Тема 5. Бюджетна система План

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу ВВП. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл ВВП, є державний бюджет.

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на рік, який має силу закону. Він затверджується законодавчими органами влади.

Завдяки розподільчій функції здійснюються

За допомогою регулювальної функції створюється

Контрольна функція дає можливість

Державний бюджету сучасних умовах використовується державою для впливу на різні напрями економічної політики:

• сприяння процесу нагромадження капіталу;

• прискорення темпів економічного зростання;

• розвиток перспективних галузей господарства;

• регулювання темпів оновлення основного капіталу;

• багатосторонній регулюючий вплив на процес реалізації сукупного суспільного продукту шляхом розширення або звуження державного споживання, тобто купівлі товарів і послуг;

• сприяння процесу розширеного відтворення, структурній перебудові економіки, прискоренню НТР;

• поліпшення можливостей функціонування і розвитку ринку, формування ефективної структури виробництва, стимулювання розвитку НДДКР, пріоритетних галузей економіки, науково-виробничої й соціальної інфраструктури та поліпшення організації господарських зв’язків;

• державний бюджет є каталізатором розвитку НТП в умовах гострої конкуренції на світовому ринку: державна фінансова підтримка фундаментальної науки та розвитку наукомістких виробництв;

• державний бюджет активно використовується для досягнення результатів довгострокового характеру – зростання конкурентоспроможності національної економіки, прискорення НТП, посилення науково-технічного потенціалу країни.

Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:

• рівновагою доходів і видатків бюджету;

• бюджетним профіцитом – перевищенням доходів на видатками бюджету;

• бюджетним дефіцитом – перевищенням видатків бюджету над його доходами.

Основні причини виникнення бюджетного дефіциту:

• зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

• збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

• падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до бюджету;

• циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

• неефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;

• не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;

• слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

• збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);

• зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

• у короткостроковій перспективі – зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).

Класифікація бюджетного дефіциту

За формою прояву:

Плановий дефіцит

Фактичний дефіцит

Прихований дефіцит

За причинами виникнення:

Свідомий дефіцит

Вимушений дефіцит

Циклічний дефіцит

Структурний дефіцит

За періодом існування:

Стійкий дефіцит

Тимчасовий дефіцит

За напрямом дефіцитного фінансування:

Активний дефіцит

Пасивний дефіцит

Класифікація джерел фінансування дефіциту бюджету

За типом кредитора:

Внутрішні джерела

Надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок емісії державних цінних паперів, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та ін.

Зовнішні джерела

Позики, отримані від міжнародних організацій та іноземних комерційних банків, інші зовнішні джерела.

За способом залучення:

Емісійні джерела

Пов’язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжується емісією грошей.

Неемісійні джерела

Відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами.

За характером впливу на інфляційні процеси:

Інфляційні джерела

Монетизація дефіциту бюджету, яка відбувається за надання урядові позик центральним банком, купівля центральним банком державних цінних паперів, а також завдяки додатковій емісії грошей.

Неінфляційні джерела

Суттєво не впливають на інфляційні процеси і включають запозичення на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, залишки бюджетних коштів, трансферти (у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги), накопичення заборгованості (прострочення платежів за борги або куплені товари), підвищення податків тощо.

За рівнем управління:

Центральні джерела

Емісійні та неемісійні джерела, які використовуються урядом для покриття дефіциту державного бюджету.

Місцеві джерела

Неемісійні джерела, які використовуються органами місцевого самоврядування для фінансування дефіцитів місцевих бюджетів.

За типом боргового зобов’язання:

За інструментами: