня 1970 року у м. Луганську в родині робітників. Батьки працюють на заводі “Буддеталь”: батько — електрослюсарем, мати — верстатницею. У 1977 році пішов вчитися до міської середньої школи № 4 і закінчив її у 1987 році. У цьому ж році вступив до Луганського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Після закінчення інституту, у 1992 р., був призваний в армію.

З 1994 року працюю вчителем фізики в середній школі № 4.

Неодружений. Батько — Олійник Іван Миколайович, 1945 року народження. Мати — Олійник Ольга Петрівна, 1950 року народження. Проживаю разом із батьками за адресою: м. Луганськ, пр-т Миру, 18, кв. 24.

Б. З метою забезпечення реалізації і захисту конституційних виборчих прав громадян при проведенні виборів Президента України, рівності можливостей для всіх кандидатів у Президенти України під час проведення виборчої кампанії Центральна виборча комісія роз’яснює, що відповідно до вимог частини третьої статті 33 Закону України “Про вибори Президента України” забороняється проведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям безплатно або на пільгових умовах відповідно товарів, послуг, цінних паперів, грошей, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей (газета “Урядовий кур’єр”).

2.2. Спишіть, вставляючи на місці крапок, де потрібно, апостроф. Поясніть написання.

Бур..я, бур..ян, кров..ю, між брів..я, зор..яний, солов..їний, кам..яний, п..явка, мавп..ячий, торф..яний, надвечір..я, різдв..яний, духм..яний, пір..їна, Лук..ян, Лук..янівка, під..їсти, без..ядерний, возз..єднати, зм..якшити, об..їждчик, вітр..як, Св..ятослав, двох..ярусний, пів..яблука, Заполяр..я, об..якоритися, дев..ятнадцять, Мар..яна, жираф..ячий, об..їзд, зв..яківець, св..ято, тьм..яний, верф..ю.

2.3. Перепишіть слова, замість крапок поставте, де треба, м'який знак. Поясніть правила вживання м'якого знака.

Дяд..ко, пис..мо, емал.., памороз.., мороз.., постат.., близ..кий, бояз..кий, тон..кий, вуз..ко, пол..с..кий, в'юн..кий, держал..це, кружал..це, Ковал..чук, Медвед..чук, палац.., палец.., Хар..ків, сім..сот, одес..кий, кавказ..кий, брин..чати, різ..бяр.

Дон..ці, стан..те, сип..те, ріж..те, вір..те, комір..чику, тр..ома, шіст..ма, снит..ся, сниш..ся, доч..ці, лял..ці, лл..ю, віз..му, гал..ці, Гал..ці, тіл..ки, міл..кий.

3. Укладіть резюме (письмово).

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Вживання апострофа

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б'ють, п'ять, п'є, в'язи, у здоров'ї, м'ясо, Стеф'юк.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться як і в тих же словах без префікса: зв'язок, підв'язати.

2. Після р: бур'ян, міжгір'я, кур'єр.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без'язикий, , від'їзд, об'єм, поз'яснити.

Апостроф не пишеться:

1) коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб'я, черв'як, торф'яний;

2) коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого приголосного з наступними, у, е: буряк, крякати, крюк;

3) після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, у, о: безіменний, загітувати, зекономити.

Правопис м'якого знака

М'який знак пишеться:

1. Після м'яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: кінь, мідь, кільце, молотьба, ганьба.

2. Після м'яких приголосних у середині складу перед о: дьоготь, льон.

3. У словах на:

- -зький, -ський, -цький, -зькість, -ськість, -цькість, -зько, -сько, -цько та ін: близький, по-українськи, по-французькому;

- -енька, -енько, -онька, -онько, -енький, -есенький, -ісінький, -юсінький: рученька, свіжісінький, голівонька.

4. Після м'якого л перед наступним приголосним: їдальня, кільце, пальці.

5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи І відміни й середнього роду на –ння, -це ІІ відміни: друкарень, пісень, бажань, сердець.

6. Коли м'який знак уживається у формі називного відмінка, то він зберігається й у всіх інших відмінках: Галька – Гальці, але: голка – голці.

6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить, будять, будь, будьте.

М'який знак не пишеться:

1. Після р у кінці складу або слова: вірте, кобзар.

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами –ств(о), -ськ(ий): інженер, кінчик, менший, тонший, селянський, громадянство.

3. Після м'яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м'які приголосні: вінця, сніг, ланцюжок, сьогодні, щастя.

4. Між подовженими м'якими приголосними: буття, гіллястий.

5. Після д, т, н перед суфіксами –ченк(о), -чук, -чишин: Степанчук, Гринчишин, Панченко.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5

Тема: ПІБЛІЦИСТИЧНИЙ І РОЗМОВНИЙ СТИЛІ

Мета: з'ясувати поняття "функціональний стиль"; ознайомитися з функціональними стилями української мови та їх загальними особливостями; навчитися правильно утворювати форми кличного відмінка; ознайомитися з правилами укладання автобіографії.

План

1. Загальна характеристика публіцистичного і розмовного стилів: функції, сфери використання, призначення, підстилі й жанри.

2. Основні ознаки (стильові характеристики) публіцистичного й розмовного стилів.

3. Мовні особливості (засоби) публіцистичного й розмовного стилів.

4. Подвоєння та подовження приголосних.

5. Заява про прийняття на роботу.

Завдання

1. Заповніть подану таблицю (письмово).

	Публіцистичний стиль	Розмовний стиль
Функції
Підстилі
Лексичні засоби
Морфологічні засоби
Синтаксичні засоби
Структура тексту

2. Виконайте вправи (письмово):

2.1. Від поданих слів утворіть нові слова або форми, у яких було б подвоєння (або подовження) літер і запишіть їх.

Година, день, закон, кордон, стіна, благати, заповідь, зелень, клітина, корінь, молодь, мить.

2.2. Перекладіть слова українською мовою. Порівняйте їх написання.

Прикарпатье, Полесье, Поволжье, обочина, побережье, кассир, бессмертный, оттепель, священник, кроссворд, оттенок, бездорожье, уверенность, соломенный, воссоединение.

2.3. Знайдіть і виправте помилки у текстах заяви.

А. Сердечно прошу допустити мене до складання іспитів на перший курс історичного факультету і прийняти від мене слідуючі документи:

1) атестат, виданий у місті Комсомольську,

2) мою автобіографію,

3) довідку про стан здоров'я,

4) дві фотокартки 3 х 4.

Вірую, що ви не відмовите мені.

Б. У 1999 році я закінчив професійно-технічне училище № 3, потім служив в армії. Після армії временно не працював. Тепер хочу робити на вашому підприємстві слюсарем. Прошу розглянути моє заявлєніє і дати відповідь.

3. Укладіть заяву про прийняття Вас на роботу (письмово).

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Подвоєння і подовження приголосних

Явища подвоєння і подовження приголосних на письмі позначаються однаково – дві букви поруч. Однак в основі цих явищ лежать різні мовні процеси.

Подвоєння – явище морфологічне, яке полягає у збігу двох однакових букв на позначення приголосних звуків на стику морфем (частин слова):

- префікс і корінь: піддобрити, беззбройний,

- корінь і суфікс: рознісся, воєнний,

- частин складноскорочених слів: військкомат.

До явища подвоєння належать також:

1. Буквосполучення -нн-:

- у прикметниках із значенням надмірності: здоровенний, численний, несказанний, силенний;

- у прикметниках із значенням можливості або неможливості дії: невблаганний, нездійсненний, недоторканний;

- у старослов'янизмах: благословенний, огненний, блаженний.

Зверніть увагу!

Суфікси -анн-, -енн- завжди наголошені.

Похідні іменники на -ість зберігають подвоєння: законність, недоторканність, благословенність.

2. Сполучення однакових букв на позначення приголосних звуків у словах: бовваніти, лляний, овва (вигук), ссати.

Подовження – явище, притаманне українській мові (на відміну від російської), зумовлене історичними фонетичними законами, що відбувалися в процесі розвитку української мови. Порівняйте: рос. знание – укр. знання, рос. судья – укр. суддя). За аналогією пишемо: життя, взуття, питання, рілля, обличчя та ін.

Подовження приголосних маємо також:

1. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду (які в називному відмінку мають нульове закінчення): мить – миттю, сіль – сіллю, розкіш – розкішшю, подорож – подорожжю.

2. У формах теперішнього часу дієслова лити та похідних від нього: ллю, виллю, піділлю; ллєш, виллєш, піділлєш і т.д.

3. У прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню та ін.

4. В іменниках типу: козаччина, Туреччина, Донеччина, донеччанка і под.

Зверніть увагу!

Подовження приголосних в іменниках не обмежене певним родом. Але в родовому відмінку множини при нульовому закінченні (в середньому роді) та закінченні -ей (в жіночому роді) подовження зникає: сторіччя – сторіч, угіддя – угідь, знання – знань, стаття – статей, а при закінченні -ів (у середньому та чоловічому родах) подовження зберігається: життя – життів, суддя – суддів.

ЗАЯВА

Заява — вид документа, що містить прохання особи (особиста заява) чи установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. У широкому значенні — це письмове офіційне повідомлення, твердження або прохання.

Реквізити:

1. Адресат (куди і кому подається заява – назва установи, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку) і адресант (від кого подається заява – назва установи, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку; при необхідності із зазначенням посади і місця роботи, домашньої адреси, паспортних даних тощо) — розташовуються вгорі праворуч один під одним.

2. Назва документа (пишеться посередині без крапки після слова).

3. Текст (починається з абзацу; при потребі містить перелік додатків із зазначенням кількості сторінок).

4. Дата (розташовується нижче тексту ліворуч).

5. Підпис заявника (розташовується праворуч напроти дати).

Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Заяви поділяються на прості (Прошу прийняти мене на роботу прибиральницею), вмотивовані (У зв'язку з сімейними обставинами (одруження дочки), прошу надати мені відпустку за власний рахунок на 3 дні з 8.09.04. по 10.09.04) і складні, що містять відомості про те, які саме документи подані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в заяві прохання. Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності тощо. Заява може мати додаток – перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності.

Правила написання й оформлення заяв

• Посада й прізвище особи, котрій подається заява, ставиться у давальному відмінку (при необхідності зазначається повна назва установи).

• Посада й прізвище, ім’я та по батькові заявника пишуться повністю в родовому відмінку; слово “від” не вживається.

• При необхідності зазначається місце проживання заявника, його освіта та інші відомості про нього.

• У заяві-прохання обов’язково вживається слово “прошу”.

• Мотивація заяви зазначається як на початку тексту, так і в кінці.

• Перелік документів, що додаються до заяви, починається словами: До заяви додаю або До заяви додаються такі документи.

CURRICULUM VITAE (резюме)

Curriculum vitae [куррíкулюм вíте] – (лат. життєпис) – короткі відомості з життя якої-небудь особи в офіційно-діловому мовленні називають ще резюме, хоча така назва не є вдалою, оскільки слово резюме вживається в науковому стилі у значенні "короткий висновок з основними положеннями доповіді, промови, наукової праці тощо)". Curriculum vitae – документ, що складається при прийомі на роботу і містить інформацію про особисті, освітні та професійні дані.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Текст, який складається із таких обов'язкових елементів: а) прізвище, ім'я, по батькові, адреса, телефон, дата і місце народження; б) мета; в) професійний досвід; г) освіта; д) сімейний стан; е) додаткові відомості.

3. Дата.

4. Підпис.

Особливістю цього документу є стислість (його обсяг не повинен перевищувати однієї сторінки друкованого тексту). Відомості про професійну діяльність подаються у зворотному хронологічному порядку.

Пункт "мета" передбачає вказівку на посаду (роботу), на яку претендує автор, і бажана заробітна плата.

Пункт "додаткові відомості" містить інформацію про навички чи досягнення в будь-якій галузі, особливо такі, які позитивно характеризують особу і можуть бути потрібними під час майбутньої роботи. Це, наприклад, володіння іноземними мовами, уміння працювати на комп'ютері, керувати автомобілем, участь у конференціях, семінарах, майстер-класах, наявність друкованих праць, навіть хобі та інше.

Правила складання й оформлення

• Документ подається тільки у друкованому вигляді.

• Кожна інформація починається з нового абзацу.

Власноручний підпис не засвідчується і не розшифровується

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6

Тема: КУЛЬТУРА МОВИ І КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В ПРАВОЗНАВЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета: з'ясувати поняття "культура мови" і "культура мовлення"; ознайомитися з ознаками культури мовлення й вимогами до нього; навчитися правильно відображати це на письмі спрощення у групах приголосних та зміни приголосних при словотворенні; ознайомитися з правилами укладання характеристики.

План

1. Поняття культури мови і культури мовлення.

2. Ознаки культури мовлення й вимоги до нього.

3. Спрощення у групах приголосних.

4. Зміни приголосних при словотворенні.

5. Характеристика: визначення, правила оформлення, реквізити.

Завдання

1. Продовжіть (письмово) визначення основних ознак культури мовлення:

- Правильність мовлення – це …

- Точність мовлення досягається …

- Логічність мовлення виявляється у …

- Зрозумілість мовлення – це …

- Доцільність мовлення передбачає …

- Багатство мовлення створюється …

- Виразність мовлення означає …

- Чистота мовлення – це …

2. Виконайте подані вправи.

2.1. Виправте речення і запишіть його правильно. З'ясуйте причину помилки.

1. Прошу комісію мене помилувать за мої нетрезві нарушенія. Я обіцяю взять себе в руки і вивести в люди. 2. В мене на очах чорним по білому вона написала неправду , а я ще повинна очима світити. 3. Підвівши підсумки, з'явилося відчуття задоволення. 4. Я звільнений з армії за станом здоров'я: виразка дванадцятипалої кишки з вислугою 29 років. 5. Прошу дати мені відпустку, так як я хочу женитися на три дні. 6. Прошу вас виділити мені талони на дієтпитання ввиду моєї хвороби язви зі скидкою. 7. Громадянин П. вдарив мене палицею по потилиці, в яку був забитий цвях.

2.2. Запишіть, виправивши помилки. Якої ознаки культури мовлення не дотримується мовець.

1. Я вибачаюсь, що спізнилася. 2. У цьому міроприємстві задіяні всі студенти. 3. Скільки можна нервувати через таку дрібницю? 4. А чому ви не прийняли участі у зборах? 5. Тепер зустрінемося аж у вересні місяці. 6. На стелі висіла чудова хрустальна люстра. 7. Уважно виконайте слідуюче завдання. 8. Давно пора обратитися до участкового врача.

2.3. Спишіть, назвіть групи приголосних, які спрощуються.

Захис..ний, пес..ливий, улес..ливий, тиж..невик, кіс..лявий, шіс..надцять, проїз..ний, чес..ний, кореспонден..ський, аванпос..ний, с..лати, сон..це, піз..ній, безвартіс..ний, благовіс..ний, швидкіс..ний, рис..нути, хвас..нути, піс..ний, студен..ський, зап'яс..ний.

2.4. Утворіть від поданих слів прикметники за допомогою суфікса -ськ- (або іменники з суфіксом -ств-). Поясніть звукові зміни.

Онега, читач. Закарпаття, Гадяч, Бахмач, узбек, Прилуки, Кривий Ріг, Золотоноша, Миргород, Черкаси, отаман, Прага, Париж, Рига, товариш, киргиз, ткач, латиш, чех.

Дидактичні матеріали

Спрощення у групах приголосних

При словотворенні та словозміні в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.

Групи приголосних, що спрощуються	Спрощення не позначається на письмі
ждн → жн тиждень – тижневий здн → зн виїзд – виїзний стн → сн користь – корисний, честь – чесний стл → сл щастя – щасливий, стелити – слати скн → сн тріск – тріснути, блиск – блиснути зкн → зн бризкати – бризнути рдц → рц сердечний – серце	1. В українських словах: шістнадцять, шістсот, зап'ясний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, рискнути, випускний. 2. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних /стн/ зберігається: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний.

Зміни приголосних перед суфіксами -ськ-, -ств- при творенні прикметників та іменників

Г, Ж, З + -ськ-, -ств- → -зьк-, -зтв- : Онега – Онезький, Запоріжжя – запорізький, убогий – убозтво, боягуз – боягузтво.

К, Ч, Ц + -ськ-, -ств- → -цьк-, -цтв- : Кременчук – кременчуцький, Козелець – козелецький, жінка – жіноцтво, ткач – ткацтво.

Х, Ш, С + -ськ-, -ств- → -ськ-, -ств- : чех – чеський, Одеса – одеський, птах – птаство, товариш – товариство.

Але: казах – казахський, баски – баскський.

Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст-

Група приголосних	Суфікс, що додається	Зміни
-цьк- турецький, козацький	-ин-	-чч- Туреччина, козаччина
Але: галицький – Галичина
-ськ-, -ск- одеський, черкаський, віск	-ин-	-щ- Одещина, Черкащина, вощина
-ск-, -шк- віск, дошка, пісок (піску)	-ан-	-щ- вощаний, дощаний, піщаний
А також: приголосні к, ц молоко, рік, пшениця	-н-	-ч- молочний, річний, пшеничний
Але: торішній, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (бідолашний), мірошник, дворушник

Зміни приголосних при творенні вищого ступеня порівняння прикметників (прислівників)

Кінцеві приголосні основи Г, Ж, З + суфікс -ш- → -жч- : дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, вузький – вужчий

Кінцевий приголосний основи С + суфікс -ш- → -щ- : високий – вищий, красний (красивий) – кращий

ХАРАКТЕРИСТИКА

Характеристика — вид документа, у якому в офіційній формі міститься відгук, висновок про трудову і громадську діяльність працівника будь-якої організації чи установи, про його ділові та моральні якості. Характеристика складається на вимогу працівника або на письмовий запит іншої установи.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Текст.

3. Дата складання характеристики.

4. Підпис керівника установи (при потребі — інших відповідальних осіб).

5. Печатка.

Характеристика друкується або пишеться від руки керівником у двох примірниках, один із яких видають зацікавленій особі, а копію підшивають до справи.

Згідно з типовим запитом характеристика може надсилатися до вищих інстанцій, судових і адміністративно-господарчих органів та інших установ.

Текст характеристики викладається від третьої особи.

На початку тексту обов'язково вказується прізвище, ім’я та по батькові особи, котрій видається характеристика, посада особи, рік народження (при потребі), місце проживання (при потребі), місце роботи, навчання, посада та інші відомості.

У тексті характеристики подається така інформація: з якого часу особа працює (вчиться) в організації, установі тощо, найважливіші відомості про трудову діяльність, оцінка ділових і моральних якостей особи (професійний рівень, ставлення до своїх обов’язків, трудова дисципліна, досягнення, урядові нагороди, заохочення чи стягнення, стосунки з іншими працівниками тощо), як підвищує свій фаховий і теоретичний рівень, чим цікавиться, який авторитет має в колективі, які має моральні якості (риси характеру, ставлення до інших членів колективу) та ін. Текст характеристика закінчується висновком — призначенням характеристики.

Відповідно до призначення характеристики можна поділити на виробничі, атестаційні, рекомендаційні, нейтральні.

Правила написання й оформлення характеристик:

• Текст характеристики повинен відповідати вимогам офіційно-ділового мовлення, тому в ньому неможливе вживання лексики експресивно й емоційно забарвленої.

• Назва документа починає цей документ і розміщується посередині аркуша.

• Після слова "характеристика" крапка не ставиться.

• Прізвище, ім'я та по батькові особи, на яку складається характеристика, ставиться у родовому відмінку і розміщується справа, приблизно на другій третині аркуша.

• Під прізвищем розміщуються усі необхідні дані про особу. Кожна інформація відділяється комою.

• Інформація про особу (чи осіб), що видала характеристику, подається традиційно: ліворуч — посада, у центрі — підпис, праворуч — прізвище, ініціали.

• Кожна інформація про особу починається з нового рядка.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7

Тема: НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ: ОРФОЕПІЧНІ Й АКЦЕНТУАЦІЙНІ.

КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Мета: повторити поняття "літературна норма"; ознайомитися з орфоепічними й акцентуаційними нормами української літературної мови; навчитися правильно використовувати їх в усному мовленні, правильно відображати на письмі чергування у – в, і – й.

План

1. Поняття про літературну норму.

2. Орфоепічні норми української мови.

3. Акцентуаційні норми української мови.

4. Чергування у – в, і – й. Поняття милозвучності української мови.

Завдання

1. Підготуйтеся до написання контрольного диктанту. Повторіть основні правила орфографії й пунктуації.

2. Виконайте письмово вправи:

2.1. Відредагуйте речення. Укажіть, які літературні норми порушені (лексична, морфологічна чи синтаксична).

1. Студенти прийняли участь у змаганнях. 2. Звіт про біжучі справи подати до 30 березня даного року. 3. Голова зборів об’явив повістку дня. 4. У нашому супермаркеті самі низькі ціни на будівельні матеріали. 5. Він мав поверхневі знання з мови. 6. Проїхати п'ять з половиною кілометра. 6. Закінчивши академію, його взяли на роботу в нотаріальну контору.

2.2. Поставте наголос у поданих словах. При виконанні вправи користуйтеся словником

Загадка, легкий, новий, старий, одинадцять, чотирнадцять, різновид, середина, спина, статуя, центнер, зокрема, граблі, подруга, гуртожиток, корисний, феномен, каталог, вимога, завдання, поняття, помилка, помилки (мн.), черговий, випадок, людяність, дочка, фаховий, вимова, рукопис, іконопис, олень, кидати, фартух, бавовняний, петля, ненавидіти, приятель, широко, показник, показники (мн.), заняття, фаховий.

2.3. Поставте наголос у формах дієслів.

Б'ємо, відіб'ємо, йдемо, йдете, займемо, живете, живемо, платимо, платите, розірвемо, почнемо, почнете, гриземо, захистимо, захистите, летимо, летите, надішлю, надішлеш, надішлемо, надішлете, прошу, було.

2.4. Спишіть, вибираючи у або в, і або й. Поясніть свій вибір.

1. На траві і/й квітках росинки. 2. Нема у/вже тієї хатинки. І\Й я в сивині, як у/в сні (Д.Павличко). 3. У/В Італії багато пам'яток старовини. 4. Десь у/в хлібах кричав перепел. 5. Не спитавши броду, не сунься у/в воду. 6. Ольга і/й Йосип – друзі. 7. Одягнена у/в хвою, шумить дрімуча тайга. 8. Квітли вишні і/й одцвітали. 9. Куди, для чого, хто і/й як? (М.Рильський) 10. Розлягтися у/в траві; прочитати у/в оголошенні; у/ввійти до хати; поїхати у/в У\Вгорщину; батьки і/й діти; уступ – вступ; уклад – вклад; план почав у/втілюватися; раз у/в раз; вдарив у/в груди; вдячні за у/все.

Дидактичні матеріали

Чергування у – в

В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах.

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) між приголосними (наш учитель);

б) на початку речення перед приголосним (У лісі.);

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, тв, хв і под. (Сидимо у вагоні);

г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним.

В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними (Була в Одесі);

б) на початку речення перед голосними;

в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.) (пішла в садок).

У – В не чергуються:

а) в словах, що вживаються тільки з в або тільки з у (вдача – удача, слова мають різне значення);

б) у власних іменах і в словах іншомовного походження.

Чергування і – й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що і у – в.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початком приголосним звуком (пам'ять і серце);

б) на початку речення.

Й вживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними (Ольга й Андрій);

б) після голосного перед приголосним (великого й малого).

Чергування і – й не буває:

а) при зіставленні понять (війна і мир);

б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я (ти і я);

в) після паузи.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 8

Тема: НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ: МОРФОЛОГІЧНІ І СИНТАКСИЧНІ

Мета: ознайомитися з морфологічними й синтаксичними нормами української мови; навчитися знаходити і виправляти порушення літературних норм в усному и писемному мовленні; з відмінюванням і правописом числівників та правилами їх зв'язку з іменниками.

План

1. Морфологічні норми української мови.

2. Синтаксичні норми української мови.

3. Відмінювання і правопис числівників.

4. Особливості зв'язку числівників з іменниками.

Завдання

1. Користуючись навчальними посібниками, сформулюйте правила зв'язку числівників з іменниками. Наведіть приклади порушення такої норми.

2. Виконайте письмова вправи.

2.1. Запишіть подані словосполучення відповідно до норм сучасної української літературної мови.

А) Працювати по сумісництву, документація по особовому складу, курси по підвищенню кваліфікації, по вині слідчого, відпустка по хворобі, заходи по покращанню, з’ясувати по карній справі, порушити карну справу по факту, комітет по питаннях, по непередбачуваним обставинам, по закінченню академії, на основі договору.

Б) Уживати (заходи, заходів), повідомляти (свідка, свідку), опанувати (мову, мовою), завдати (шкоди, шкоду), потребувати (допомогу, допомоги), пробачати (мене, мені), зрадити (мені, мене), наслідувати (друзям, друзів), оволодіти (навички, навичками), говорити (на українській, українською), знатися (у малярстві, на малярстві), властивий (мені, для мене).

2.2. Розкрийте дужки, запишіть числа словами.

3 (тонна), ½ (прибуток), 263 (випускник), на 95 (підприємство), про 82 (депутат), у 8 (скринька), без 49 (комп'ютер), з 60 (акція), до 1751 (виборці), 1,5 (мільйон, гривня), 2 (дипломант), за 90 (студент), за 8,5 (година), від 14 (відсоток), у 100 (мішок0, 1 3/8 (ділянка), 4 (карат).

2.3. Провідміняйте кількісні числівники: 11, 678, 924.

2.4. Відредагуйте речення, правильно вживаючи форми числівників з формами іменників.

