Процес зняття товару з ринку може бути здійснено з використанням таких стратегій.

1. Рішучий вихід з ринку. Підприємство практично припиняє виробництво даних виробів, і всі зусилля спрямовує на розробку та виведення на ринок нових товарів.

2. Поступовий вихід з ринку. Підприємство поступово скоро­чує обсяги виробництва і збуту продукції, що дає йому можли­вість перегрупувати ресурси і не дозволяє постійним спожива­чам продукції підприємства різко змінити свої переваги.

3. Комерційний вихід з ринку. Підприємство вже на початку етапу спаду продає або передає на певних умовах право вироб­ництва даного виробу іншому підприємству. Така стратегія ви­ходу з ринку дає змогу отримати додаткові кошти і разом з тим не знизити рівня довіри споживачів.

Підприємство повинно потурбуватися про дотримання гаран­тійних зобов'язань перед споживачами. При цьому споживачі повинні бути заздалегідь попереджені про зняття виробу з ви­робництва та ринку.

Крива ЖЦТ дає можливість визначити момент виведення на ринок нового товару: як тільки один товар входить у стадію зрос­тання, потрібно розробляти новий. Виводиться товар з ринку то­ді, коли новий товар входить у стадію зрілості.

Тривалість життєвого циклу залежить від самого товару.

Так, цикли товарів енергетичного машинобудування вимірюються ро­ками, а взуття - місяцями. У першому випадку традиційною є крива з повторним циклом, у другому вона має сезонний характер. Життєвий цикл залежить також від ринку, на якому товар продається. Ось чому такими привабливими для західних фірм є ринки країн, що розвиваються. Адже це - можливість продовжи­ти «життя» товару, який на «вимогливих» ринках переживає етап спаду.

Можна сформулювати правило ЖЦТ фірми: задля забезпечен­ня комерційного успіху фірми необхідно, щоб життєві цикли її товарів перекривали один одного.

Розглянута крива життєвого циклу є традиційною і найпоши­ренішою, проте не завжди має такий вигляд. Цілком можливою є модернізація виробу або деяке поліпшення без зміни марки са­мого виробу. У цьому випадку крива відображає один, два і більше повторюваних циклів - крива з декількома хвилями (екстремумами).

Можливі також випадки стрибкоподібного збільшення обсягів реалізації, які пояснюються відкриттям но­вих характеристик даного виробу і, відповідно, нових сфер його призначення, а також: засвоєнням нових ринків збуту.

До основних завдань товарної політики можна віднести:

• Створення нових товарів або оновлення існуючих інновацій)

• Забезпечення якості продукції та її конкурентоспроможності

• Формування та оптимізація товарного асортименту

• Створення товарних марок

• Упаковка, аналіз життєвого циклу товару та управління ним

• Позиціювання товарів на ринку

• Організація сервісного обслуговування.

3). У реалізації заходів маркетингової товарної політики одним з головних аспектів є управління якістю і конкурентоспроможніс­тю продукції.

Якість — це сукупність властивостей продукції, що характеризують її призначення, особливості, корисність і здатність задовольняти кон­кретні потреби споживачів. Вона залежить від рівня розвитку науки й техніки, прогресивності виробництва, кваліфікації кадрів й може бути визначена показниками якості самої продукції, якості її виготовлення, експлуатації та супровідних послуг.

Показниками якості продукції є характеристика її технічного рівня: експлуатаційні властивості, міцність, надійність, зовнішній вигляд, рівень технічного обслуговування, продуктивність та ін.

Показники якості виготовлення продукції характеризують від­повідність готового виробу вимогам нормативно-технічної доку­ментації, тобто стандартам, кресленням, специфікаціям.

Показники якості продукції в експлуатації характеризують рі­вень її дефектності, витрати на ліквідацію браку, дефектів тощо. Так, наприклад, японські промисловці вважають, що новий вид радіоелектроніки лише тоді готовий до виходу на ринок, коли рі­вень його надійності в експлуатації дорівнює одному дефекту на один мільйон компонентів.

Показниками якості супровідних послуг є кількість їх видів, обсяги, вартість, терміновість, надійність, репутація тощо.

Конкурентоспроможність продукції - це її здатність бути виді­леною споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами.

ЇЇ визначають, порівнюючи параметри товару фірми з відпо­відними конкуруючими аналогами. За основу такого порівняння беруть визначення ступеня задоволення потреб споживачів, їх індивідуальних вимог до продукції щодо показників ціни прода­жу і вартості споживання (витрат на експлуатацію чи комерцій­не використання товарів). У сумі ці витрати становлять ціну споживання.

Оцінювання конкурентоспроможності продукції може здій­снюватись проведенням групових експертиз висококваліфікова­ними фахівцями, методом опитування споживачів, для чого ор­ганізовують відповідні презентації, виставки, семінари, ярмарки.

Найбільш конкретним методом оцінювання конкурентоспро­можності є її розрахунок на основі головних параметрів продук­ції, тобто технічних, економічних, нормативних і патентно-пра­вових показників.

Технічні - класифікаційні (особливості продукції, її належ­ність до конкретної групи, типу, виду); технічної ефективності (новизна технічного рівня продукції); конструктивні (основні проектно-конструкторські рішення, надійність і довговічність, технологічність); ергономічні (відповідність продукції особли­востям і властивостям організму людини); естетичні (зовнішній вигляд і форма продукції); екологічні (відповідність вимогам за­хисту навколишнього середовища).

Економічні - дають вартісне оцінювання витрат споживача па придбання й експлуатацію продукції, тобто ціни споживання: ціна товару, витрати на транспортування, установку, наладку, купівлю технічної документації, навчання персоналу, технічне обслуговування, ремонт, пальне, електроенергію, сплату подат­ків, утилізацію відходів.

Нормативні - визначають відповідність продукції обов'яз­ковим стандартам.

Патентно-правові - визначають патентну відповідність продукції, тобто наявність у виробі оригінальних технологічних рішень, ще не підпадають під дію існуючих патентів.

20