Функції самосвідомості:

• самопізнання;

• самооцінка;

• саморегуляція.

4. Суспільна свідомість, її форми, функції, взаємозв’язок.

Література:

1. Андерсен Б. Уявлена спільнота. К. 2001 р.

2. Гідденс Е. Соціологія. К. 1999, ст. 66-92, ст. 528-593.

3. Франко І. Поза межею можливого. К. 1986, ст. 278-285.

4. Філософія (навчальний посібник) за ред. І.Ф. Надольного.

К. 2000, ст. 335-346.

6. Філософія (навчальний посібник) Причепій Є.М., Черній А.М. К. 2001, ст. 293-324.

Свідомість – здатність високоорганізованої матерії відображати світ у духовних (мислених, ідеальних) образах.

Свідомість – це вища, специфічно людська форма психічного відображення дійсності. Умовно можна виділити відображення в неживій природі, живій природі, на соціальному рівні, котрі становлять якісно різні його форми.

У неживій природі чітко виділяється відображення на рівні механічної форми руху матерії. Це відображення епізодичне, аморфне. Воно не закріплюється і зникає через певний проміжок часу. /Ехо – звук, вода, дзеркало/.

На рівні фізичної форми руху матерії відображення набуває структурного диференційованого характеру, йому властиве закріплення змін, що відображаються.

У хімічних процесах, в явищах магнетизму та електрики, спостерігається інша природа взаємодії відображаючого та відображеного об’єктів.

Тут саморегуляція поки що відсутня, проте відображення цього рівня сприяють можливості виникнення “образів” у сучасних технічних системах (звукозапис, фотографії).

В основі даного відображення лежать фізичні та хімічні процеси. Найбільш високого рівня у неживій природі відображення досягає у колоїдних системах, їм властиве “привикання” і “захист”. Це своєрідні хімічні прообрази і аналоги пристосовницької діяльності живих істот. Для з’ясування питання про перехід від матерії неживої, але від ображаючої, до живої, від ображаючої у формі відчуттів та інших формах психічної діяльності, слід звернути увагу на досягнення молекулярної біології.

На молекулярному рівні відображення неприйняті такі поняття як:

• чутливість;

• збудливість;

• відчуття.

У молекулах ДНК і РНК зафіксована та відтворюється вся основна інформація – це специфічна форма відображення попередньої історії розвитку живих об’єктів у молекулах ДНК.

Значний інтерес для розуміння форм відображення в живій природі становить імунітет – своєрідна форма відображення, в якій відбувається “упізнавання” своїх та чужорідних елементів у внутрішньому середовищі організму.

Відображення на рівні біологічної форми руху матерії має ряд особливостей:

1. воно здійснюється живими організмами, які наділені виключно різноманітними і складними властивостями.

2. у живих істот відображення відокремлюється і виділяється в спеціальну функцію – отримання інформації про зміну зовнішнього середовища.

3. відображення живими організмами виконує функцію засобу пристосування організму до середовища.

Організм вимагає для свого існування постійного поповнення із навколишнього середовища необхідних елементів (речовин та енергії). Завдяки відображенню зовнішнього світу відбувається саморозвиток та саморух живих організмів.

Перехід від неорганічної до органічної природи приводить до появи цілого ряду нових властивостей відображення, серед яких є і подразливість. Ця властивість притаманна всій органічній природі. Подразливість виникає на основі хімічної форми руху матерії і постає першою історичною біологічною формою відображення зовнішнього світу. Суть подразливості у властивості всього живого приходити в стан збудливості і вибірково реагувати на зовнішні дії (світло, температуру, їжу).

До форм відображення дійсності у рослин можна віднести рух органів внаслідок дії таких факторів зовнішнього середовища, як тепло, холод, світло, темрява.

Своєрідною формою відображення в живій матерії постає таке явище, як мімікрія, тобто здатність тварин набувати форми, забарвлення, пози, які роблять їх непомітними або відлякують ворогів.

Найпростіші одноклітинні тварини реагують на механічні, хімічні та термічні подразники. Одноклітинні тварини можуть накопичувати нестійкий, пристосовницький досвід.

Свідомість як специфічна суспільна форма відображення.

Людину відрізняє від природи (зокрема біологічної природи) не та або інша анатомічна чи фізіологічна відмінність, а принципово інший спосіб буття в світі. Тварина пристосовується до зовнішнього середовища. У відповідь на зміни середовища людина активною дією змінює саме середовище, пристосовуючи його до потреб свого організму.

У процесі своєї реалізації матеріальні потреби людини, перш ніж привести до матеріального результату, повинні усвідомитися, перетворитися на ідеальне і лише згодом, у процесі практичної реалізації, знову перейти з ідеальної форми існування в матеріальну.

Людське відображення формується на базі матеріальної практичної діяльності. Свідомість не існує як «чуттєве» матеріальне буття. Свідомість ніколи не бачили, ніколи до неї не доторкались, її не нюхали, не відчували, не рухали. Відображення реальності свідомістю не є «дзеркальною» копією першої. Поняття трикутників, наприклад, є не копією реальних трикутників.

Розвиток форм відображення.

Свідомість – це властивість

в

Свідомість

Відображення – це загальна

Відображення в неживій природі (здатність відтворювати)

Свідомість відображає не сам по собі предмет, а його, так би мовити, «конструктивний принцип», спосіб творення, вона відображає не лише дійсно існуючі предмети і явища, а й усі можливі, не тільки дійсність, але й можливість. Свідомість є діяльним відображенням навколишнього світу, творчим його відображенням. Свідомість просто «повторює» те, що існує або існувало, але показує те, чого не було і немає, але могло чи може бути.

З виникненням мови свідомість набуває всезростаючої самостійності по відношенні до практики. Свідомість завжди зберігає зв'язок з практикою, набуваючи завдяки мові відносної незалежності від практики, свідомість випереджає практичну дію, формує ту саму ідеальну мету. Народжуючись у практиці, свідомість успадковує здатність останньої вступати у безпосередній контакт з можливостями, причому не тільки можливостями майбутнього, але й нереалізованими можливостями минулого, що надає історичному знанню характеру не тільки «відтворюючої», але й творчої науки. Ідеально освоюючи можливості, свідомість опредметнює їх у мові. Свідомість виявляє унікальну здатність опановувати такі природні предмети, процеси і явища, як просторові відношення (геометрія), кількісні відношення (математика), далекі космічні тіла (небо, місяць, сонце). Специфічність свідомості, як суспільного людського відображення, її принципова відмінність від форм відображення, притаманних природному (біологічному) буттю, полягає у здатності відображати можливості.

Свідомість має творчий характер. Наш інтелект може передбачати, що після дня настає вечір, а після вечора – ніч, тільки тому, що цей непорушний хід зовнішніх подій повторювався мільйони років.

Майбутнє відрізняється від теперішнього і минулого тим, що несе з собою зміст, не тотожний тому, що було і що є. Разом з тим, майбутнє не є «чисто» новим, воно несе з собою і традицію, яка не дозволяє розірвати зв'язок часів, міцно з'єднує майбутнє з теперішнім і минулим у цілісну суспільно-часову конструкцію – історію. Свідомість набуває характеру творчого відображення.

Суспільна свідомість і її роль у суспільстві.

Суспільство складається із індивідів, що живуть у ньому. Кожний індивід має індивідуальну свідомість. Однак кожна індивідуальна свідомість виникає не сама по собі, а формується під дією суспільної свідомості і суспільного буття, відповідно до конкретно-історичних умов.

Кожний індивід відрізняється між собою не тільки зовнішньо, але й своїми поглядами, захопленнями, нахилами та іншими виявами в повсякденному житті. Тим більше, це стосується людей різного віку, різних професійних груп, національностей, різного місця проживання.

І в той же час у будь-якому суспільстві існує соціальна практика людей, що історично склалася, виробництво і відтворення їх життя, що вбирає в себе сукупність матеріальних суспільних відносин. Як би не бажав, скажімо, сучасний грек бути схожим на грека античності, це буде виглядати як фарс чи пародія, і не більше.

Індивідуальна свідомість являє собою не приватну функцію, яку виконує окрема людина, а суспільним утворенням.

Наприклад, Робінзон Крузо, опинившись на безлюдному острові, будував свою життєдіяльність за моделлю знайомого йому суспільного устрою. Суспільство накладає незгладимий відбиток на свідомість кожного індивіда окремо.

Суспільна свідомість визначається історичною зміною методів виробництва. Суспільна свідомість як відображення суспільного буття є не тільки сукупністю ідей, поглядів, теорій, а й почуттів, настроїв, традицій. Свідомість невіддільна від багатогранної діяльності людей. На суспільну свідомість справляє вплив як духовний досвід попередніх поколінь, так і ідеї, погляди, уявлення наших сучасників.

Історія – це діяльність людей, які переслідують свої цілі. Існували й існують різноманітні соціальні групи з власними інтересами і цілями, різним становищем у системі суспільного виробництва. Кожний індивід включений у широку систему соціальних зв’язків. Індивідуальна свідомість справляє вплив на групові інтереси. Груповий інтерес формує групову свідомість. Під груповою свідомістю розуміється поєднання психологічних і ідеологічних установок тієї чи іншої соціальної групи через призму групового інтересу: демографічного, національного, професійного, сімейного тощо.

В суспільстві важливо вміти зорієнтуватися і правильно усвідомити групові інтереси різноманітних соціальних груп і прошарків, які виробляють і трансформують у суспільне життя свої ідеї, програми, концепції, погляди. В суспільстві можуть формуватися анти суспільні погляди, настрої (націоналістичні пересуди), відхилення в поведінці (групова свідомість наркоманів, тунеядців). Кожен індивід так чи інакше під час спілкування, спільної трудової діяльності впливає на свідомість інших членів певної соціальної групи, до якої він належить. Групова свідомість виступає у вигляді продуктів колективної народної творчості (билин, анекдотів), політичних декларацій. Суспільна свідомість завжди є свідомістю дійсних індивідів, груп, шарів і завжди постає в певній суспільній формі.

Свідомість не є прямим дзеркальним відображенням буттям індивіда чи суспільного буття певної соціальної спільності. Існує відносна самостійність свідомості. Суспільна свідомість справляє активний зворотний вплив на суспільне буття.

Внутрішній розвиток суспільної свідомості, як переконує практика, приводить до того, що в суспільстві виникають і впливають на людей нові ідеї, погляди, установки, які випереджають розвиток суспільного буття. З іншого боку, дуже чітко приймаються і віджилі погляди, стереотипи, догми, які сковують суспільство в його виході з кризи, русі вперед. Крім того, будучи відносно самостійною, суспільна свідомість у своєму розвитку володіє якостями наступності. Адже ідеї, погляди, думки не виникають на порожньому місці. Їх поява зумовлена не тільки потребами суспільного буття, а й осмисленням раніше напрацьованого історичного матеріалу, результату попереднього духовного життя.

У тканину суспільної свідомості вплітаються ідеї, погляди, концепції, відкриття в галузі художньої культури, що набули значного поширення в інших країнах і державах.

Структур суспільної свідомості.

1. Буденна свідомість.

Розумові здібності незмірно різноманітні, і лише те, що є в думках загального, являє собою однакове для всіх підніжжя, що лежить на одному рівні. Буденна свідомість відображає речі і явища, з якими стикається суб’єкт щоденно, постійно в процесі буденної звичайної життєдіяльності, розв’язує лише практичні свої завдання, вони не розв’язуються засобами наукового мислення.

2. Теоретична свідомість.

Формується за допомогою спеціально розроблених логічних та інших засобів, минулого пізнавального досвіду і систематизованих наукових теорій, вчень, вона розкриває зв’язки, закономірності, недоступні для буденної свідомості. Буденна свідомість притаманна всім членам суспільства. Теоретична свідомість ніколи не може витіснити чи замінити свідомість буденну, тому що це два різних види свідомості, які паралельно існують і доповнюють одна одну. Якщо перевагою теоретичної свідомості є систематизованість, глибина проникнення в сутність речей і явищ, професійність, то перевагою буденно свідомості виступає широчінь і різноманітність практики повсякденного життя, що відображається, цілісність і єдність відношення до всіх сторін соціального природного світу. Ділові поради: “Не шукай краси, шукай доброти”, “На красивого дивитися приємно, а з розумним жити легко”, “Сонливий та лінивий – два рідних брати”.

3. Масова свідомість.

Соціальний досвід має науково-технічні знання, ідеологічні. Це стан духовного життя. На стан масової свідомості може справляти великий вплив пропаганда, громадська думка. Духовний стан характеризує широка амплітуда соціально-психологічних утворень: від бравурного оптимізму до відчайдушного песимізму, від захопленої віри до нігілізму, а часом і анархізму. В суспільній психології дві сфери: раціональна і емоційна.

1. Раціональна сфера – здоровий смисл.

2. Емоційна сфера – настрої, почуття, пристрасті, захоплення. У звичайній життєдіяльності суспільства обидві сфери, як правило, врівноважені, а настрої, почуття і захоплення контролюються здоровим глуздом людей.

Але в будь-якому суспільстві можуть виникнути ситуації, коли процеси виходять з-під контролю, набувають спонтанного характеру, коли в масових реакціях на те чи інше явище емоційна сфера емоційної психології здатна захлиснути, придушити здоровий глузд, що може викликати трагічні події. У натовпі більшість людей виявляють падіння моральності легше, ніж в колективі.

Структура суспільної свідомості

Рівні суспільної свідомості:

Теоретична свідомість

(ідеологія та наукові знання)

Буденна свідомість

(суспільна психологія та емпіричні знання).

Суспільне буття

Правова свідомість

Основні категорії:

• Право,

• Законність,

• Справедливість,

• Юридичні обов’язки.

Право – втілена в закон воля класу, соціальних прошарків партії. Оформлюється у вигляді системи законів, норм, правил, встановлених державної владою.

• Теоретична

  правова

  свідомість

  (правова ідеологія)

  Систематизований вираз поглядів класів і соціальних груп на правові відношення, юридичні норми і заклади (законодавство, суд, прокуратура).

Буденна правова свідомість (правова психологія)

• Почуття схвалення до норм і законів та державних установ.

Моральна свідомість

Основні категорії:

• Добро і зло – категорії, в яких дається позитивна і негативна оцінка суспільних та природних явищ. Добро - належне, морально позитивне. Зло – морально негативне.

• Обов’язок,

• Совість,

• Честь,

• Щастя.

Моральна ідеологія

(етика)

Буденна моральна свідомість

(мораль)

Етика – теоретичне вираження моральних інтересів людства, і (класова етика – вираження інтересів соціальних класів, груп).

Моральні почуття любові і ненависті; захоплення та зневага, сором та безсоромність.

Совість – моральне почуття, в якому виявляється самооцінка особи, внутрішні переконання, що відповідають нормам моралі.

Честь – момент усвідомлення індивідом свого суспільного значення та визнання

Політична свідомість

Основні категорії:

• політика

• держава

• демократія

Політика - свідома лінія дії; діяльність пов’язана з відносинами між державами, класами, націями та іншими соціальними групами.

Ядро політики – завоювання, утримане і використане державною владою.

Систематизований вираз корінних інтересів класу; погляди класів соціальних груп на державу, її будову і політику, на відношення між державами та націями.

Теоретична політична свідомість (політична ідеологія)

Естетична свідомість

Основні категорії естетики:

• прекрасне

• трагічне

• комічне.

Мистецтво – відображення дійсності в художніх образах; художнє пізнання та оцінка дійсності.

Теоретичний рівень естетичної свідомості (естетика).

Естетика – вчення про естетичну свідомість науки, закономірність естетичного освоєння людиною світу, про суть та форми творчості, про закони красоти.

Буденна естетична свідомість.

Естетичне почуття – емоційний стан, що виникає в процесі естетичного сприйняття явищ, дійсності або творів мистецтва.

Питання для самоперевірки

1. Як співвідносяться поняття “свідомість”, “душа”, “серце”?

2. Як ви розумієте співвідношення відображення і свідомість?

3. Яка роль соціальності у виникненні свідомості?

4. Охарактеризуйте визначальні ознаки свідомості.

5. Як ви розумієте що таке “суспільна свідомість”, її функції та форми?