1. Більше семидесяти відсотків студентів успішно склали сесію. 2. Довідки з любих питань можна отримати після п'ятнадцяти годин. 3. На протязі двухтисячного року при кафедрі працювали гуртки і проблемні групи. 4 У двісті тридцяти п'яти селищ була пошкоджена лінія електропередач. 5. У двухтисячі першому році Верховною Радою прийнято сто вісімдесят два закона. 6. Через півтора місяці розглядатиметься цей закон. 7. Я привітав дівчат з Восьмим березням.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 9

Тема: НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ: ОРФОГРАФІЧНІ, ПУНКТУАЦІЙНІЙ СТИЛІСТИЧНІ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Мета: ознайомитися з орфографічними, пунктуаційними й стилістичними нормами української мови; навчитися знаходити і виправляти порушення літературних норм в усному и писемному мовленні.

План

1. Орфографічні норми української літературної норми.

2. Пунктуаційні норми української літературної мови.

3. Стилістичні норми української літературної мови.

Завдання

1. Підготуйтеся до контрольної роботи, яка включатиме: два теоретичних питання, два практичних і виконання тесту на грамотність.

Теоретичні питання – це питання планів практичних занять №№ 1 – 9:

- роль і значення мови в житті суспільства,

- функції мови в суспільстві,

- поняття про сучасну українську літературну мову,

- поняття про державну мову і законодавчі акти про мови в Україні,

- специфіка мови правознавчого спрямування, її функції та місце в комунікативній практиці юриста,

- загальна характеристика офіційно-ділового стилю (сфера використання, мета, ознаки, мовні особливості, підстилі й жанри),

- загальна характеристика публіцистичного стилю (сфера використання, мета, ознаки, мовні особливості, підстилі й жанри),

- поняття культури мови і культури мовлення, ознаки культури мовлення й вимоги до нього,

- загальна характеристика літературних норм української мови.

Практичні вправи міститимуть завдання на вивчені в практичних заняттях №№ 1 – 9 орфограми (відмінювання числівників, кличний відмінок іменників, утворення форм по батькові, відмінювання імен і прізвища та інші).

Тест міститиме завдання на грамотність (вибрати форму, вставити потрібну букву).

2. Виконайте письмово вправи:

2.1. Виправте помилки і запишіть сполучення слів.

Працювати по сумісництву, документація по особовому складу, курси по підвищенню кваліфікації, по вині слідчого, відпустка по хворобі, заходи по покращанню, з’ясувати по карній справі, порушити карну справу по факту, комітет по питаннях, по непередбачуваним обставинам, по закінченню академії, на основі договору.

2.2. Запишіть подані форми слів і словосполучення відповідно до норм сучасної української літературної мови.

Бюро по працевлаштуванню, по дорученню, по прізвищу Коваль, документація по особистому складу, комітет по питанню комерційної торгівлі, по непередбачуваним обставинам, комітет по цінах, по вимозі, по закінченню терміну (строку), по справах служби, по сумісництву, по адресу.

2.3. Запишіть подані слова й словосполучення відповідно до норм сучасної української літературної мови.

Я віддав товаришеві свою особисту книжку. У грудні місяці потрібно подати річні звіти. Праця наших працівників не залишиться непоміченою. З вулиці було чути крик дитячих голосів. Давайте зустрінемось о вісімнадцятій вечора. Суб’єктом даного злочину являється фізична осудна особа. При огляді міста події від учасників осмотру заяв по поводу порядку проведення осмотру, змісту пр

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 10

Тема: ЛЕКСИЧНЕ БАГАТСТВО МОВИ

Мета: ознайомитися з поняттям "лексичне багатство мови"; вивчити визначення понять "лексикологія", "фразеологія"; з'ясувати особливості використання фразеологізмів у діловому мовленні; навчитися правильно вживати велику літеру на письмі; навчитися правильно укладати доповідну записку.

План

5. Поняття про лексичне багатство мови.

6. Характеристика лексики з точки зору активного і пасивного використання.

7. Фразеологія. Фразеологізми в діловому мовленні.

8. Правопис великої літери.

9. Доповідна записка: визначення, реквізити, правила оформлення.

Завдання

1. Користуючись навчальними посібниками, дайте усні відповіді на всі пункти плану заняття. Зверніть увагу на витлумачення термінів.

2. Виконайте вправи:

2.1. Спишіть, правильно вживаючи малу й велику букви.

(н)обелівська премія, (п)рокрустове ложе, (ш)евченківський стиль, (а)ндрієві книжки, (б)альзаківські традиції, (ш)евченківський (р)айонний (в)ідділ (н)ародної (о)світи м. Києва, (д)ень (н)езалежності, (в)видавництво "(у)країнський (п)исьменник", (б)удинок (а)ртистів (ц)ирку, (н)ауково-(д)ослідний (і)нститут (г)ігієни (х)арчування, (г)генеральний (п)прокурор України, (п)рем'єр-(м)іністр України, (г)олова (в)верховної (р)ади України, (п)редставник (п)резидента України в (л)уганській (о)бласті.

2.2. Напишіть, де потрібно, велику літеру.

апеляційний суд міста Харкова, обласний суд, міністерство юстиції України, державний нотаріус першої державної нотаріальної контори м. Харкова, комісія верховної ради України з питань правової політики і судово-правової реформи, автономна республіка Крим, прес-служба при президентові України, велика вітчизняна війна, європейське економічне співтовариство, збройні сили України, день незалежності України, національна академія служби безпеки України, день збройних сил України, національний університет "юридична академія України імені Ярослава Мудрого", генеральний директор, кримінальний кодекс України, національний банк України, російська федерація, харківський державний університет.

2.3. Виправте помилки в словосполученнях і запишіть їх правильно. Яка літературна норма порушена?

Гостра біль, наукова ступінь, сезонна продаж, розчинний кофе, півтора роки, 26,7 відсотків, два місяця, три десятка, двадцять чотири депутата, півтора кілограму; по наказу ректора, працювати по правилам, проживати по адресу; відповідальний по питаннях торгівлі, відсутні по поважних причинах, лекції по правознавству; надіслати по адресу, привітання по адресу ювіляра, рішення по пропозиції головуючого; інспекція по справах неповнолітніх, прийти по справах, по всіх напрямках, приймати по вівторках; заходи по поліпшенню умов праці, курси по вивченню англійської мови.

2.4. Поясніть значення фразеологізмів, добравши до них синонімічні вирази або слова.

Ахіллесова п'ята, троянський кінь, гордіїв вузол, дамоклів меч, нитка Аріадни, авгієві стайні, прокрустове ложе, кадити (курити) фіміам; пекти раки, дати драпака, ускочити в халепу, скочити в гречку, довгий язик, позичити очі в Сірка, віддавати в жертву, брати на душу, заморити черв'яка, ловити на слові, ловити рибу в каламутній воді.

3. Користуючись навчально-методичним посібником, укладіть доповідну записку на ім'я директора Полтавського юридичного інституту з будь-якої теми.

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Правопис великої букви

З великої літери пишуться:

1. Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Голова Верховної Ради України, Президент України, Генеральний секретар ООН, а також найвищих посад інших країн згідно з вимогами дипломатичного протоколу (під час візитів до України тощо): Прем'єр-міністр Канади.

2. У назвах груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій усі слова, крім родових позначень, пишуться з великої літери: Рада Безпеки, Співдружність Незалежних Держав, Балканські країни.

3. Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць пишуться з великої букви: Народна Республіка Болгарія, Республіка Куба, Королівство Бельгія.

4. У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Національна рада Демократичної партії України, Верховний суд США.

5. Тільки перше слово і власні імена пишуться з великої букви також у таких назвах: центральних установ та організацій, міністерств, їх головних управлінь (Національний банк України, Міністерство освіти і науки України); установ місцевого значення (Вінницька облдержадміністрація); підприємств, установ, культурних та освітніх закладів (Центральна наукова бібліотека НАН України ім. В.І.Вернадського); назви пам'яток архітектури, замків, храмів (Андріївська церква, Софійський собор).

6. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Міністерство культури України, Міжнародна асоціація україністів.

7. Перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, музеїв, театрів тощо пишуться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України, Парк культури ім. М. Рильського.

8. Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах пишуться з великої літери: Покупець і Продавець, Автор і Видавництво, Високі Договірні Сторони..

9. Присвійні прикметники, утворені від власних назв осіб за допомогою суфіксів -їв-, -ів-, -ин, -їн: Грінченків словник, Маріїн зошит.

З малої літери пишуться:

1. Назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з маленької літери: голова, міністр, академік, доктор наук, заслужений діяч мистецтв.

2. Присвійні прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів -івськ-, -ївськ-, -евськ-, -євськ-, -инськ-, -інськ-, -їнськ: франківські сонети, тургенєвські герої.

3. Прикметники, що означають місцезнаходження об'єкта: київські парки, дніпровські кручі.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 11

Тема: ЛЕКСИЧНЕ БАГАТСТВО МОВИ. СИНОНІМІЯ.

Мета: вивчити визначення понять "синонім", "синонімічний ряд"; з'ясувати особливості використання синонімів у діловому мовленні; навчитися правильно вживати особові форми дієслів; навчитися правильно укладати довіреність і доручення на отримання заробітної плати.

План

1. Поняття про синоніми.

2. Синонімічний ряд.

3. Особливості вживання синонімів в діловому мовленні.

4. Особливості вживання особових форм дієслова.

5. Довіреність і доручення на отримання заробітної плати: визначення, реквізити, правила укладання.

Завдання

1. Користуючись навчальними посібниками, дайте усні відповіді на всі пункти плану заняття. Зверніть увагу на витлумачення термінів.

2. Виконайте вправи:

2.1. Користуючись тлумачними словниками, поясніть значення поданих слів і сферу їх вживання. Складіть із виділеними словами речення..

Здатний — здібний, привласнювати — присвоювати, вітання — віншування, щиро — сердечно, допомога — підмога, зброя — знаряддя, їжа — страва, віруючий — богомольний, відноситися — ставитися, діалектний — діалектичний, притаманний — властивий, попадати — потрапляти, робити — працювати, об'ява — оголошення.

2.2. Поясніть значення поданих слів і укладіть з ними словосполучення 9або речення).

Взаємини, стосунки, відносини, відношення, ставлення; вірний, правильний; індивідуальний, персональний, особистий; уява, уявлення; ділянка, дільниця; об’єм, обсяг; наступний, подальший; загальний, спільний; надіятися, сподіватися; довгий, тривалий; поруч, поряд.

2.3. Поясніть значення поданих синонімів, укажіть сферу їх вживання. Чи однакові вони за значенням? Складіть речення, правильно використавши запозичені слова та їх незапозичені синоніми.

Лімітувати — обмежувати, рентабельний — прибутковий, адекватний — відповідний, пролонгація — продовження, конвенція — угода, контракт — угода, аргумент — доказ, дефект — вада, недолік, економія — ощадливість, екстрений — терміновий.

2.4. Від подати дієслів утворіть форми 1 і 3 особи однини.

Носити, просити, робити, стелити, хилити, водити, возити, крутити, носити, ткати.

2.5*. Визначте значення поданих слів, доберіть до них синоніми. Складіть речення із поданими словами.

Вíдомість — відóмість, об’є'днання — об’єднáння, вúгода —вигóда.

3. Укладіть доручення на отримання заробітної плати або довіреність на право користуватися будь-яким майном.

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Правопис особових закінчень дієслів

Дієслова поділяються на дві дієвідміни. До 1-ої дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення -уть, -ють (в інших особах: -у,-ю; -еш,-єш; -е, -є; -емо, -ємо; -ете, -єте), до 2-ої – дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення -ать, -ять (в інших особах: -у,-ю; -иш, -їш; -ить, -їть; -имо, -їмо; -ите, -їте). Крім традиційного способу визначення дієвідміни за основою теперішнього часу та закінченням можна визначити дієвідміну за основою неозначеної форми дієслова (відкинувши суфікс –ти).

До 1-ої дієвідміни належать дієслова:

а) з односкладовою основою: лити, бити, мити, пити;

б) з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: зимувати, крикнути; біліти, грати;

в) з основою на приголосний: нести, могти, берегти;

г) з основою на -оро-, -оло-: боротися, полоти, колоти;

д) дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.

До 2-ої дієвідміни належать дієслова:

а) з суфіксами -и-, -і- (-ї-), які випадають в особових формах: сидіти, клеїти;

б) з суфіксом -а- після шиплячих та [j]: лежати, стояти;

в) дієслова бігти, спати та ін.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 12

Тема: ЛЕКСИЧНЕ БАГАТСТВО МОВИ. ПАРОНІМІЯ. ОМОНІМІЯ

Мета: вивчити визначення понять "паронім", "омонім"; з'ясувати особливості використання паронімів і омонімів у діловому мовленні; навчитися правильно писати слова разом, окремо і через дефіс.

План

6. Поняття про пароніми. Види паронімів. Особливості вживання паронімів у діловому мовленні.

7. Поняття про омоніми. Види омонімів. Особливості вживання омонімів у діловому мовленні.

8. Написання слів разом, окремо і через дефіс.

Завдання

1. Користуючись навчальними посібниками, дайте усні відповіді на всі пункти плану заняття. Зверніть увагу на витлумачення термінів.

2. Виконайте вправи.

2.1. Користуючись тлумачними словниками, поясніть значення поданих слів і сферу їх вживання. Складіть із виділеними словами речення..

Здатний — здібний, привласнювати — присвоювати, вітання — віншування, щиро — сердечно, допомога — підмога, зброя — знаряддя, їжа — страва, віруючий — богомольний, відноситися — ставитися, діалектний — діалектичний, притаманний — властивий, попадати — потрапляти, робити — працювати, об'ява — оголошення.

2.2. Визначте значення поданих слів, доберіть до них синоніми. Складіть речення із поданими словами.

Вíдомість — відóмість, об’єднання — об’єднáння, вúгода —вигóда.

2.3. Поясніть лексичне значення поданих слів-паронімів. З двома парами слів (на вибір) складіть речення.

Адресат — адресант, дипломат — дипломант — дипломник, економний — економічний, ожеледиця — ожеледь, пам’ятка — пам’ятник, особистий — особовий, свідоцтво — свідчення, покажчик — показник, чисельний — численний, безоплатний — безплатний, виключення — виняток, виборний — виборчий, виконавський — виконавчий, повноваження — уповноваження.

2.4. Запишіть подані слова разом, через дефіс або окремо. Поясніть їх правопис.

Високо/розвинений, гучно/мовець, всесвітньо/відомий, ново/будова, п'ятдесяти/річчя, пів/ящика, вище/зазначений, військово/зобов'язаний, пів/Європи, радіо/комітет, хліб/сіль, малий/премалий, фінансово/промисловий, Волго/Донський канал, пів/фінал, вічно/зелений, м'ясо/молочний, жовто/гарячий, контр/наступ, кіно/режисер, народно/поетичнй, морально/правовий, семи/річний, життє/здатний, блідо/рожевий, східно/європейський, південно/західний.

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Правопис складних іменників

Разом пишуться, якщо

Через дефіс пишуться

1. Дві або кілька основ поєднані сполучним голосним о (після твердих приголосних), е (після м'яких приголосних), є (після основ на й або на подовжений м'який приголосний): землероб, самохід, вертоліт. 2. Іменникова та прикметникова основа поєднані сполучним голосним: білокрівці, чорнозем. 3. Дві іменникові основи поєднані сполучним голосним: трудодень, лісостеп. 4. Поєднується дієслово в наказовій формі та іменник: горицвіт, пройдисвіт. Поєднується кількісний числівник у формі родового відмінка та іменник: п'ятиденка, сімдесятиріччя, сторіччя (сто вживається в називному відмінку). 6. Іменники поєднуються з частинами пів-, напів-, полу-: півкарбованця, напівсон, полукіпок (іменники – власні імена пишуться через дефіс: пів-Європи, пів-Києва). 7. Поєднуються три і більше основ: термогідродинаміка, світловодолікування. 8. Усі складноскорочені слова: держбанк, колгосп. 9. Слова з першими частинами авіа, авто, біо, гео, гідро та ін.: біостанція, гідромасаж.

1. Іменники, що означають протилежні (антонімічні) чи близькі за змістом поняття: купівля-продаж, хліб-сіль, щастя-доля. 2. Іменники на позначення професії, спеціальності, ученого ступеня, державної посади, військового звання: лікар-еколог, член-кореспондент, генерал-полковник, прем'єр-міністр. 3. Іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, названого другим словом: козир-дівка, блок-система. 4. Іменники, що означають складні одиниці виміру: людино-день, кіловат-година, тонно-кілометр. 5. Складні прізвища та географічні назви: Івано-Франківськ, Нечуй-Левицький. 6. Складні сполучення, що називають рослини: мати-й-мачуха, розрив-трава. 7. Назви проміжних сторін світу: норд-ост, північно-східний. 8. Іменники, першою частиною яких є іншомовні компоненти: віце-, екс-, обер-, унтер-, штаб-, лейб-: екс-чемпіон. 9. Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: б-ка (бібліотека), т-во (товариство).

Правопис складних прикметників

Разом пишуться прикметники

Через дефіс пишуться прикметники

а) утворені від складних іменників, що пишуться разом: електросиловий, самохідний; б) утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника (підрядний зв'язок): первіснообщинний (первісна община), сільськогосподарський (сільське господарство); в) з другою дієслівною частиною: машинобудівний, волелюбний; г) з першим компонентом прислівником, а другим прикметниковим чи дієприкметниковим компонентом: важкохворий, загальнодержавний, вищезгаданий (але: суспільно корисний, чітко окреслений тощо); д) з термінологічним значенням: давньоверхньонімецька (мова), е) з першим числівниковим компонентом: двадцятиповерховий (але: 20-поверховий); є) з двох неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний (верстат).

а) утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: віце-президентський; б) утворені з двох чи більше прикметникових основ, які позначають неоднорідні поняття: електронно-обчислювальний, всесвітньо-історичний; в) в яких перша частина закінчується на -ико-, -іко: історико-культурний, політико-економічний; г) з першою частиною військово-, воєнно-: воєнно-стратегічний, військово-морський (але: військовозобов'язаний, військовополонений); д) з першою однорідною до другої частиною без прикметникового суфікса зі сполучним голосним о, е: м'ясо-молочний, крохмале-патоковий; е) утворені з двох або кількох основ, які позначають якість з додатковим відтінком, відтінки кольорів: гіркувато-солоний, темно-зелений (але: жовтогарячий, червоногарячий – окремі кольори); є) складні назви проміжних частин світу: норд-остівський, південно-східний; ж) з першим числівниковим компонентом, переданим цифрою: 125-річний.

Правопис складних прислівників

Разом пишуться складні прислівники,	Окремо пишуться:	Через дефіс пишуться:
а) утворені сполученням прийменника з прислівни-ком: віднині, надалі, подекуди, позаторік; б) утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, вплав, засвітла, насторожі, поблизу, увечері, уголос; в) утворені сполученням прийменника з коротким прикметником: віддавна, зрідка, потихеньку, сповна; г) утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вперше, на-двоє, учотирьох, поодинці; д) утворені сполученням прийменника з займен-ником: внічию, навіщо, нащо; але: до чого, за що та ін. в ролі додатків; е) утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, навздогін, навстіж, навскоси; є) утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, тимчасово, ліворуч, обабіч; ж) утворені сполученням часток аби-, ані-, чи-, де-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абиколи, щодуху, якнайдужче, щодалі, аніскільки; але: дарма що, поки що та ін.	а) прислівникові сполуки, що складаються з прий-менника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення і грама-тичну форму, особливо коли між прийменником і керованим іменником можливе означення до цього іменника: без відома, без наміру, до крихти, на ра-дість, на ходу, під боком, як слід; б) сполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох імен-ників та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, раз у раз; в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного приймен-ника й дальшого іменника: таким чином, тим разом; г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому; д) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє.	а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення –ому або (-к-)и: по-батьківськи, по-козацькому, також по-латині; б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге і т.д.; в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, хтозна-як, казна-де, будь-коли; г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, сяк-так; д) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, ледве-ледве, пліч-о-пліч.

Прийменники

Разом пишуться:	Окремо пишуться:	Через дефіс пишуться:
а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді – трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок, наприкінці, щодо; б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, поза, поміж, понад.	прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.	складні прийменники з початковими з-, із-: з-за, з-над, з-проміж.

Сполучники

Разом пишуться	Окремо пишуться:	Через дефіс пишуться
складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або приймен-никами: адже, втім, неначе, неначебто, причім, абощо, отже.	а) сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, отже ж, коли б; б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, з того часу як, через те що.	сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 13

Тема: ЛЕКСИКА З ТОЧКИ ЗОРУ ПОХОДЖЕННЯ

Мета: з'ясувати особливості використання іншомовних слів у діловому мовленні; навчитися правильно писати слова іншомовного походження; навчитися правильно укладати протокол зборів трудового колективу.

План

9. Розшарування лексики української мови з точки зору її походження: власне українські слова і запозичені.

10. Групи запозичених слів за ступенем освоєння та загальна їх характеристика.

11. Правопис слів іншомовного походження.

12. Протокол зборів трудового колективу: визначення, реквізити, правила укладання.

Завдання

1. Користуючись навчальними посібниками, дайте усні відповіді на всі пункти плану заняття. Випишіть із навчального посібника визначення основних термінів: екзотизми, варваризми, кальки.

2. Виконайте вправи:

2.1. Поставте замість крапок пропущені букви. При виконанні вправи користуйтеся орфографічним словником.

А. Проп..ганда, трансп..рант, д..спансер, д..ректива, д..зайн, д..скр..дитація, д..скр..мінація, пр..вілей, пр..оритет, р..зидент, р..ж..сер, ф..д..рація, пр..амбула, ко..фіц..єнт, д..р..гент, р..ф..рендум, р..пр..з..нтувати.

Б. Вав..лон, Т..бет, М..сс..с..п.., єп..скоп, Адр..ат..ка, Аргент..на, соц..олог..я, Мекс..ка, Мавр..тан..я, роз..граш, В..рдж..нія, Л..сабон, Єрусал..м, С..рія, Мадр..д, Ваш..нгтон, Корс..ка, м..тропол..т, експер..мент, інц..дент, Ка..р, Ізма..л.

2.2. Доберіть синоніми рідної мови до запозичених слів. Окресліть стилістичне коло використання поданих слів. З’ясуйте відмінності у їх значеннях.

Стимулювати, пріоритетний, інтеграція, домінувати, форсувати, диференціація, лаконічний, екстрений, біографія, адекватно, конфедерація, консиліум, консенсус, консонанс, фешенебельний, симбіоз, символ, монарх, конфлікт, інцидент, ідентичний.

2.3. Поясніть різницю у значенні запозичених синонімів.

Конфлікт — інцидент, регіон — район, професія — спеціальність, контракт — конвенція, дилема — проблема, стимул — імпульс, енергійний — активний, дефект — брак, аргументувати — обґрунтувати.

2.4. Поясніть значення виділених іншомовних слів у наведених реченнях. З’ясуйте доречність використання цих слів.

1. Генеральний директор і його заступники репрезентують Спільне підприємство згідно з договором. 2. До компетенції дирекції входять усі питання, пов’язані з повсякденною діяльністю підприємства. 3. Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною угодою сторін з урахуванням змін кон’юнктури грошового ринку. 4. дозволяється 50 відсотків продукції реалізувати шляхом бартерних операцій. 5. Загальнодержавним завданням, яке потребує термінового вирішення, є залучення іноземних інвестицій у програми відновлення робочих місць. 6. Підписку на акції нової емісії планується провести з 20 червня 2001 року по 20 грудня 2001 року. 7. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

3. Укладіть протокол зборів трудового колективу.

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Протокол – документ колегіальних органів, у якому фіксується хід і результати роботи зборів, конференцій, засідань, нарад, обговорень тощо. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення.

Протокол веде секретар (офіційна, компетентна особа) або інша спеціально призначена особа.

Протоколи загальних зборів (засідань, нарад) підписують голова і секретар, а протоколи засідань комісій – усі члени комісій.

Текст протоколу складається з двох частин: вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складається окремо і додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх. У цій частині подається також порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. В основній частині текст поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожний розділ містить такі частини: СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ.

За обсягом фіксованої інформації протоколи поділяються на групи: 1) короткі (стислі), де фіксуються обговорювані питання, прізвища доповідачів, прийняті рішення; 2) повні, що містять, крім зазначеного, стислі виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань; 3) стенографічні, де дослівно фіксується весь хід засідання. Протокол може мати додатки – повні тексти виступів учасників зібрання, документи (або витяги з них), довідки тощо.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок (вказується структурний підрозділ або колегіальний орган).

3. Дата засідання.

4. Номер.

5. Гриф затвердження (якщо потрібно).

6. Текст.

7. Підписи (голови й секретаря).

Правила написання й оформлення протоколів

• Текст протоколу, складений на підставі виступів учасників зібрань, має бути стислим, точним, зрозумілим, лаконічним.

• Текст протоколу складається з позицій відповідно до пунктів порядку денного; позицій формулюються так: СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ.

• Слово СЛУХАЛИ пишуть в одному рядку з цифрою, що позначає порядок питання, ставлять після нього двокрапку.

• Ініціали, прізвище доповідача треба писати з нового рядка в називному відмінку і виділяти (підкреслювати); при потребі біля прізвища можна вказувати посаду особи.

• Якщо наявний текст доповіді, це необхідно позначити виноскою "текст доповіді додається".

• Після слів СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ ставиться двокрапка.

• Якщо в ухвалі є різні за характером питання, то їх виділяють у групи, позначені арабськими цифрами.

• У розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої й резолюційної частин.

Дидактичні матеріали